МЕЗОЄВРАЗІЯ: ГІПЕРБОРЕЯ: АРАТТА: АРЙАНА: КІММЕРІЯ: СКІФІЯ: САРМАТІЯ: ВАНАХЕЙМ: ВЕНЕДІЯ: КУЯВІЯ-АРТАНІЯ-СКЛАВІЯ: РУСЬ: УКРАЇНА
"...Над рідним простором Карпати – Памір, Сліпуча і вічна, як слава, Напружена арка на цоколі гір – Ясніє Залізна Держава!" (Олег Ольжич)

Пошук на сайті / Site search

19.10.2021

Анна Шихова: Арнауты

 Арнауты, или арваниты, представляют собой группы албанцев, в позднем Средневековье переселившихся в Грецию и Южную Бессарабию с Балканского полуострова. В борьбе за право исповедовать христианскую религию арнауты переселились на территории современной Украины. Сумев сохранить самобытность, они внесли свой вклад в становление одесского фольклора: народу город обязан названием и во многом репутацией знаменитой Малой Арнаутской улицы Одессы.

Переселившиеся на территорию Южной Бессарабии, албанцы изначально придерживались самоназвания арнауты. Наряду с основным, их потомки использовали этнонимы «тантэ», или «неле», в значении «свои», «наши». В XX столетии в среде арнаутов распространился экзоним «албанцы», исторически чуждый представителям народности. Это случилось после Второй мировой войны, когда исследованием региона занялись этнографы, обнаружившие, что арнаутский диалект относится не к болгарской, а к албанской группе языков.

Мигрировавших в Грецию албанцев называли арванитами, от греческого Αρβανίτες и турецкого Arnavutlar, что буквально означает «албанцы». Существует версия, что в Турции слово «албанцы» имеет значение «наемники». В Хорватии и Сербии слово «арнаут» употреблялось в значении «злой, убийственный».

Арнауты Греции, или арваниты, говорят на арнаутском диалекте албанского языка, который также называют арванитским языком. Он имеет ряд схожих черт с распространенным в южной Албании тоскским диалектом, однако в сферах фонологии и лексики заметно сильное влияние греческого языка. Одновременно в языке сохраняются архаичные консервативные черты тоскского наречия, утраченные жителями Албании.

18.10.2021

Ферхад Туранли: Виступ на Круглому столі, присвяченому 30-й річниці відновлення Незалежності Азербайджанської Республіки та встановлення азербайджансько-українських дипломатичних відносин

Ферхад Туранли - доктор історичних наук, професор, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, керівник «Асамблеї української та азербайджанської інтелігенції»

 Шановні колеги  та друзі! 18 жовтня 2021 р. в УКРІНФОРМІ відбулася важлива подія історичної ваги! До Вашої уваги пропоную анотований текст своєї доповіді в Круглому столі, присвяченому 30-й річниці відновлення Незалежності Азербайджанської Республіки та встановлення азербайджансько-українських дипломатичних відносин.

"Високодостойні учасники конференції, представники засобів інформації!

Перш за все, дозвольте привітати Вас із зазначеною знаменною подією й висловити свої міркування із цього приводу.

Проголошення у 1991 році  відновлення державних незалежностей Азербайджану та України передувало установленню відновлення дипломатичних відносин про, що свідчать договірна-правова база, котра складається з 141 (ста сорока одного) документа.  Цей 30-ти літний період в історичному вимірі не є таким тривалим, але його можна  уважати суттєвим проміжком часу у розвитку взаємин між названими країнами. 

У 2001 році з нагоди 10-річчя вищезазначеної події, мабуть, тоді   було вперше організовано міжнародну конференцію, де наголошували про період розвитку та становлення дипломатичних відносин. А ця книга тієї конференції нині є одним з важливих джерел інформації щодо вивчення історії українсько-азербайджанських дипломатичних відносин. 

Наступний період у 30-ти літньому проміжку часу відносин між зазначеними державами на нашу думку можна охарактеризувати як інтенсивний, котрий у 2021 році досяг свого вищого рівня стратегічного партнерства. Це партнерство регламентує взаємодію, засновану на визнанні спільних цінностей та їх бачення, високого рівня співробітництва, обопільній підтримці у загальної зовнішньої політики цих названих двох країн.  

Доречно відзначити, що в цьому відношенні співпраця між нашими народами має ґрунтуватися на прагматичних принципах, а саме: реалізації масштабних міждержавних проектів, зокрема, в економічній, транспортно-інфраструктурній, політичній, безпековій і, зокрема, в галузі освіти та науки.  

Дякую за увагу!

Репортаж про захід: 18 жовтня, 11:00 - круглий стіл на тему: “30-та річниця відновлення Незалежності Азербайджанської Республіки та 30-та річниця встановлення азербайджансько-українських дипломатичних відносин”. Організатор: Посольство Азербайджанської Республіки в Україні. Детальніше за посиланням - https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/3331549-30ta-ricnica-nezaleznosti-azerbajdzanskoi-respubliki-ta-30ta-ricnica-vstanovlenna-azerbajdzanoukrainskih-diplomaticnih-vidnosin.html

Надія Нікітенко: Усипальня Ярослава Мудрого в Софії Київській у світлі нових досліджень

Останнім часом провадяться великі роботи  із заміни вимощення навколо фасадів Софії Київської, які супроводжуються археологічними дослідженнями. Під час цих досліджень археологами Національного заповідника "Софія Київська" та Інституту археології НАН України виявлено рештки великої апсиди, яка примикала зі сходу до північної зовнішньої галереї. Це, на мою думку, підтвердило висновки наших попередників – відомих дослідників архітектури  собору Ю.Асєєва, В.Волкова, М.Кресального та І.Тоцької про те, що тут  знаходилася усипальня Ярослава Мудрого, яка мала вигляд церкви, вбудованої  в східне членування північної зовнішньої галереї. Саме для цього тут були закладені аркові отвори галереї –  це добре видно на макеті-реконструкції давнього вигляду собору, а також у відкритих зондажах первісного мурування перебудованої зовні на межі XVII – XVIIIcт. Софії. Про те, що в східному торці галереї була апсида, знали вищезгадані дослідники архітектури, які відобразили це у своїх працях. Вони будували свої висновки на ретельному вивченні у 70-х рр. ХХст. архітектури й стінопису усипальні, зокрема на дослідженнях її східної частини, які виявили на місці апсиди фрагменти давньої підлоги. На підставі цих досліджень Ю.Асєєвим, В.Волковим і М.Кресальним було виконано новий  варіант реконструкції давнього вигляду Софійського собору, який відрізняється від загальновідомого, виконаного за результатами досліджень 50-х рр. ХХст. (експонується в нартексі Софії), тим, що на її східному фасаді показано невелику церкву, яка виконувала функцію усипальні Ярослава Мудрого. До речі, поховальні галереї з архітектурно виділеними в їхніх східних торцях приділами-каплицями добре відомі в архітектурі княжих усипалень Давньої Русі.

Олег Карелін: Тризуб і Лев на монетах великого князя Володимира Ольгердовича


Монета Київського князівства за часів великого князя Володимира Ольгердовича (1362-1390). Напису нема, монета стилізована під арабську, зате Тризуб і "Спинаючий' Руський лев.

Олег Карелін: Печатка українського короля Юрія І з українським гербом "Погоня" з "спинаючим" Руським левом на щиті

Печатка (датується ХІV ст.) українського короля Юрія І з українським гербом "Погоня" з "спинаючим" Руським левом на щиті збереглась у п'яти воскових екземплярах, що прикріплені до грамот Андрія Юрійовича (з 1316 року) та Юрія II Тройденовича (з 1325, 1327, 1334, 1335 років). 

Діаметр печатки з чітким рельєфом близько 90 міліметрів. На її лицевому боці зображено самого короля на троні із написом коло країв «s……. domini Georgi regis Rusie» («п[ечать]) господаря Георгія, короля Русі»)[2]. 

На зворотному боці зображено вершника в обладунку з щитом і прапором, якого оточує напис: «s……. domini Georgi ducis Ladimirie» («п[ечать]) господаря Георгія, князя Володимирського»). Голова вершника покрита гострокутним шоломом. У правій руці, він тримає спис, на верхній частині древка якого прикріплено трикутний прапор. Щит, який тримає вершник, трикутний із зображенням "спинаючого" лева. Передні ноги лева опираються на верхній лівий кут щита. Кінь у збруї іде кроком по кам'янистій поверхні на якій розташовані стилізовані рослини. Навколо вершника небо усіяне зорями.

16.10.2021

Останній свій бій нкведистам в Бутирській тюрьмі в Москві дав українець Василь Сергійович Плисак

10 жовтня 1937 року останній свій бій нкведистам  в Бутирській тюрьмі в Москві дав українець Василь Сергійович Плисак. 

Родоначальник дзюдо в Російській імперії і засновник самбо. Існує історія, що його розстрілювали з кулемету, тому що не могли здолати фізично.  

Василь Сергійович Плисак - третій в світі іноземець , який отримав 2 дан чорний пояс по дзюдо в Кодокані Дзігаро Кано. В російській історіографії вписали його Васілієм Ощепковим. Насправді ж батько Василя - Сергій Захарович Плисак , зісланий з Київської губернії, прізвище Ощепкова в матері - каторжанки Марії. На Сахаліні , куди були зіслані Сергій і Марія, в 1892 році народився їх син - Василь. Батьки померли, коли Василю було 12 років, його опікуном став дядько , також зісланий царизмом на Сахалін - Омельян Євдокимович Владико, як і батько Василя, родом з Київщини. 

В 1905 році  частина Сахаліну перейшли до Японії і Василь потрапив до Кодокану, опісля  до  дзюдо добавив вивчення китайських систем бою в Китаї. Був освіченою людиною, знав декілька іноземних мов, займався підприємництвом і розпочав викладати дзюдо в СРСР, на базі дзюдо і китайських бойових систем створив самбо.

В 1937 році був звинувачений нквс в шпіонажі і загинув в бою в тюрьмі.

Сталіністи  намагалися стерти з історії ім'я Василя і причетність його до становлення дзюдо і самбо . В цьому їм допомогли деякі його учні, які разом з нкведистами розповсюдили брехню, що самбо - продукт вивчення технік боротьби підневільних народів російської імперії.. Харлампієв, продажна душонка , один з учнів Василя Сергійовича, приписав собі " творення" самбо...

Будь-яка брехня рано чи пізно зникає , залишається правда. Плисак Василь Сергійович, син українця Плисака Сергія Захаровича і росіянки Марії Семенівни Ощепкової, був родоначальником дзюдо і самбо на одній шостій світової суші. Українець, народжений на далекій каторзі...

Правда, яку сховали і перебрехали...

Boris Horev: Крит под властью мусульман

Арабы владели Критом два раза. И оба как-то странно... Первая арабократия началась в 20-ые годы девятого века (я думаю, в 824-ом, но есть и другие даты) и закончилась в 961-ом. По византийским источникам мы знаем только, что арабский Крит был пиратским гнездом, бичем христианского мира и крупным невольничьим рынком. По арабским - что Крит много торговал с Левантом и Египтом. Но вот интересная деталь: когда византийцы отбивали остров обратно, то, по сообщению Феодосия Диакона, с гор спустился какой-то ХРИСТИАНСКИЙ отряд, который ударил в тыл византийцам. В принципе, это может ни о чём и не говорить, но есть один момент - в следующий раз критяне спускались с гор (в основном с Белых) для того, чтобы сразиться с венецианцами, потом с турками, потом с фашистами. Всех трех они однозначно ненавидели. Так что арабов они, наверное, действительно ПОДДЕРЖИВАЛИ, а византийцев как минимум НЕ ЖДАЛИ. Ответ на вопрос ПОЧЕМУ может дать археология. Дело в том, что именно на арабов приходится беспрецедентный в истории острова прилив в местную экономику золота и серебра (в том числе и переплавляемых в местную монету) и высокий ритм урбанизации (тогда была построена нынешняя столица острова Ираклион, изначально Хандака, но в историю вошедшая как Кандия, где производились любимые в Англии кэнди; но главное - возобновлены десятки заброшенных при византийцах античных поселений, как приморских, так и в глубине). Плюс случился явный сдвиг в сельском хозяйстве - началось производство сахарного тростника и ДЕШЁВЫХ фруктов-овощей. Как они этого всего добились, понятно - ПИРАТСТВО обеспечило приток денег и рабов, а также трудоустройство критян, которые, как и жители других островов Эгейского моря, любили грабить торговые корабли. Немало важно и то, что среди арабских оккупантов процентов 60 или больше были андалусийцы (остальные - египтяне; кстати, есть мнение, что соотношение было обратным). Так что на Крит пришли вполне цивилизованные по тем временам люди, имевшие опыт управления многоконфессиональным обществом.

Второй раз арабы, в этот раз только египтяне, правили Критом в 1830-1840/41 годах. Если вкратце, то после всеобщего греческого восстания и обретения Элладой независимости британцы решили забрать Крит себе, но против этого выступили Россия и Франция. После долгих дипломатических игр было принято решение отдать Крит вассалу Оттоманской империи Египту. Таким образом, Крит не доставался Англии, формально не возвращался Турции, но в то же время и не злил не такую уж и слабую, как многие сейчас считают, Высокую Порту.

15.10.2021

Чшиев В. Т. Святитель Николай Чудотворец в кавказском (осетинском) фольклоре

В обширном пантеоне традиционной народной религии осетин, в обрядовых песнопениях, молитвах, а также в осетинском героическом Нартовском эпосе известен святой, связываемый с аграрной, военной и семейной функциями. Осетины называют его Уац Никола / Wac Nikkola (Святой Никкола), Хоарз Никкола/ Xwarz Nikkola (Хороший Никола) или, коротко, Никкола. Почитаемое место этого святого расположено в Дигории – западной части Республики Северная Осетия – Алания, близ высокогорного селения Лезгор (северная экспозиция Главного Кавказского хребта).

Согласно академику В.И.Абаеву, Никкола – святой Николай, был «весьма чтим у дигорцев в старину, наряду с Wacgergi – св. Георгием, Wacilla - св. Ильей и другими... небожителями» (Абаев, 1973, с. 181). Праздник в честь Уац Никкола – Никколайи кувд справляется ежегодно весной во второй понедельник мая. Празднуют этот день святого жители и выходцы из сел Дигорского ущелья - Кумбулта, Донифарса и, в особенности, Лезгора. Считается, что Никкола, являясь покровителем Дигорского ущелья в целом, особенно покровительствует жителям Лезгора, так как недалеко от этого села находится единственное на территории Осетии пещерное святилище этого небожителя (Дзадзиев, Дзуцев, Караев, 1994, с. 105). Основная часть молитв в день праздника состояла в просьбе ниспослать хорошую погоду, обильных покосов, урожая и благополучия жителям. Аграрная составляющая культа праздника Никкола проявляется, также, его связью в фольклоре с Уацилла/Уацелла (св. Илья), Уастыржди/Уасгерги (св. Георгий) и Мады Майрам (св. Мария, Богородица – В.Ч.), которые выступают в обрядовых песнях и молитвах и некоторых сюжетах Нартовского эпоса осетин в тесной связи с плодородием. В дигорской обрядовой песне приуроченной к началу сева, приводимой В.И.Абаевым говорится: - «Уасгерги держал плуг, Никкола вел быков, Мать Мариам несла семена, а хлебный Уацелла был сеятелем» (Абаев, 1973. с. 181). В другом предании говорится «Уасгерги и Никкола, Уацелла хлебов и светлый Алаурди надумали проехаться по аулам» (Абаев, 1973, с. 182).

Не вызывает сомнений, что весенний праздник Никколайы куывд в Лезгоре и Донифарсе связан с христианским святым Николаем (Николой) Чудотворцем, архиепископом Мирликийским. Чествование этого христианского святого приурочено к первой половине – середине мая (Никола весенний) и входит в число престольных праздников, широко отмечаемых христианской православной церковью. Необходимо отметить, что частым эпитетом Никкола является сочетание «Xwarz Nikkola / Хоарз Никкола», дословно с осетинского языка – «Хороший Никкола», наряду с Wac Nikkola - Святой Никкола. Перед нами прямая калька с греческого и древнерусского – Николай Угодник, (Хороший, Добрый, Угодный богу.)

О связи образа осетинского святого и св. Николая Чудотворца свидетельствуют и полевые материалы этнографов В.Н. Басилова и В.П.Кобычева, записавших детали праздника Никкола от старожилов с. Лезгор в 1974 году. Согласно им, еще один раз в году, уже в ноябре, лезгорцы устраивали еще один праздник Никкола, но уже большей частью в семейном кругу (Басилов, Кобычев, 1976, с. 141). Как известно, согласно православному именинному календарю 19 декабря является днем св. Николая. Кроме того, в народном календаре западных осетин – дигорцев, был месяц Никкола, который соответствует второй половине апреля и первой половине мая. Наконец, на христианские корни осетинской традиции указывает то, что в комплексе местности посвященной Уац Никкола, по данным местных жителей, в стародавние времена присутствовала священная рощица.

14.10.2021

І мертвим, і живим бійцям я дякую!..

 І мертвим, і живим бійцям я дякую!
Бо ви в найнебезпечнішій із зон
Стояли між морозами і мряками
За мій спокійний безтурботний сон...

За світле небо над містами мирними
У час, коли під вами світ гримить... 
За те, що відмовчалися настирно ми, 
Коли ви не вагались ні на мить...

Як ваша воля, нам пробачте, Воїни, 
За опіки, порізи й мозолі...
За біль, що супостатом вам накоєно
За кожен шмат вкраїнської землі...

За холод бліндажів, за дим, за згарища, 
За жар побоїщ, за печаль в очах...
За зраду командира, смерть товариша,
За те, що дух у битвах не зачах...

Довіку нам просити про пробачення,
Шукати – й не знайти потрібних слів...
Сльозою ваших бідних мам оплачено 
За радість наших дочок і синів...

(с) Вікторія Бричкова-АбуКадум

Щирі вітання з Днем захисників і захисниць України та доземний уклін всім хто був або зараз на фронті. Божої допомоги та Перемоги!

 Щирі вітання з Днем захисників і захисниць України та доземний уклін всім хто був або зараз на фронті. Божої допомоги та Перемоги! (с) Diaspora.ua

На фото - картина геніального українського художника Олега Шупляка.


Ярослав Галущак: «Воїни світла, воїни добра…» (День створення УПА)

Наша країна та свідомі українці щороку 14 жовтня на свято Святої Покрови відзначають річницю створення Української Повстанської Армії. 

Армії, що втілила в собі лицарську звитягу українців, кращих синів і доньок нашого народу, які, в пору воєнного лихоліття радянсько-нацистської боротьби за переділ світу, свідомо йшли на смерть, муки, поневіряння, щоб вибороти свободу й незалежність України («… Вам дзвони не грали, коли ви вмирали!»). 

Феномен УПА як армії без держави, без добре підготовлених військовиків, поза всілякими сумнівами й спротивами, внесено золотими літерами до скрижалей української та світової історії. 

Слава Україні!

Ярослав Галущак, провідний бібліотекар




13.10.2021

«Уложение Тимура»: наставления Тамерлана об управлении государством

«Я сделался государем Ирана, Турана, Рума, Магриба, Сирии, Египта, Арабского Ирака и Аджамского Ирака, Мазандерана, Гиляна, Ширвана, Азербайджана, Фарса, Хорасана, Четте, Великой Татарии, Хорезма, Хотана, Кабулистана, Бахтарзамина и Индостана. Все эти страны признали мою власть, и я предписал им законы»

***

Одним из ценнейших исторических источников XIV века является «Уложение Тимура» – труд, в котором со слов Тамерлана излагается его автобиография и взгляды на управление государством. Свою историческую работу Тамерлан, возможно, писал на староузбекском языке, но дошли ли её списки на этом языке до наших дней, неизвестно. Одну рукопись этого труда в XVII веке Мир Абу Талиб аль-Хусейни ат-Турбати, возвращаясь из паломничества, обнаружил в библиотеке йеменского правителя Джафара-паши.

После, поступив на службу к императору из династии Великих Моголов Шах-Джахану, ат-Турбати по заказу этого правителя перевёл «Уложение Тимура» на персидский язык. По окончанию работы Шах-Джахан лично просмотрел перевод, обнаружил ряд неточностей и поручил устранить недостатки перевода придворному учёному Мухаммаду Ашрафу Бухари. Исправленный этим учёным перевод и стал классическим, а позже был переведён на множество языков мира – английский, французский, русский, узбекский, урду и другие.

***

Однако некоторые востоковеды, например, англичанин Э.Г. Браун и русский учёный В.В. Бартольд высказывают сомнения по поводу того, действительно ли автором названного труда является сам Тамерлан. Обосновывают свои соображения они тем, что этот исторический деятель якобы не отличался образованностью или вообще был неграмотным. Но ряд фактов, например, наличие в тексте деталей, которые могли быть известны только самому Тимуру, а также присутствие многочисленных военных терминов тюркского происхождения, таких как барангар (правый фланг), джарангар (левый фланг), ясавул (воинское звание), шакавул (резервные части), опровергают эти предположения.

«Уложение Тимура» разделено на две части. В первой, именуемой «Мальфузат», Тимур описывает события, начиная с его конфликта с Тоглук-Тимур-ханом до битвы при Анкаре, в которой он сошёлся с султаном Баязидом I. Во 2-й части, которая называется «Тузукат», Тамерлан приводит свои соображения по управлению государством. Он не просто описывает события, но и даёт эмоциональные оценки, например, замечая: «В этом я не ошибся», а иногда раскрывает и своё духовное состояние. Говоря о своей подготовке к одной из битв, он пишет: «В ту ночь я поднялся на вершину горы и, признавая своё бессилие, молил Аллаха. Бодрствуя, я сидел, вознося приветствия нашему Пророку Мухаммаду (мир ему). Между сном и явью я услышал голос: «Тимур, победа твоя».

12.10.2021

Адинатх Джайядхар: Есть ли сила, способная уничтожить филиалы ада на планете?

Является ли разрастание малодушия, беспредельного лицемерия и адской жестокости признаком дегенерации народа? Или же эти качества издревле свойственны населению, и их проявление имеет характер пульсации: то угаснут, то засияют ярко? О качестве генетического материала и об уровне цивилизации народа можно судить, когда открываешь ворота его тюрем. Ворота российских тюрем открылись, и из них просочилась информация о царствовании в 2021 году адской системы чертей.

Вы думаете, я говорю о засилье профессиональных преступников, творящих за колючкой ужасное? Нет, я говорю про тех, кому платят якобы за следование законодательству.

Полиция пытает, истязает и насилует арестантов, снимая это на видео. После этого она заставляет их пытать, истязать и насиловать других арестантов, шантажируя обнародованием видео, что переведёт их в касту опущенных. Новоиспечённые козы соглашаются на все условия, пытают и насилуют арестантов, снимая это на выданные им полицейские видеорегистраторы. Записанные видео поступают в вышестоящие полицейские архивы.

Периодически сверху, от начальства, к работникам тюрем и лагерей приходят запросы на истязание и опускание конкретных людей, отказывающихся сотрудничать с режимом. Опусканием угрожают для того, чтобы арестант регулярно выплачивал полиции деньги, а также для того, чтобы человек соглашался стучать на сотоварищей, и соглашался издеваться над узниками с целью получения признательных показаний и денег. Все, кто участвует в этой адской схеме, являются чертями.

Валера Валет, вор старой формации, выйдя на свободу из длительного пребывания в одиночной камере, ужаснулся происходящему. Он сказал, что даже в те суровые времена, когда на «Белом Лебеде» убили Васю Бриллианта, милиция не смела так себя вести.

Андрей Мерянин: Флаги уральских народов

Финно-угорский активист из Финляндии Miro Ankerman создал проект, посвященный флагам уральских народов имеющих разный уровень официальности. Туда вошли как государственные флаги финно-угорских стран ЕС и Республик РФ, так и неофициальные племенные флаги древних финно-угорских народов созданные краеведами, такие как мерянский, мещерский, чудской, ливский, кревингский. Также Miro Ankerman предложил свой вариант общефинно-угорского флага в дизайне которого используется наш общий символ - восьмилучевая звезда.

11.10.2021

Українці в Кореї в 1952 р. в боротьбі за Свободу

ПРИВІТ З КОРЕЇ 

З далекої Кореї шлемо привіт „Свободі"! Ми в Кореї, вірні сини українського народу і члени американської військової сили, боремось за правду і волю всіх поневолених народів світу, а в цьому допомагають нам та скріплюють нашу віру в перемогу слова правди, які вичитуємо та другим переповідаємо з щоденника „Свобода"!

Корея, 24-го жовтня 1952. 

За всіх: Остап Страмецький.

«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти