Амвросий фон Сиверс: Думать о Будущем

 Надо ли уже сейчас думать о бущудем России? М.б., пусть всё идет своим чредом, ибо нет никакой возможности воздействовать на процессы? Исходя из теории исторической предопределенности оных, следует и думать, и участвовать во всем происходящем. Сама мысль осуществляется во времени и пространстве, она воплощается в реальных свершениях.

     После неминуемой смерти Путина в РФ — как страны тоталитарной — грядет политический кризис, какой перерастет в социально-политический конфликт. Оный вполне м.б. сопоставим с хорошо известной исторически Смутой. Т.е. когда утрачены не столько реальные функции государства и общества, сколько совершенно непонятен сам смысл совместного (и даже индивидуального) существования. Сие непосредственно связано с экзистенциальным уровнем бытия и напрямую ставит вопрос о подлинной идентичности.

     Смута неизбежно повлечет за собой ужасные преступления против человечности, и далее последует разруха — как экономическая, так и культурная. Сего избежать нельзя никак. Однако, такое разсчищенное пространство подобно белому холсту, на коем требуется свободно творить художнику, - если, конечно, в голове уже имеется образец.

     Надо изначально обозначить некоторые особенности России, кои не могут измениться, в принципе. 

Именно в виду ее климата и территории. Климат разнится, но, в целом, он весьма суровый, и потому сама территория на 80 % непригодна для жизни. Территория столь обширна, что может сама в составить отдельный cosmos, как цивилизацию. Территория недостаточно интегрирована между собой даже логистически. Все ее обитаемые части неравномерно заселены и имеют диспропорциональный уровень развития, а многие региона находятся в долговременном упадке. 

Вышеизложенные факты диктуют особое понимание ситуации.

    Условно «Русская Парадигма» состоит в том, чтобы обитать в невыносимых условиях вопреки возможности и логике, т. е. без каких-либо гарантий. Рискованное сельское хозяйство обуславливает перманентный вопрос о продовольствии (и логистике), а  также о принципиальном контроле на своими относительно южными территориями, где хотя бы что-то произрастает. В целом же генеральная экономика страны была и есть ресурсная, ибо только природные ресурсы (в широком понимании) и являются тем самым национальным достоянием, кое должно обезпечивать жизнь населения, и то не всего. В т.ч. энергетические ресурсы, кои пока что в достатке. (Собственно средневековый траффик воска из Руси — то же самое, что «нефтегаз» современности). 

Суровость русской жизни постоянно генерирует изобретательство. Се — человеческий капитал нации. Исторически в России (и позднее в СССР) всегда много изобретателей, даже с прототипами самих изобретений, но исключительно мало внедрений оных в жизнь. При новом положении, кое грозит стать затяжным, придется обязательно разсчитывать на собственную смекалку в деле выживания и самовоспроизводства. Ликвидация же последствий разрухи потому обязано сопровождаться с непременным внедрением всяческих накопленных ноу-хау в жизнь.

Анатолий Несмиян: Вывод очевиден — стране нужна новая правящая страта

... Любое развитие — это всегда от простого к сложному, от маленького к большому. Обратный процесс называется деградацией. 

Он возникает, когда управляющие системой контуры захлебываются в сложности управляемого объекта и вынуждены сдавать назад. 

Решение здесь только одно: создавать новые системы управления, безо всякой жалости меняя неспособные к своему собственному развитию. Тот же самый закон отрицания.

Россией управляют люди, которые поставили перед собой крайне примитивные цели и задачи. Ничего сложного в плане целеполагания в разворовывании страны нет. Сложно по исполнению, а вот по целям — все очень примитивно. Это жизненная установка обычного паразита. Глиста и пиявки, раковой опухоли. Им важно найти, присосаться и откачивать ресурс хозяина. Не беспокоясь, что тем самым они его убивают. Так сложно их примитивный мозг не устроен, он даже не способен осмыслить последствия того, что они делают.

Поэтому все последние десятилетия, начиная с горбачевских, единственной установкой правящей страной номенклатуры и знати была примитивизация слишком сложного для них социального организма. 

Но он очень быстро развился в то, с чем они совладать уже не способны.

Решение — развиваться самим, причем более динамично, чем страна — перед правящей стратой даже не ставилось. Развитие — это сложно, больно и это всегда риск, что именно ты окажешься аутсайдером, и тебя выбросят из твоего теплого места. Причем чем ты тупее, а предмет твоего управления сложнее, тем больше гарантия, что в такой системе тебя выбросят на мороз, а на твое место придет более умный и умелый.

Поэтому надежнее для сохранения своего положения в иерархии (и, соответственно, доступа к ресурсам) — это примитивизировать тот объект, которым ты управляешь. 

Но более примитивная система создает конкурентные преимущества и для более примитивных управляющих. Поэтому советскую номенклатуру вышвырнули в никуда пришедшие ей на смену представители криминала — они были более приспособлены к той системе, которая возникла после распада Союза. Сегодня им на смену идет совсем уж полная мразь, и именно для неё готовится обоснование для последующей деградации страны, распада ее на вотчинные уделы под вывеской идеи возвращения к Традиции.

Идеология «кругом враги» - часть этого обоснования...

В России, где целью становится деградация социума, конкурентное преимущество получают периферийные территории, которые не успели пройти путь развития, пройденный центральной ее частью. Поэтому именно на периферии возникают предпосылки для ускоренного одичания. Вчерашний (29.10.2023, - РЕД.) забег толпы на махачкалинский аэропорт тому видимое подтверждение. Она уже была готова идти что-то крушить и убивать по признаку «чужого». Просто пока у нее нет организующей силы, но именно власть будет вынуждена выступить организатором, так как именно она и является выгодополучателем этого процесса. Собственно, мы уже слышали слова Кадырова про тот же Израиль, который является врагом исламского мира. Деление на «свой-чужой» идет в полный рост.

Вывод из сказанного очевиден — стране нужна новая правящая страта. Но это только необходимое условие. К нему должно прилагаться и достаточное — должен возникнуть механизм ее постоянной замены на более сложную, высокоорганизованную, которую нужно выращивать, причем с полного согласия самих управленцев, которые своими руками будут готовить свой собственный уход. Это совершенно иное целеполагание, которое потребует и кардинальной смены психологических установок управляющей страной страты. Щелчком пальцев этого сделать невозможно, но выход из сегодняшнего состояния неостановимой деградации — здесь.

Любое развитие всегда отрицает предыдущие ценности. Отвергает их и отбрасывает. Иначе двигаться вперед просто невозможно. Поэтому любые разговоры про возвращение куда-то — это всегда отказ от развития. Это всегда призыв к деградации и утрате позиций. Жизнь — это стремление к новому, и даже остановка на этом пути немедленно приводит к сползанию вниз. 

Но если правящая нами каста не видит будущего, она всегда будет рассказывать нам про прошлое. Ее задача — просто удерживать контроль над захваченной ею территорией. И поддерживать право на ее бесконечное разграбление. Других установок у раковой опухоли нет и быть не может.

Антон Санченко: Чому Росія програє

Читаю книжку Сергія Громенка «Чому Україна виграє», видану видавництвом «Віват» цього року і думаю, що їй більше пасувала б ось така назва. Посудіть самі, ось назви її розділів:

1. Довга тінь минулого: від Русі до СРСР

2. Піррова перемога: російська окупація Криму

3. Від формальної незалежності до реальної суб'єктності: Україна в пошуках себе

4. Рашизм і путінізм: як Росія породила Путіна, а Путін звабив Росію

5. Зіткнення цивілізацій: російсько-українська війна та світ

6. Кінець історії: контури російської поразки та української перемоги

Як бачите, на три розділи про Росію припадає один розділ про Україну, і ще два – про їх зіткнення. З усіх же політиків у назви розділів потрапив тільки Путін. Справедливості ради, в назви глав потрапили також Лєнін, Бандера, Ющенко, Навальний, Сталін, Моргот, Саурон, Путін знову, Путін знову-2, Путін знову-3, Путін знову-4, Лєнін-2, Сурков. Бандера, Ющенко і Саурон у вражаючій меншості.

Так, чомусь фокус уваги автора більше зосереджений на Росії, що вона робить не так і чому приречена на програш, як Японія після Перл Харбора, ніж на тому, що спрацювало і дало можливість вистояти Україні в найчорніші дні 2022 року. З розділу про Україну ми можемо дізнатися лише про те, що в усіх можливих рейтингах щастя Україна посідає останні рядки, а шлях від незалежності до суб'єктності лежить через декомунізацію. І хоча в автора є навіть глава «Чому міжнародні правозахисники так нічого і не зрозуміли про Україну», припущення, що рейтинги теж щось не так зрозуміли про Україну, не спадає йому на думку.

Спробуйте, обрахуйте, скажімо, жителів Сміли, де перед війною всі сиділи на допомозі по безробіттю й пенсіях, бюджет міста сформувати було нікому, й кожен опалювальний сезон тепломережі верещали про космічні борги мешканців, а голова обласної адміністрації вольовим рішенням наказував увімкнути опалення, щоб місто не вимерзло, і борги переходили на наступний рік. І так десятиліттями. Коли ж зарубіжний роботодавець повірив статистиці доходів смільчан і побудував там цех якогось свого підприємства, він зіштовхнувся з тим, що «безробітні» українці нізащо не поспішають на його фабрику. 

Виявилося, що вся поголівно Сміла, отримує виплати по безробіттю… і їздить на заробітки в Польщу. І конкурувати йому треба не з українськими, а з польськими зарплатами. І це ще не прикордонне місто, без доходів від контрабанди. Як ви думаєте, що саме розказували весь цей час соціологам респонденти зі Сміли? Як щасливо жити на велфері?

Справді, я пам'ятаю ще інший рейтинг, ліньки його шукати щоб послатися, без опитувань, самі цифри – якісь глобальні соціологи рахували вартість «необхідного для щастя» на їхню думку для різних країн. Тобто оте банальне «Бум-бум, все в нас є» каховського гурту «Степ», виражене математично. Тобто, окрім базових потреб (смажений кабанчик, курка в майонезі), враховували також наявність і ціну «інфраструктури щастя» - скільки коштує квиток у кіно, чи в зоопарк, чи на американські гірки, вартість і швидкість інтернету, ціни на філіжанку кави, книжку, концерт «Братів Гадюкіних», качалку в Гідропарку тощо. Як не дивно, Україна завдяки своєму демпінгу, якості, швидкості й доступності всього необхідного, закономірно потрапила до топу країн. Не видавайте цей секрет укладачам рейтингів, щоб до нас не ломилися іммігранти, але свої мають знати.

З початком широкомасштабної агресії Росії та великим потоком біженців до країн, які нам традиційно ставили за приклад, ми вже це помітили і без усіляких рейтингів. І навіть наша недореформована Супрун система охорони здоров'я в порівнянні з європейськими бюрократіями виявилась не такою вже й поганою. Зуби чомусь всі іммігранти повертаються робити до України. Щодо банкінгу і навіть Укрзалізниці – все таки пізнається в порівнянні з Дойчебанк і Дойчебан.

Вторгнення ж росіян, бурятів і тувинців на Київщину та Чернігівщину показала взагалі цивілізаційну прірву між українським та російським селом – я не буду про унітази, пралки й холодильники (хоча чому себе обмежувати?), або про асфальт і ліхтарі – те, чого росіяни не бачили навіть в своїх «європейських» селах ніколи. Я напишу про бурятський шок від планшетів, підключених до інтернету, в старої бабусі в сільській хаті – і їхнє визнання, що за свої 25 років він вперше бачить ноутбук. Якщо це була Київщина, додам ще геть незрозуміле анікі-воїну – там ще й інтернет роздають оптоволокном. Просто, щоб дітям було зручно спілкуватись з батьками. Це теж все відбулося якось повз статистику доходів жителів села. Вжух – і в кожній хаті є комп'ютер з інтернетом, чому парадоксально сприяв занепад пошти й сільського клубу.

Амвросий фон Сиверс: Сыны Ияфета

Большинство древних источников столь таинственны, но не имеют однозначного толкования. Их дешифровка весьма затруднена, и оттого множество переводов разнятся. То же самое касается и Библии, особенно ее самых древних частей.

Ныне мы коснемся весьма специфической темы — древнейшей генеалогии, т. н. Таблицы Народов в книге Бытия (гл.10). Интересно, что в оной содержится максимум 4 поколения после Ноя. Некоей линией является описание Вавилонского столпотворения. Имевшего места быть при Нимвроде, сыне Хуша, сыне Хама. Аналогично доведены генеалогические росписи и в иных последованиях сего текста.

Сие наводит на мысль, что здесь мы имеем один из древнейших памятников человеческой истории. Скорее всего, он - шумерского происхождения и составлен в эпоху Эн-Мер-Кара. Мнение, что группирование народов имело место гораздо позже, уже чисто под редакцией еврейских авторов, представляется неточным. Более вероятно именно оригинальное изначальное происхождение оного на момент Вавилонского столпотворения и как то с сим связанного занятия территорий вне Междуречья.

Вероятно, данная «Таблица Народов» являлась официальным документом древнего мiра, оттого и включена в совстав Священного Писания. Весьма вероятно и то, что при политическом хаосе в Междуречье, как частные, так и национальные генеалогии подвергались коррекциям и изменениям чисто во властных и имущественных целях. Сие сопрягалось как с выдумыванием несуществующих сынов Ноя, так и с сынами сынов его. Отдельной темой является путаница и ошибки в переписывании текстов, или в непонимании клинописи и т. п. уже древними авторами. Т.е. помимо злонамеренных подтасовок, имеет место быть чисто техническая проблема передача информации, в т.ч. при переводах, когда тексты древнееврейскими авторами не понимались хорошо.

Не составляет, впрочем, сомнений, что чисто по мистическим мотивам число народов в генеалогии человечества было сокращено до 70. Например в книге «Пещера Сокровиз» сей мотив указан: у Адама череп состоит из 72 костей, так и человечество в нем разделено. По сему признаку сформирован и синедрион и административно-судебная система при Мойсее. Но персонажей явно было изначально больше с таблице народов в оригинальном тексте. Оттого нечто мы можем выявить в неканонических источниках. Прямой аналог с сим находим в ханаанских источниках, где богиня Ашера имела титул «матери семидесяти богов», что не только не случайно, и может указывать на вышеозначенных персонажей, обожествленных прежде в Шумере.

Остановимся пока только на потомках Иафета. У оного персонажа только 7 сыновей. Не исключено, конечно, что чисто чисто символическое, и из них исключены те, кто был дисквалифицирован или проклят, - «извергнут во тьму внешнюю», как нелюдь и человек без родословия. Книга Юбилеев — весьма древний источник, хотя и подвергшийся кое-каким странным редакциям, но в нем мы можем обнаружить, вероятно, малоповрежденный список яфетитов. Итак:

Гомер (сыны Аскеназ, Рифат и Тогарма).

Магог (сыны Элиханаф (Elichanaf) и Любал).

Мадай (сыны Ахон, Зеело, Хазони (Chazoni) и Лот).

Иаван (сыны Елиса, Фарсис, Киттим, Дадоним)

Тубал (сыны Арифи (Ariphi), Кесед и Таари).

Мешех (сын Дедон, Зарон и Шебашни (Shebashni)).

Тираз (сыны Бениб, Гера, Лупирион и Гилак).

В глаза сразу бросаются некоторые детали в сем списке, указывающие то ли на его повреждение, но ли на некорректную  интерпретацию клинописи. Впрочем, в ином источнике сей путаницы еще больше.

У Псевдо-Филона (гл.IV, 4.2) находим перечень сынов Ияфета. Более того, сыновей сынов:

Олег Карелін: Остаточне завершення 200-літньої полеміки між прихільниками походження назви нашої держави етноніму "УКРАЇНА" від слів "окраіна, крайна, краіна, край".

Історичні сенсації від Кареліна. Остаточний крах норманської теорії в Україні. Хто такі УКРИ? 

Остаточне завершення 200-літньої полеміки між прихільниками походження назви нашої держави етноніму "УКРАЇНА" від слів "окраіна, крайна, краіна, край".

   Сотні років історики сперечаються про походження назви нашої держави етноніму "УКРАЇНА" від слів "окраіна, край, країна, крайна".

 Насправді,  етнонім "УКРАЇНА" походить з давнього гідроніму ріки УКРА на півночі Європи, в долині якої колись проживали племена УКРІВ. По-перше - держава Україна знаходиться в центрі Європи (знак геогрфічного центру Європи знаходиться в Рахові на Закарпатті), і не може бути окраіною ні Європи, ні сусідньої держави Росії; по-друге - на Руси ніколи не було ніякіх країв, країн, крайнів, а історичні території Руси називались ЗЕМЛЯМИ.

   Німецькі історики під керівництвом цариці Катерини ІІ (німкені за походженням з Померанії) створюючи норманську теорію в ХVIII ст., " не долго мудрствуя лукаво", організували історично-географічний кульбіт з перенесенням Поморської Руси, про яку існують писемні згадки арабських істориків  в Х ст., з південного узбережжя Варязького (Балтійського моря) на північне - в Швецію. І Русь стала шведською (норманською). Звідси і пішло походження слов'янського єтноніму "Русь" від фінського "Руотсі" - Швеціія. 

З початку ХІХ ст. норманська теорія стала державною і вона поширювалася в європейському науково-історичному бомонді. Прихільники теорії меншовартості східних слов'ян, яка панувала і панує в Європі, століттями шукали і знаходили для них культурних наставників і поводирів, якими виступали сармати, готи, азійські гуни, хозари, нормани. 

Насправді - по-перше, ніякої Шведської (норманської ) Руси не існувало; по-друге, варяги - це не обов'язково нормани; по-третє, новгородські словени не запрошували в 862 р. "княжити і володіти нами" варягів-норманів, яких жорстоко прогнали напередодні. 

У рік 6370 (862) "Вигнали (чудь, словени, кривичі і весь) варягів (варягів- норманів. авт.) за море, і не давали їм данини", - пише Літопис Руський. Про ці неправдиві історичні події, як запрошення і  прихід варягів-норманів на Новгородські землі в 862 р., не має жодних згадок  в скандинавських  сагах і хроніках в ІХ- ХІ ст., і зокрема в історії Швеції. Така епохальна історична подія в історії Швеції  стала б рівноцінною приходу скандинавського бога Одіна з Європи в Скандинавію. Про це лише понад 200 років трублять європейські, російські і українські норманісти, давні і сучасні. 

Коли норманська теорія, заснована на писемних згадках з Бертінських анналів, була  спростована, норманісти висунули свій останній аномастичний   козир, мовляв,  імена варягів Рюрик, Інгвар, Олег. Руальд, Свенельд - норманського походження, і як не крути, не відгукуються, вам, по-слов'янськи. 

Dr. Mykola Karpytskyi: "Axis of Evil" unites hatred for the modern way of life / Микола Карпицький: "Вісь зла" об'єднує ненависть до сучасного способу життя

The current confrontation between Israelis and Arabs can no longer be explained only by religious conflict. A united front against modern civilization is being formed, which unites communist dictators, Islamic extremists, Russian necro-imperialists, and all kinds of populist currents in the West: from the extreme left to the extreme right. All of them are united by hatred of the modern way of life.

We are sliding into World War III. After Russia's attack on Ukraine, the foundation of world stability crumbled, and after Hamas's attack on Israel, local wars began to merge into one global war. Carl Gustav Jung also warned about this danger. when the traditional symbols and rituals that supported the usual way of life lose their power, the mass of people do not have time to adapt to the new society. During these periods, a pandemic of fear and hatred arises, the world is perceived hostilely as something inherently evil. We are now moving into the information society, experiencing the most extensive transformation in history.

Previously, the conflict between the Arabs and the Israelis had a local character, and was related to a specific religious and political issue. Today, it has become part of a global conflict associated with the denial of modern civilization in general. Therefore, it is no longer enough to overcome the differences between Judaism and Islam, between Israelis and Palestinians. We need an interreligious dialogue to find a priori principles of distinguishing good from evil for any religion. This will make it possible to prevent the victory of those demonic forces that are already penetrating the mass religious consciousness. Because if they win, there will be no civilization, neither in the modern sense, nor in the traditional Islamic sense.

------------

Нинішнє протистояння ізраїльтян і арабів уже не можна пояснити тільки релігійним конфліктом. Формується єдиний фронт проти сучасної цивілізації, який об'єднує і комуністичних диктаторів, і ісламських екстремістів, і російських некроімперіалістів, і всілякі популістські течії на Заході: від крайніх лівих і до крайніх правих. Усіх їх об'єднує ненависть до сучасного способу життя.

Ми сповзаємо в Третю світову війну. Після нападу Росії на Україну розсипався фундамент стабільності світу, а після нападу ХАМАС на Ізраїль почалося злиття локальних воєн в одну глобальну війну. Про цю небезпеку попереджав ще Карл Густав Юнг. коли втрачають силу традиційні символи й ритуали, на яких тримався звичний уклад життя, маса людей не встигає адаптуватися до нового суспільства. У ці періоди виникає пандемія страху й ненависті, світ сприймається вороже як щось зле за своєю сутністю. Зараз ми переходимо до інформаційного суспільства, переживаючи наймасштабнішу за всю історію трансформацію.

Раніше конфлікт між арабами та ізраїльтянами мав локальний характер, і був пов'язаний з конкретним релігійним і політичним питанням. Нині ж він став частиною глобального конфлікту, пов'язаного із запереченням сучасної цивілізації загалом. Тому тепер недостатньо подолати розбіжності між юдаїзмом та ісламом, між ізраїльтянами та палестинцями. Нам необхідний міжрелігійний діалог, щоб знайти апріорні для будь-якої релігії принципи розрізнення добра і зла. Це дасть змогу не допустити перемоги тих демонічних сил, які вже зараз проникають у масову релігійну свідомість. Бо якщо вони переможуть, то не буде жодної цивілізації, ні в сучасному розумінні, ні в традиційному ісламському.

Григорій Громко: Де прабатьківщина слов'ян?

Де прабатьківщина слов'ян?

А – Чеська концепція Івана Борковського;

B – Чернігівська концепція Бориса Рибакова;

C – Поліська концепція Ірини Русанової;

D – Київська концепція Петра Третьякова;

E – Пшеворська концепція Юзефа Костржевського;

F – Паннонська концепція Антона Корошеца;

G – Карпатська концепція Казімєжа Годловського;

H – Дунайська концепція Флоріна Курти.

Джерело: P. M. Barford, The Early Slavs: Culture and Society in Early Medieval Eastern Europe, 2001

Чеська концепція не може пояснити як слов'яни з'явились серед германських племен і чому у слов'янських мов багато спільного з балтськими мовами.

Концепція Бориса Рибакова заснована на сприйнятті Черняхівської культури як суто слов'янської, що звичайно не так.

Якщо слов'янський етнос появився на Поліссі, то чому вони виділились з балтського масиву саме у цьому місці?

За Третьяковим слов'яни - суто балтське плем'я.

Слов'яни зародилися між Лабою та Віслою? А де в той час були германські племена, які зрушили з цієї території лише у V ст.?

Щодо Паннонії - чому тогочасні автори не знаходили слов'ян до навали гуннів?

Годловський намагався оптимальним чином поєднати літописні відомості з археологічними знахідками.

Щодо дунайських слов'ян, то тогочасні візантійські автори прямо говорять, що слов'яни потрапили на Дунай під час переселення готів.

Факти:

Слов'яни виділились з загального балтсько-слов'янського масиву - схожі мови, схожі вірування.

Генетично слов'яни та балти різні, хоча це не надто впливає на спільне походження - спільні предки асимілювали місцеве населення Балтії, що тепер ми бачимо у Y-DNA-тестах

Між Лабою та Віслою до V ст. знаходились германські племена, тож прабатьківщина слов'ян має бути далі на схід.

Полісся - південна межа розселення балтських племен, тож прабатьківщина слов'ян з півночі обмежується Прип'яттю

За свідченням тогочасних авторів слов'яни не були степовим народом, отже південна межа розселення протослов'ян - межа Лісостепу та Степу.

На сході маємо природну межу - Дніпро, намагання вважати Київську культуру слов'янською розбивається балтськими гідронімами цієї території.

В результаті маємо територію від Дністра (Прикарпаття) до Прип'яті(Волинь).

Вторгнення готів, які рухалися вододілом Західного Бугу, Дністра та Прип'яті "розрізало" загальний масив слов'ян на дві окремі частини.

Гуннська навала і міграція готів на захід спричинила і міграції слов'ян, які разом з частиною готів були гуннським "федератами".

Авари теж "посунули" слов'ян на захід - дулеби з Волині опинились у Чехії та Далмації

Margarita Dudka-Bulyha: Мають з‘явитися нації та держави, які готові брати відповідальність за долю людства з позиції не рівності, але цілісного взаємоіснування народів Землі

Щодо скандального виступу Славоя Жижека (Slavoj Žižek) на церемонії відкриття Франкфуртського книжкового ярмарку 18 жовтня 2023 року. - https://politcom.org.ua/potribno-borotysya-na-oboh-storonah-odnochasno

Зрозумілий підхід. Але він все одне веде до урівняння.

Ми також можемо зрозуміти розпач німців після поразки у перший світовій. І розуміємо їхній захват ідеями нацизму. Як реванш за програш. Але зрозуміти винищення мільйонів людей в газових камерах не зможемо.

Ми можемо співчувати мільйонам німців, що загинули під час бомбардування Берлину в 45м. Але не можемо спростувати необхідність в той час припинити існування нацистскої держави. І необхідність Нюрнберга також.

Жижек не туди спрямовує увагу. І його опоненти не тим засмучені. Він не виказує антисемітизму. Він виказує дитячу хворобу лівацькості - пошук з постраждалих, хто більше постраждалий. Це повна відсутність здорового соціального імунітету.

Зараз питання не в тому, хто більш постраждалий, а в тому, як за кілька десятків років купа розвинених країн вигодували спільноту людоїдів, з якою не знають, що робити. Це маленьке, але болюче питання. Так хочеться скинути його на Ізраїль, нехай вони розберуться, тільки так, щоб світові не страждати від занепокоєння.

Але за цим питанням можна побачити більше. Як так званий цивілізований світ спокійно співіснував останні десятиліття зі світом диктаторських режимів, які не бентежили його, доки тим режимам не стало тісно в їхніх кордонах? Маємо очевидний провал усієї сучасної цивілізації. І культура відміни зараз - це як температура при загостренні хронічної хвороби. Вона не є здоров‘ям, але вона лише прояв давно запущеного в поганому сенсі процесу.

Зараз не культурні досягнення треба обговорювати, а безсилість усього, що вважалося досягненнями цивілізації. І усвідомити, що потрібні кризові міри і новий рівень обговорення у світі.

Мають з‘явитися нації та держави, які готові брати відповідальність за долю людства з позиції не рівності, але цілісного взаємоіснування народів Землі.

З такої точки зору я сприймаю цей виступ як запит дитини до дорослих, які мають урегулювати світоустрій. Питання: хто ті дорослі?

Судячи з останньої промови Байдена США мають намір лідерства у дорослішанні землян. Подивимося на їхні дії.

Ярослав Гнатюк: Український кордоцентризм

 Український кордоцентризм (від лат. cordis – серце; дослівно – українське вчення про цілісність людини) – концептуалізація тенденції української філософської думки, за якою основою існування і розвитку цілісної людини як єдності духу, душі й тіла є дух, духовне народження та вдосконалення. 

Уявлення про цілісну людину екстрапольоване в український кордоцентризм із християнської антропології, за вченням якої людина складена із тіла, душі й духу, який поєднує тіло й душу в єдину цілісну людську істоту, створюючи особистість. Саме дух, який називають серцем, відіграє провідну роль у розвитку особистості в людині. 

Український кордоцентризм як концепт створений на основі поняття «філософія серця» і терміна «кордоцентризм». Творцем поняття «філософія серця» є Д. Чижевський, винахідником терміна «кордоцентризм» – О. Кульчицький, автором концепту «український кордоцентризм» – Я. Гнатюк. 

Український кордоцентризм можна типологізувати за головними філософсько-світоглядними орієнтаціями. Звідси – три типи українського кордоцентризму: креативний, акціональний та інтроспективний. 

Креативний кордоцентризм є філософсько-світоглядною орієнтацією на трансцендентне, метаемпіричну реальність, а два інших типи – на трансцендентальне, емпіричну реальність: акціональний кордоцентризм – на соціальну реальність, інтроспективний кордоцентризм – на людську реальність. 

Креативний кордоцентризм має різновиди – філософсько-теософський кордоцентризм, у якому виражена ідея створення істинної людини, що бере участь в істинному бутті та керується у всіх своїх справах духом, та філософський кордоцентризм, де йдеться про творчу силу як основу людського духу. 

Акціональний кордоцентризм, у свою чергу, також має різновиди. Це – афективно-волюнтаристичний кордоцентризм, заснований на принципі циркуляції любові й вольових зусиллях у соціальній піраміді, й афективний кордоцентризм, підставою якого є ідея емоційно-почуттєвого вчинку. 

Насамкінець, різновидам інтроспективного кордоцентризму є волюнтаристичний кордоцентризм, у якому виявляє себе воля до єднання з природою, як власною, так і Божественною, та волюнтаристично-емотивний кордоцентризм, у якому проявляється напружене емоційно-вольове прагнення до правди і свободи. 

Фундатори українського кордоцентризму Г. Сковорода, М. Гоголь, П. Юркевич, Т. Шевченко і П. Куліш обґрунтовували його як ідею першості духу в цілісній людині-особистості. Згодом ця іде була заново відкрита Ч. С. Пірсом – основоположником американського прагматизму. Пізніше вона ще раз була повторена у метафізиці глибокого серця російського філософа Б. Вишеславцева. З цієї перспективи українська філософія, виходячи із схожості її ідей із американською та російською філософіями, є оригінальною і самобутньою, та такою, що має світове значення. 

Феномен українського кордоцентризму досліджували дві конкуруючі між собою школи філософської україністики: психологічна і культурологічна. Фундаторами психологічної школи філософської україністики вважаються І. Мірчук, О. Кульчицький, Д. Бучинський, В. Янів, С. Ярмусь, А. Бичко, І. Бичко. До фундаторів культурологічної школи філософської україністики зараховують В. Олексюка, Є. Калюжного, Т. Закидальського, В. Горського, С. Вільчинську, І. Потаєву, Я. Гнатюка. 

Психологічна школа філософської україністики розглядає український кордоцентризм як унікальне вища світової історії і пояснює його унікальність лише однією обставиною, а саме тим, що він є виразом українського національного менталітету. За її інтерпретацією, український кордоцентризм – це вчення про людину як розколоту ірраціональну істоту, в якій одна частина – емоційно-почуттєва сфера переважає і панує над іншою – розсудково-розумовою сферою. Така неадекватна інтерпретація є найбільш спопуляризованою в української спільноті й український кордоцентризм некоректно ототожнюють саме із нею. 

Культурологічна школа філософської україністики відкидає необґрунтовані припущення та нерозроблену методологію психологічної школи й аналізує український кордоцентризм як явище української культури, що спричинене не однією обставиною – українським національним менталітетом, а багатьма іншими соціокультурними чинниками. За її інтерпретацією, український кордоцентризм – це вчення про цілісну людину-особистість і першість духу перед душею і тілом у людській реальності. Така інтерпретація менш популярна  українській спільноті, але найбільш адекватна, оскільки якнайкраще відповідає біблійному вченню про серце і святоотцівській традиції. 

==Бібліографія==

• Гнатюк Я. С. Український кордоцентризм в конфлікті міфологій і інтерпретацій / Я. С. Гнатюк. – Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2010. – 184 с.

• Гнатюк Я. С. Реконструкція кордоцентричної парадигми в українській класичній філософії: постановка проблеми і термінологічні пояснення / Я. С. Гнатюк // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай ПНУ, 2000. – Вип. 4. – Ч. 1. – С. 207-215.

• Гнатюк Я. С. Українська кордоцентрична філософія в допарадигматичній перспективі / Я. С. Гнатюк // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай ПНУ, 2001. – Вип. 6. – Ч. 1. – С. 140-151.

• Гнатюк Я. С. Філософсько-теософський кордоцентризм Григорія Сковороди / Я. С. Гнатюк // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – 2001. – Вип. ІІ. – С. 21-28.

• Гнатюк Я. Філософсько-теософський кордоцентризм у текстах Григорія Сковороди: історико-типологічний вимір / Я. С. Гнатюк // Людина і політика. – 2001. – №3(15). – С. 114-121.

• Гнатюк Я. С. Особливості філософського кордоцентризму Памфіла Юркевича / Я. С. Гнатюк // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – 2002. – Вип. ІІІ. – С. 68-76.

• Гнатюк Я. С. Український кордоцентризм у поліцентричній перспективі / Я. С. Гнатюк // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – 2003. – Вип. V. – С. 40-48.

• Гнатюк Я. Український кордоцентризм як національна філософія / Я. Гнатюк // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2007. Вип. 18. – С. 39-45.

• Гнатюк Я. С. Філософія українського кордоцентризму / Я. С. Гнатюк // Прикарпатський вісник НТШ. Думка. – 2008. – №3 (3). – С. 21-28.

• Гнатюк Я. Український кордоцентризм, його міфічний та метафілософський виміри / Я. Гнатюк // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – 2009. – Вип. ХІІ. – С. 10-18.

Чьорне Читало книги ВІРО ОПОВІДІ О ДИ ‘ЖИЄ за товуріннє сьвіту по містиці-фентезі вкроєнської націє, давніх ВЄЛЄДІВ.

 Чьорне Читало книги ВІРО ОПОВІДІ О ДИ ‘ЖИЄ за товуріннє сьвіту по містиці-фентезі вкроєнської націє, давніх ВЄЛЄДІВ.

Автор Запасний Юрій Іванович

04/05.01 Сьвєто Водорісчє зіркових нових істот.

     «Рісчє». «Р» - рух зірок, «І» - істоти зіркової, «С» - сьвіт зірок скупчення Гіад, «Ч» - червоного смерті – вічності Вія Ґідь – чорта – честі (ск. Гіад має зірку Альдебаран червону – всього п’ять зірок).

«Чорт». «Ч» - червоний Вій Ґідь (ск. Гіад), «О» - оновлювач життя душі, «Р» - рух зірок, «Т» - того сьвіту зірок Дє-‘Ди. 

     «Честь» - «Ч» - червоний Вій Ґідь (ск. Гіад), «Є» - є, «С» - сьвіт зірок, «Т» - того сьвіту зірок Дє-‘Ди, «Ь» - Дажбабби єго (с. Оріон) син від Голла (с. Крук) духу буття.

     В цю ніч чьоловіки вирубують двох ополонків, дві криги – уява за біле єїчко Годюки Неньки (с. Дракон)і чорне єїчко Вепрь (с. В. Ведмедиці). Вирубують Ботєю серебряною – зв’язок з зірковою істотою Бігом Дивом оновлювачем життя душі нєбізчіко на тому сьвіті зірок Дє-‘Ди. 

     Води сьвіту нові прісні Годюки Неньки (с. Дракон) і солені Вепрь (с. В. Ведмедиці) Ґіккьо Контіно осьвічує вогнями трисьвічника – триріга – трьома чортами Вія Ґідь (ск. Гіад). Занурює в обоє ополонки - в ополонок Годюки Неньки (с. Дракон) прісні води і в ополонок Вепрь (с. В. Ведмедиці) солені води – три вогні – трисьвічники – трьох чортів Вія Ґідь (ск. Гіад)). Це є рісчєне первісних нових вод сьвіту. Рісчєною водою, набраною ковшем (уява зв’язку з Біло – синьою Годюкою  (Молочний шлях Галактики) в три коновки – зв’язок з трьох головою Годюкою Ненькою (с. Дракон), зливають в суміші з буряковим розчином (зв’язок з Вій Ґідь червоним – зірка Альдебаран червона ск. Гіад) це дві криги, вирубані з ополонок. Рісчить Ґіккьо Контіно і ці дві нові зіркові істоти – (з чорного єїчко вилупилась зіркова істота Вепрь (с. В. Ведмедиці). З білого єїчко вилупилась зіркова істота Годюко Ненько (с. Дракон) – первісні прісні і солені води сьвіту). Рісчєна вода – гашена вода вогнем зірки Альдебаран скупчення Гіад в якому уявляємо зіркову істоту смерті – вічності Вій Ґідь – чорт – чєсть. Рісчєна вода є сьвєта вода. 

     «Сьвєто». «С» - сьвіт зірок скупчення Гіад сузір’я Тельця, «Ь» - Дажби (с. Оріон) син від Голла (с. Крук), «В» - Вій Ґідь зіркова істота смерті – вічності, «Є» - є, «Т» -того сьвіту зірок Дє-‘Ди, «О» - оновлення життя душі нєбізчіко.

     Землі срібної Закарпаття і землі чорного Вепря (с. В. Ведмедиці) – Вкроєни (Україна) – Годюко Ненько зіркова істота первісних прісних вод сьвіту (с. Дракон). Всесьвітня гармонія згоди свідомості має свої аналоги – прототипи у інших крім Вкроєнців народів сьвіту. Ladon –, чешської землі. Turisas – фінської землі, Skande - індійської землі, орфей лелек (пелазтів) острова Лага греків Тифон Сибіру, Таут (Тіамет по другій поемі Інума і Іліш) шумер, по Вавілону «коли вгорі» Тіамат.

     Словян Ладон хтоничний – зберігач золотих (молодиньких яблук, бо двоє золотих – двоє жовтих єїчка знесла Годюко Ненько (с. Дракон), одне жовте – Єрило Сонце, друге жовте – єїчко Свинки золотої Щетінки(с. Лев). А ще дво єїчок вона знесла. Чорне Голла, духу буття (с. Крук) і червоне Дажбабби (в с. Оріон зірка Альдебаран червоне). 

     Пифон – грецької землі – захисник дерева життя Вєлєд в саду Геспорід. Дракон іудеїв, Китайської землі. Змію Юша Слов’ян – в корнях дерева життя (Вєлєд). Змій Юша схожість має до Злогода (ск. Плеяд) дерева життя Вєлєд. 

     Лют, Ляд, Лед – слов’ян сонячних вайовничих до див’їх лудей зіркової істотної Віро – оповіді О’Ди Жиє.

     Зіркова істота Годюко – Ненько (с. Дракон) на небі північної півкулі розташована і охоплює північну кінцевість вісі екліптики. Біля полюса екліптики рухається по коло з повним циклом в 25770 років Північний полюс сьвіту. На 2017 рік Північний полюс сьвіту знаходиться біля зірки альфа Малої Ведмедиці по прецесії капки весіннього рівнодення. Око Годюки Неньки три зірки Етамін, Груміум, Растабан уособлює простір, безмежність, буття.

     Ніч 04/05.01 Вже не говіють, бо вилупились зіркові істоти. Тільки вночі воду осьвічують зіркою Альдебаран червоною ск. Гіад (Вій Ґідь) і осьвічоною водою зіркової істоти осьвічують тоді.

Богдан Червак: Побачили світ книжки з творами визначних діячів ОУН – Олега Ольжича і Олени Теліги

У видавництві «Фоліо» побачили світ книжки з творами визначних діячів ОУН – Олега Ольжича і Олени Теліги.

Складно знайти актуальніших авторів під час московсько-української війни.

Розкрийте зіниці, розкрийте серця,
Черпайте криштальне повітря!
Одвіку земля не зазнала-бо ця
Такого безкрайого вітру.

Він віє, шалений, над стернями днів
Диханням нестримної волі
Від дальніх пікетів, вартових огнів
Імперії двох суходолів.

Він віє диханням солоним, як кров
П’янких океанових надрів,
Що їх Севастопіль навсе розпоров
Кільватерним ладом ескадри.

Над диким простором Карпати — Памір,
Дзвінка і сліпуча, як слава,
Напруженим луком на цоколі гір
Ясніє Залізна Держава.

Олег Ольжич

A.M. Малолеткo (Томск): Аланы в Сибири

Пребывание ираноязычных групп на юге Сибири с эпохи бронзы до конца I тыс. н.э., пожалуй, уже не вызывает сомнений у большинства исследователей. Дальнейшее развитие иранской темы ставит вопрос о выделении в иранской среде древности этнических групп и определении этнической принадлежности носителей археологических культур. Впервые нами была высказана версия об аланах в среде древних иранцев Сибири и сделана "привязка" их к конкретной археологической культуре. Версия основана на анализе топонимических, фольклорных, этногеографических, картографических, археологических и других исторических источников.

Топонимы аланского типа образуют довольно четкий ареал, охватывающий Вост. Алтай, Шорию, Хакасию и Туву. Здесь имеются гидронимы, в составе которых участвуют типично осетинские (ретросп. аланские) географические термины со значением "вода, река" - дан, тон. Это Чадан и Арадан в Туве, Тондан (по чертежу 14 в работе С.У. Ремезова, 1701 г.; ныне Тайдон в Кемеровской области), Тойдан, приток Абакана (лист 23 работы С. У. Ремезова, 1701 г.; ныне название утеряно), Кобадан (XVIII в.; ныне Куйдан) - приток Телецкого озера, Саратан, Асратан на Алтае, возможно, Ортон в Кемеровской области.

В языке тувинцев, хакасов, шорцев, алтайцев имеются лексемы аланского происхождения, из которых наиболее показательны дигор. alacq, шор., алт. алычык ("шалаш"); алан, zonug, телеут. чанак, шор. шанак ("сани"); осет. игар, йегар, куманд. игир, эгир, эгер ("охотничья собака").

В фольклоре шорцев сохранились сюжеты, которые перекликаются с сюжетами осетинского нартского эпоса: богатыри, называемые аланами (алынами, алан-кижи), "молотки перекидывали через гору" Тойнаг-Айгине. В языке сагайцев, выходцев из Шории сохранился термин нартпак ("богатырская сказка"), в котором усматривается осетинское (ретросп. аланское) нарт ("богатырь") и шор. пак ("хвала, слава"). Согласно шорскому фольклору, аланы одеты в железные панцири, вооружены мечами, копьями, луками. Пасут огромные табуны коней. Живут в подземных жилищах, куда ведет коридор с тремя или семью ступенями. Аланы хоронили покойников в глубоких могилах, выбитых в скалах. Рядом клали боевого коня.

В фольклоре нарымских хантов фигурируют планы (йаланы) - богатыри с железной кожей и острой головой (искусственная деформация черепа?). Остроголовые всадники хантами воспринимались как духи, которые могли спускаться на коне с неба и подниматься вверх. Чтобы ребенок стал планом, он должен иметь деформированную голову. Обычай искусственной деформации головы проник на юг Западной Сибири в первые века новой эры и бытовал здесь до конца VIII в. н.э.

Андрей Шуман: Исторические качели "авторитаризм - анти-авторитаризм"

 Деление на левых и правых стало бессмысленным. Марксизм давно ушёл с политической повестки вообще.

Это деление лучше давать по степени концентрации власти: авторитарные и неавторитарные.

С падением империй в Европе с начала и до середины XX в. с политической авансцены уходит традиционная политика, основываюшаяся на династиях. Традиционную политику сменяет авторитаризм, когда автократы заменяют собой монархов. В Европе везде господствуют автократы за редчайшим исключением. Именно автократы начинают вторую мировую. Вторая мировая -- это высшее достижение автократов XX в. Но и побеждают в войне автократы. После войны они ещё более усиливаются. Для этого и была война. 

И тут появляются новые левые. Это становится настолько массовый тренд везде, во всех автократиях, что в итоге эти автократии мягчеют, вроде СССР, или исчезают, вроде Франции. Мирные договора и остановка гонки вооружений -- это был неизбежный шаг в контексте анти-авторитаризма новых левых. Эти новые левые даже не левые в чистом смысле. Это просто тренд на антиавторитаризм. Высшими точками этого тренда стали: Чилийский национальный плебисцит 1988 года, объединение Германии 1990 года, развал СССР 1991 года многое что ещё. 

Но примерно с 1990 года появляется новый запрос на авторитаризм. С новой силой. Мы сейчас пребываем в периоде этого тренда. Если у тренда возникнет точка кульминации, начнётся третья мировая. Она уже тлеет.

В Польше, судя по экзитполу, несмотря на лидерство "Права и справедливости", коалиция либеральной партии "Гражданская коалиция" с блоком "Третий путь" даст им подавляющее большинство в парламенте. Лидер оппозиции Дональд Туск уже поздравил однопартийцев с победой. С другой стороны, в Словакии победил совсем иной лагерь. Одним словом, пока ещё не ясно, перейдёт ли третья мировая в открытую фазу. Но многие хотят.

Владимир Емельянов: В чем разница между гуманизмом и религией?

В чем разница между гуманизмом и религией? 

Гуманизм интересуется улучшением отношения человека к человеку. Гуманизм - это продукт развития гуманитарных наук. 

Религия более радикальна, поскольку она настаивает на любви человека к ближнему. Это исполнить куда труднее, потому что для любви нужна страсть, а уважать можно и спокойно.

Гуманизм не следует путать с утопическим социализмом, который интересуется улучшением жизни общества. 

Религию тоже не следует с ним путать, поскольку утопический социализм стоит за преобразование общества самим обществом, а религия видит общество с точки зрения Бога и говорит, что преобразует только вера.

Ambrose Von Sievers: Выяснение основ (фрагменты)

     Стараюсь вычленить прямые параллели между самыми архаическими частями Ветхого Завета и сюжетами древне-скандинавской мифологии.

По перечислению всех яфетидов, у нас остается немало неидентифицированных персонажей из «Эдды». Они явно не яфетического происхождения, но причислены, например, к асам по политическим мотивам, тех или иных альянсов древности. Перечислим некоторых:

ХЁД (Höðr , т. е. «воитель») — якобы сын Одина и Фригг. Он слеп — то ли от рождения, то ли по болезни. В Gesta Danorum он появляется под именем Hotherus и его история несколько иная, чем в «Эдде», где всё представлено, как злоумышление Локи. Саксон Грамматик описывает историю иначе. Хотерус сватается к Нанне, дочери конунга Гевара. Одновременно с сим, Бальдр видел Нанну и влюбился в нее, и посватался за нее, опередив Хотеруса. Отец Нанны отказывает Хотерусу и тот убивает Бальдра стрелой. Я не согласен с предложенной этимологией имени Хёда. Мне очевидна древне-германская вокализация имени Хет (חֵת). Очевидно, что имеет место быть описание столкновений. Причем весьма архаического времени. На сие наводит размышление и имя девушки — Нанна. Этимология имени совершенно неясная. Многие изследователи связывают ее имя с шумерской «Царицей Неба» Инанной и фригийской богиней Наной. Думается и то и другое — верно. Очень вероятно, что фригийская богиня — осмысление шумерского персонажа. Хотя сама локализация не случайна во Фригии. Также контексте Хёда=Хета следует вспомнить титул хеттских цариц Таван-нанна. Нанна именуется «дочерью Непа», о коем ничего неизвестно. По Саксону Грамматику ее отца зовут Гевар, чье имя можно перевести как «дар». В скандинавской мифологии известна богиня Гевьон, коя, не исключено, есть переосмысленный Гевар. Интересно, что при сватовстве Бальдра Нанна ему отказывает, отмечая, что они имеют две разные природы. Похоже, что «эддическая» версия сильно изменена последующими сказителями.

ХЕРМОД, чье имя толкуется как «храбрый, дух воина», всегда выполняет роль посланника Одина. Но не является ли он Архангелом Михаилом или каким иным ангелом — т. е. вестником-служителем?