Marianna Kijanowska: Росія є носієм мертвої, виродженої культури

В одній недавній розмові про кенселінг російської культури я навела один очевидний аргумент. Повторю його зараз тут. 34 тисячі років люди ховають своїх мертвих. Власне, з цього починається культура як така  - з того, що люди ховають своїх мертвих. 

Ще до Бучі було багато свідчень того, що армія РФ не має поваги до гідності загиблих. Але Буча після окупації стала особливим місцем-свідченням. На фотознімках з Космосу, котрі міжнародні розслідувачі отримали від різних компаній, які надають такі послуги, є не тільки тіла мирних мешканців, а й тіла окупантів. Багато тіл окупантів, які три тижні лежали непоховані. Регулярна армія РФ, з офіцерами і т. д., без загроз, тобто  не в умовах панічного відступу, наприклад, спокійно співіснувала з непохованими трупами своїх військових. Вони їх там  так і лишили. Холодильники і пральки вивезли, а тіла своїх військових  лишили. 

І ось це - абсолютний самокенселінг. Вони не поховали своїх мертвих. Більше того. Вони переміщали деякі тіла своїх мертвих, якщо це заважало їм ходити на перекур, але жоден офіцер не віддав наказу поховати своїх  же солдатів. Після цього розмова про Достоєвського не має сенсу. Російська окупаційна армія показала себе дикішою, ніж кроманьйонці, і навіть дикішою, ніж деякі вищі примати.

Достоєвський - це суб'єктивне. Непоховані мертві - зовсім інша історія. Це сфера точного знання. Це археологія. Непоховані тіла - свідчення не поганої культури, а мертвої культури. Або мертвої, бо виродженої культури.

Мова до цього не має стосунку. Мова як сонце. Сонце не винне, що світить і для негідників теж.

Додаю з коментарів, бо насправді вражена реакцією на сказане.

Є ніж в руках матері, яка ріже хліб, і ніж в руках маніяка - це один і той же інструмент. Всі користуються ножами? Як можна передбачити, хто і як використає мову в повсякденному спілкуванні? Як можна передбачити, хто і як використає вогонь? Найгірші в моєму житті речі були сказані мені якраз українською - бо російська мене радше не болить. 

Але я дійсно вважаю, що після Бучі нема сенсу говорити про Достоєвського. Він у них  не існує  в узусі. Мова - це Когіто, "я мислю".  Але "я мислю" мислить себе в середовищі, в контексті. В середовищі, де не ховають мертвих, нема простору для "я мислю". Ці люди не є носіями мови у високому сенсі. Оця вічна російська "німота народу", "безмовність" і т. д. - бо вони не є носіями мови як "я мислю". І ще раз - вони не ховають навіть своїх власних мертвих. Навіть регулярна армія. Вони відмовляються від пам'яті про своїх мертвих, як ті родичі псковських десантників, про яких говорив Шлосберг. Нема культури, нема узусів. Просто всі думають, що вони є, бо як може бути, щоб не було культури. А їх нема. Взагалі нема. Мови російської, прив'язаної до узусів, насправді нема. Є ніби- російська, досить послухати перезоплення СБУ. В контексті узусів це повністю мертва мова. Живе тіло мови лишилося тільки в поезії, яку пишуть російською мовою кільканадцять людей. Може, кількадесят. І в текстах жменьки прозаїків. І все. А більше ніде російської мови немає. І оця висока  мова, про яку я говорю, яка залишилася в жменьки людей- її носіїв, не має стосунку до злочинів РФ. Це моє переконання як поета, перекладача і філолога з доброю освітою. 

А пост був про те, що вони не ховають своїх мертвих. І суперечка про кенселінг культури нагадує мені розмову про те, як лікувати коліно в тіла без голови і без нутрощів.