Знаний український топоніміст запропонував версію, що назва «Україна» походить від санскритського ukhraiĭa «пагорб», «курган» [Стрижак О.С. Про що розповідають географічні назви. – К. : Наук.думка, 1967. – С.112].
І дійсно, санскритські словники подають: ucchraya, укхрайя «гора, холм, курган»; «вертикаль; вверх; висота»; «сходження, схід»; ucchrayana-, укхрайяна- «raising erecting»; ucchrayin-, укхрайін- «high, raised lofty»; ucchreya-, укхрейя- «high, lofty»; дієслово ucchri «стояти прямо, підійматися»; sam-ucchraya, сам-укхрайя «зростаючий; той, що здіймається; той, хто підвищується; той, хто зростає; той, хто в стані екзальтації; ріст; висота»; той же індоєвропейський корінь — у старогрецькому слові akros «верхній, крайній», від якого походить назва Акрополь).
Тобто Україна – це «земля священних пагорбів-могил» (< араб. «махалла» – «поселення»). Як відомо, право на землю-могили предків не могло бути порушене навіть відчудженням землі (у європейському праві – «одалітет»), бо якості осіб переносилися на землю і вона теж вважалася благородною, вільною: поховані у ній воїни, заслуги яких були головними у їєрархічній шкалі заслуг, «впливали», «допомагали» живим (надсилали родючість, примножували сили захисту) [Бессонова С.С. Скифские погребальные комплексы как источник для реконструкции идеологических представлений // Обряды и верования древнего населения Украины: Сб.науч.тр. – К. : Наук.думка, 1990. – С.25-26.].
Наприклад, місце поховань єгипетських фараонів – «піраміда» (від перс. pyr «вогонь») – вважалося символом родючого грунту-пагорба з виникаючим («зростаючим») на ньому богом-деміургом. Ієрогліф на позначення двох понять – і «пагорба творення», і «явлення у славі» – зображався як нависла над горизонтом дуга пагорба, увінчаного двома спрямованими вверх променями, тобто символізував зворотнє злиття з сонцем фараона, народженого з тіла бога сонця Ра.
І дійсно, санскритські словники подають: ucchraya, укхрайя «гора, холм, курган»; «вертикаль; вверх; висота»; «сходження, схід»; ucchrayana-, укхрайяна- «raising erecting»; ucchrayin-, укхрайін- «high, raised lofty»; ucchreya-, укхрейя- «high, lofty»; дієслово ucchri «стояти прямо, підійматися»; sam-ucchraya, сам-укхрайя «зростаючий; той, що здіймається; той, хто підвищується; той, хто зростає; той, хто в стані екзальтації; ріст; висота»; той же індоєвропейський корінь — у старогрецькому слові akros «верхній, крайній», від якого походить назва Акрополь).
Тобто Україна – це «земля священних пагорбів-могил» (< араб. «махалла» – «поселення»). Як відомо, право на землю-могили предків не могло бути порушене навіть відчудженням землі (у європейському праві – «одалітет»), бо якості осіб переносилися на землю і вона теж вважалася благородною, вільною: поховані у ній воїни, заслуги яких були головними у їєрархічній шкалі заслуг, «впливали», «допомагали» живим (надсилали родючість, примножували сили захисту) [Бессонова С.С. Скифские погребальные комплексы как источник для реконструкции идеологических представлений // Обряды и верования древнего населения Украины: Сб.науч.тр. – К. : Наук.думка, 1990. – С.25-26.].
Наприклад, місце поховань єгипетських фараонів – «піраміда» (від перс. pyr «вогонь») – вважалося символом родючого грунту-пагорба з виникаючим («зростаючим») на ньому богом-деміургом. Ієрогліф на позначення двох понять – і «пагорба творення», і «явлення у славі» – зображався як нависла над горизонтом дуга пагорба, увінчаного двома спрямованими вверх променями, тобто символізував зворотнє злиття з сонцем фараона, народженого з тіла бога сонця Ра.
* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ















