Наталена Королева – українська письменниця, чиє ім’я відкрилося нашій літературній публіці щойно в кінці 1980-х. Бо доти радянська цензура невсипуще пильнувала, аби усякі невгодні твори, до яких належало і письмо Королевої, не потрапляли до радянського читача, аби не розширювали, Боже борони, вузькі соціалістично-реалістичні горизонти. А твори цієї письменниці якраз такими і є – розширюють горизонти: і часові, і просторові. Вона, може, єдина після Лесі Українки, так талановито та ерудовано відтворила українською мовою світ ранньої Християнської Античності, європейського Середньовіччя й Ренесансу. І увесь той світ, що описувала, знала з власного досвіду – мала дуже драматичну долю і багато подорожувала, бувала не тільки у європейських країнах, а й у Персії, Індії. Крім того, за освітою вона була археологом, тож особливості усіх колишніх культурних епох були не просто її інтересом, а й об’єктом фахових досліджень.
Родичка Ярослава Мудрого і Святого Домініка
Отже повне драматизму, пригод і трагізму життя Наталени почалося, як і життя кожної людини, з першої зустрічі батьків – вони познайомилися близько 1883-84 років на курорті у французькому місті Біярріц. Її батько – граф Адріян Георг Дунін-Борковський — належав до знатного польсько-литовсько-укрїнського роду, був членом французької Академії наук. У родинних переказах Дунін-Борковських була легенда, що далекий предок Дуніних (тобто данців), варяг Вілфред Швено (Schvvan – лебідь) прийшов у Русь-Україну ще за часів великого князя київського Ярослава Мудрого і навіть був із ним споріднений. Мама ж була чисто іспанської крові – Марія-Клара де Кастро Лачерда Медіна-Челі, її рід, як пише сама Наталена в автобіографії, був споріднений зі св. Домініком.
Народилася письменниця 3 березня 1888 р. в селі Сан-Педро де Карденья біля міста Бургос у Північній Іспанії. Повне її ім’я за старовинним іспанським звичаєм: Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелла-Наталена. Мати померла під час пологів, а батько, був настільки засмучений смертю дружини, що й не хотів бачити дитини, тож відразу покинув Іспанію – вирушив у наукову подорож до Африки, потім на Цейлон… Відтак дівчинку до себе забирає батькова мати – бабуся Теофіля з литовського роду Довмонтовичів – і везе до свого родового маєтку у селі Великі Борки на Волині. Там дівчинка прожила до п’яти років – поки не померла бабуся. Опісля Ноель – так її називали у Великих Борках – забрав до Іспанії материн брат Евгеніо, і там віддав на виховання в монастир Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Цей монастир, де Кармен-Наталена пробула майже дванадцать років, вона пізніше згадувала з великим пієтетом. Врешті, саме там вона сформувалась як особистість та здобула ґрунтовну освіту: студіювала мови, філософію, історію, медицину, музику, співи. Протягом тих «монастирських» років часто бувала у своїх іспанських родичів, вчилася їздити на конях, фехтувати, стріляти. 1899 року якийсь час жила в Мадриді – в гостях у двоюрідної тітки по матері – доньї Касильди Мединаселі, що була придворною дамою, улюбленицею королеви-реґентки Марії-Кристини. Кармен-Наталена часто бувала у королівському палаці Ель Ескоріаль, мала вільний доступ до королівського двору й часто бавилася у королівських садах Аранхуес зі старшим від неї на рік майбутнім королем Іспанії Альфонсом XIII.
«Говори московською так, аби зразу було чути: ця мова тобі чужа…»
Родичка Ярослава Мудрого і Святого Домініка
Отже повне драматизму, пригод і трагізму життя Наталени почалося, як і життя кожної людини, з першої зустрічі батьків – вони познайомилися близько 1883-84 років на курорті у французькому місті Біярріц. Її батько – граф Адріян Георг Дунін-Борковський — належав до знатного польсько-литовсько-укрїнського роду, був членом французької Академії наук. У родинних переказах Дунін-Борковських була легенда, що далекий предок Дуніних (тобто данців), варяг Вілфред Швено (Schvvan – лебідь) прийшов у Русь-Україну ще за часів великого князя київського Ярослава Мудрого і навіть був із ним споріднений. Мама ж була чисто іспанської крові – Марія-Клара де Кастро Лачерда Медіна-Челі, її рід, як пише сама Наталена в автобіографії, був споріднений зі св. Домініком.
Народилася письменниця 3 березня 1888 р. в селі Сан-Педро де Карденья біля міста Бургос у Північній Іспанії. Повне її ім’я за старовинним іспанським звичаєм: Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелла-Наталена. Мати померла під час пологів, а батько, був настільки засмучений смертю дружини, що й не хотів бачити дитини, тож відразу покинув Іспанію – вирушив у наукову подорож до Африки, потім на Цейлон… Відтак дівчинку до себе забирає батькова мати – бабуся Теофіля з литовського роду Довмонтовичів – і везе до свого родового маєтку у селі Великі Борки на Волині. Там дівчинка прожила до п’яти років – поки не померла бабуся. Опісля Ноель – так її називали у Великих Борках – забрав до Іспанії материн брат Евгеніо, і там віддав на виховання в монастир Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Цей монастир, де Кармен-Наталена пробула майже дванадцать років, вона пізніше згадувала з великим пієтетом. Врешті, саме там вона сформувалась як особистість та здобула ґрунтовну освіту: студіювала мови, філософію, історію, медицину, музику, співи. Протягом тих «монастирських» років часто бувала у своїх іспанських родичів, вчилася їздити на конях, фехтувати, стріляти. 1899 року якийсь час жила в Мадриді – в гостях у двоюрідної тітки по матері – доньї Касильди Мединаселі, що була придворною дамою, улюбленицею королеви-реґентки Марії-Кристини. Кармен-Наталена часто бувала у королівському палаці Ель Ескоріаль, мала вільний доступ до королівського двору й часто бавилася у королівських садах Аранхуес зі старшим від неї на рік майбутнім королем Іспанії Альфонсом XIII.
«Говори московською так, аби зразу було чути: ця мова тобі чужа…»
















