Протягом останніх десятиліть у популярному політичному дискурсі щодо поняття "нація" утвердилося те, що Умланд називає "конструктивістським консенсусом". Це домінування модерністських теорій, які трактують нації як продукт індустріальної модернізації, масового друку, капіталізму та політичної інженерії. Праці Бенедикта Андерсона "Уявлені спільноти" та Ернеста Ґеллнера "Нації та націоналізм" сформували парадигму, в якій нації постають як принципово модерні феномени, що виникають не раніше кінця XVIII століття.
Ця парадигма, попри свою певну евристичну цінність для розуміння західноєвропейського націотворення, наштовхується на серйозні обмеження при аналізі досвіду "бездержавних" та поневолених народів. Зокрема, її ліберальна версія, концепція "політичної нації" як спільноти громадян, об'єднаних юридичними зв'язками та громадянським патріотизмом, виявляється "ексклюзивною" щодо тих самих націй, які вона начебто прагне зробити "інклюзивними".
Модерністські концепції нації є західноцентричними, створені імперськими народами та слабо застосовними до поневолених націй. Вони абсолютизують досвід імперій і не враховують досвід бездержавних, поневолених народів.
Модерністські теорії породили нормативну концепцію "політичної" або "громадянської" нації, особливо популярну в ліберальному дискурсі. Згідно з цією моделлю, нація визначається не через етнічну приналежність, а через громадянство та лояльність державі, національна ідентичність є добровільним вибором, а не успадкованою даністю, мова, культура, релігія є приватною справою індивіда, а не конститутивним елементом нації, а держава має бути "нейтральною" щодо етнічних культур.
Для поневолених народів ця модель особливо небезпечна. Вона фактично легітимізує імперіалістичну логіку, коли імперія пропонувала підкореним народам інтегруватися як громадяни імперії, відмовившись від етнічної окремішності. Російська імперія створювала категорію "росіян", совєтський режим "совєтського народу", сучасна росія намагається замінити "росіян" на "рускіх". Концепція політичної нації структурно подібна до цих імперських проєктів асиміляції. Чи є випадковістю, що авторами модерністської концепції нації є британці - представники однієї з найбільших імперій в історії людства?
Без власної держави нація формувалася не через державні інституції, а як опозиція до імперії. Під культурним гнобленням мова та культура були засобами опору, замість адміністративних інструментів. Національний розвиток часто відбувався через діаспору. Для таких народів етнічна тяглість була формою опору. Збереження мови, історичної пам'яті, культурних практик було механізмом виживання нації в умовах імперського нищення.
Концепція політичної нації діє деструктивно саме щодо тих народів, які пережили поневолення. Вона обнулює історію, робить націю продуктом теперішньої держави, знищуючи історичну тяглість, відрізає діаспору, виключаючи мільйони українців, що зберігали ідентичність у вигнанні, позбавляє майбутнього, роблячи неможливим обґрунтування міжпоколінних обов'язків та легітимізує асиміляцію, адже якщо нація є продуктом держави, то зміна держави дорівнює зміні нації.
У постколоніальному контексті це означає м’яке продовження колоніальної логіки. Держава, яку успадкували або контролюють постколоніальні еліти, визначає, хто "належить" до нації, за своїми юридичними критеріями, а не згідно з історичною тяглістю. Формально інклюзивна модель, де всі громадяни "рівні українці", може використовуватися для розмивання статусу корінної нації (українців) як носія історичної тяглості.
Імперські центри нав’язують колонізованим не лише політичне панування, а й епістемологічні рамки, тобто способи мислення про історію, суб’єктність, прогрес. Модерністсько-ліберальна концепція політичної нації легко стає інструментом такого панування, адже історія починається тоді, коли "ви стали нормальною державою", а все до того "етнографія". Коли політична форма починає заперечувати або заміщувати етнічну тяглість, вона перетворюється на інструмент асиміляції й колоніалізму.
Для поневолених народів етнокультурна модель є формою опору. Збереження мови, історичної пам'яті, діаспоральної солідарності є механізмами виживання нації, коли держави немає або держава є імперською. У термінах етносимволізму націю тримає не "паспорт", а комплекс "спорідненостей" - спільне ім’я, міф спільного походження, розділювані історичні спогади, культура, прив’язка до певної землі й відчуття солідарності. Mythomoteur є "колективним сюжетом", який дає відчуття призначення й спільної долі, у якому минуле, теперішнє й майбутнє нації пов’язані в єдину історію.
Нація має історичне ядро, етнос, мову, культуру, пам'ять, що передаються через покоління. Це не можна змінити свавільно без знищення самої нації. Кожне покоління інтерпретує та трансформує успадковану традицію. Шевченко оновив українську ідентичність, але спираючись на глибоку традицію. Модернізація трансформує форми національного життя, але не обнуляє історію. Політична нація є однією з форм цього оновлення. Створення модерної держави, конституції, громадянства є новими формамии організації, яких не було в домодерні часи. Але вони легітимні лише настільки, наскільки служать збереженню тяглості, а не її руйнуванню.
Не слід ігнорувати біологію і зводити все лише до символічного фактору, зневажаючи та недооцінюючи етнічну спорідненість. Житель Полтави та житель Львова генетично набагато ближчі один до одного, ніж, наприклад, північний та південний німець. Генетичні дослідження показують, що сучасні українці генетично ближчі до людей, які жили на Черкащині 4000 років тому, ніж до багатьох сучасних сусідніх народів, що підтверджує надзвичайну осілість наших предків.
Попри міфи про "мішаність" із татарами чи монголами, генетика показує, що східноазійський внесок (маркери з Центральної Азії) в українців становить менш як 1%. Це менше, ніж у багатьох європейських народів.
Цікаво звернути увагу на те, що найбільше Україну у війні підтримують генетично найближчі до неї нації - Польща, Балтійські країни, Чехія, Скандинавські країни. Найменше - південно-західна Європа, нації якої найбільше генетично віддалені від українців. Винятки становлять Білорусь (окупована росією), південні регіони росії (зі зрозумілих причин) та Словаччина (через політичні причини). Африканські та Азійські країни переважно відверто ворожі до України. Виняток становить хіба що Японія, яка й досі не уклала мирного договору з росією.
Чи означає етнокультурна модель виключення неукраїнців? Ні, якщо правильно її розуміти. Етнокультурна спільнота не є "етнічно чистою" або "закритою". Вона відкрита для культурної асиміляції. Ті, хто є етнічно близьким до українства та приймає українську мову, релігію, культуру, ідентичність, стає українцем (полонізовані українці, що повернулися до української ідентичності, балти, поляки, німці, скандинави, що стали українцями).
Якщо політична нація каже "ви всі рівні громадяни, культура та етнічне походження неважливі", то етнокультурна модель відповідає "українські етнос та культура є основою української держави, але ви можете стати їх частиною через поступову асиміляцію, або стати частиною українсьткої держави, зберігаючи свої націю та культуру у діалозі з нею".
Перша модель начебто "нейтральна", але насправді підриває культурну основу нації. Друга чесно визнає етнокультурне ядро і на цій основі будує діалог з іншими етносами, які претендують на окремішність.
Політична нація є лише формою організації нації в модерну добу через державу як інституційну рамку, через громадянство як політико-правовий зв'язок та конституційний патріотизм як політичну лояльність.
Але політична нація легітимна лише настільки, наскільки вона служить збереженню та розвитку етнокультурної тяглості, а не намагається її стерти в ім’я абстрактного "громадянства".
Держава не творить націю ex nihilo. Держава є інструментом нації для самозбереження та самореалізації. Головною метою і виправданням існування держави Україна є забезпечення безпеки та створення умов для розвитку українців. Коли українська держава перестає служити цій меті, коли вона заміщує або не захищає мову, історичну пам'ять, культуру, етнічне ядро нації, вона втрачає легітимність і підстави для існування.
Комментариев нет:
Отправить комментарий