Софія Дніпровська: Доки паразитарні суспільні групи у той чи інший спосіб не відсторонені від політичних процесів, боротьба з корупцією буде залишатися Сізіфовою працею

Продуцентом системних корупційних практик (т.зв. корупційної вертикалі) є правлячі верстви, що практикують неефективний тип господарювання. 

У царській Росії це були дворяни-поміщики, чиє господарство базувалося на привілеях, монополіях і тих чи інших формах позаекономічного примусу. Корупційна практика того часу добре описана в творах Гоголя і Лєскова ("Мертві душі", "Ревізор", "Однодум"). 

У СССР - партноменклатура, що запровадила планову економіку з позаекономічними формами примусу і вічним дефіцитом всього і вся. 

На постсовєцькому просторі становим хребтом корупції є та ж сама перефарбована номенклатура і так звані олігархи - великі власники-монополісти часто з кримінальним бекграундом, що компенсують низьку рентабельність власних економічних активів "доїнням" державного бюджету і створенням неринкових, тепличних умов для своїх бізнесів ціною розорення більш ефективних суб'єктів господарювання (податкові пільги, "скощуха", рейдерство, тощо). 

Останнім часом джерелом корупції стали ще й іноземні ліволіберальні фонди, які (під лицемірними гаслами "реформ" і боротьби з корупцією) скуповують гуртом і вроздріб (читай: корумпують) громадян нових незалежних (а тому не дуже заможних) держав з метою підриву їхнього суверенітету і заволодіння цінними економічними активами. 

Системна корупція цілеспрямовано запроваджується і підтримується для вимивання доданої вартості з економіки і цементування домінуючих позицій правлячої верхівки через недопущення накопичення матеріальних ресурсів (важливого важіля впливу) у інших верств населення. 

І поки паразитарні суспільні групи у той чи інший спосіб не відсторонені від політичних процесів, боротьба з корупцією буде залишатися Сізіфовою працею. Тобто безглуздою витратою часу і зусиль.