«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Превентивні війни - старі, як світ. Класичним прикладом подібного типу конфлікту є Третя Пунічна. Після поразки Ганнібала фінікійці сиділи тихо й не відсвічували, але частина римської еліти на чолі з Катоном_Carthago_delenda_est побоювалася, що піднявшись економічно, Карфаген народить нового Ганнібала і знову піде війною на Рим - і вирішили задушити потенційний реванш у зародку. Римляни навіть не стали експлуатувати багате торгове місто - просто стерли його з лиця землі, чітко задекларувавши, що безпека важливіша за ситуативну наживу.
Щось подібне сотворили москвічі з новгородцями, коли розгромили їх на Шелоні. Вони не стали брати собі їхні багаті доспіхи (велика цінність у ту пору) у якості трофеїв, а скинули їх у річку, підкресливши таким чином геостратегічний характер протистояння (Новгород - важлива ланка Балто-Чорноморської осі, яка за версією Москви не повинна була дістатися ВКЛ, до якої Марфа Посадниця вже підбивала клинці).
І, якщо розібратися, майже вся історія Государства Россійскаго - від битви на Шелоні до СВО - це історія превентивних війн. У т.ч. й проти Західної Цивілізації.
Специфіка московської держави полягає в тому, що вона не може ні впустити в себе Європу, прийнявши її передові форми суспільно-економічного устрою, ні надійно ізолюватися від деструктивних для неї тенденцій.
Економічні й політичні права і свободи в європейських об'ємах рознесуть рассєю на шмаття, бо ніякої економічної доцільності в спільному політичному проживанні Владівостока, Владікавказа, Вологди, Волхова Воркути, Воронєжа та інших гранично гетерогенних складових московської держави не існує. І як тільки їм дадуть свободу підприємництва і самоврядування, вони розлізуться по світу туди, де їм вигідніше - до Китаю, Туреччини, Ірану, Скандинавії і до Великої України.
Закуклення ж у власній євразійській самобитності - це гарантована технологічна відсталість і в перспективі - втрата політичного суверенітету: після Великих географічних відкриттів ніхто ні від кого надовго відгородитися не здатен.
Тому Росії нічого не залишається, як тримати курс на знищення європейської цивілізації (частиною якої є й Україна), чим вона останні 500 років і займається з перемінним успіхом.
І те, що робить нині РФ, - це не божевілля (страна! тисошла сума!), не примхи якогось бункерного карлика - це одвічна боротьба за виживання величезного етнополітичного утворення, яке інакше просто не здатне існувати.
Божевіллям і тимчасовою аномалією це здається лише тим, у кого атрофувалася честь, совість, здатність виявляти потенційні загрози і давати на них адекватну відповідь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий