Коли ми дивимося черговий фільм про супергероїв, то насправді переживаємо одну з найдавніших форм колективного міфу. Кінотеатр у цьому сенсі лише замінив племінне вогнище, а сценаристи — скальдів та епічних співців. Сучасна супергероїка фактично відтворює архетипи героїчного епосу, де центральне місце належить воїну-захиснику, покликаному втримати світ від хаосу. Саме тут оживає «друга функція» Жоржа Дюмезіля — воїнська сила, відповідальна за оборону космосу й підтримання порядку.
Тор у кіновсесвіті Marvel є не просто персонажем коміксів, а майже ідеальним втіленням архаїчного образу громовержця та охоронця меж. Його молот — це символ сили, що приборкує ентропію та відновлює гармонію. Поруч із ним постає Галк — уже не шляхетний воїн, а чистий архетип берсерка, втілення первісної неконтрольованої люті. У його образі легко впізнати давньоірландський riastrad — жахливу бойову трансформацію Кухуліна, коли герой у нападі шаленства перестає розрізняти друзів і ворогів. Через таких персонажів сучасна культура несвідомо нагадує собі, що сила завжди має подвійне обличчя: вона здатна і рятувати суспільство, і руйнувати його.Те саме можна сказати й про великі фентезійні світи, які нерідко сприймають лише як витончену розвагу. Насправді ж автори на кшталт Толкіна чи Джорджа Мартіна реконструювали стародавні моделі соціального космосу. У «Володарі Перснів» ми бачимо майже класичну трифункціональну гармонію: Ґандальф уособлює сакральну мудрість і знання, тобто першу функцію; Араґорн репрезентує воїнську честь і право на владу через силу та доблесть; Сем Гемджі символізує третю функцію — зв’язок із землею, повсякденним життям, працею й корінням. Саме союз цих трьох начал робить перемогу можливою. Натомість у «Грі престолів» Джорджа Мартіна перед нами постає світ, де ця рівновага остаточно зруйнована. Трагедія Вестеросу полягає не лише у боротьбі за трон, а в розпаді самої моральної тканини суспільства. Особливо промовистим є порушення закону гостинності — одного з найсакральніших принципів індоєвропейської етики. Для людини традиційного світу зрадити гостя після спільної трапези означало не просто вчинити злочин, а кинути виклик космічному порядку.
Навіть наша мова продовжує мислити категоріями пращурів. Ми майже автоматично пов’язуємо світло з мудрістю, а темряву — з невіглаством. Коли говоримо про «світлу голову» чи «просвітлення», то несвідомо звертаємося до дуже давнього символічного шару, у якому денне небо й сонячне сяйво були образом божественного порядку та інтелектуальної ясності. У цьому відлунює постать праіндоєвропейського бога неба Dyēus — володаря світла, що розганяє морок хаосу. Так само й уявлення про життя як шлях не є просто красивою метафорою: у найдавніших мовних структурах рух уперед і набуття досвіду становили єдине смислове поле. Людина мислила себе мандрівником, а долю — дорогою, яку необхідно пройти.
Ба більше, навіть сучасні політичні системи нерідко відтворюють архаїчні схеми. Поділ влади на законодавчу, виконавчу та економічно-адміністративну сфери дивовижно нагадує ту саму трифункціональну модель, яку Дюмезіль виявляв у міфах та соціальних структурах індоєвропейців. Ми інтуїтивно сприймаємо як справедливий лише той лад, де знання й закон, сила та ресурси перебувають у стані рівноваги. Саме тому хаос виникає тоді, коли одна з функцій починає домінувати над іншими.
Індоєвропеїстика в цьому сенсі дарує особливий тип бачення — своєрідний рентген історії. Крізь шум інформаційної доби та яскравий грим масової культури раптом починають проступати контури прадавнього скелета цивілізації. Міжнародні договори виявляються відлунням уявлення про священний космічний порядок; жага популярності у соцмережах — модерною формою прагнення до kleos, тієї самої невмирущої слави, яку оспівував Гомер; навіть казки про трьох братів постають не дитячими фантазіями, а зашифрованими моделями суспільного устрою. Ми ніколи остаточно не покидали Бронзового віку. Ми лише змінили декорації, мову й технології, залишивши незмінними самих акторів і сценарій, за яким людство грає свою драму вже тисячоліттями.
Комментариев нет:
Отправить комментарий