19-20 серпня 1993 року на Говерлі відбувся IV Нагорній (Надземний) Собор Духовної України

 19-20 серпня 1993 року на Говерлі відбувся IV Нагорній (Надземний) Собор Духовної України

В Ухвалі Собору було сказано: 

«Надземний Собор Святої України звертає увагу на загрозу повної деградації Національного Духу в умовах багатовимірного політичного, соціального та інформаційного полону. Знехтувавши ясні синівські Заповіти Предтеч державної самостійності України — козаків, стрільців, отаманів, гетьманів, кобзарів, Святослава, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Дмитра Вишневецького, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, — сучасники впустили до брами Рідної Оселі чужинецький дух зради, цинізму, зневаги до батьківських ідеалів,  і тим розпочали акцію самопоїдання, самогеноциду, завершуючи демонічну програму ворожих сил з усунення еволюційної потуги Русі-України з історичного поля. 

Надземний Собор Святої України вважає, що лише повна правда і нерушима мужність допоможуть Рідному Краєві звільнитися від цього полону і відродити суджену національну самодостатність…».

Михаил Эпштейн: Бессилие добра в русской литературе

(фрагмент из книги "От Библии до пандемии: Поиск ценностей в мире катастроф").

Размышляя о моральном смысле нынешней ситуации,  о безнаказанности зла и униженности добра, обращаешься к духовной поддержке русской литературы.  И чему же она учит?

Что общего между сказкой о Василисе Прекрасной, "Шинелью" Гоголя, "Идиотом" Достоевского и "Мастером и Маргаритой" Булгакова? В русской литературе добро предстает слабым, бессильным. Чтобы одержать победу над злом, оно должно заручиться его же поддержкой. Но в этом случае оно перестает быть добром, а значит, все равно терпит поражение. У этой общей схемы много вариаций.

1.

 Начнем со сказки "Василиса Прекрасная" из сборника А. Афанасьева. Ее сюжет перекликается с "Золушкой" — как во французской версии (Ш. Перро), так и в немецкой (братья Гримм). Красивую, кроткую сироту злая мачеха и сводные сестры пытаются сжить со свету, поручают ей самую трудную, порой невыполнимую работу. Она со всем справляется, оставаясь доброй, терпеливой и несчастной. Потом вмешивается некая волшебная сила и внезапно поворачивает ее судьбу — бедная красавица попадает во дворец и выходит замуж за царя/принца.

В чем же отличие русской сказки от французской? Золушке помогает добрая фея, ее крестная, а Василисе — людоедка Баба-Яга: "ела людей, как цыплят", "забор вокруг избы из человечьих костей, на заборе торчат черепа людские с глазами; вместо дверей у ворот - ноги человечьи..." Василисе тоже грозит смерть, но поскольку она безропотно выполняет все повеления Бабы-Яги, та неохотно ее отпускает. И даже дает на дорогу зловещий подарок — череп с горящими глазами, ведь мачеха и посылала падчерицу к Бабе-Яге "за огоньком", чтобы осветить дом.

"Внесли череп в горницу; а глаза из черепа так и глядят на мачеху и ее дочерей, так и жгут! Те было прятаться, но куда ни бросятся - глаза всюду за ними так и следят; к утру совсем сожгло их в уголь; одной Василисы не тронуло".

Так сиротка избавилась от домашнего гнета. Одно, меньшее зло побеждено другим, всесильным. Недобрую мачеху через Василису истребляет злейшая Баба-Яга. 

Вторжение ирреального в реальность: Пророчество "царьпанковской" Ли Бардуго ("Тень и кость") сбывается ;)

  The invasion of the unreal into reality:The prophecy of "Tsarpunk" Leigh Bardugo ("Shadow and Bone") comes true ;)

 Вторжение ирреального в реальность: Пророчество "царьпанковской" Ли Бардуго ("Тень и кость") сбывается ;)

У Новоросійську сталася пожежа у вантажному терміналі.

There was a fire in the cargo terminal in Novorossiysk.

Столетия назад Теневой Каньон, море чистой тьмы, населенное чудовищными хищными существами, разрезало Равку надвое, когда Черный Еретик создал ее с помощью неконтролируемой испорченной магии. Его также в просторечии называют Неморем, так как это не вода, а отсутствие всего и вся. Это как если бы внутреннее море кромешной тени внезапно выплеснулось из трещины в земле и растеклось по земле.  Это не просто обычная тьма наступающей ночи, а почти разумная, извивающаяся масса тьмы, которая сопротивляется свету и, кажется, немедленно поглощает его.

Никто не знает, как оно началось, и никто не знает, как его уничтожить, и даже можно ли его уничтожить, и его существование медленно высасывало жизнь из Равки. 

Проблема в том, что из-за своего расположения Теневой Каньон отрезает большую часть Равки, включая ее столицу Ос-Альту, от остальной части Равки. Хуже того, она пересекает Ви, гигантскую главную дорогу, которая когда-то соединяла Ос Альту и большую часть Равки с портовыми городами Равки и торговыми путями на побережье Истинного Моря на запад. Без возможности безопасно и регулярно перемещаться по стране туда и обратно трудно доставлять товары и припасы в большую часть страны, отрезанную от ее обычных торговых путей, и Равка медленно задыхается из-за этого. С тех пор большая часть страны была отрезана от портовых городов в Западной Равке, что вынуждает равкианцев совершать опасные маршруты снабжения через Каньон. Поскольку Западная Равка так долго была разделена, некоторые жители Западной Равки хотят отделиться и сформировать независимую нацию - движение, возглавляемое в сериале генералом Златаном. 

Однако даже более опасными, чем сама тьма, являются хищные монстры, скрывающиеся в Каньоне, известные как волькры. Волькры — отвратительные существа, питающиеся человеческой плотью. Они ужасны на вид, с большими кожистыми крыльями, острыми как бритва, грязными когтями, которые разрывают людей в клочья и заражают тех, кого не убивают, и рядами зазубренных зубов. Они жили в Теневом Каньоне так долго, что ослепли от недостатка света, но, подобно акулам в воде, они чуют запах человеческой крови за много миль. Волькры — не единственные чудовищные обитатели Каньона, но они, безусловно, самые ужасные существа, скрывающиеся во тьме.

Понятно, что пересечение Теневого Каньона является чрезвычайно опасным делом, и принимаются многочисленные меры предосторожности, чтобы обеспечить относительно безопасный проход и чтобы все прошли его и вернулись живыми. Для пересечения Каньона используются специальные лодки, называемые скифами. Помесь корабля и саней, песчаные скифы намеренно сделаны в виде больших неглубоких саней с одной мачтой, предназначенных для того, чтобы их приводил в движение шкваллер — гриша, который может использовать воздух и ветер — чтобы беззвучно скользить по песку.

Centuries ago, the Shadow Fold, a sea of pure darkness populated with monstrous, ravenous creatures, cut Ravka in two when the Black Heretic created it with uncontrollable corrupted magic.  It's also colloquially known as the Unsea as, rather than water, it's the absence of it, of everything.  It's as though an inland sea of pitch-black shadow suddenly spilled out of a crack in the ground and spread over the land.  It's not just the normal darkness of night falling, but an almost sentient, writhing mass of darkness that resists light, seeming to swallow it up immediately.

No one knows how it began and no one knows how to destroy it, or even if it can be destroyed, and its existence has slowly been draining the life from Ravka.

The problem is that, due to its location, the Shadow Fold cuts off the majority of Ravka, including its capital, Os Alta, from the rest of Ravka. Worse, it cuts right across the Vy, the giant, main road that once connected Os Alta and most of Ravka to Ravka's port cities and trade routes on the coast of the True Sea to the West. Without the ability to safely and regularly navigate back and forth across the country, it's hard to get goods and supplies to the majority of the country cut off from its normal trade routes and Ravka is slowly strangling because of it. Since then, the majority of the country has been cut off from the port cities in West Ravka, forcing Ravkans to make dangerous supply runs through the Fold. Because West Ravka has been separated for so long, some West Ravkans want to secede and form an independent nation, a movement led by General Zlatan in the show.

Even more dangerous than the darkness itself, however, are the ravenous monsters that lurk within the Fold, known as volcra. The volcra are hideous creatures that feed upon human flesh. They're terrifying in appearance, with large, leathery wings razor-sharp, dirty claws that rend people to shreds and infect the ones they don't kill, and rows of jagged teeth. They've lived in the Shadow Fold for so long that they've gone blind from lack of light, but, much like sharks in water, they can smell human blood miles distant. The volcra aren't the only monstrous denizens of the Fold, but they're by far the worst creatures lurking in the dark.

Understandably, crossing the Shadow Fold is an extremely dangerous affair and numerous precautions are taken to ensure a relatively safe passage and that everyone crosses through and back alive. Special boats called sandskiffs are used to traverse the Fold. A cross between a ship and a sled, sandskiffs are purposely fashioned as large, shallow sleds with a single mast, meant to be propelled by a Squaller - a Grisha who can harness the air and wind - to glide the skiff soundlessly over the sand.

Софія Дніпровська: "Синдром Тарпеї"

Те, що нині відбувається з мільйонами електоральних одиниць, можна умовно назвати "синдромом Тарпеї". 

Була в Давньому Римі така легендарна громадянка, що під час війни з сабінами розмінувала... соррі ... відчинила ворота нападникам і ті віддячили їй по повній: закидали залізними щитами, забивши до смерті. (Згодом римляни назвали скелю на її "честь", з якої потім скидали зрадників і державних злочинців). 

Чи була Тарпея жертвою агресії? Так, була. Не наскочили б сабіни на Рим, вона б так нагло не загинула. Чи була вона НЕВИННОЮ жертвою? НІ. 

Любителі поморалізувати на тему "жертва-аб'юзер" часто ігнорують одну просту істину: окремо взятий суб'єкт (в т.ч. колективний) може бути одночасно і жертвою і злочинцем. Характеристики жертви (дурна, жадібна, злодійкувата, неохайна) не можуть бути виправданням аб'юзу, і навпаки: статус жертви не звільняє від відповідальності за скоєний злочин. 

Якщо 2 злодія побилися за здобич і 1 другому проломив макітру, то перший іде під суд ще й за вбивство (тяжкі тілесні), а другий, якщо виживе, - за крадіжку.  

Метою засудження девіантних форм поведінки є не зловтішання порядних людей емоційними й фізичними стражданнями злочинців, а підтримання балансу в соціумі. Бо те, що не підлягає осуду, стає нормою. А коли нормою стає деструктивне, це веде до повної деградації і розпаду людських колективів. 

Українці, які з середини 14 ст. опинилися під владою чужих народів (і продовжили їм коритися навіть після формального проголошення Незалежності в 1991 р.), віками варилися в чужому історичному й етичному дискурсі, де борці за Україну (Хмельницький, Мазепа, гайдамаки, українські націоналісти) кваліфікувалися як зрадники й бузувіри, а ренегати (яреми, носи, галани, галагани, чалі) - як приклади для наслідування. 

Тому не дивно, що маса народу, поплавлена в чужих казанах, не вбачає нічого страшного й ганебного в зраді власної держави і етносу, в оббріхуванні й зреченні національних лідерів із вузькоособистих, шкурних мотивів. І дивується, коли їй за це "прилітає". 

Але якщо не називати речі своїми іменами заради якоїсь примарної "єдності", тоді деструктивні стратегії поведінки й надалі будуть унормовуватися й призводити до поразок і розриву соціальних зв'язків, що в перспективі веде до зникнення нашої держави і нації з карти світу.

Образы Мезоевразии / Images of Mesoeurasia by Olga Navrotska

 

Гарри Каспаров: В России нет гражданского общества

Когда я сказал, что в России нет гражданского общества, выступая на саммите НАТО, это вызвало чудовищную бурю среди людей, которые продолжают, даже живя за границей, в эмиграции, имитировать активность, получать гранты под якобы распространение информации в среде российского гражданского общества. Но нет никакого гражданского общества - есть отдельные смелые люди, которые выходят на одиночные пикеты, садятся в тюрьму. Их единицы, десятки, может быть, сотни. Мы понимаем, что это капля в море.

Существует очень опасный феномен, которого на Западе, кстати, многие не понимают. Идет не то чтобы повышение уровня поддержки войны, но очевидное привыкание к войне. Режим не испытывает серьезных внутренних проблем на сегодняшний день, на которые все так надеялись. Многие также считали, что любая мобилизация приведет к протестам, но нет – не привела. И это еще раз показывает, что вся эта 20-летняя активность всех этих либеральных правозащитных структур была фикцией, режим использовал их для того, чтобы готовиться к агрессивной войне.

Одна из причин, почему мои предупреждения – а я об этом говорю много лет – не были услышаны на Западе в том, что я был в меньшинстве. Последний политик, находящийся в России, который выступал против войны, против русского империализма – это Борис Немцов. И его убили – ровно потому что власть точно знала, кто ей по-настоящему мешает. Все остальные принимали империалистическую политику Путина как данность, но при этом рассказывали на Западе о том, что Россия движется в сторону эволюции, в сторону демократии – любимым термином тогда была "гибридная демократия в России”.

Я много раз сталкивался с ситуацией, когда я пытался объяснить это западным политикам. И все разговоры заканчивались так: "Сейчас у нас какой год? 2019? Когда вы уехали из России? Шесть лет назад? А вот люди, живущие там и, в отличие от вас, продолжающие бороться с Путиным, говорят о том, что все по-другому". И, к сожалению, все пришло к тому, к чему пришло: Путин сумел нейтрализовать любые тенденции на Западе, которые могли бы помочь Украине подготовиться к этому вторжению.

Подавляющая часть российского общества не готова осуждать захватническую войну именно с моральной позиции. Даже если послушать видных российских либералов, оппозиционеров, то они говорят о том, что русский патриот должен выступать против, а далее идут пункты: "Потому что война идет плохо, потому что украинские дроны атакуют Москву, потому что НАТО приблизилось к границе". Очень показательно, что моральной составляющей здесь вообще нет. И это, как мне кажется, очень роднит гитлеровскую Германию с путинской Россией – отсутствие реального морального стержня внутри общества. Многолетнее промывание мозгов при Путине привело к полной индифферентности к каким-либо моральным ценностям. 

Да, есть много людей, которые выступают против войны именно по моральным соображениям – 10–15%, это около 15 миллионов, и это много. Но очевидно, что это все же явное меньшинство. Не будем забывать, что даже многие оппозиционеры в России, которые официально были против Путина, вполне спокойно приняли аннексию Крыма.

Форум свободной России, который мы создавали в 2016 году, был в оглушающем меньшинстве. И наше сотрудничество с многими украинскими активистами, которых мы приглашали, вызывало негативную реакцию у тех, кто оставался и продолжал функционировать в России. Нас обвиняли в том, что мы оторвались от общества, что народ думает по-другому. Народ уже действительно, в большинстве своем, думает по-другому. Но это не означает, что человек, который претендует на моральное лидерство, должен следовать за народом, если он в данном случае не прав.

Павло Бондаренко: Не бійтеся Китаю і не перебільшуйте його можливостей!

Не бійтеся Китаю і не перебільшуйте його можливостей. Насправді це дуже слабка економічно, фінансово і навіть у військовому плані країна. Просто дехто потрапляє під магію отого виразу "друга економіка світу", номінального ВВП та кількості населення. 

Насправді "друга економіка" ще нічого не значить. Не можна порівнювати економіки країн - це дуже суб`єктивно. Якщо брати Китай за площею, кількістю населення, природними ресурсами, номінальним ВВП, то він виграє у тієї ж Німеччини, але якщо усе те розділити між усіма німцями і усіма китайцями - останні виявляються жебраками. А якщо взяти ВВП не однієї Німеччини, а всього ЄС - то "друга економіка світу" тихенько іде в ліс.

Китайці дуже бідні. Дехто зачарований середньою зарплатою у 700-800 доларів. Але це з урахуванням великих міст. А в провінції, де мешкає 80% населення, зарплата 160-200 доларів. Причому літр молока коштує 2 долари. Загалом рівень цін у Китаї вищій за український у 1,5 рази. Тобто китаєць з умовної провінції Хунань набагато бідніший за українця з Житомирщини.

Економіка Китаю цілком залежна від західних технологій. Китай називають "майстернею світу", але у сучасному світі це скоріше слабкість а не перевага. Десь доводилося читати, що на кожному смартфоні китайці заробляють 1-2 долари, а решту - японці, німці, голландці, американці, які ці смартфони і програми для них розробляють.

Армія Китаю теж не блискуча. Основна частина бойової техніки - це копія російської. Наприклад, БМП  ZBD-04A зроблена за ліцензією з російської БМП-3. Танки за озброєнням та комплектацією не дотягують навіть до старих російських зразків типу Т-72. Основа авіації або старі радянські Су-27, або їх ліцензійні модифікації. І їх трохи більше двох сотень на всю країну.

Скажуть: зате солдат у них багато і ядерна зброя. Але секундочку: Індія давно вже обійшла Китай по кількості населення і теж має ядерну зброю. Армія Індії третя у світі за чисельністю. І що? Чому ніхто Індію не боїться.

А ще не забуваймо, що Китай - країна закрита, керована комуністичним режимом, який витрачає колосальні ресурси на "надування щок", на показуху. Тут Пекін і Иосква як близнюки-брати. Насправді навіть новітні китайські "вундервафлі" типу ЗРК  HQ-22, гірші за російські С-300 і їх чомусь ніхто, крім країн "третього світу" типу Таїланду, Туркменістану, Сербії, М`янми купувати не поспішає.

Останнім часом економіка Китаю увійшла у жорстокий штопор. Експорт та імпорт скорочуються. Залежність від іноземних компаній та урядів зростає. "Китайському диву", яким так дехто захоплювався, прийшов кінець. І далі буде лише гірше, от побачите.

Задля ілюстрації вирішив не китайські танки показати, а фото нічного Китаю з космосу. Чітко видно добре освітленою приблизно 20% території. Це переважно морське узбережжя. І порівняйте з Південною Кореєю та Японією. Та що там - з Індією порівняйте....

Олег Гуцуляк: До тих, хто хоче тебе просто знищити, є тільки одне і єдине - екстермінація (extraneous)

Нещодавно Олексій Арестович написав  твіт, передає "ДС":

"Судячи за кількістю (і якістю) жартів про вбитого акулою росіянина, розлюднення вже тут. А якщо воно тут, у Вас, значить Ви - програли. Ви, такі красиві, програли банальному, сірому, нудному злу. І самі стали злом - банальним , сірим, нудним".

Пізніше у відео передачі Юрії Латиніної, викладеному на Ютубі, він доповнив: "Расчеловечивание противника - неправильная стратегия Украины".

На що можна відповісти тільки одне: 

вже хто-хто, а саме Західна (і саме неоліберальна) позиція спричинилися до максимального "розлюднення" ("расчеловечивания") будь-якого ворога. 

Достатньо переглянути Голлівудські фільми про нацистів, воєнкомуністів, культистів, інопланетян, орків чи зомбі чи на настольні ігри / книги / фільми "Warhammer 40.000"- для них вони потенційно "чужі" (alien), "ксеноси" (xenos).

Навіть тварини (в тому числі й хижаки) - вони "свої" (own), до них і ставляться гуманно (ad humanitatem suum). 

А до тих, хто хоче тебе просто знищити, є тільки одне і єдине - екстермінація (extraneous).

Софія Дніпровська: Слід протистояти антиукраїнському паскудству і тримати ключові ділянки інформаційного фронту!

Військові знають, що є такі стратегічні позиції/висоти/плацдарми, після втрати яких утримати певну ділянку фронту вже неможливо і треба триматися за ці позиції, поки є сили триматися, а втративши, відступати й перегруповуватися, щоб не палити резерви, бо програний бій ще не означає програш у війні. 

Це стосується не тільки війська, а й (гео)політики, бізнесу й звичайного життя. 

У мене стійке враження, що проти нас працюють цілі інформаційні центри, метою яких є знищення української нації. 

Спочатку вони підбивають українців здати важливі стратегічні позиції (хуже-не-буде/хотьпосмійомся/станемо на коліна - договоримось посередині/розведемо війська/скоротимо армію/розмінуємо шляхи, накладемо асфальту/наваримо холодцю, насмажимо шашликів і будемо єднатися), а коли ключові позиції втрачені і ворог увірвався у фортецю, підбивають лізти на рожен, формуючи абсолютно неадекватне уявлення про співвідношення сил, спекулюючи на анархізмі й хворобливому самолюбстві, притаманному всім поневоленим націям. 

Ця тактика була обкатана ще в 14-15 р.р., коли "небайдужа громадськість" тисла на владу і вимагала: то закрити кордон (як???), то водички на блок-пост принести, то не зупинятися і тримати аеропорт (Янукович же залишив нам могутню армію - як можна з нею не перемогти і не дійти до Москви). 

І продовжує застосовуватися. Тільки тепер ті ж самі "рішучі й непокірні" люди виправдовують авантюрні й злочинні дії чинного керівництва. 

Вирахувати, хто цим займається, не вельми складно. Значно складніше знайти управу на цих негідників у рамках "стандартів", нав'язаних нам лицемірними "союзниками". 

Але протистояти цьому паскудству і тримати ключові ділянки інформаційного фронту слід доти, доки стане сил. І доки не відкриється сприятливе вікно можливостей. 

Бо це просто питання життя і смерті. Do or die.

Книги: Ю. О. Шилов. Ноосферна теорія історії і проблеми сучасності

Ю. О. Шилов.

Ноосферна теорія історії і проблеми сучасності. - Київ: Археолого-етнологічний музей «Аратта – Україна»; Науково-дослідна лабораторія з вивчення і розроблення гуманітарних ідей академіка В. І. Вернадського, 2023. - 117 с.

ISBN 978-966-1557-52-8 URL :  скачати pdf >>>

Збірник містить статті кандидата історичних наук, почесного доктора історичних наук, почесного професора, почесного академіка кількох наукових установ і університетів України та світу Ю. О. Шилова – присвячені основам цивілізації індоєвропейців, європейців, слов’ян, а також перспективам історичної науки ноосферного напрямку. Для науковців, освітян і широкого кола читачів.

З М І С Т

Замість передмови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Основа ноосферного вчення В. І. Вернадського

та ведичні пам’ятки Кременчуччини . . . . . . . . . . . . . . 7

Ноосферна теорія історичного розвитку :

стан і перспективи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Ноосферна теорія історії

у освітянській конкретиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Ноосферна теорія історії

і проблеми сучасності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

Р е з ю м е . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109

Р е з ю м е . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

S u m m а r y . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Замість заключення

ЗВЕРНЕННЯ до вчених, освітян, урядовців,

до всіх народів Світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

Алиме Мауленова: 7 Душ Тюрка

Құт - удача, успех, небесная благодать. Құт это индивидуальная идея от Тенгри которую каждый человек с рождением приносит в этот мир из мира Духов / идей. Құт также это удача-награда даруемая непосредственно Тенгри человеку за проявленное бесстрашие и решительность. Реализованный Құт после смерти человека подобно птице занимает место на ветвях мирового древа Байтерек, вне времени.

Бақ - точность, сила, меткость, ловкость, прозорливость, благодать, благополучие. Бақ даруется / нашептывается Умай, и зависит от благочестия матери. При жизни человека передается детям через женскую линию. Второе значение Бак - видеть.

Рух - связь поколений, взаимодействие, преемственность, опыт и мудрость. Рух наследуется от родителей и после смерти человека остается у его могилы. Захоронения тюрков всегда были родовыми и объединяясь Рухи предков составляли Аруак. Второе значение Рух - движение.

Тын - пассионарность, харизма, энергичность, напор, дыхание. Тын даруется / вдыхается Эрликом и после смерти человека уходит в его сумеречный / западный / нижний мир мертвых.

Жан - эмпатия, сопереживание, сочувствие, эмоциональная связь, гуманность и искренность. Формируется у человека в первые годы жизни. После смерти остается как отражение в эмоциональной памяти близких людей.

Сұр - восприимчивость, связь с коллективным бессознательным / миром Духов, тонкий контур, силуэт. Сұр происходит от биологического начала, это единство со всем живым, Природой, после смерти человека остается как его экологическое отражение.

Ес - сознание, разум, самообладание, ответственность, лидерство, память. Ес это специфически человеческие качества личности и психики связанные с второй сигнальной системой (ВСС). Второе название Есен - благоразумие, благополучие, гармоничность действий.

Итак, древние тюрки верили в существование двойника. Идея наличия двойника очень древняя, распространена у многих народов и жива по сей день, ибо связана с психикой человека.

⠀Сначала давайте отделим двойника от души.

Понятие «душа» в привычном для нас значении тюрки мыслили иначе. Сущность живого человека мыслилась в нескольких составляющих. Более того, у разных тюркских народов их трактовки и количество разнятся.

⠀Например, вот основные элементы человека:

Александр Волынский: Сценарии прекращения войны (мнение нашего эксперта)

Сценарии  прекращения  войны.

Капитуляция  России – очень  низкая  вероятность.

Капитуляция  Украины – низкая  вероятность.

Оптимальное – мирное  соглашение. Россия  оставляет  за  собой  Крым, Донецк  и  Луганск, Украина  входит  в  НАТО  и  ЕС – низкая  вероятность.

Замораживание  конфликта до  следующей  горячей  фазы – средняя  вероятность.

Наиболее  высокая  вероятность  у  сценария  продолжения  войны  в  ситуации  стратегического  тупика. Даже  если  в  этом  году  или  в  следующем  году  ВСУ  освободят Северную Таврию  и  выйдут  к  Азовскому  морю, Герасимов  для  спасения  Крыма  начнет  наступление  на  Харьков  со  стороны  Белгорода, поскольку  южный фронт  резко  сократится. Окружить  Донбасс  украинская  армия  не  сможет, а  штурмовать  городскую  агломерацию в  лоб  долго  и дорого. Стороны будут  ждать  вмешательства  внешних  факторов  ведя  войну  на  истощение.

Для  достижения  оптимального мирного  соглашения  должна  быть  проявлена  воля  мирового  сообщества. 

Когда Запад  договорится  с  Китаем, тогда  можно  будет установить  прочный  мир (понятно, что  Китай  за  это  должен  получить  Тайвань). Это  и  будет  НОВАЯ  ЯЛТА, в  которой  Россия  и  Украина  - это только  фигуры  на  большой  шахматной  доске. 

Для  обрушения  России, если  та  будет  мнить  себя  суверенной,  Китаю   надо  будет  только перестать  платить  за  нефть  и  газ и  вышвырнуть  Россию  из  ООН за  систематический  шантаж человечества  ядерным  оружием.

Тем  украинцам, которые  мыслят  рационально, а  не  эмоционально,  скажу, что  Россия, получив  Крым  и  Донецк, потеряет  всю  Украину. 

Продолжая  войну  ради  Крыма  и  Донецка, Украина  может  стать  для  США  еще  одним  Южным  Вьетнамом  или  Афганистаном. 

Пусть  лучше  рашисты  считают, что  они  победили, чем  продолжают  пить  яд  реваншизма. Для  всего  мира  позор  и  унижение  Путина  уже  состоялись. 

Игорь Эйдман: Профуканный шанс

Навальный пишет: 

"Поэтому ничего я не могу с собой поделать и люто, бешено ненавижу тех, кто продал, пропил, растратил впустую тот исторический шанс, что был у нашей страны в начале девяностых. Ненавижу Ельцина с «Таней и Валей», Чубайса и всю остальную продажную семейку, которые поставили Путина у власти. Ненавижу аферистов, которых мы почему-то называли реформаторами. Сейчас-то ясно как день, что ничем, кроме интриг и собственного благосостояния, они не занимались. В какой еще стране столько министров «правительства реформ» стали миллионерами и миллиардерами?".

Всё правильно. Об этом же ровно я писал пару недель назад здесь в контексте собственной вины и вины мооего и старших поколений (50+). Навальный моложе, его поколение в этом не участвовало.

Дублирую этот пост.

Промотавшие шанс

В ФБ продолжается ругань между "хорошими" (кроме шуток, действительно, в основном неплохими) русскими по поводу их личной и коллективной вины за российские преступления в Украине. 

Для меня очевидна моя собственная отвественность за происходящее и коллективная вина моего (50+) поколения российской политизированной интеллигенции, активно принимавшей участие в общественной жизни страны, начиная с горбачевской перестройки и ельцинских реформ. Кстати, к этой же среде принадлежит и большинство спорящих.

Друзья, мы всё бездарно прое... Перестройка дала нам шанс, а мы его тупо профукали в погоне за успехом, деньгами и иллюзиями.

Шульгин гововорил, что Белое движение начали почти святые, а закончили почти разбойники. Демократическое движение в России во время перестройки начали искренние идеалисты-бессеребреники, в 90-е они превратились, как минимум, в сотрудников и партнёров разбойников, а недавно опять вошли в образ почти святых-идеалистов в изгнании и, в большинстве, уверены, что такими были всегда.

История постперестроечной либеральной интеллигенции - это история гнилых компромиссов, за которыми стояли по преимуществу корыстные интересы. Это компромисс с перекрасившейся коммуно-чекистской номенклатурой; работа на олигархов-разбойников: Гусинского, Березовского, Чубайса, Фридмана и т.п.; поддержка кровавого октября 93; продолжавшееся и после начала Первой чеченской войны сотрудничество с властью; попытка выдать коррупционный распил собственности за приватизацию; превращение выборов с помощью грязных и глупых PR-технологий в балаган и, как следствие, - разочарование людей в демократии, дискредитация демократических институтов.

Всё это обеспечило приход Путина к власти и весь последующий "рок событий". 

Конечно, мы все, участники политических процессов, которые в конечном итоге привели страну к путинскому фашизму и агрессии, бездарно проигравшие в пьяном казино шанс на демократию, несём прямую отвественность за российские преступления в Украине. 

Образы Мезоевразии / Images of Mesoeurasia by Olga Navrotska

 

Олена Семеняка: Знакова зустріч з батьком великого українського філософа і геостратега Олександра Маслака

Приємна і знакова зустріч українських і польських друзів Олександра Маслака з його батьком - Олександром Івановичем Маслаком, під час якої ми запланували спільні кроки і формати для продовження спадку цього великого українського філософа і геостратега, що так передчасно загинув у автокатастрофі в 2017 р. разом із чотирма іншими громадськими діячами, повертаючись із конференції у Варшаві на тему солідарної протидії країн Інтермаріуму гібридній агресії Кремля.

Говорили про те, наскільки невипадкова ця "ДТП", адже більше за все рф боїться ось таких архітекторів Інтермаріуму, які працюють на примирення й співпрацю польського та українського народів, а також про абсолютну непотрібність наших конфліктів минулого століття, що виснажили український спротив червоній загрозі (до 100 000 українських військовополонених у польських таборах станом на 1919-20 рр.) напередодні успішного, але не остаточного звільнення Києва від більшовиків об'єднаною армією Петлюри і Пілсудського і мають назавжди відійти в минуле. 

Власне, програма заснованої азовськими ветеранами ГО Intermarium Support Group під моїм керівництвом ніколи й не пропонувала нічого іншого, якими би неоднозначними не були фази сучасних польсько-українських відносин, а намір вивести нашу геополітичну синергію через актуалізацію ідей Олександра я озвучила щонайменше торік і запрошую всіх зацікавлених до його втілення тут і зараз.

Невипадково й те, що, попри належність до різних інтелектуальних традицій, консервативної і ліберальної, наші польські гості реалізують цю саму лінію. Так, однойменну збірку творів Олександра тримає Маріуш Патей, багаторічний учасник наших конференцій, економіст, добре знаний своєю якісною аналітикою та конструктивними ідеями, в т.ч. як подолати нинішню експортну кризу в стосунках України й Польщі. Як він пожартував, "Польща все одно продовжила би поставляти зброю Україні проти рф, навіть якби її очолив сам Степан Бандера".

А Казімєж Вуйціцький, відомий польський історик і публіцист, професор Варшавського університету, подарував присутнім примірники своєї праці "Коротка історія УПА для поляків. Чи примирять нас історики?", на тему конкретних шляхів цього взаєморозуміння і примирення.

Дякуємо Олександру Івановичу за теплий прийом, що так припав до душі нашим гостям ❤️ А також за регулярну підтримку фронту, зокрема, азовських підрозділів.

Глибока подяка й Польщі і польським добровольцям за допомогу українському народу в нашій спільній боротьбі проти російського агресора, плодом якої має стати Міжмор'я.