«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Скіфи не поспішали втягуватися у значні бойові сутички. Вони вивчали ворога, турбували його раптовими нальотами, накопичували сили та гострили зброю.
Одного дня неподалік перського війська з‘явились кілька скіфських вершників. Дарій вирішив, що скіфи нарешті усвідомили непереможність його війська і готові підкоритися його владі. Натомість, без жодних пояснень, гінці залишили цареві незвичні дари: птаха, мишу, жабу і п‘ять стріл.
Дарій зібрав радників і висловився так: «Скіфські парламентарі принесли нам звістку про перемогу: птах означає, що вони віддають під нашу владу повітря, миша – що віддають свою землю, жаба – що віддають свою воду, а стріли – що скіфи віддають свою військову міць».
Зраділи радники, почали вихваляти могутність свого володаря. І тільки один із них, на ім’я Гобрій, насмілився заперечити: «Вибачай володарю, але скіфи надіслали зовсім інший знак. Ці «дари» говорять про наступне: якщо перси не злетять у небо мов птахи, не пірнуть у воду мов жаби, не сховаються у нори мов миші, скіфські стріли знайдуть їх, де б вони не були. Отже, не буде нам спокою, аж поки ми не підемо з цієї землі.»
Усі подальші події підтвердили слова радника. Скіфи не спинялися і вражали ворога всюди, аж доки останній перський солдат не залишив Степ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий