«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Знали. Не могли не знати й не розуміти. Але пішли в атаку, бо в разі облому нічим не ризикували, крім хамону з пармезаном і кружовних трусів з Ашану - тобто тим, без чого ісконнорусскій чєловєк (що становить соціальну базу режиму Путіна) ісконі обходився.
Якщо ви полюєте на велику дичину (ведмедя, вепра, леопарда), то її треба бити наповал. Схибивши, ви потрапляєте в смертельну небезпеку. Але якщо об'єкт полювання не дуже великий і хижий (зайчик, білочка, косуля), то в гіршому випадку він просто від вас утече і нічого страшного не станеться.
Якщо якась європейська держава нападе на Росію і провалить бліцкриг, то тій державі буде кисло. Перевірено рядом атєчствєнних войн. Але якщо Росія нападе на якусь європейську державу і не зможе її 1 махом забороти (як Фінляндію в 39-му, приміром, чи Польщу в 20-му), то нічого катастрофічного для Росії не станеться - повторить попитку або переключиться на інший об'єкт.
Ми маємо справу не з ідіотами (як нам втовкмачують різні позитивні речники), а зі знавіснілим від безкарності ворогом. І те, що сталося 24.02 - це ще не ПОВНОмасштабне вторгнення, а типова обмежена війна (за визначенням Клаузевіца)/СВО (за визначенням Гєрасімова) - коли інтервент захоплює певний об'єкт (шмат території) і користуючись силою, закладеною в обороні, змушує жертву агресії від нього відмовитися. Щось подібне, тільки менших масштабів, сталося в 14 році.
Припускати можна що завгодно. Що похід на Київ розтягнутими колонами - це операція прикриття. Поки билися за Київ, ВС РФ освоювали Південь. Що метою був коридор у Крим/Причорномор'я, тощо. Російське суспільство цілком задовольнилося черговим "чіжиком", якого торжественно з'їв його цар і [трофейний] холодильник так і не повстав проти [трофейного] телевізора, на що розраховували мудрагелі з секти відкритого суспільства. Зате повстав в скорішився глобальний Південь. І повіз до РФ підсанкційні товари.
Зате перші відносні успіхи сформували в нашому суспільстві абсолютно нереалістичні очікування. І тепер воно ніяк не прочуняє від ейфорії і не мобілізується на довгу й виснажливу війну.
І хоча є всі підстави вважати, що зламавши неоверсальську (пост-ялтинську) систему, РФ ризикує сама сконати під її уламками, це станеться не завтра й не післязавтра.
І українське суспільство повинно налаштовуватися на тривале протистояння з сильним, розумним і вольовим супостатом, у якому в нас є всі шанси на виживання й перемогу, але за умови докорінної зміни модусу вівенді і заміни кордебалету на відповідальне політичне керівництво, що дасть нам у майбутньому сили скористатися сприятливою геополітичною кон'юнктурою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий