МЕЗОЄВРАЗІЯ: ГІПЕРБОРЕЯ: АРАТТА: АРЙАНА: КІММЕРІЯ: СКІФІЯ: САРМАТІЯ: ВАНАХЕЙМ: ВЕНЕДІЯ: КУЯВІЯ-АРТАНІЯ-СКЛАВІЯ: РУСЬ: УКРАЇНА
"...Над рідним простором Карпати – Памір, Сліпуча і вічна, як слава, Напружена арка на цоколі гір – Ясніє Залізна Держава!" (Олег Ольжич)

Пошук на сайті / Site search

24.06.2022

Анна Симбалайн: Новое Солнце

Мир повергнут во тьму, гнозис больше не льется,
И в руинах стоит прежней мудрости дом,
Но для избранных всходит новое Солнце,
Загорается сердце сверхновой звездой.

Перемены грядут, это чувствует ветер,
И не все устоят в этой битве миров,
Но для избранных все остается на свете
Точно так, как и было – лишь звездный покров

И игра свето-тени на нитях пространства,
Тишина бесконечности, жизнь, что есть миг,
Мы идем, не сдаваясь, маршрутами странствий,
Наблюдений, сомнений и мыслей своих.

Прежний мир износился, рассыпались скалы,
Что скрывали сады и лианы цветов,
И ушло навсегда, что то что нас отвлекало:
Эта наглая ложь, что ты раб и никто.

Прежней мудрости дом не восстанет от века,
Механизм, что построили после – падет,
И откроется истина, где человеку
Самому остается стать тем, кто грядет.

Тем царем златоглавым, которого ждали,
Для себя, своей жизни – дара богов,
И отбросить навеки оковы печали.
Так достигнет он новых своих берегов.

23.06.2022

Навіть після найтемнішої ночі завжди настає світанок

UKR:

Навіть після найтемнішої ночі завжди настає світанок.

Гобелен «Народження світанку», 2022 р., 136х222 см, вовна, бавовна, ручне ткацтво

............

ENG:

Even after the darkest night, dawn always comes.

Tapestry "Birth of the Dawn", 2022, 136x222 cm, wool, cotton, hand weaving

Olha Pilyuhina. Tapestries / Ольга Пілюгіна. Гобелени

Надзвичайні часи вимагають виняткових рішень: Європейська Рада щойно надала Україні статус кандидата до ЄС

Надзвичайні часи вимагають виняткових рішень: Європейська Рада щойно надала Україні статус кандидата до ЄС. 

Команда Представництва ЄС в Україні пишається спільною довготривалою роботою, яка привела нас до цього віхового моменту. Україна – частина нашої родини, і це честь для нас. Від щирого серця ми вітаємо народ України із цим історичним кроком.

Україна – європейська держава, яка надала багато доказів своєї відданості цінностям, що лежать в основі Європейського Союзу. Щодня на полях бою ви мужньо й невтомно відстоюєте їх, а також право ухвалювати власні рішення.

У ці важкі часи ми працюємо разом над спільним світлим майбутнім. Україна – це Європа і завжди була частиною європейської родини.

Нашим спільним баченням є квітуче європейське майбутнє України. І сьогодні це бачення стало чіткішим, ніж будь-коли. 

Ласкаво просимо до родини, Україно!

Extraordinary times require extraordinary decisions: European Council has just granted EU candidate status to Ukraine.

The team of the EU Delegation to Ukraine is proud of our joint long-lasting work that led us to this remarkable milestone. We are honoured to have Ukraine as part of our family, and wholeheartedly congratulate the people of Ukraine on this historic step.

Ukraine is a European State which has given ample proof of its adherence to the values on which the EU is founded. You defend these values and your right to make own decisions every day, courageously and tirelessly, on the battlefields. 

In this difficult times we work together towards a bright common future. Ukraine is Europe and has always been part of the European family. 

Ukraine's prosperous European future is our common vision. Today this common vision is clearer than ever. Welcome to the family, Ukraine. 

22.06.2022

Ольга Слоньовська: Пилип Орлик - автор Української Конституції

Чи знаєте Ви, що, Пилип Степанович Орлик (1710 – 1742 рр.)  – відомий український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1706 – 1710 рр.) під час гетьманування Івана Мазепи, гетьман   Війська Запорозького у вигнанні, поет, публіцист. Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 року у Косуті Ошмянського повіту Віленського воєводства, себто на території сучасної Білорусі.  Якщо взяти до уваги родовід, то П. Орлик – питомий представник давнього шляхетського роду Орликів, які користувалися білоруським гербом «Новина» й представники якого завжди самі себе позиціонували литвинами (білорусами)). Є документальні свідчення, що походив Пилип Орлик з чесько-польського шляхетського роду, предки якого (по батьківській лінії) опинились у Литві під час  Гуситських воєн.  Батько Пилипа Орлика був католиком, але мати Ірина – православною, тому наполягла, щоб хрестити сина за східнохристиянським обрядом. Пилипів батько, офіцер польської армії, служив у війську короля Речі Посполитої і загинув на 51-у р. життя у  битві з турками під Хотином у грудні 1673 року, власне, тоді й там, де отримав смертельне поранення козацький гетьман Петро Сагайдачний.

     Успішно закінчивши Віленський єзуїтський колегіум,  Пилип Орлик вступив до Києво-Могилянської колегії (академією тоді цей навчальний заклад ще не став). Вчився юнак  дуже добре, був найкращим спудеєм на своєму курсі,  прекрасно володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами. Не дивно, що ним постійно опікувався професор філософії Степан Яворський, який  вважав цього учня чи не найздібнішим з усіх і сподівався П. Орлика  згодом побачити викладачем цього тоді вже надзвичайно престижного навчального закладу, власне, бачив його  своїм духовним спадкоємцем. Саме завдяки протекції Яворського, Пилип Орлик став кафедральним писарем (1698 – 1700 рр.) Київської митрополії. Так почалася його блискуча кар’єра.

Високий рівень освіти, закладений Віленським єзуїтським та Київським колегіумах, забезпечив П. Орлику швидке просування щаблями кар’єрного росту:   вже у 1700 р. П. Орлик стає  писарем Генеральної військової канцелярії, а в 1706 р. посідає місце генерального писаря. Знайомство з гетьманом І. Мазепою дало П. Орлику дуже багато. І. Мазепа помітив його ще відтоді, як юний Пилип Орлик склав надзвичайно гарного панегірика на честь цього гетьмана (1695 р.). Як відомо, Іван Мазепа сам захоплювався літературною творчістю, навіть написав кілька літературних шедеврів, які дійшли до наших часів, а тому сприйняв поетичний дар свого канцеляриста з великою  прихильністю й вирішив, що цього хлопця надалі треба мати на увазі. Тож незабаром Пилип Орлик уже входив до найближчого кола однодумців Івана Мазепи, навіть належав до числа його повірених («конфідентів») і виконував обов’язки особистого секретаря  гетьмана. Саме П. Орлика гетьман І. Мазепа відправив до Москви як гінця і дипломата. Старий гетьман був твердо упевнений, що саме П. Орлик  зуміє переконати оточення Петра І, що всі ті доноси, якими засипають царську канцелярію Кочубей, Іскра та інші Мазепині недоброзичливці, – усього лише підлий наклеп на гетьмана. Як вдалося П. Орликові справитися з таким непростим завданням, таємниця. Але для цього дійства непростого дійства треба було неабиякого дипломатичного хисту, адже  аж до остаточного приєднання Мазепи до Карла XII Петро І та його оточення свято вірили, що Мазепа – їхній найвірніший союзник. 

21.06.2022

Україна отримала статус партнера-учасника ініціативи Тримор'я

Президент Польщі Дуда та його тодішня хорватська колега Колінда Грабар-Кітарович у 2016 році заснували Ініціативу трьох морів як платформу економічного співробітництва між центральноєвропейськими країнами ЄС. Вона налічує дванадцять держав Європейського Союзу, що пролягають вздовж осі північ-південь від Балтійського моря до Адріатичного та Чорного морів, звідси й назва.

 Країни-учасниці Ініціативи трьох морів створили новий формат партнерства і надали Україні статус партнера-учасника/ Про це оголосив президент Польщі Анджей Дуда під час саміту країн Тримор'я 20 червня 2022 р. у Ризі.

На відміну від стратегічного партнерства, яке пов'язує країни Тримор'я із США, Британією чи Європейською комісією, нова форма партнерства адресована потенційним країнам-членам ЄС.

"Ми вирішили створити особливий, новий тип партнерства з Ініціативою трьох морів – окрім стратегічного партнерства – партнерство через участь. Це новий тип партнерства, який призначений не лише для України. Ми сьогодні дали його Україні, але ми виходимо з того, що таке ж партнерство можуть розділити й ті країни, які розташовані в Центральній Європі і не є членами Євросоюзу, але прагнуть до нього приєднатися", - повідомив Дуда.

Президент Польщі додав, що країни, які будуть на шляху до вступу в Європейський Союз, зможуть подати заявку на такий формат партнерства з Ініціативою трьох морів.

Дуда підкреслив, що всі країни Тримор'я виступають за надання Україні офіційного статусу кандидата в ЄС.

"Я сподіваюся, що рішення з цього приводу буде ухвалено Європейською радою цього тижня – наприкінці тижня, тому що тоді буде засідання цієї ради", - сказав президент Польщі.

Україна неодноразово виявляла бажання приєднатися до Тримор'я.

Нагадаємо, Президент України Володимир Зеленський, якого запросили взяти участь у саміті Тримор'я як гостя за відеозв'язком, заявив, що Україна повинна стати повноправною учасницею Ініціативи трьох морів.

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що без незалежної України Ініціатива трьох морів не буде можливою, та натякнув на важливість долучення України до цього формату співпраці.

18.06.2022

Федоскинская миниатюрная роспись (Fedoskino)


Федоскинская миниатюра — русский промысел, который возник в конце XVIII века. Это вид традиционной живописи масляными красками на изделиях из папье-маше — особой массы, которую делают из картона, бумаги и клея. Промысел получил свое название от подмосковного села Федоскино.



17.06.2022

Кирилл Серебренитский: Дагестанский аул Кубачи

Один из крупнейших на Кавказе традиционных центров художественной обработки металла, а также резьбы по камню и дереву.

Тюркское название «Кубачи» означает «кольчужники», а до XV века поселение называлось «Зирихгеран», что по-персидски значит примерно то же самое.

Легенда гласит, что двурогий шлем Искандера Зулькарная (так горцы называли Александра Македонского) смастерили именно в этих краях. Или к напримеру, набор холодного оружия, подаренный Александром III королеве Виктории.

В советские времена изделия кубачинцев часто дарили сильным мира сего в качестве дорогих подарков, например, сейчас в сельском музее хранится ваза (резьба по кости, серебро, позолота), которая была подарена Сталину. После того, как его культ был развенчан, ваза чудом вернулась в село, где была изготовлена. Реалии сегодняшнего дня, конечно же, наложили отпечаток на производство. Теперь тут не делают кольчуги, и если делают меч, то он, конечно же, уже не боевой.

В основном сегодня производят роскошные сервизы, коньячные наборы, очень много женских ювелирных украшений. Интересно, что параллельно с государственным предприятием в селе работает много частных мастеров. И именно за этим стоит сюда приехать, чтобы посмотреть вживую, как из стружек и кусков серебра рождается изысканная серебряная посуда или же тонкий женский браслет, украшенный позолотой и перегородчатой эмалью.



16.06.2022

Доминик Веннер: «Существовать — значит бороться с тем, что меня отрицает»

«Exister, c’est combattre ce qui me nie» est sans doute la citation de Dominique Venner la plus appropriée à laquelle je peux rattacher mon engagement dans le combat pour notre identité. Discours de Nicolas Pradines prononcé le 11 juin 2022 à Florence.

«Существовать — значит бороться с тем, что меня отрицает» — это, несомненно, самая уместная цитата Доминика Веннера, к которой я могу прикрепить свою приверженность борьбе за нашу идентичность. Речь Николя Прадинеса состоялась 11 июня 2022 года во Флоренции.

(с) Institut ILIADE https://www.linkedin.com/company/institut-iliade

11.06.2022

Александр Волынский: Либерализм и фашизм как практики капитализма

Многие  господа, товарищи  и  обыкновенные  русские  фашисты  попросили  меня  дать  четкое  и  аргументированное  определение  фашизма. Выполняю  их  просьбу.

Начиная  с  15  века  в  Европе  развивается  цивилизация  Модерна  в  основе  которой  лежали  три  фундаментальные  новации – океанский  флот, огнестрельное  оружие  и  книгопечатание. Потом  новаций  становилось  больше, но  все  они  восходили  к  этим  первичным. Реформация  церкви, колониальные  империи, массовые  армии  породили  ГОСУДАРСТВО  МОДЕРНА, а  уже  государство  начало  строить  КАПИТАЛИЗМ

Основной  признак  ГОСУДАРСТВА  МОДЕРНА - это  унификация  и  борьба  с  традиционным  обществом. Когда  оказалось, что  класс  феодалов  не  способен  на  унификацию, то  возникли  абсолютистские  режимы. Это  и  был   прообраз  фашизма – абсолютный  монарх  во  главе  Империи.

КАПИТАЛ  принято  делить  на  торговый, промышленный  и  банковский. Когда  все  три  формы  попадают  в  одни  руки,  то  КАПИТАЛ  становится  ФИНАНСОВЫМ, обычно  это  происходит  через  акционирование  корпораций. Во  главе  корпораций  стоят  не   собственники, а  наемные    управляющие. Когда  рынки  расширяются  и  норма  прибыли  стабильна, управляющие  предпочитают  либерализм, конкуренцию, право  собственности. В  эпохи  кризиса  КАПИТАЛ  снова  хочет  абсолютного  монарха  во  главе  Империи.

Мое  определение  достаточно  простое. Либерализм - это  политическая  форма  КАПИТАЛА  в  эпоху  расширения  рынков, фашизм - это  политическая  форма  КАПИТАЛА в  эпоху  кризиса  рынков. Поскольку  либерализм  построен  на  принципах  индивидуализма  и  ОТКРЫТОСТИ (ну  рынки  расширяются), то  либералы  не любят  диктат  ГОСУДАРСТВА. Фашизм  всегда  хочет  закрыться, организует  протекционизм, усиливает  эксплуатацию.

Исторически  фашизм, противопоставляя  себя  либерализму,  провозглашает  примат  Традиции, говорит  о Консервативной  Революции. Поскольку  традиций  очень  много  и  государств  много, то  по  форме   ВСЕ  ФАШИЗМЫ  РАЗНЫЕ.  Общее  во  всех  фашизмах -  это  ЭТАТИЗМ, культ ГОСУДАРСТВА.

Важный  вопрос: как  определить    СССР  или  Китай? По  идеологии  они  были  коммунистическими  странами,  официально  считалось, что  государство  должно  отмереть  и  в  мире    возникнет  братство свободных   народов. По  факту сталинский   СССР  и  Китай  при  Мао   ускоренно  догоняли, находясь  в  ситуации эпохи   западного  абсолютизма.  Когда  по  многим  пунктам  догнали,  то  произошли  либерализации.

Сегодня  мир  уже  погрузился  в  стадию  тотальной  фашизации. Режимы  могут быть  более  тираническими  или  менее  тираническими, многие   государства  продолжают  существовать еще   в традиционном  обществе,  т.  е.  там  ценности  фашизма -  это  реальные  ценности, а  не  симуляция.

Путинская  Россия  действительно  решила  возглавить  процесс, желая  обойти  всех  конкурентов  на  повороте. Парадокс  только  в  том, что борьба  за  победу  фашизма  ведется  под  Знаменем  Великой  Победы. Ну  для  эпохи  Постмодерна -  это  нормально, либералы  первые  сказали, что  все  идеологии  туфта,  истины  нет, а  есть  нарративы.

Режим  Путина  обречен  именно  потому, что  основан  на  культе  империалистического  ГОСУДАРСТВА. Британская  или  Французская  колониальные  империи  вообще  ничем  не  обосновывали  свои  захваты. Там,  где  были  их  торговые  компании, там  были  и  их  военные  корабли  и  отряды. Петр  тоже  не  обосновывал  свои  захваты   тем, что  Нарва  русский  город,  ему  нужен  был  ВЫХОД К  МОРЮ, поэтому  он  сперва  пошел  на  Азов, но  проблему  Черного  Моря  решала  уже  Екатерина Великая. Ее  патрон – прусский  король  Фридрих Великий, захватил  Польшу, осаждал  Прагу  тоже  без  всяких  обоснований, просто  по  праву  сильного.

Вторая  Мировая  война,  распад  колониальных  империй, крах  плановой  экономики  в  СССР  и  Китае   показали, что  централизация  создает  больше  проблем,  чем  решает. Очевидно, что  укреплять  надо  не  государственную  бюрократию  и  силовые  структуры, а  поддерживать  само-организацию  населения  на  местах. 

Но  в  условиях  глобального  кризиса  капитализма  у   многих  создается  иллюзия, что  вернувшись  к  нормам  авторитаризма, вернувшись  в  империализм  или  даже  в  эпоху  праведных  халифов,  можно  будет  решить  все  проблемы.

Вот  возьмем  Глазьева  или  Хазина. Они  совершенно  адекватно  описывают  проблемы  кризисной  глобальной  экономики, но  никакого  решения, кроме  УПРОЩЕНИЯ  системы  у  них  нет. Как  мантра  повторяется  слово  СУВЕРЕНИТЕТ. Даже  Путин  создал  из  СУВЕРЕНИТЕТА  культ. «Для того чтобы претендовать на какое-то лидерство, я уж не говорю глобальное лидерство, но хоть в чем-то, безусловно, любая страна, любой народ, любой этнос должны обеспечить свой суверенитет. Потому что не бывает каких-то промежуточных составляющих, промежуточного состояния. Или страна является суверенной, или колонией, как бы колонии ни называть», — считает Путин. Колониями Путин назвал государства, которые «не в состоянии принимать суверенные решения». По его мнению, такие страны не имеют «исторических перспектив» и «шансов выжить в геополитической борьбе», которая «существовала всегда». Глава государства также перечислил четыре составляющие суверенитета — военно-политическую, экономическую, технологическую и общественную — и отметил, что все они тесно связаны между собой.

Петр  Великий, Фридрих  Великий, Екатерина  Великая, Людовик –Король Солнце, Елизавета  Тюдор, Сулейман  Великолепный, Акбар  Великий  Могол -  все  они  были  суверенами. Путин  хочет быть  таким же  сувереном. Но  если  все  суверены  эпохи  абсолютизма  созидали   НОВЫЕ  ГОСУДАРСТВА, созидали  МОДЕРН, то  Путин  ничего  созидать  не  способен, как  и  вся  его  шайка-лейка.  Гоббс   писал- «....имя "тирания" обозначает то же самое, что и имя "суверенитет", ни больше, ни меньше того, идет ли речь об одном или многих людях, за тем разве исключением, что произносящие первое слово дают нам понять, что они сердятся на тех, кого они называют тиранами....» («Обзор и заключение» изд. A. R. Waller, стр. 523). Для  Путина  суверенитет -  это  возможность  для  его  шайки  "ДЕЛАТЬ  ВСЕ,  ЧТО  ХОТИМ  и  чтобы  НАМ  ЗА  ЭТОГО  НИЧЕГО  НЕ БЫЛО". 

Фашизм  - это  стремление  правящей  элиты под  лозунгами  борьбы  за  суверенитет  народа  протащить собственную    тиранию. Если  абсолютные  монархи  тиранили      феодальную  вольницу  и  давили  народные  бунты, чтобы  установить  нужный  для  свободной  торговли  порядок (так  называемая политика  "меркантилизма"), то  фашистам  свободная  торговля  не  нужна, фашистам  нужна  СТАБИЛЬНОСТЬ, стабильность  собственной  власти.

Перенос  этических  и  политических  ценностей  18-го  века  в  21-й век -  это  опасная  архаизация  политического  сознания. Такое  уже  было, когда  Гитлер  видел  себя  продолжателем  дела Оттона, императора  Фридриха  Барбароссы, короля   Фридриха  Великого  и  имперского  канцлера   Бисмарка. Иван  Грозный  и  Петр  даже  своим  современникам  казались  жестокими  садистами, ну  а  переносить  их  политику  в  эпоху,  где  все  обладают  термоядерным  оружием, -  это  крайне  опасная  выходка. Поразительно, что  в  России   весь  этот  геополитический  фундаментализм  воспринимается  как  норма. Россия  становится  более  опасной  чем  Исламское  Государство,  ибо  в последнем  собрались  ненавидящие  Запад   маргиналы, а  Россия -  сильное  государство.    Последние   выступления  Путина*    подтверждают  необходимость  уничтожения   суверенитета его  банды.

10.06.2022

Nazip Khamitov: War In Ukraine And The New Humanism : David Versus Goliath

1

Today, we find ourselves at a tragic point in history that divides eras. I am writing this not because I am in Kyiv, where alarms are sounding and explosions are rumbling. Neither because I couldn't even imagine such a thing before. The whole world is at a tragic point in history because it is taking a humanity test for which it has not been prepared.

Western civilization shows its limits in upholding democracy, freedom, and human rights on the planet. These limits are rooted not just in the fear of a nuclear world war, but also in the unwillingness to be deprived of the doses of comfort without which the Western people cannot imagine their lives. 

The modern Western world is sick with comfortomania. The religion of comfort has overcome the religion of freedom of the Spirit. This is what prevents people from sacrificing pleasure and enjoyment for the freedom and dignity of people living in authoritarian and neo-totalitarian societies, or in the neighborhood.

Neighboring countries with neo-totalitarian systems, which differ from totalitarian ones in their use of social networks and more elaborated masks of democracy, suffer the most. The Western world offers these countries its values, supports reforms, and when they find themselves invaded by their neo-totalitarian neighbors, expresses concern or delivers weapons that are morally and technologically obsolete. Political leaders demonstrate a combination of feelings: the unwillingness to lose the comfort of voters and their electoral favor as well as  the fear of military confrontation, which they are afraid even in their heads.

I am not calling Westerners to completely abandon their way of life, which is the sum total of Western history, neither I ask their leaders to adopt entirely new mobilizing ways of interacting with each other and with the people.

I am calling for a new humanism that is no longer an ideology or a practice of supporting refugees, but is expressed in a flexible, effective, and wise understanding of the Other.

Most importantly, this new humanism must actually prevent and stop crimes against humanity and moreover, the war against humanity that is inevitably unleashed by neo-totalitarianism, a totalitarianism that grows out of authoritarianism in the age of the Internet and social networks.

The war against humanity is a systemic, ideologically and "morally" justified crime against humanity. It is justified in the mass consciousness, not only by radio or television, but by social networks, "popularly," "from below"... These are crimes against humanity elevated to the rank of legitimate and even valiant actions.

By preventing, exposing, and stopping the war against humanity, the new humanism confronts neo-totalitarianism, for which the lives of individuals and even entire peoples are nothing compared to the achievement of geopolitical goals and the affirmation of the "only right" values.

Лион Левинсон: Новый Карибский кризис

Патриотичный паблик забыл упомянуть, что Никарагуа разрешили России ввод на свою территорию личного состава, техники, кораблей, самолётов и т. п.

И это ействительно похоже на Карибский кризис. Который, напоминаю, не вылился в ядерную войну лишь потому что Хрущёв пошёл на попятную (за что его, кстати, потом с трона и турнули), а американцы убрали от границ СССР свои ракеты. 

Но в какой-то момент ядерная мировая война висела над миром на волоске. 

Смогут ли престарелые Байден и Путин БЕЗОПАСНО повторить тот же кульбит, что провернули Кеннеди с Хрущевым, на полном ходу разойдясь с ядерной войной на пол миллиметра? Это большой вопрос...

Владимир Можегов: Мессианская война

Два мессианских проекта

Практически все философы Нового времени, начиная с просветителей, интерпретировали историю в безусловно прогрессистском духе: сегодня лучше чем вчера, завтра будет лучше чем сегодня. 

Время постмодерна, почти покончив с прогрессистскими иллюзиями, сбивчиво заговорило то о «конце истории», то о «столкновении цивилизаций», одновременно пугая обывателя различными версиями анти-утопий и пост-апокалипсисов. 

Однако, начиная смутно догадываться, что «просветители», обещавшие Светлое завтра, обвели его вокруг пальца, человек постмодерна не может уже и вернутся к стройным картинам Священной истории Средних веков: он слишком много узнал и уже почти во всём разуверился. Современный историк, если он хочет вернуть истории смысл (а, следовательно, и смысл существования современному человеку), должен увидеть отражение священной истории в зеркале истории политической; услышать биение сердца Священной истории в эмпирических тканях истории мировой. 

Таким будет и наш подход. Мы предлагаем посмотреть на историю как столкновение двух глобальных мессианских проектов, двух проектов священной истории, или, условно говоря, двух идей: римско-имперской и национально-иудейской. 

Начиная с III в. до н.э. два эти проекта формировались в тесном взаимодействии, чтобы к V-VI вв. н.э. кристаллизоваться уже в новом качестве в виде христианско-мессианского (далее, ХМП) и антихристианско-мессианского (далее, АМП) проектов. 

Что касается христианского мессианизма, то своё высшее воплощение ХМП находит при римских императорах Юстиниане и Ираклии (VI-VII вв.). Другую попытку реализовать христианскую мессианскую программу предпринимает христианский Запад в эпопее Крестовых Походов. Обе эти великие экспансии – сперва христианского Востока, а, затем, христианского Запада – кончаются крахом. Восток, уже в VII в. заливают орды исламских завоевателей, Запад начинают разрывать внутренние центробежные силы. 

Две эти великие неудачи подрывают силы христианского мира. На этом фоне всё большую силу начинает набирать альтернативная мессианская программа (АМП), которая с падением Константинополя (1453) и началом Реформации (1517), переходит в решающее наступление. Важными фазами реализации АМП становятся: Реформация, захват Европы ростовщическим капиталом, английская, французская, американская, русская революции, мировые войны XVII (Тридцатилетняя война), а затем ХХ века, послевоенное наступление антиимперских, антихристианских и антибелых идеологий: неолиберализм, культурмарксизм, неоконсерватизм, мультикультурализм и тд. 

Сегодня, когда антихристианский мессианский проект близок к своему завершению, его внимательное изучение становится как никогда более актуальным. 

Самовитые славяне

 "На 40-м году правления Хлотаря (царь франков Хлотарь II, правил с 584 по 629) некий человек по имени Само, франк родом из Сеннонской округи (pago Sennanago), вместе с другими купцами отправился к тем склавам (sclavi), которые известны как виниды (winidi). Склавы уже подняли восстание против авар (avares), называемых также гуннами (chunos) и против их правителя-кагана. Виниды были долгое время поданными гуннов, которые использовали их как befulci (слово не имеет общепринятого перевода). Когда бы гунны не выступали против других народов, они стояли у лагеря в строю, готовые к бою, пока сражались виниды. Если виниды побеждали, то гунны бросались вперед за добычей, но если виниды терпели поражение, то гунны поворачивали их и вновь заставляли вступать в битву. Виниды звались гуннами befulci, потому, что они дважды начинали атаку в боевых порядках, и таким образом, прикрывали гуннов. Каждый год гунны зимуют со склавами, спят с их женами и дочерьми, и вдобавок склавы платят дань и терпят много других тягот. Сыновья, рожденные от гуннов склавскими женами и дочерьми однажды нашли это постыдное унижение нестерпимым, и поэтому, как я сказал, они отказались подчиняться своим господам и подняли восстание. Когда они выступили против гуннов, Само, о котором я говорил, пошел с ними, и его храбрость вызвала их восхищение: удивительно много гуннов пало от меча винидов. Признав его заслуги, виниды сделали Само своим царём, и он правил ими 35 лет. Несколько раз они, под его руководством, воевали с гуннами, и его благоразумие и храбрость всегда доставляли винидам победу. У Само было 12 винидских жен, которые родили ему 22 сына и 15 дочерей".

Хроника Фредегара. VIII век.

Андрей Шуман: Надо учить сарказму! (О советских, постсоветских и пост-постоветских)

Во время развала СССР я был подростком. К развалу все отнеслись спокойно и в целом хорошо. Никаких митингов в поддержку СССР не было. Никто СССР не жалел и особенно всю советскую фальшивую идеологию.

В обществе был заметный подъем оптимизма, даже в те пару лет, когда магазины стали пустыми и потребительская корзина очень бедной.

А вот сейчас у меня лично оптимизма нет. Вообще. Пост-СССР ждет космическая жопа. Архаизация началась с политических элит, но расползется по всему обществу.

И, когда нет перспектив вообще, во мне просыпается сарказм. Желание усиливать абсурд, а не бороться с ним, поскольку бороться с ним уже не реально. И вот, что интересно.

Те, кто затронул СССР в сознательном возрасте, хотя бы подростком, мой сарказм понимают легко. Это и спасало советских людей от маразма. А вот молодые люди сарказма в моих записях фейсбука не понимают от слова совсем.

А ведь именно сарказму их надо сейчас учить, чтобы спасти молодых людей. Иначе они поедут с Кириенко делать из Херсона и Мариуполя Россию, будут ругать Болонскую систему, устраивать флешмобы с нацистским вольфсангелем и прочую дичь. И таких уже сотни тысяч в России.

Только сарказм может всему этому противостоять. Ничего уже не остаётся. Надвигается архаизация. Это даже не СССР. Там был ведь вектор модернизации, хоть и странный.

07.06.2022

Костянтин Рахно: Помер Володимир Білінський

Людина з напрочуд неукраїнською - чи то середньоазійською, чи то містечковою - зовнішністю, над якою часто сміялися, без гуманітарної освіти, без ерудиції, без літературного дару. Трубадур духінщини.

Єдине, чому можна позаздрити, - тій несамовитій, суто графоманській працездатності, з якою ця людина компілювала з чужих цитат і власної маячні товсті томи усіх цих пустопорожніх "Країн Моксель", "Країн Йоксель", "Країн Бом-Брамсель".

Туди втрамбовувалося все - від російської нової хронології до казахської маячні про те, що Чингізхан був щирим казахом, а ніяким не монголом. Не треба було читати давні й іноземні книги, гортати періодику, сидіти в архівах. Не треба було аналізувати, замислюватися, вибудовувати гіпотези та перевіряти їх. Моноідея підпорядковувала та перетравлювала все, а надійним захистом від фактів, які їй суперечили, був аргумент змови "імперських" істориків.

Шкода, нанесена Білінським, величезна. Перш за все, він перемкнув українську публіцистику та історіософію з глибокого осмислення коріння українців, осягнення власної культури та її величі, аналізу того, що робить нас нами, на примітивні фантазії про "мокселів". Які легко спростовувалися у дискусіях з протилежною стороною... 

По-друге, за спритно підігрітим лементом «Хто, по-вашому, цей потужний старий? Не кажіть, ви не можете цього знати. Це – гігант думки...» (с) залишилися непоміченими дійсно цікаві академічні й неакадемічні дослідження минувшини українців. Книги, де в центрі уваги були українці, написані не містобудівельниками, а істориками, етнологами, мовознавцями, письменниками, зосталися в тіні його товстих беззмістовних опусів. Як і їхні автори, набагато талановитіші й ерудованіші за буйного дідугана Броніславовича. З появою Білінського згасла вітчизняна аріософія, він її просто забив, як бур'ян забиває квіти.

І що ще варто уваги, так це те, що Білінський якось опинився поза критикою. Ліволіберальна спільнота чомусь зробила для нього інтересний такий виняток. Його активно друкували, на нього не влаштовували полювання ні Інститут археології, ні "Історична генацвалеправда" зі своїм гаремчиком, ні жулікуватий крамарський "Лікбєз", ні манірні бороданчики-реконструктори у кальсонах з цитатами Липинського про патріотизм і здоровий глузд навпереваги. Чому так? Колись дізнаємося...

«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти