Хунта любить тишу. Людина у формі, яка дуже багато виступає й балакає, викликає підозру й недовіру, бо розмови й промови - це уділ "піджаків" - цивільних політиків і високочолих прохвесорів. Військова людина віддає команди. А команди містять мінімальну кількість слів.
Поява у інфопросторі цілих легіонів балакунів кольору хакі (абсолютна більшість із яких не є кадровими військовими, а дехто взагалі просто ряжений), які безперервно плещуть язиками, вештаються по студіях, роблять стріми і говорять, говорять, говорять, комусь погрожують (попрострілювати коліна), обіцяють колись у майбутньому прийти й порядок навести (тут Родос, тут стрибай) - це не провісник страшної-престрашної Хунти, яку так бояться адепти "цивілізованого європейського життя" на теплому унітазі. Це - провісник значно страшнішої отаманщини і чергового електорального волевиверження, де цілком собі цивільні особи з тугими гаманцями будуть укомплектовувати свої політичні/парамілітарні проекти піксельною клієнтелою для дограбування недограбованої країни.
І попробуй розібратися, хто з них дійсно герой війни, а хто просто купив форму у воєнторзі. Для манюпаса, який і досі поняття зеленого не має, якою сотнею керував герой майдану парасюк, - це питання з багатьма зірочками, над яким він не буде замислюватися, а проголусує, як завше, за красиву картинку й гучну фразу.
І приборкати це розперезане й знавісніле хамство й крикливе лицемірство беззубими теревенями про "демократію", "європейський вибір", "цивілізовані форми буття" так само реально, як зупинити "пахомію" дипломатією.
Приструнити це "Сомалі" може тільки той, хто робить більше, ніж говорить і не афішує свої політичні плани.
Комментариев нет:
Отправить комментарий