«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Ставати на одну лінію фронту із ворогами, які перевершують нас втричі за силою, кількістю, зброєю і підступністю — не самогубство? Не будьмо як Гітлер, одержимий і проклятий «перемогою»… Вермахт помирав на полі бою з голоду, холоду та безсилля, але Фюрер рвав вперед. На жаль чи на щастя, цей ричаг зламався і ми знаємо чим усе скінчилось. А скільки козацьких голів полягло на полі бою за своїх гетьманів, скільки воїнів ОУН-УПА запропало у холодних снігах Сибіру? Чи вибороли вони Батьківщину?
Ні, я не проти боротьби. Я проти інтриги і інтриганів. Необхідно змінюватись. Змінити стратегію, якщо стара не допомагає, і не ставати на ті самі граблі. Ось висновок. Ми занадто довіряємо слабкостям, входимо у цю гру, протестуємо, нам підкидають бомби, ми сідаємо, нас катують і… так до безкінечності. У висновку: зламані долі і нічого більшого. Тим часом, як злочини мерзенних продовжуються, зростає їх коефіцієнт. Нам мало не щодня повторюють: «Прийду до влади і ми переможемо». Та повірте, сила цього обману — невичерпна. Бо головне джерело підпитки — ми самі. Вихід із гри не означає — програти.
Життя середньостатичного українця, як й раніше, складається переважно з постійних балачок та полос — білих і чорних. Я пропоную піти геть, подалі від цих інтриг, залиште їх ворогам, нехай самі себе знищують! Досить топтати, відволікати нас. Досить жити газетними плітками, політичними витівками та економічними моделями. Якщо не змінимося самі, то жодна перемога не врятує нас від лихої, безпорадної долі. Ми не переймаємось нащадками. А жаль… Що залишимо їм? Пам’ять про загиблих, і все?
Потужна держава — це держава, насамперед, у якої кожне місто — стольний град, де народ не розпорошується на ворогів та провокаторів. У такій аурі і народжуються великі вожді, генії суспільства. Керують вони своїми фортецями відповідально, а народ — живе праведно у злагоді та здоров’ї. Такими були Аратта, Царство антів, Київська Русь. І ця гармонія запропала не даремно, а щоб ми – діти сонця, змогли її знайти, відкрити, прочитати і цей феномен повторити, помноживши свою мудрість на мудрість поколінь.
Пам’ятайте, життя — це круговорот, все прекрасне у ньому як фенікс — відрожується з попелу знову і знов. І тільки від нас залежить: коли відродиться НАШЕ майбутнє у НАШІЙ країні?
Якщо вороги керують нами у цій системі, то чому не створимо іншу – свою систему? Віддайте нарешті їм їхню «перевагу» у цій беглуздій «боротьбі». З глупості своєї вони і так не скористаються нею, а для нас — це дорогоцінний час, час до дій.
Відкиньте телевізор! Перестаньте харчуватись купованим сміттям. Поменьше балакайте, більше читайте. Астрономія, знахарство, безконтактний бій — усе це втрачені знання пращурів, які потрібно відродити. Працюйте, не віддавайте наше тим, хто нас грабує і нагромаджуйте землі. Бо земля — це святе. Це тіло предків наших, життя наше і нащадків. Об’єднюйтесь у роди, живіть, створюйте сім’ї, династії і громади, і будемо господарями на своїй рідній землі. Будуйте свою державу в державі вже тепер – чисту, вільну, міцну!
Якщо ж не згодні зі мною — будь-ласка, продовжуйте каратись і розчаровуватись, даруючи майбутнім поколінням нові випробування, істерики та плоди опісля них. Я не нав’язую нікому своєї думки, а лише нагадую — ми не вічні і часу в нас обмаль.
Комментариев нет:
Отправить комментарий