«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
В обществе был заметный подъем оптимизма, даже в те пару лет, когда магазины стали пустыми и потребительская корзина очень бедной.
А вот сейчас у меня лично оптимизма нет. Вообще. Пост-СССР ждет космическая жопа. Архаизация началась с политических элит, но расползется по всему обществу.
И, когда нет перспектив вообще, во мне просыпается сарказм. Желание усиливать абсурд, а не бороться с ним, поскольку бороться с ним уже не реально. И вот, что интересно.
Те, кто затронул СССР в сознательном возрасте, хотя бы подростком, мой сарказм понимают легко. Это и спасало советских людей от маразма. А вот молодые люди сарказма в моих записях фейсбука не понимают от слова совсем.
А ведь именно сарказму их надо сейчас учить, чтобы спасти молодых людей. Иначе они поедут с Кириенко делать из Херсона и Мариуполя Россию, будут ругать Болонскую систему, устраивать флешмобы с нацистским вольфсангелем и прочую дичь. И таких уже сотни тысяч в России.
Только сарказм может всему этому противостоять. Ничего уже не остаётся. Надвигается архаизация. Это даже не СССР. Там был ведь вектор модернизации, хоть и странный.
Комментариев нет:
Отправить комментарий