Я не розумію, а чого таке збудження від нагородження Жванєцького?
Він чесно заслужив нагороду. Він чесно служив русскому міру, ліпив йому разом з Райкіним, Карцевим, Ільченком і рештою "гумористів" людське обличчя, створював ілюзію, що це одоробло підлягає вдосконаленню й олюдненю, кагда такіє люді в странєсавєцкаййєсть. Він інтегрував українські мегаполіси в культурний простір Москви, докладався до формування іміджу русскоговорящєй Адеси-мами, одеського містечкового патріотизму, що відривав це стратегічне місто від України і робив плацдармом русского міра.
Жванецький народився, ріс і вчився на території України, їв український хліб. І в нього був вибір: розвивати свою, єврейську, культуру; пристати до української культури; інтегруватися в російську.
Він вибрав останнє. Це його право. І мотиви вибору цілком зрозумілі: російський простір дав йому широку популярність, умови для самореалізації, матеріальну винагороду.
Але якщо людина отримує позитив від системи, яку вона обрала, їй доведеться прийняти й негатив, який вона несе, і розділити відповідальність за всі її злочини.
Тож перестаньте сприймати Жванєцького як "свого", шерити його критичні ремарки щодо русского міра, які НІЧОГО в ньому за піввіку його кар'єри не змінили. Скільки можна запобігати перед персонами, яким ми байдужі?
Жванєцькі і путіни - нероздільні. Це просто різні іпостасі многолікого (а тому такого живучого русского міра), які зійшлися в 1 точці, обнялися, поручкалися і пішли далі громити світ...
P.S.
Yuri Makarov написал:
Я не знаю его обстоятельств, я не знаю подробностей его эволюции и была ли она, или это лишь слабость, простительная пожилому человеку. Я знаю только, что он мог остаться великим украинцем, пусть в эмиграции. А теперь все будут поминать через запятую: да, но... Я ему сочувствую, я его оплакиваю.
Что же это за мертвое пространство, которое самых достойных превращает в рабов? Без КГБ, без парткома, без прописки, без ОВИРа. Сам воздух, вода, язык... Даже тех, которые учили! нас! быть! свободными! Мордор как есть
Він чесно заслужив нагороду. Він чесно служив русскому міру, ліпив йому разом з Райкіним, Карцевим, Ільченком і рештою "гумористів" людське обличчя, створював ілюзію, що це одоробло підлягає вдосконаленню й олюдненю, кагда такіє люді в странєсавєцкаййєсть. Він інтегрував українські мегаполіси в культурний простір Москви, докладався до формування іміджу русскоговорящєй Адеси-мами, одеського містечкового патріотизму, що відривав це стратегічне місто від України і робив плацдармом русского міра.
Жванецький народився, ріс і вчився на території України, їв український хліб. І в нього був вибір: розвивати свою, єврейську, культуру; пристати до української культури; інтегруватися в російську.
Він вибрав останнє. Це його право. І мотиви вибору цілком зрозумілі: російський простір дав йому широку популярність, умови для самореалізації, матеріальну винагороду.
Але якщо людина отримує позитив від системи, яку вона обрала, їй доведеться прийняти й негатив, який вона несе, і розділити відповідальність за всі її злочини.
Тож перестаньте сприймати Жванєцького як "свого", шерити його критичні ремарки щодо русского міра, які НІЧОГО в ньому за піввіку його кар'єри не змінили. Скільки можна запобігати перед персонами, яким ми байдужі?
Жванєцькі і путіни - нероздільні. Це просто різні іпостасі многолікого (а тому такого живучого русского міра), які зійшлися в 1 точці, обнялися, поручкалися і пішли далі громити світ...
P.S.
Yuri Makarov написал:
Я не знаю его обстоятельств, я не знаю подробностей его эволюции и была ли она, или это лишь слабость, простительная пожилому человеку. Я знаю только, что он мог остаться великим украинцем, пусть в эмиграции. А теперь все будут поминать через запятую: да, но... Я ему сочувствую, я его оплакиваю.
Что же это за мертвое пространство, которое самых достойных превращает в рабов? Без КГБ, без парткома, без прописки, без ОВИРа. Сам воздух, вода, язык... Даже тех, которые учили! нас! быть! свободными! Мордор как есть
Комментариев нет:
Отправить комментарий