Софія Дніпровська: Зрозуміти сутність Россії означатиме, що наполовину ми її вже переможемо

Щоб зрозуміти мотиви Кремля, слід мати на увазі таку річ, як превентивна війна - збройна реакція на потенційну/гіпотетичну загрозу. 

Превентивні війни - старі, як світ. Класичним прикладом подібного типу конфлікту є Третя Пунічна. Після поразки Ганнібала фінікійці сиділи тихо й не відсвічували, але частина римської еліти на чолі з Катоном_Carthago_delenda_est побоювалася, що піднявшись економічно, Карфаген народить нового Ганнібала і знову піде війною на Рим - і вирішили задушити потенційний реванш у зародку. Римляни навіть не стали експлуатувати багате торгове місто - просто стерли його з лиця землі, чітко задекларувавши, що безпека важливіша за ситуативну наживу. 

Щось подібне сотворили москвічі з новгородцями, коли розгромили їх на Шелоні. Вони не стали брати собі їхні багаті доспіхи (велика цінність у ту пору) у якості трофеїв, а скинули їх у річку, підкресливши таким чином геостратегічний характер протистояння (Новгород - важлива ланка Балто-Чорноморської осі, яка за версією Москви не повинна була дістатися ВКЛ, до якої Марфа Посадниця вже підбивала клинці). 

І, якщо розібратися, майже вся історія Государства Россійскаго - від битви на Шелоні до СВО - це історія превентивних війн. У т.ч. й проти Західної Цивілізації. 

Специфіка московської держави полягає в тому, що вона не може ні впустити в себе Європу, прийнявши її передові форми суспільно-економічного устрою, ні надійно ізолюватися від деструктивних для неї тенденцій. 

Економічні й політичні права і свободи в європейських об'ємах рознесуть рассєю на шмаття, бо ніякої економічної доцільності в спільному політичному проживанні Владівостока, Владікавказа, Вологди, Волхова Воркути, Воронєжа та інших гранично гетерогенних складових московської держави не існує. І як тільки їм дадуть свободу підприємництва і самоврядування, вони розлізуться по світу туди, де їм вигідніше - до Китаю, Туреччини, Ірану, Скандинавії і до Великої України. 

Закуклення ж у власній євразійській самобитності  - це гарантована технологічна відсталість і в перспективі - втрата політичного суверенітету: після Великих географічних відкриттів ніхто ні від кого надовго відгородитися не здатен. 

Тому Росії нічого не залишається, як тримати курс на знищення європейської цивілізації (частиною якої є й Україна), чим вона останні 500 років і займається з перемінним успіхом. 

І те, що робить нині РФ, - це не божевілля (страна! тисошла сума!), не примхи якогось бункерного карлика - це одвічна боротьба за виживання величезного етнополітичного утворення, яке інакше просто не здатне існувати. 

Божевіллям і тимчасовою аномалією це здається лише тим, у кого атрофувалася честь, совість, здатність виявляти потенційні загрози і давати на них адекватну відповідь.

«Вогні Азербайджану» активно продовжують свою проукраїнську боротьбу на інформаційному фронті

«Вогні Азербайджану» - це єдина у світі газета діаспорської організації, яка виходить 22 роки поспіль! Видання – рекордсмен серед ЗМІ, бо попри політичні зміни, віяння часу та навіть російське озброєне вторгнення в мирну Україну: «Вогні Азербайджану» активно продовжують свою проукраїнську боротьбу на інформаційному фронті. Газета підтримує та закріплює завойований десятиліттями авторитет по-справжньому незалежного ЗМІ вільної та волелюбної країни!

Слід нагадати, що вже пройшло 22 роки з моменту виходу у світ нашого першого номера: протягом усього цього часу редакційний колектив докладав максимум зусиль для своєчасного та різноманітного, грамотного та об’єктивного відображення багатьох важливих аспектів життя.

Сьогодні газета є єдиною у світі серед діаспорських ЗМІ, яка регулярно видається понад двадцять років. Попри російську військову агресію проти мирної України, упродовж 2022 та 2023 років виходили «спеціальні випуски» нашого видання. Газета «Вогні Азербайджану» завжди перебуває на передовій інформаційній війні та робить свій професійний внесок у боротьбу з рашистами.

За професійну та плідну роботу слід висловити подяку беззмінному головному редактору Андрію Цурканову, талановитому фотокореспонденту Ірині Цуркановій, дизайнеру Олександру Моржову, коректору Ганні Косиненко, самовідданим працівникам друкарні «ЛІРА», усім авторам та іншим причетним до видання людям, а також активістам азербайджанської діаспори!

Вважаю, що варто повторити, з чого все починалося.

Добре пам’ятаю, як багато років тому, під час створення «Ліги азербайджанців Дніпропетровщини», я говорив, мотивуючи своїх однодумців:

«Ми багато працюємо, щодня бачимо усмішки дітей та чуємо подяку земляків. Ми з гордістю шануємо багатовікові традиції, розповідаємо про них за межами нашої Батьківщини та зміцнюємо дружбу між двома братніми державами – Україною та Азербайджаном. Наша багатогранна діяльність має бути висвітлена, тому що ми повинні залишити гідний слід в історії…»

Ось тому й було вирішено видавати газету, яка стала офіційним друкарським органом «ЛАДу».

Тримаючи в руках перший номер у січні 2002 року, я тоді сказав: «Повірте, друзі, що це видання стане справжнім літописом добрих справ «Ліги». Так це й сталося.

Архівні підшивки нашої газети знаходяться в багатьох бібліотеках, у тому числі й найбільших у країні – Національних імені Володимира Вернадського та Ярослава Мудрого у Києві. Частину тиражу одержує Дніпровська міська рада, обласна державна адміністрація, місцевий Ісламський культурний Центр, Рада азербайджанців України та інші структури.

Газета неодноразово ставала лауреатом різних премій та конкурсів, у тому числі:

- була визнана найкращою серед діаспорських ЗМІ у країні;

- їй присвячено главу в офіційній книзі Національної Спілки журналістів України «Доля: журналіст»;

- відзначена нагородами НСЖУ, «Комітету по боротьбі з корупцією та порушенням прав громадян» та інших незалежних організацій».

Ми – громадяни міцної та Незалежної України – завжди були на світлому боці правди та продовжуємо її відстоювати на усіх фронтах, у тому числі, й на шпальтах нашої газети!

Сархош ІСМАІЛОВ, шеф-редактор газети «Вогні Азербайджану»

Андрей Рысь: Кто сказал, что даже достигнув желаемого, враг успокоится?

Когда Илон Маск и Трамп утверждают, что нужно "перестать помогать Украине" и "война закончится" (Украина не сможет возвращать свои территории, фронт застынет на месте и станет новой границей, подобно границе между Северной и Южной Кореей - а Путин наступать дальше не захочет по доброй воле (!) - ни сразу, ни через год, ни через пять - и мир вернется к довоенному состоянию) 

- Маск и Трамп говорят так, потому что не знают истории.

Путин последовательный, хотя наши делают из него дурака. Вначале он выпускает статью «Об историческом единстве русских и украинцев», где утверждает, что государственность Украины ему не нравится и это, по его мнению, "историческая ошибка". И без "благословения Москвы" Украины быть "не должно".

Мы все конечно офигели с такого и посмеялись, думая, что это просто блажь глуповатого старика.

Далее он отдает приказ о вторжении (перед этим убивая и сажая всех видных или влиятельных оппозиционеров, - чтоб НЕ МЕШАЛИ его войне). Стало не до смеха.

Через два года открытой войны (война с Россией фактически идёт десять лет, с 2014) Путин дает интервью Карлсону, где на протяжении двух часов "доказывает" (!) выдвинутую им самим теорему (!) о том, что Украины "быть не должно", что потенциально успешная Украина (не сегодня - так завтра!) в составе Евросоюза, который ЗАСТАВИТ жить по его правилам - КОНКУРЕНТ. А КОНКУРЕНТ должен быть уничтожен в зародыше.

Когда это он менял свои взгляды? Взгляды абсолютно людоедские - но где это они не последовательны и не логичны? Эти взгляды озвучены прямо и публично.

Если тебе всё удается, зачем тебе вообще менять свои взгляды? Да и какая разница, сожрать что-то целиком и сразу, или постепенно и по кусочкам.

План нашего врага не менялся - уничтожить Украину. "По-хорошему" или "по-плохому". Но кто сказал, что даже достигнув желаемого, враг успокоится?

Когда Гитлер прибирал у рукам Австрию - речи о Чехословакии тогда не шло. Когда Гитлер прибирал у рукам Чехословакию, - речи о Польше в тот момент не стояло. Все думали - а, может, он наконец насытится? Но у него логика азартного игрока. Когда "идёт игра", зачем прекращать её? Игрок прекращает Игру - только полностью проигравшись. Это природа человека.

Неужто Маск и Трамп дураки, - и не понимают этой природы?

Анатолий Несмиян: Базовые основы понимания социального проектирования и неминуемый крах России

... Социальные проекты (иначе говоря — образ будущего) выдвигаются двумя группами в обществе — элитой и контрэлитой. Разница между ними лишь в том, что элита обладает доступом к ресурсам, позволяющим воплотить ее проект, контрэлита имеет проект, но не имеет доступа к ресурсам. 

Есть и третья группа в обществе. Ее условно можно назвать антиэлитой — у нее нет проекта и образа будущего, нет доступа к ресурсам, но она выступает против проектов элиты и контрэлиты и по возможности нацелена на противодействие им любыми методами — активными или пассивными.

В России, безусловно, элита есть. И у нее точно есть проект и образ будущего. Нюанс в том, что это проект бесконечного возобновления настоящего с постепенным откатом в прошлое. Здесь нет никаких вопросов: правящая в России страта пришла к власти вопреки всем историческим закономерностям. Это не просто маргиналы советского периода, это криминал и срощенная с ним силовая составляющая правящего режима. В любой сколь-либо нормальной стране любая власть делает все возможное, чтобы криминал не смог захватить власть просто потому, что в этом случае на стране можно ставить крест. Криминал по своему генезису неспособен к развитию чего-либо, он способен только перераспределять имеющееся, а это означает, что внутренний ресурс страны будет постоянно убывать, заводя страну вначале в структурный, затем в системный кризисы, а затем разрушая ее через катастрофу. Что мы на примере несчастной России сегодня и наблюдаем — никаких отклонений от графика нет.

Поэтому для правящего режима нет задачи развития страны, он просто не понимает, что это такое. Во-вторых, эти люди прекрасно отдают себе отчет в том, что в любой нормальной системе они немедленно проиграют конкурентную борьбу и будут сброшены обратно в маргинальное состояние. Логично, что ни о каком развитии и ни о каком будущем в таком случае говорить не приходится, задача режима — удерживать настоящее любой ценой. Что неизбежно приводит к вынужденному возвращению в прошлое, так как ресурс развития и устойчивости уже проедены, система деградирует и на ее месте возникают архетипичные реликты. Неудивительно, что под конец своего существования президент поехал на исторической тематике, а мейнстримной квази-идеологией стала адская смесь из «традиционных ценностей» и «патриотизма».

«Вогонь Традиції»: виходить книга філософа Едуарда Юрченко

 «Вогонь Традиції»: виходить книга філософа Едуарда Юрченко в суперобкладинці.

Наклад обмежений.

Збірка поєднує статі автора на різноманітну тематику: від дослідження традиційної релігійності до геополітики, від осмислення шляхів історії Європейської цивілізації до футурологічних студій.

Спільним є тверда вкоріненість в традиціоналістичному світоглядному фундаменті та україноцентричному баченні проблематики, що має не останнє значення в періоді зростаючої інфільтрації сфери гуманітарного знання неомарксистськими ідеологемами і елементами.

Автор Едуард Юрченко – філософ-традиціоналіст та військовослужбовець бригади АЗОВ.

Передзамовити можна за посиланням:

https://rainshouse.com/edyurchenko-book

Більше шукайте на RAINSHOUSE.com

Максим Розумний: Справа в тому, хто кого - цього разу

У Гітлера теж було півєвропи союзників і впливові симпатики в Британії та Америці. 

Але тоді лідерам Вільного Світу не забракло рішучості.

Вже зрозуміло, що на польсько-українському кордоні мова йде не про українське зерно, а про світовий заколот тих сил, що їх уособлюють Трамп, Орбан, Качинський, Ердоган. А за їх спиною тримають кулаки Пу, Сі, Кім та іранські мулли.

Антиліберальна, антиамериканська, антиєвропейська реакція сьогодні ситуативно стає антиукраїнською. Але справа не в нас. Справа в тому, хто кого - цього разу.

Андрій Бондар: Навальний - це дешева ілюзія, яку Захід сам її собі створив, піддавшись обману російської інформаційної машини

Західний світ виявляє емпатію через смерть Навального зовсім не так, як він співчував нам через Бучу або Маріуполь. Ні. Це співчуття до рівного собі.

Усе тому, що образ росії пропрацьований на всіх рівнях у західних медіях і різноманітних дискурсах – від академічного до маскультурно-матрьошечного. Він об'ємний, повнокровний, різнобарвний. Співчуваючи Навальному, вони співчувають образу, який вони самі йому залюбки створювали за допомогою великої російської інформаційної машини. І всіляко підігрували цій машині, допомагали, роздували міт борця.

Вони пов'язали свої надії з реально безнадійним проєктом Навального, потьомкінской дєрєвнєй, по суті. І раді були обманюватися всі ці довгі роки. 

Навальний – продукт ілюзорного погляду на Росію. Але погляду, за яким стоїть весь огром імперських можливостей. Він створювався як герой на тлі режиму антигероя путіна. Але був штучним, домальованим і перебільшеним. Він на 95% складався з води і був цілком віртуальним. А це суїцидальне повернення взагалі додало історії ще більшої літературности, дозволивши відкрити кількаденний, цілком щирий і відвертний фестиваль пронизливої емпатії до російського народу і скорботи за Героєм, який, мовляв, щось міг зробити, але йому не дозволив Рок.

Ні, він нічого не міг. І все це дуже низький жанр. Водевіль, анекдот, а найпевніше – хрестоматійний кривавий фарc à la russe. Це розуміємо ми, але нізащо не бажають розуміти люди західного світу. Бо це справді дешевий кривавий фарс, а не, приміром, ліро-епічна поема чи роман-епопея, як бажає переконати західний світ – себе передусім. 

Ні, історія Навального – це історія героя, який ні на сантиметр не посунув російського рабства і не вилікував навіть своїх безпосередніх прихильників від засвоєної безпорадности. Він навіть не переконав їх вийти на мітинг з дерев'яними щитами і палками. Він не став об'єднавчою фігурою навіть для російської ліберальної іноаґентщини.

Але для Заходу він – безперечно, герой. Герой, який не втілив їхніх наївних надій на зміни через трагічну загибель у країні, що принципово не надається до жодних змін. Яка висока трагедія!

Тому загиблі люди в Бучі або Маріуполі – явища для Заходу передусім статистичні. Це безіменні жертви нещасного народу, якому вже навіть допомагати зброєю западло. Попри Бучу, Маріуполь, Херсон, Мар'їнку, Авдіївку, Ізюм і так далі, і так далі. 

Так-от, оце співчуття Навальному на Заході набагато перевищує сотні тисяч українських жертв і мільйони розбитих доль. Це дико і несправедливо. Особливо на тлі того, що відбувається в США з рішенням про допомогу Україні. На емпатію до росіян у них вистачає, а на емпатію до нас ресурс уже вичерпаний. 

І це погана новина, яка свідчить про певну стадію морального розкладу. 

Добра новина та – що крім емпатії, існує ще й раціональний розрахунок. Тож наша надія лише на те, що вони далі допомагатимуть нам бодай як люди-калькулятори – просто тому, що їм наше виживання вигідне. 

І я певен, що, прощаючись зі своєю ілюзією Navalny, вони обов'язково собі знайдуть ілюзію нову. Поки не одужають від росії остаточно.

Важное для понимания истории Европы исследование с анализом ДНК из костей сотни людей, живших на территории Дании со времен ледникового периода до бронзового века

 Вышло важное для понимания истории Европы исследование с анализом ДНК из костей сотни людей, живших на территории  Дании со времен ледникового периода до бронзового века.

Morten E. Allentoft, Martin Sikora, Anders Fischer & etc. 100 ancient genomes show repeated population turnovers in Neolithic Denmark // Nature. - 2024. - Volume 625.  - P. 329–337. - https://www.nature.com/articles/s41586-023-06862-3

Оказалось, эти сто геномов четко делятся на три группы, очень мало между собой связанные – то есть на этой территории (выводы распространяют и на Швецию) дважды практически полностью сменилось население. 

Первый раз это произошло 5900 лет назад, когда пришельцы-земледельцы с Ближнего Востока вытеснили охотников и рыболовов, много тысячелетий населявших Скандинавию. Это произошло очень быстро, - популяция охотников исчезла максимум за несколько поколений. Как обычно, точной причины мы не знаем, - может их вытеснили с этих земель, может перебили, а может дело в патогенах, принесенных пришельцами.

Но не таким уж долгим было торжество земледельцев. Вторая смена населения случилась через тысячу лет - около 4850 лет назад. В Скандинавию пришли представители Ямной культуры – скотоводы-степняки, происходящие с юга России и Украины, приручившие лошадь изобретатели колеса, на телегах и повозках, запряженных лошадьми, - и очень скоро земледельцев не стало (есть версия, что ямникам помогла привезенная ими чума, к которой сами они успели приспособиться). Генетический профиль переселенцев-ямников остается доминирующим в Дании и сегодня, а охотники и первые земледельцы оставили мало следов в геномах современных скандинавов.

Перед нами два похожих случая прихода чужаков с новыми технологиями – и оба раза произошла не постепенная и частичная смена населения, а очень быстрая и полная.  Ученым уже было известно, что эти две волны прихода мигрантов пережила  вся Европа. От ямников не только генетически, но и культурно происходит большинство современных европейцев, ведь ямники - те самые праиндоевропейцы, от языка которых происходят языки индоевропейской группы. 

Вероятно, в других частях Европы все происходило иначе, - данные исследования десятилетней давности, представленные на картинке (внимание! - это картинка к другому, старому исследованию), показали, что у других народов сохранилась большая доля генов первых земледельцев, а у некоторых - и первобытных охотников. Ждем новых исследований!

Амвросий фон Сиверс: Возстановление / Установление

  Тема падения текущего кремлевского режима становится всё более и более актуальной. 

Многие наблюдатели успокаивают себя, что всё будет также спокойно, как имело место быть при крушении Восточного блока и далее СССР. Се — определенно заблуждение, ибо замороженные и «отложенные» конфликты никуда не исчезли, они были всего лишь приглушены, а теперь прорываются наружу. Еще большим заблуждением является мантра о «нерушимости границ» - даже более конкретно, границ, созданных по итогам ялтинско-подсдамских соглашений. Всё будет меняться в Европе и новая формация в виде ЕС...

    Но необходимо понять, что же именно представляет из себя РФ, кою принято ныне отождествлять с Россией. 

РФ есть продолжательница РСФСР и правопреемник СССР, как, впрочем, все пост-советские государства, нравится сие им или нет. Прибалтийские страны (оккупированные=аннексированные СССР) не являются исключением из общего правила, ибо не отменяли актуальные институции в 1991 г. у себя, но лишь провозгласили Независимость, - при том, то каждая из трех республик имела свое собственное Правительство в изгнании. 

Очевидно, что пост-путинский режим в результате гражданского конфликта пойдет под снос. Сие означает и аннигиляцию большинства существующих институций. Точно также, как большевики снесли все имперские институты, создав собственные. Посему утверждение (с любой стороны), что СССР — есть преемник исторической России — не более, чем пропагандистская манипуляция. 

Т.к. в будущем подавляющего большинства пост-советских институций не станет, то возникает законный вопрос: что же будет на пустом месте?

Фергад Туранли: Вийшла друком монографія "Doğu Avrupa Tarihi: Yeni Bulgular ve Yaklaşımlar (Історія Східної Європи: нові знахідки та підходи)"

Маю честь повідомити,  що Міжнародна платформа східноєвропейських досліджень (PIEES https://www.piees.org/ciees-2023-sinop/program-kitapcigi/), котра, охоплює ряд країн Європейського Союзу: Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії, Албанії та ін., на виконання наукового проекту країни-співзасновника «Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР / Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) 

опублікувала колективну монографію "ІСТОРІЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ: нові знахідки та підходи / DOĞU AVRUPA TARİHİ: Yeni Bulgular ve Yaklasımlar".  

Цей проект за назвою «Міста та цивілізацій» був ухвалений згідно із рішенням VI Міжнародного конгресу східноєвропейських досліджень за участю науковців УКРАЇНИ.

Примітка: "Міжнародна платформа східноєвропейських досліджень" заснована за рішенням Міжнародної наукової конференції "УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКИХ ВІДНОСИН: ІСТОРІЯ, ДЖЕРЕЛА, МЕТОДОЛОГІЯ" в Кам'янець-Подільському національному  університеті імені Івана Огієнка у 2017 році.

Зокрема, в монографії наявна стаття:

Turanly, Ferhad, Naval Campaigns of the Ukrainian Cossack Flee to the Fortress of Sinop // Doğu Avrupa Tarihi: Yeni Bulgular ve Yaklaşımlar, Editörler: Mualla Uydu Yücel, Nuri Kavak, Sema Aktaş, “İdeal” Kültür Yayıncılık, 1. Baskıю - İstanbul, 2023ю - S. 123–141. - https://www.academia.edu/114979557

МОРСЬКІ ПОХОДИ УКРАЇНСЬКО-КОЗАЦЬКОЇ ФЛОТИЛІЇ ДО ФОРТЕЦІ СІНОП

АНОТАЦІЯ

Мета дослідження ­– розглянути проблеми морських походів українсько-козацької флотилії до турецьких володінь в Причорномор’ї, зосібна до фортеці Синоп. На основі османсько-турецьких та українських достовірних писемних джерел зазначаються причини посилення морської сили Запорозького Війська, яке тривалий час здійснювало вдалі походи на міста та фортеці Османської держави. У цьому контексті з’ясовуються причини, встановлюється хронологія означених подій, а також їх наслідки.

Окреслюється географічний ареал і шляхи, що стали важливими для налагодження торговельних відносин. Крім цього, в межах вищезазначеної проблеми заторкається питання щодо обставин формування політичного та воєнного альянсу між Військом Запорозьким і Кримським ханством.

Факт утворення та посилення Українсько-козацьких збройних сил на початку XVII ст. уможливив їхню участь в різних воєнних кампаніях, зокрема у війні між Австрійською та Османською імперіями. Зосібна, стосовно цього питання йдеться про козацький чинник у зовнішній політиці Габсбурґів не тільки як про допоміжну військову силу, а й про його  стратегічне значення та вплив на зовнішню та внутрішню політику Речі Посполитої у боротьбі за отримання польського трону. Методологія дослідження базується на дотриманні засад історизму та  історичного джерелознавства, забезпечення наукової об’єктивності та конкретно-історичної системності, а також на принципах міждисциплінарності та норми встановлення  достовірності та інформаційної цінності виявлених відомостей і фактів. Наукова новизна дослідження полягає у цивілізаційному осмисленні розвитку в Україні орієнталістичних студій, зосібна історіографії, джерелознавче опрацювання османсько-турецьких писемних джерел з історії козацької доби України із застосуванням належної методології [1].

Ключові слова: морський похід, козак, турецьке володіння, Причорномор’я, Синоп, Османська держава, Військо Запорозьке, Кримське ханство, польський трон

[1] Turanly, F. (2023). Persecuted Turkology: the Ukrainian Context. Shidnoyevropeiskyi Istorychnyi Visnyk [East European Historical Bulletin], 27, p. 140.

 NAVAL CAMPAIGNS OF THE UKRAINIAN COSSACK FLEET TO THE FORTRESS OF SINOP

ABSTRACT

The goal of the Study is to consider the problem of naval campaigns of Ukrainian Cossack Fleet to Turkish possessions in the Black Sea Area, and particularly to the Fortress of Sinop. On the ground of authentic Turkic-Osman and Ukrainian written sources, the author explains the reasons for strengthening of naval forces of the Zaporozhian Host that for a long period of time carried out successful campaigns against towns and fortresses of the Ottoman Empire. In this context, there have been identified the chronology of the mentioned events, as well as their consequences. The author clarifies the areal and the routes that occurred to be important for establishing trade relations. The research also concerns the issue and circumstances of establiching political and military unions between the Zaporozhian Host and the Crimean Khanate. Formation and strengthening of Ukrainian Cossack Army at the beginning of the 17th century enabled them to participate in different military campaigns, particularly in the war between Austrian and Osman Empires. In this relation, the paper reveals that the Cossack factor was not an additional military support in the external policy of the Habsburgs, but the factor of strategic significance and influence on the external and internal policies of the Polish-Lithuanian Commonwealth in the struggle for gaining the Polish throne. The Study was conducted observing the principles of the historism and historic source-studying systematics. The principles of interdisciplinary approach and the norm of authenticity identification of informational value of the data and facts were also identified. The Academic Novelty of the study is a civilisational comprehension of the development of Oriental Studies in Ukraine, primarily that of Historiography and Studies of Sources related to the Turkish-Ottoman written documents concerning the Cossack Period of Ukraine, used for that purpose an adequate methodology [1].  

Key words: a naval campaign, Cossacks, Turkish possessions, the Black Sea Area, Sinop, Osman Empire, the Zaporozhian Host, the Crimean Khanate, the Polish throne

[1] Turanly, F. (2023). Persecuted Turkology: the Ukrainian Context. Shidnoyevropeiskyi Istorychnyi Visnyk [East European Historical Bulletin], 27, p. 140.

Софія Дніпровська: Реалізація ідеології Zero Growth

Якщо ви читали "Велику Шахівницю", то для вас нема секрету, чому міжнародно-фінансові (глобалістичні) кола, чиїм трубадуром був "Біг Збіг", так активно просувають ідею євроінтеграції. Чому фонд Відродження заварював каву на Євромайдані, а Нуланд возила туди пєчєньки. У книзі про це дуже чітко, чорним по білому, написано. 

Щоб підважити дойче орднунг і запобігти відродженню німецького націоналізму - фантомного жаху як Бжезінських, так і Шорошів, Блумбергів, Ротшильдів і Епплбомів. 

Розширення ЄС і НАТО за рахунок народів Сх. Європи, що мають глибокі історичні образи як на німців, так і на росіян, і ще з версальських часів орієнтовані на англосаксів, сприяло б посиленню впливу останніх у спільних проектах.  (Розбавлення організації новими членами - старий, як світ, спосіб підвищити її керованість, що ким тільки не використовувався - від римських імператорів до генсеків). 

А матеріальне забезпечення велетенської наддержавної бюрократичної машини і фінансова підтримка малопродуктивних східноєвропейських економік потребує збільшення відрахувань у спільний казан, що тягне за собою... правильно: ріст податків. А високі податки ніколи не сприяли розвитку приватного підприємництва - локомотиву економічного зростання, що чудово вкладається в ідеологію zero growth, широко сповідувану в міжнародно-фінансових колах. 

(Утримання розореної війною України, схоже, теж ляже на плечі шольців - оцініть "красоту ігри")/

Добре, а де тут цимес для українців? 

Очередное рашистское откровение: "Кант имеет «прямое отношение» к конфликту на Украине"

 По мнению Алиханова, родившийся в Кенигсберге (Калининград) Кант имеет «прямое отношение» к конфликту на Украине. Философ считал, что залог вечного мира — всеобщая демократия и международное сотрудничество.

"Иммануил Кант виноват в войне в Украине — так считает губернатор Калининградской области Антон Алиханов.

Прежде всего он сказал, что философ, «родившийся тут, имеет почти прямое отношение к глобальному хаосу, глобальному переустройству, с которым мы сейчас сталкиваемся, и больше того, он имеет прямое отношение к военному конфликту на Украине».

Согласно дальнейшему ходу мысли губернатора, Канту удалось «положить начало немецкой классической философии», заодно «прокачать немецкую волю» и в то же время отрезать ее от «высших ценностей». Таким образом, из-за его деятельности, по мнению Алиханова, была развязана не только Первая мировая война, но и война России против Украины, поскольку «Запад с давних времен нарушал все договоренности, которые были достигнуты».

Губернатор региона обосновал необходимость высказаться по этому вопросу тем, что «когда постоянно живешь и работаешь в Калининградской области, невозможно не задумываться о мировой политике и о международных отношениях»".

Эстер Сегаль: Психоанализ беседы путина с Карлсоном

Посмотрела я беседу Путина с Карлсоном. Устойчивая ассоциация такая.

Это не интервью никакое, а обращение пациента к медиатору. В надежде, что он поможет урегулировать зашедшие в тупик семейные отношения. Ну, или отношения отчаявшейся заключить брак невесты, чей жених (как ей кажется) 20 лет морочит ей голову, но не отпускает окончательно.

Оба изрядно погуляли на стороне, понаделали друг другу гадостей (опять же, как ей кажется), но искра притяжения в груди у невесты еще теплится, а временами даже и пылает.

Ты, мол, меня обманывал и шпынял. Я, чтобы привлечь твое внимание, кутила и била посуду (мне реально кажется, что нападение на Украину он расценивает именно так), но мы еще можем быть вместе, милый?

Все путинские ляпы и путаница в датах и ходе событий тоже становятся этаким искаженным со временем припоминанием: а ты не забыл, как я просила тебя купить мне сковородку с антипригарным покрытием и двадцативосьмидюймовым диаметром, а ты купил чугунную и в два раза меньше? И хотя на самом деле речь шла про джезву и ковшик, но детали же могут стереться, не меняя сути, не правда ли?

В этом смысле и позиция Карслона становится понятнее. Ибо как журналист он реально тупит. Он мог бы пару десятков раз перебить и задать каверзный вопрос, прижав собеседника к стенке. И не делает он этого лишь по одной из двух причин: либо сам недостаточно эрудирован и тупо лажает (что вряд ли), либо грамотно считал запрос клиента и просто сидит как медиатор или терапевт и слушает, позволяя Путину изливать застарелые обиды и припудриваться.

Надо сказать, что при всей моей антипатии к последнему, многие из брошенных им в адрес "кавалера" упреки справедливы. Многие, безусловно, надуманны. Но считать, что только у него рыльце в пуху, неправильно. Запад часто вел себя (и продолжает это делать), как настоящий говнюк и абьюзер.

Что, конечно, Путина не оправдывает, но частично помогает понять, откуда у него эта гнойная накипь на сердце.

Сможет ли эта беседа стать началом реальной семейной терапии? Сомневаюсь.

Хочет ли Путин под венец (с полагающимися по этому поводу подарочками, конечно)? Да.

В любом случае это был ход в новой партии. Теперь должен передвинуть фигуру противник. Учитывая весь эротизм создавшейся ситуации. И то, что Путин не случайно несколько раз пропедалировал, что он хочет "серьезного разговора", а не поверхностного шоу.

Володимир Вятрович: Співпраця з поневоленими народами Росії має стати державною політикою України

Співпраця з поневоленими народами Росії має стати державною політикою України. 

Нині відбулося засідання Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань взаємодії з національно-визвольними рухами корінних поневолених народів РФ. 

Експерти представили проєкт закону "Про основні засади державної політики України щодо взаємодії з національними рухами корінних поневолених народів Російської Федерації". Цей рамковий законопроєкт, підготовка якого є головним завданням ТСК, визначає правові засади державної політики, запроваджує відповідну понятійну систему й термінологію, визначає ключові принципи політики та сфери відповідальності органів виконавчої влади. 

Законопроєкт ґрунтується на визнаних нормах міжнародного права, передусім засадничих деклараціях ООН, а водночас продовжує 80-річну традицію Організацій українських націоналістів щодо підтримки прав корінних поневолених народів імперії. 

Народні депутати одностайно підтримали законопроєкт, який після остаточного доопрацювання буде поданий на реєстрацію до Верховної Ради України. 

Також члени ТСК розглянули конкретні питання взаємодії з національно-визвольними рухами черкеського та інгушського народів та запланували ряд кроків щодо підвищення інтенсивності співпраці.

Карина Левин: Моногамия как одна з причин доминанты Западной цивилизации

Теорий, которые объясняют становление гегемонии Запада, бесчисленное множество. Некоторые из них делают акцент на военной мощи и географической экспансии; вторые — институты, науку политико-экономическую конкуренцию; а третьи — на особую экологическую среду. Так или иначе, каждый из авторов выделяет ряд причин, от которых ведет точку отсчёта.

Однако есть одна не особо известная концепция, где вперед выдвигаются социально-биологические причины. Она не сильно представлена в мэйнстриме, но, тем не менее, набирает популярность. Центральную роль в ней играет Римско-католическая церковь, как, с одной стороны инициатор, а с другой — проводник фундаментальных реформ. 

 Одно направление этой школы представлено биологом и антропологом Джозефом Хенриком (большая группа авторов), а второе — экономистом Хилтоном Рутом.

В центре концепции Хенрика стоит, как он называет, аббревиатура W.E.I.R.D (western, educated, industrialized, rich, democratic). Это как раз и есть та совокупность психологических, институциональных, политических и экономических характеристик, которые отличают Запад от остального мира. Преимущество концепции Хенрика в том, что он выделяет конкретную причину, благодаря которой все вышеупомянутые смогли появиться на свет  Здесь же его дополняет Рут.

Эта причина — моногамия и запрет на брак с родственниками.

Дело в том, как объясняет Хенрик, что человечество с момента зарождения сельского хозяйства перешло к оседлому образу жизни, то есть проживания на одной конкретной территории. В таких условиях у племен и клановых сообществ развились институты, основанные на родстве (kinship-based institutions). Там широкое распространение получили браки между близкими родственниками (дяди, тети, двоюродные, троюродные братья и сестры). 

Подобная модель брачных отношений способствовала выработке коллективистской психологии и социальной организации, где на передний выдвигались интересы рода или клана. Индивида как отдельного члена племени просто не существовало: любой человек мыслился, в первую очередь, как часть сообщества. При такой организации у людей вырабатывались особые черты: враждебность к чужакам и низкая способность к кооперации с людьми за пределами своего племени.

Подобная психология до сих пор определяет жизнь большинства сообществ и стран. Рут приводит пример гуаньси в Китае: это принцип кооперации между людьми, в основе которого лежат родственные связи (кумовство). 

Хенрик считает, что именно христианство — точнее Католическая церковь — сумела разрушить институты, основанные на родстве, в пределах зоны своего влияния: в Западной Европе. Внедрив институт моногамии (Хенрик называет ёё БСП — брачно-семейной программой Церкви), она разорвала родственные связи кланов и привела к их вырождению.

Но это не главное. Отсутствие родственных связей вынудило людей создавать семьи и объединения на основе совершенно иных принципов: добровольных, не продиктованных интересами племени или общины. Западный европеец был волен жениться на ком угодно и вступать в отношения с огромным числом людей, что привело к появлению гильдий, монастырей, средневековых городов и пр. 

Рут здесь упоминает феномен caritas (христианской любви). Она предписывала кодекс поведения, совершенно противоположный клановому: любовь к ближнему. То есть, человек (хотя бы на формальном уровне) больше не мыслился как чужак, а как член христианского универсума, в отношении которого предписаны стандартные правила поведения. 

Эта основа стала почвой, где сформировалась уникальная Западная цивилизация. Это уникальный исторический и когнитивный эксперимент.

Верно говорил Иисус Христос, что Царство его не от мира сего.

Schulz, J. F., Bahrami-Rad, D., Beauchamp, J. P., & Henrich, J. (2019). The Church, intensive kinship, and global psychological variation. Science, 366(6466), eaau5141.

Root, H. L. (2022). The Diffusion of Innovation as a Property of Network Connectivity in the Economic Organization of China and the West. Available at SSRN 3847335.