* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
Вступ. Політики та вчені початку XX століття висували багато ідей та пропозицій щодо вирішення українського питання, які мали істотний вплив на стан міжнародних відносин, суспільну думку, внутрішньополітичну ситуацію.
План.
1.Р.Челлен: Україна у Першій світовій війні.
2.Х.Макіндер: Євро-Азія та Україна.
3.«Середня Європа» та Україна.
4.Україна в геополітичних міркуваннях М.Вебера.
5.«Нова Європа» Р.Сетон-Вотсона.
6.Східна Європа як «Зелений Інтернаціонал»
Зміст лекції.
1. Р.Челлен: Україна в Першій світовій війні
Рудольф Че́ллен (1864–1922) – юрист та державознавець,шведськийвчений, що ввів у науку поняття«геополітика», професор історії та політичних наук Гетеборзького і Уппсальского університетів. Він вивчав системи управління з метою виявлення шляхів створення сильної держави. Крім того, він брав активну участь у політиці, був членом парламенту.
У праці «Політичні проблеми світової війни» Р.Челлен зазначає, що одним з першочергових завдань війни має бути вирішення проблем Східної Європи — від того, який баланс сил та конфігурацію кордонів вона по собі залишить, залежатиме впродовж тривалого часу доля всієї Європи. Характерною ознакою цієї війни є вихід на кін світової історії нової сили — расизму, адже Росія вступила у війну під прапором відверто расистського гасла забезпечення панслов’янської расово-політичної єдності. Перебіг подій довів, проте, що джерелом конфронтації в Східній Європі є не расова ворожнеча між ґерманством та слов’янством, а зіткнення «азійської безмежності волі до влади» вкупі зі сповідуваним Росією примітивним, «низьким» з етично-аксіологічного погляду принципом раси та значно вищого принципу культури, розвитку, цивілізації. Расова приналежність та солідарність не відіграють у цьому конфлікті жодної ролі, адже німці, слов’яни та фінно-угорські народи Європи, захищаючи високі європейські вартості, виступили спільним фронтом супроти російської аґресії, довівши, що «єдність раси є химера». Відчуття слов’янами приналежності до європейської культури та намагання Росії «перетворити панславізм на панрусизм» спонукали їх узяти участь у спільноєвропейській протиросійській боротьбі, чим було продемонстровано «збанкрутілість панславізму як політичного чинника». Шведський учений викриває, що саме замасковане панславістською пропаґандистською демагогією бажання приєднати західноукраїнські землі було причиною вступу Росії у війну, тоді як «українське питання» загалом — однією з головних суперечностей, що призвела до війни: «Ми маємо… всі підстави зараховувати українське питання до одного з головних мотивів світової війни».
Унаочнюючи на мапі розташування втягнутих у конфлікт сил, хвилястою лінією від гірла Вісли на Балтиці до Трієсту на Адриатиці, Р.Челлен маркує терени, на які «в ім’я раси» зазіхає Росія. Іншою лінією, що відокремлює Росію від Прибалтійських країн, білоруських та українських теренів (практично до Дону), він окреслив конфігурацію західного кордону Росії, — межу, належну — «в ім’я культури» та Європи.
