Бо ви в найнебезпечнішій із зон
Стояли між морозами і мряками
За мій спокійний безтурботний сон...
За світле небо над містами мирними
У час, коли під вами світ гримить...
За те, що відмовчалися настирно ми,
Коли ви не вагались ні на мить...
Як ваша воля, нам пробачте, Воїни,
За опіки, порізи й мозолі...
За біль, що супостатом вам накоєно
За кожен шмат вкраїнської землі...
За холод бліндажів, за дим, за згарища,
За жар побоїщ, за печаль в очах...
За зраду командира, смерть товариша,
За те, що дух у битвах не зачах...
Довіку нам просити про пробачення,
Шукати – й не знайти потрібних слів...
Сльозою ваших бідних мам оплачено
За радість наших дочок і синів...
(с) Вікторія Бричкова-АбуКадум
Комментариев нет:
Отправить комментарий