«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Тоді це було справою малого числа інтелігентів. Тому все здавалося безнадійним.
Пізніше, національний рух підтримало більше людей, але всеодно не достатньо - гадаю, не більше, ніж одна десята відсотка населення УРСР.
Згодом, українська держава була утворена не нами, але тими, хто проти неї все життя боровся - місцевим паргоспактивом.
У девʼяностих націоналістами були дві-три тисячі людей, трохи більше - млявими народниками, іншим було наплювати. Нація догулювала "застій".
І лише в двохтисячних, в доповнення до інтелігентів та ідеалістів, до національної справи приєдналися широкі маси ідіотів. Відтоді ця справа непереможна!
У 2014 безліч повноцінних людей раптом зрозуміли про себе, що вони - українці.
У 2022 усвідомив себе українцем навіть президент.
Не знаю, на що розраховує Путін?! Він програв ще до початку гри.
Комментариев нет:
Отправить комментарий