Всього у світі знайдено біля 5000 рунічних написів (значна частина - в Скандинавії). Декілька написів були знайдені в Росії, Литві, Німеччині, Австрії та в Україні, серед них і вищезгаданий наконечник списа. Причому, кількість рунічних написів саме на зброї, відомих до нашого часу, є відносно невеликою - біля півсотні.
Десь наприкінці ІІ ст. н.е. племена вельбарської культури проникли на територію Волині, потіснивши попередніх мешканців регіону. На території Волині відкрито понад 50 пам`яток цієї культури. Зараз у дослідників, як вітчизняних так і зарубіжних, не викликає сумніву зв’язок носіїв вельбарських пам’яток зі східногерманськими племенами, основу яких становили готи. Вельбарська культура припинила існування на території Волині на рубежі пізньоримського часу та раннього середньовіччя. Аналіз матеріалів свідчить, що її носії жили тут наприкінці II – IV ст. н.е.
Наконечник «ковельського списа» знайдений в 1858 році при польових роботах весною в урочищі Великий Гронд (Груд) неподалік села Сошичне (Камінь-Каширський район, за 30 км від Ковеля).
Наконечник списа знаходився на невеликій глибині, безпосередньо під дерновим пластом в лісисто-болотистій місцевості. Виявив його Ян Шишковський і передав своєму родичу, відомому польському збирачеві старожитностей А. Шумовському, який направив світлину наконечника датському рунологу Л. Віммеру. У листі від 25 жовтня 1875 року Л. Віммер запропонував датування наконечника і прочитання напису.
У своєму визначенні Л. Віммер підкреслював, що на ковельському списі один з найдавніших рунічних написів, і вказував на надзвичайну схожість, як декору, так і надпису з наконечником, знайденим в 1865 році в Дамсдорф-Мюнхеберг (Бранденбург). Цікавий факт, що земля Бранденбург в середні віки була слов'янською і називалася Бранибор, тобто Оборонний бір (сосновий ліс).
Л. Віммер звертав також увагу на необхідність читати напис справа наліво, тобто, від втулки до вістря, і відзначав велике значення ковельської знахідки не тільки для рунологов, але і для германістики та історії культури в цілому.
Загальноприйнятим нині є віднесення напису до готської або східнонімецької мови, і її читання, запропоноване Л. Віммером, справа наліво: TILARIDS , що значить «цілеспрямований». Деякі особливості графіки і мови надпису породили додаткові інтерпретації.
Ковельський наконечник виготовлений з заліза, вістря має загальну з втулкою довжину близько 15,5 см і максимальну ширину близько 3,0 см. На обох сторонах ковельського наконечника (А, В) справа і зліва від реберця срібною інкрустацією нанесені символічні і літерні знаки. На втулці є два паска, кожен з трьох кілець. Інкрустація була досить сильно пошкоджена вже на той час, коли наконечник витягли із землі, однак більшість знаків читалися досить впевнено.
На стороні А зліва від реберця нанесений напис, що складається з восьми старшорунічних знаків висотою 0,6-1,0 см. На цій же площині над верхнім паском поміщене коло з крапкою посередині. На поверхні справа вгорі і внизу розташовані такі ж кола, а між ними - півмісяць, звернений до реберця, і звивиста фігура з закругленими кінцями. В. Краузе вважав, що останній знак складається з двох гачків, з'єднаних лінією, і може бути символом блискавки. На стороні В зліва від реберця вгорі знаходився знак, що не читався, нижче його - свастика з подвійними вигнутими кінцями (ліва верхня частина не збереглася), і знак у вигляді колоса (по три відростка з кожного боку з подовженим стеблом).
Цікавою є подальша історія наконечника. З оригіналу були зроблені в 1880 р. гіпсова копія в Берліні і в 1884 р. зліпок в Варшаві. Після цього в історії наконечника спису з Ковеля настає тривалий хронологічний пробіл (55 років), коли артефакт вважався зниклим, що було пов'язано, мабуть, зі смертю його власника. Далі наконечник списа об`явився у Варшаві восени 1939 р. , у варшавському військовому музеї, хоча не збереглось жодних даних, як він туди потрапив. Там він був виявлений однією з німецьких спецкоманд, що займалися вилученням культурного надбання на окупованих територіях.
Про обставини знахідки ковельського списа було повідомлено з боку дослідного товариства "Ahnenerbe" наступне: "Завдяки розпочатій рейхсфюрером СС ще під час боїв в Польщі акції по збереженню культурних надбань, був виявлений, що вважався кілька десятиліть зниклим, наконечник списа з Ковеля. Генерал-губернатор доктор Франк передав його рейхс-фюреру СС, який доручив наукове вивчення наконечника дослідницькому товаристу «Анненербе»». Отримавши ковельський наконечник, Гіммлер передає його в своє наукове дітище - інститут "Ahnenerbe", ймовірно, до відділу рунологів і вивчення символів, що існував у всякому разі в 1943-1944 рр. (нім. Ahnenerbe — «Спадок предків», повна назва — «Німецьке товариство з вивчення давньої германської історії та спадку предків»). Можна припустити, що такий унікальний рунічний пам'ятник, як спис з Ковеля, міг розглядатися керівництвом СС в якості одного з важливих для ідеології Третього Рейху артефактів. Зокрема, для наочного підтвердження тези про історичну приналежність території виявлення списа (тобто Західної України і взагалі Східної Європи) до "німецькомовного простору". Для здійснення подібних проектів на практиці і був, власне, створений інститут "Ahnenerbe”.
Складається докладний опис наконечника, фотографи "Ahnenerbe" надають для публікації свої фотографії. Те, що артефакт з Сошичного перебував у віданні інституту СС, пояснює і факт публікації статті В. Краузе в журналі "Germanien", який був одним з друкованих органів "Ahnenerbe". Головою опікунської ради журналу був, власне, сам Гіммлер.
Надалі про долю наконечника практично нічого не відомо. Наконечник списа потрапив в кінці війни в Верхню Франконію, де його сліди остаточно загубилися. З контексту історії існування "Ahnenerbe" очевидно, що ковельський спис було доставлено в запасний притулок інституту в Вай-Шенфельді (Weischenfeld), Верхня Франконія, куди вже з 1943 р перевозилися наукові коллекціі, матеріали, архіви , що належали "Ahnenerbe" . Туди ж переселилися і багато співробітників інституту. Частина архівів "Ahnenerbe" була виявлена після війни американцями в одній з печер, де згідно з наказом Гіммлера повинна була бути підірвана, чого, однак, не відбулося. Таким чином, доля ковельського наконечника могла скластися за кількома сценаріями: спис могло бути знищено в числі інших матеріалів інституту чи він міг потрапити в якості трофея в руки американських військових.
Комментариев нет:
Отправить комментарий