Сергій Дацюк: Українська надія в перемозі та її основи

Дехто розганяє безнадійність через критику української надії (сподівання) - ось ми під Києвом здолали ворога, ось ми від Харкова їх відганяємо, ось на Донбаському напрямі опираємося, ось типу нам ленд-ліз буде і ми поженемо росіян, але типу того не буде, бо для надії немає підстав.

 Сподівання чи надія не пов'язані ні з обставинами, ні з наявністю ресурсів. Сподівання та надія мають у своїй основі трансцендентну віру, осмислений намір, упевненість у власній позитивній перспективі. 

Ось уявіть собі два роки війська СРСР відступали аж до Курської битви (5 липня - 23 серпня) 1943 року. І кожного дня повідомлення - залишили те-то, відступили туди-то. Ото надія тренувалася, і жива була до самого перелому, хоч безнадії і капітулянтства тоді було багато. А тут ми місяці воюємо, а у надії уже є багато підтверджень. 

Так що за ці темники безнадійності  просто смішно. Навіть коли один українець лишиться на клаптику України у квадратний метр, то і тоді Україна постане наново. Тим більше, коли так, як зараз. З розрухи, з жертв і навіть з ядерного попелу Україна буде перестворена. Все стане Україна.