Рефлексії на тему занепаду європейської (римо-германської) цивілізації дратують переважно ту частину прозахідної публіки, що сповідує концепцію лінійного часу.
Ті ж учасники інтелектуального дискурсу, що віддають перевагу [праіндоєвропейській] візії часу як циклічного явища, мають більш об’ємний погляд на речі, що дозволяє чітко бачити проблему, не ховаючи голову в пісок і не впадаючи у чорну прірву песимізму.
Бо європейська цивілізація вже успішно пережила кілька занепадів.
Спочатку вона занепала на рубежі ІІ і І тисячоліття до н.е., коли дикі дорійці розтрощили пишну й витончену Кріто-Мікенську культуру і принесли з собою темні віки. Але в лоні тих темних віків зародилося нове суспільство: ще гуманніше, ще свобідніше, ще прогресивніше, духовним спадком якого ми й досі живимося.
Потім вона занепала у сер. І тисячоліття н.е., коли дикі германці розгромили великий Рим і знову занурили Європу в темні віки. Але згодом обтесалися, просвітилися і створили нову цивілізацію — ще величнішу і глобальнішу за попередню, у якій ми з вами зараз і доживаємо.
У тому ж і полягає феноменальна особливість Європи — у здатності відроджуватися на новому, вищому рівні, недоступному цивілізаціям східного типу, що раз за разом відтворюють один і той же тип суспільно-політичної структури, де дух прогресу міцно затиснутий у лабетах тотальної фіскалізації й регламентації.
Головне, щоб у Європі залишався етнічний резерв — генетично споріднений із передовими народами (що робить можливим передачу історичної естафети завдяки спільним базовим культурним кодам) і в той же час не заражений гниллю перезрілої цивілізації.
Таким резервом у античні часи буди дорійці, а згодом — македоняни і римляни, що довго відставали від греків у плані культурного розвитку, але довше зберігали звитягу й соціальну дисципліну. А в часи Середньовіччя — германці.
І коли Арміній бив римські легіони, що несли в дику сельву високу культуру, історично він був правий, бо від тієї культури вже йшов ледь відчутний дух тління. І коли Східна (переважно слов’янська) Європа відпльовується зараз від новомодних трендів старіючого римо-германського світу, вона теж історично права, бо “пакетом” до цих трендів іде параліч волі, емоційна дистрофія і стратегічна деменція, що в умовах активізації неєвропейських соціумів (Китаю, РФ, ісламського світу) є смертельно небезпечним.
Бо, як показала практика арабської, османської, монгольської, московської окупації, етнічність насельника грає суттєву роль. Сівши на землі еллінів, римлян, готів, кельтіберів, араби і турки так і не спромоглися самостійно витворити європейський тип суспільно-економічної структури, а перенесли на європейські терена типову для Азії, Африки і Мезоамерики “мертву” цивілізацію, що після короткого періоду грабіжницької лихоманки занурюється в летаргію і тихо сповзає в небуття. Хвалена мультикультурність Гранади і Порти не дала нічого співмірного з Данте, Петраркою, Бокаччо, Мазаччо, Рафаелем, Макк’явеллі, Веласкесом, Сервантесом, Серветом, Сократом, Архімедом, Галілеєм, Везалієм, де Вегою і да Вінчі...
Монголи, захопивши величезні простори Східної Європи, створили там кілька грабіжницьких осередків і гібридне чудовисько — Московську державу, що поїло їхні “царства” і роззявило пащу на весь світ. “Прошагавши” пів-Європи, Москва не змінила своєї азійської сутності і крім горя, злиднів і затримки розвитку народам, що мали нещастя потрапити під її владу, нічого не дала і хоче “повторіть”.
Ісламізація Туреччини, радикалізація арабського світу, ретоталітаризація Китаю, скрєпізація РФ, архаїзація країн Африки не дають ніяких вагомих підстав вважати, що зафлудивши і підкоривши Європу, вони згодом просякнуть європейським духом і піднімуть Континент на новий рівень. Практика показує, що неєвропейські спільноти модернізуються і гуманізуються тільки під тиском агресивних “білих супрематистів”. Як тільки тиск слабшає — вони моментально повертаються до звичного їм стану, завертаючись у непробивний кокон власного традиціоналізму, закритого до будь-яких прогресивних метаморфоз.
Зате є вагомі підстави вважати злочинцями тих суб’єктів, які розбещують і дезорієнтують народи Східної Європи, руйнуючи останній бастіон великої цивілізації і помагаючи занурювати її в безпросвітний морок чужої архаїки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий