Той потом з Ойчизною мусить погибати.
Зацний Сагайдачний воліл сам рану подняти,
Ніжли би поганину христіан выдати.
От которой рани ото умираєт,
Але слава і мужність єго зоставаєт.
Такъ, як спартанского кроля Леонідеса,
Которий мужньо кроля войовал Ксерксеса.
Шестьсот толко з собою рицеров маючи,
Впал з ними, Ксерксово войско рубаючи,
Которого по пятькроть сто тисячий було,
Леч от шестєх сот двадцять тисяч го убило.
Там же и тиє шестьсот на пляцу зостали,
Але ся живо поймать нікому не дали,
Которих мужність будет так долго слинути,
Поки в своих берегах Ніл будет плинути.
Таким способом рицер слави набиваєт,
Кгди ся з неприятелєм мужньо потикаєт.
(Петр Созонович Балика. 1622 рік)
Комментариев нет:
Отправить комментарий