У цьому засіданні взяв участь та виступив відомий фахівець з історії ісламських культур, лауреат (перша премія) Всеукраїнського конкурсу наукових студій “У світі арабської літератури” (1996), кандидат педагогічних наук, доцент кафедри світової літератури Прикарпатського університету Юрій СУЛТАНОВ, до якого журналіст Світлана Козлик звернулася з проханням відповісти на деякі запитання та висловити свої міркування щодо колізій, які відбулися 11 вересня у США.
- Пане Юрію, перш ніж безпосередньо звернутися до теми нашої розмови, треба домовитися про те, із якої позиції Ви будете виходити у своїх міркуваннях, тим паче, що вони торкатимуться дуже складної проблеми сьогодення?
Я не політолог, а культуролог. Тому моя позиція ґрунтуватиметься в першу чергу не на тому, що роз'єднує людей різних націй та культурних орієнтацій, не на тому, що оперує категорією вищості одних у порівнянні з іншими, а виключно на тому, що глибинно, екзистенційно, якщо хочете, об'єднує людей як членів однієї і неподільної сучасної земної цивілізації. А цим об'єднуючим началом є любов, що обумовлює і взаємопорозуміння, і взаємоповагу. В цьому, вважаю, полягає моя, як культуролога , суттєва перевага перед політологом, який так чи інакше змушені за природою своєї спеціальності триматися чіткої ідеології та з її позицій вибирати факти серед тих, що йому надають мас-медіа.
- Отже, те , що відбулося 11 вересня у Сполучених Штатах пов'язують, як відомо, із явищем “тероризму”. Звідси і перше запитання: що таке, на Ваш погляд, “тероризм”?
Слово “терор” у перекладі із французької (у яку воно перейшло з латини) означає “страх, жах”. Терор пов'язують, у першу чергу, із розправою над політичними супротивниками. Однак треба розрізняти тероризм державний і тероризм певних ідеологічних угрупувань. Державний тероризм, на мою думку, пов'язаний з політикою тоталітарної держави з імперськими амбіціями. Причому ця держава може бути як мононаціональною, так і інтернаціональною. Сучасний тероризм ідеологічних угрупувань має міжнародний характер. Безумовно, між цими різновидами тероризму є багато спільного.
- З якою метою, на Ваш погляд, здійснені терористичні акти в Нью-Йорку?
Я не знаю жодного терористичного акту, який би був скоєний анонімно. Справа в тому, що анонімність позбавляє його будь-якого сенсу, бо терористичний акт завжди є свідченням відчаю, останньою спробою привернути до себе увагу громадськості. Показово в цьому відношенні, що у випадку з трагічними подіями у Сполучених Штатах Америки відповідальність на себе ніхто не взяв.
- Кому, на Вашу думку, пане Юрію, вигідні терористичні акти, здійснені в Америці?
Легше, мабуть, сказати, кому вони не вигідні. Однозначно можна стверджувати, що дані теракти не вигідні палестинським арабам. Адже США були фактором стримування розгортання близькосхідного конфлікту. Саме Сполучені Штати утримують Ізраїль від жорстких військових дій проти палестинців. Безперечно, нью-йоркські теракти не вигідні Саудівській Аравії, бо вона є союзником США. А якщо все ж говорити про тих, кому вчинені злочини вигідні, то тут, хочемо чи ні, мушу скористатися терміном “третя сила”, яка, на моє глибоке переконання, є інтернаціональною за своїм складом. Для більш конкретної відповіді поки що просто немає належної достеменної інформації.
- Чого, на Вашу думку, очікували від подій 11 вересня терористи?
США як супер- чи наддержава опинилася тепер у дуже складній ситуації, яку можна охарактеризувати відомим висловом: у темній кімнаті шукати чорну кішку. Подіями 11 вересня США вселюдно дали ляпас, який був розрахований на миттєву, отже, непродуману, могутню (всією силою військового потенціалу) реакцією супердержави. Та, слава Богові, американці не піддалися на провокацію, а показали свою державну мудрість та витримку.
- Чи можна щось сказати про організаторів терактів в Америці?
Гадаю, що найбільше, що ми зараз можемо зробити , це задатися певними питаннями. Наприклад, чому найсильніша у світі розвідувальна служба , ізраїльський Мосад, а також американська ЦРУ “не знали” про те, що готується у Нью-Йорку ? Адже з 1994 року, коли почалися активні терористичні дії палестинців проти ізраїльтян, вказані розвідслужби були у курсі цих справ і спромоглися прийняти ефективні контрдії, щоб зірвати проведення терористичних акцій. При цьому спромоглися запобігти вчиненню терактів не спонтанних, а організованих, що довго готувалися. Інша справа, коли на терористичний вчинок наважується одинак (найчастіше, смертельно хвора людина, яка коштами , заплаченими за проведення нею акції, може забезпечити безбідне існування своєї родини) та йде на це спонтанно й швидко, без особливих приготувань. Тоді дійсно його попередити розвідці дуже важко. Тому й шукають щонайперше не потенційних виконавців, а тих, хто замовляє й оплачує терор. Проте я вважаю недалекоглядним тлумачити події 11 вересня як спонтанні. Ці дії готувалися організацією, і, на думку фахівців, така підготовка потребувала не менше одного року. І тут знову виникає запитання: як усе це могло залишитися поза увагою розвідслужб ?
- А як відноситеся до все більш наполегливих спроб оголосити головним винуватцем терактів в Америці Бен Ладена?
Почну з того, що в засобах масової інформації Усамі Бен Ладена називають “духовним лідером мусульман”, а це не відповідає дійсності. Крім того, Бен Ладен, хоча й схвалює те, що сталося 11 вересня у Нью-Йорку, все ж заявив про свою непричетність до цих подій. Така заява “терориста № 1” суперечить тому портретові суперміліонера і злого супергенія, який створює йому у свідомості європейця преса. Бо смішно було б вважати, що, вдавшись до такого вчинку, як організація терактів у Америці, Бен Ладен перелякався би їх наслідків. Який же він після цього фанатик, та ще й релігійний ? При цьому варто зважити і на те, що визначення власних статків Бен Ладена як 300 млн. американських доларів, теж видається значно перебільшеним. За оцінкою колишнього помічника “терориста № 1”, який емігрував до Європи, Мухаммада аль-Массарі, капітал Бен Ладена становить біля 30 – 40 млн. В будь-якому разі на даний момент ніхто не довів з доказами в руках, причому такими, які б визнав Міжнародний Суд у Гаазі, вину Бен Ладена щодо даного конкретного випадку. З цим нічого не вдієш. А, отже, наполегливі спроби США висунути цього багатого йєменця в центр уваги світової громади як основного винуватця 11 вересня можуть бути оцінені на даний момент як такі, що символізують боротьбу з міжнародним тероризмом узагалі. Нарешті, не зайве з цього приводу згадати і таку східну мудрість, коли ворога перемагаєш, залишай йому шлях для відступу. Бо інакше йому нічого не залишиться, як загинути разом із своїм супротивником.
- Сьогодні не тільки у пересічних громадян, а й у солідних політиків усе більше проглядається тенденція звести всю справу щодо трагічних подій в Америці до конфлікту двох цивілізацій – мусульманської та християнської. Що Ви, пане Юрію, думаєте з цього приводу?
Саме твердження про існування в сучасному світі двох цивілізацій я вважаю некоректним хоча б тому, що, по-перше, сьогодні неправильно покладати в основу ідентифікації цивілізації релігійну ознаку (наприклад, чи слід відносити до “східної цивілізації” відому українську спортсменку Віту Павлиш, яка є мусульманкою, або відомого у свій час французького філософа, якого у нас клеймили як “ренегата, відступника від марксизму”, Роже Гароді, який прийняв іслам ?), по-друге, для мене очевидним є існування у нашому сьогоднішньому світі тільки однієї і єдиної цивілізації, яку неможливо розірвати на клаптики (бо Земля одна, та ще й не така вже й велика). Я вже не говорю про процеси, пов'язані з глобалізацією сучасного світу. Це тема окремої розмови.
- Усе ж, виходить так, що за все “відповіли” таліби Афганістану як представники ісламського фундаменталізму. А всі інші фундаменталісти – мусульмани у світі здійснюватимуть “джихад” проти невірних (а на півдні Філіппін уже розпочали його). Чи не призведе це до походу мусульман проти всього світу (проти Європи, проти Індії), як гадають наші пересічні громадяни? До речі, крім слова “джихад” ще вживається “газават”. Яка між цими поняттями різниця?
Почну з останнього запитання. Різниці між словами “джихад” і “газават” нема ніякої. Просто одне слово арабське, а друге – турецьке. Точність понять необхідна, бо наші люди часто – густо вдаються до тих чи інших висловлювань чи оцінок про ситуації, про які не мають елементарного поняття. А незнання породжує страх (що й означає слово “терор”). Страх, у свою чергу, неминуче призводить до ненависті. На це теж певною мірою розраховували ті, хто планував теракти. Тому ще раз пам'ятаймо, що перед тим, як судити, треба щось знати. Отже, джихад – це віддача всіх сил і можливостей для ствердження Єдинобожжя, тобто це не тільки “священна війна”. Розрізняються чотири види джихаду, серед яких є, скажімо, джихад серця, тобто внутрішнє самовдосконалення людини на шляху до бога. Наприклад, православний святий Григорій Палама, перебуваючи у турецькому полоні і ведучи полемічні бесіди з мусульманськими богословами, досконало вивчив цей вид джихаду, запровадив його у християнстві, де він відомий як “ісихазм”. Ісихастом був і засновник української філософії серця Григорій Сковорода…До війни ж має відношення джихад меча. В іншій східній традиції, китайській, наприклад, є поняття “дао меча”, що став основою кодексу самураїв. Але слід знати, що вищою формою джихаду є духовний джихад, і його виконавцем був пророк Ібрагім, який у християнській традиції знаний як Авраам. На цій основі стоїть велика традиція суфізму. Крім того, слід підкреслити, що джихад меча має суто оборонний характер, тобто його можна оголосити тільки тоді, коли ворог вступив на територію мусульманської держави. Мусульманин, котрий бере участь у джихаді – захисті своєї країни і навіть якщо для його здійснення необхідне самогубство (а іслам, як і християнство, ставиться до самогубства негативно) , потрапляє в рай. В будь-яких інших, тим паче інтервентних із боку мусульманської держави, випадках про джихад меча не може бути мови. Ні іслам, ні Коран ніякого відношення до тероризму не мають.
- В чому полягає небезпека ситуації, що склалася після трагічних подій 11 вересня?
США як символ демократії вже почали згортати демократичні інститути (нагадаю про заяву Білого Дому про обмеження через секретність інформації для преси, підписання Бушем закону про таємні військові суди без присяжних для звинувачених у тероризмі , проведення “профілактичних бесід” із мусульманами – громадянами США). Іншими словами, виникає пряма загроза дезинформації зі всіма наслідками, що з цього випливають. А з такої ситуації у своїх цілях можуть скористатися й певні сили у державах, де демократичні традиції ще тільки формуються. Це теж слід мати на увазі.
- І нарешті, останнє запитання: які уроки випливають з трагічних подій у сполучених Штатах?
Урок, як на мене, один. Всі тепер повинні раз і назавжди усвідомити, що у сучасному світі не може бути однієї супердержави, яка б самостійно , на свій кшталт, спираючись на власний військово-економічний потенціал, була третейським суддею стосовно до інших країн. В умовах сучасної цивілізації ніяка супердержава не може бути абсолютно неприступною у порівнянні з так званими маленькими державами. Усі ми живемо на одній земній кулі і є настільки глибинно взаємозалежними, що, скажімо, вибух, не дай Господи, у Європі трьох атомних електростанцій буде достатнім, щоб загинули всі. А тоді вже не буде ні супер-, ні не супердержав.
Порівняй (мовою оригіналу):
"... происходящие в настоящее время события есть не что иное, как "вертикальное", диахронное столкновение цивилизаций. Иначе говоря, происходит столкновение современного мира не с теми культурами, которые хорошо нам известны и существуют на планете в проявленном виде, но с некой тенью, призраком цивилизации, нависающей из будущего".
(Александр НЕКЛЕССА. Мир после 11 сентября: Логика глобальной трансформации // Москва. - 2002. - № 3)
Комментариев нет:
Отправить комментарий