Уникаючи святкових сильветок (феєрверків), відьмацьких заклинань (переповторень) та ура-патріотичних вигуків (лозунгів, штампів), я у своїй праці (статті) буду послуговуватися тільки офіційними даними, відомостями та усталеними поняттями, якими користуються в Україні.
Спочатку треба визначитися з поняттям «Європа». Отже, Європа – це частина світу в Північній півкулі. Вона омивається Північним Льодовитим океаном на Півночі, Атлантичним океаном на заході, Середземним та Чорним морями на півдні та підпирається Уральськими горами на сході. Площа Європі дорівнює 10 180 000 кілометрів квадратних. А населення складає 743 000 000 жителів.
До речі, в 1887 році на території Закарпаття (Угорська Русь), яке тоді входило до складу Австро-Угорської імперії, у Верхньотисянській котловині на правому березі ріки Тиси було встановлено двохметровий геодезичний знак, який визначає географічний центр Європи. Координати цього знаку-центру 47 ̊ 56 ́ 3 ̋ північної широти і 24 ̊ 11 ́ 30 ̋ східної довготи.
Поділ материка Євразія на частини світу – Європу і Азію, склався ще в античні часи. Стародавні греки виділяли три частини світу – Європу, Азію та Лівію (Африку). Межею між Європою і Азією вони вважали водні шляхи від Середземного до Азовського морів. В античній міфології Європа була дочкою фінікійського царя, яку, перетворившись на тільця, викрав бог Зевс. Її так і зображували – жінка, яка сидить на тільці (бику).
Найбільш ймовірною є версія, що назва «Європа» походить від ассирійського слова «ерп», що означає «там, де заходить сонце», тобто «захід», а слово «асу» — «схід», «Азія».
До речі, назва Ірландія походить від «ейре», тобто «західна земля», «західний острів».
Спочатку треба визначитися з поняттям «Європа». Отже, Європа – це частина світу в Північній півкулі. Вона омивається Північним Льодовитим океаном на Півночі, Атлантичним океаном на заході, Середземним та Чорним морями на півдні та підпирається Уральськими горами на сході. Площа Європі дорівнює 10 180 000 кілометрів квадратних. А населення складає 743 000 000 жителів.
До речі, в 1887 році на території Закарпаття (Угорська Русь), яке тоді входило до складу Австро-Угорської імперії, у Верхньотисянській котловині на правому березі ріки Тиси було встановлено двохметровий геодезичний знак, який визначає географічний центр Європи. Координати цього знаку-центру 47 ̊ 56 ́ 3 ̋ північної широти і 24 ̊ 11 ́ 30 ̋ східної довготи.
Поділ материка Євразія на частини світу – Європу і Азію, склався ще в античні часи. Стародавні греки виділяли три частини світу – Європу, Азію та Лівію (Африку). Межею між Європою і Азією вони вважали водні шляхи від Середземного до Азовського морів. В античній міфології Європа була дочкою фінікійського царя, яку, перетворившись на тільця, викрав бог Зевс. Її так і зображували – жінка, яка сидить на тільці (бику).
Найбільш ймовірною є версія, що назва «Європа» походить від ассирійського слова «ерп», що означає «там, де заходить сонце», тобто «захід», а слово «асу» — «схід», «Азія».
До речі, назва Ірландія походить від «ейре», тобто «західна земля», «західний острів».
* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ























