Михаэль Шрайбман: Феномен армянской диаспоры

Бродель в свое время отмечал один парадокс армянской истории, заметный уже в XVI-XVII вв, но особенно очевидный в наши дни. 

С одной стороны, сильная и богатая диаспора, с колониями коммерсантов раскинувшимися от Марселя до Каликута. Скажем, армянская Джульфинская компания получила от московского царя уникальный налоговый статус, включавший серьезные скидки по таможенным пошлинам - и взяла в свои руки речной транзит товаров от Астрахани до Архангельска.

С другой стороны - бедная и отсталая собственно Армения, причем и в турецкой, и в персидской своей части.

Бродель задавался вопросом - как так вышло, и выдвинул предположение, что коммерческий успех диаспоры ослаблял Армению, высасывая из нее наиболее способную и пробивную молодежь? 

Не то, чтобы разбогатевшие за рубежом армяне не возвращались домой с деньгами, многие возвращались. Но тратили они их на престижное потребление - отстроить большой дом и т.д. Так или иначе, механизмы экономического роста в Армении запущены не были - и очень богатые диаспоры в Киеве или Стамбуле контрастировали с бедностью тех армян, что остались дома.

Борис Межуев: Контрмодерн

Смысл идеи контрмодерна и вся концепция "столкновения революций" состоит в том, что современный мир рождается не в процессе либеральной революции, а в ходе успешных попыток консервативных реставраций, каждая из которых оказывается более революционной, чем изначальная революция. 

Национальное пробуждение народов, вызванное экспансией Наполеона, было более революционным событием, чем сам Наполеон. 

Первый контрмодерн породил, с одной стороны, коммунизм,  с другой, панславизм. 

Второй породил идею множественности цивилизаций. 

Третий - идею цивилизационного превосходства Запада и экспансию демократии. 

Четвертый максимально сблизит святой Престол и либеральное общественное мнение - это будет такая свободная теократия в лице римского первосвященника Франциска, императора Иосифа и какой-нибудь лево-либеральной пророчицы.

Тарас Чухліб: У 1863 р. українці боролися за відродження своєї держави

У 1863-1864 році українці разом з поляками, білорусами та литовцями об'єдналися проти Російської імперії у великому повстанні. Основною метою цієї народної війни мало стати відродження Речі Посполитої у союзі автономних держав за Гадяцькою угодою 1658 року - України, Польщі та Литви. Про це свідчить медаль, яка була виготовлена на замовлення повстанського Центрального національного комітету.

На цій медалі читаємо головне гасло тогочасних повстанців - "ВІЛЬНІ З ВІЛЬНИМИ. РІВНІ З РІВНИМИ" та бачимо герб відроджуваної у боях з Російською імперією держави на якій зображено старовинний герб України-Русі - "Архистратиг Михаїл". У повстанському Маніфесті від 22 січня 1863 року було записано: «Наш старий меч вийнято, святий прапор Орла, Погоні й Архангела розгорнуто».

До 60-ліття з дня народження професора Віктора Ідзьо відбулася презентація наукових праць

20 жовтня 2020 року в головному офісі Інституту Східної Європи(ІСЄ) відбулась наукова презентація наукових монографій, наукових брошур, наукових праць-статтей опублікованних в анукових журналаї та газетах з історії та культури української Галичини, які напрацював директор Інституту Східної Європи доктор історичних наук, професор, академік Віктор Ідзьо. 

На науковій презентації яка організована вперше, до 60-літтю з дня народження (1960-2020рр.), підсумовуючи 40-ка літню науково-педагогічну діяльність(1979-2020рр.), автор праць, доктор історичних наук, професор, академік Віктор Ідзьо наголосив: «… Шановні ДРУЗІ! Дякую Вам за те, що так високо оцінили мої напрацювання, які складаються з-наукових монографій, наукових брошур з обкладинками з якими я раніше познайомив Вас в своїх наукових Довідниках, які розміщені на сайті Інституту Східної
Європи та у попередніх рубриках у мережі ФСБУК… 

Сьогодні я презентую основну бібліографію яка складається з монографій, наукових брошур, наукових праць в наукових журналах та газетах  з історії української Галичини, які напрацював за період з 1979 по 2020 роки і доповнюють титули опублікованих праць...». Дякую за шанування моєї наукової та публіцистичної творчості…

З монографіями та науковими брошурами, науковими статтями в наукових журналах та газетах і вісниках з історії української Галичини можна познайомитися як на сайті Інституту Східної Європи так і у Львівській національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника, придбати у видавництві «Сполом» у Львові, що на вулиці Краківській 9. 

І. Монографії: 

1.Віктор Ідзьо. Галицька держава - процеси етнотворення і становлення (III-XII ст). - Львів “Камула”, 2005. - 351с.

2.Віктор Ідзьо. Львівське Королівство у ХІІІ-XIV століттях. - Івано-Франківськ ”Сімик”, 2012р. - 100с. 3.Віктор Ідзьо. Господарсько-економічний та культурно-християнський розвиток Галичини в ІІІ-ХІІІ століттях. - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2013р. - 404с.

4.Віктор Ідзьо. Зародження та становлення християнства на території Подністров’я та Посяння в ІІІ-ХІІІ століттях”.  - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2014р. - 268с.

5.Віктор Ідзьо. Галицьке  Королівство 1215-2015рр. Наукове видання. - Івано-Франківськ «Сімик», 2015р. - 888с.

6.Віктор Ідзьо. Галицьке  Королівство  1215-2015рр. Електронне Видання Радіо Воскресіння. - Львів, 2015р. - 888с.

7.Віктор Ідзьо. Сarpiani-Карпи-Хорвати - V століття до нашої ери - Х століття нашої ери. - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2012р.  - 192с.

8.Віктор Ідзьо. Володимир, князь Галицький: господар, політик, дипломат, полководець, державний стратег(1141-1153рр.)”. - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2012р. - 120с.

9.Віктор Ідзьо. Ярослав, князь Галицький: господар, політик, дипломат, полководець, державний стратег(1153-1178рр.). - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2012р.  - 66с.

10.Віктор Ідзьо. Етногенез  Галичини. - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2013р. - 472с.

Відбудеться круглий стіл на тему: «Азербайджан: 29 років незалежності. Нові реалії і нові виклики»

З нагоди Дня Державної Незалежності Азербайджанської Республіки відбудеться круглий стіл на тему: «Азербайджан: 29 років незалежності. Нові реалії і нові виклики» за участю послів Азербайджану і Туреччини.

Обговорення за круглим столом буде стосуватися трьох етапів розвитку сучасного Азербайджану:

- 1 етап (1990-1993рр.) - початок вірменської агресії проти Азербайджану, боротьба за владу, політичний хаос, що завершився втратою 20% азербайджанської території;

- 2 етап (1993-2003гг.) - повернення зага
льнонаціонального лідера Гейдара Алієва, День національного порятунку, період глибоких реформ, «Контракт Століття»;

- 3 етап (2003-2020гг.) - успішне продовження політичного курсу Президентом Азербайджанської Республіки Ільхамом Алієвим, формування потужного економічного і військового потенціалу, успішний антитерористичний контрнаступ Азербайджанської армії, звільнення окупованих територій Азербайджанської Республіки від вірменських окупаційних сил.

Модератором обговорення виступить Леся Мудрак - українська письменниця, перекладач, громадський діяч, кандидат філологічних наук.

Серед учасників обговорення:

1. Ельміра Гусейн гизи Ахундова - Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні;

2. Ягмур Ахмет Гульдере - Надзвичайний і Повноважний Посол Турецької Республіки в Україні;

3. Валерій Колюх - народний депутат України, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою;

4. Володимир Крейденко - народний депутат України, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою;

5. Людмила Марченко - народний депутат України, заступник співголів груп з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою і Турецькою Республікою;

6. Олександр Литвиненко - Директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України;

7. Юрій Кочубей - Надзвичайний і Повноважний Посол України, провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України;

8. Костянтин Єлісєєв - Надзвичайний і Повноважний Посол України, голова Центру нових рішень;

9. Юрій Бошицький - ректор Київського університету права НАН України, Заслужений юрист України, керівник Міжнародного центру правових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права, доктор юридичних наук, професор;

10. Садиг Тагієв - начальник кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Академії Державної пенітенціарної служби, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України;

11.Фергад Туранли - доктор історичних наук, професор, факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», керівник Асамблеї української та азербайджанської інтелігенції;

12. Юрій Бутусов - Головний редактор сайту Цензор.нет;

13. Олег Жданов - військовий експерт;

14. Ровшан Тагієв - Глава Асамблеї національностей України, голова Об'єднаного конгресу азербайджанців України;

15. Хікмет Джавадов - голова Об'єднаної діаспори азербайджанців України, доктор юридичних наук;

16. Марина Гончарук - представник Бакинського Міжнародного Центру мультикультуралізму в Україні.

Вхід для ЗМІ тільки за умови попередньої акредитації за тел. 097 603 07 18 (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал).

Увага! Онлайн-трансляція почнеться об 11.00, 19 жовтня, і буде доступна за посиланнями: https://www.unian.ua/static/press/live Запитання можна поставити за ел. поштою: presszal@unian.net (з поміткою "Питання на захід 19.10 об 11.00").

Детальніше читайте на УНІАН:

Тарас Возняк: Заборонена судом правда

Запамятайте, ніколи не повторюйте і правнукам закажіть повторювати фрази заборонені згадувати рішенням Дарницького суду з книги Вахтанга Кіпіані про суд над Василем Стусом. 

Отож не забудьте:

на сторінці 661 – "є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук",

на сторінці 664 – "Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання",

на сторінці 664 – "він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?",

на сторінці 7 – "розпинав поета призначений державою адвокат Медведчук",

на сторінці 663 – "шістка комуністичної системи адвокат Медведчук",

на сторінці 664 – "злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще і тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи".

ЗАЯВА СЕКРЕТАРІАТУ НСПУ

ЩОДО РІШЕННЯ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ У СПРАВІ КНИЖКИ В.КІПІАНІ «СПРАВА ВАСИЛЯ СТУСА»

19 жовтня Дарницький районний суд міста Києва частково задовольнив скаргу Віктора Медведчука і заборонив розповсюджувати книгу журналіста Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Суд визначив, що деякі фрази у книзі порушують честь та гідність позивача. За рішенням суду В. Кіпіані та Видавництво «Vivat» повинні видалити інформацію про В. Медведчука з розділів «Кримінальна справа №5 ― книга життя і смерті Василя Стуса» та «Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?». Суд заборонив поширювати інформацію, пов’язану з книгою, у ЗМІ, на радіо, телебаченні та в Інтернеті і ухвалив стягнути з В. Кіпіані та видавництва «Vivat» 860 гривень на користь В. Медведчука. 

По суті, рішення Дарницького суду – один із яскравих прикладів повзучої реакції «совка», проти якого мужньо і самовіддано боровся Стус; це один із рудиментів антиукраїнського режиму, якому фактично служать ті, хто нині знову судить і засуджує Стуса. Цим рішенням Дарницький суд знову вбиває Стуса – як свого часу це зробив радянсько-кагебістський режим. На жаль, мусимо погодитися з думкою представників видавництва «Vivat» про те, що  «Цей суд ― прямий і очевидний доказ того, що справа, за яку боровся Стус, ― незавершена».

Секретаріат Національної спілки письменників України висловлює глибоке обурення з приводу ганебного рішення Дарницького районного суду. 

Василь Стус – видатний поет, Герой України, символ незламного духу української нації. Його внесок у новітнє національне Відродження ХХ-го століття – надзвичайно вагомий і незаперечний. Його життя і трагічна смерть у радянських концтаборах – невід’ємна частина драматичної історії України, про яку мусимо пам’ятати.

Україна – демократична держава. Принаймні в межах наших громадянських прав, які ми вибороли і які продовжуємо відстоювати, незважаючи на спроби антиукраїнських сил затягнути нас в ярмо «русского міра». 

Рішення Дарницького суду – кон’юнктурне, політичне рішення. 

Секретаріат Національної спілки письменників України висловлює впевненість, що в апеляційному розгляді заборона на розповсюдження книжки про Василя Стуса буде скасована як неправомірна. 

Українські громадяни мають знати всю правду про нашу Історію і про тих, хто її творив – і героїв, котрі гинули за Україну, і тих, хто служив і продовжує служити ворогам України. 

Внесок кожного учасника української історії – і добрий, і поганий – рано чи пізно буде засвідчений і оприлюднений.

 Слава Україні!

Перестало битися серце Андрія Івановича Пашука

Сьогодні вночі на 94-му році життя перестало битися серце Андрія Івановича Пашука. 

Відомий науковець, талановитий викладач, інтелігентна, порядна людина, яку знали і шанували декілька поколінь студентів Франкового вишу, але знали й далеко за його межами. Без перебільшення, Андрій Іванович уже давно став його легендою. Чуйність, правдомовність, справедливість, гідність - риси, які поєднувалися в Андрієві Івановичу так органічно. Був дуже працьовитим, відданим справі, незмінно доброзичливим у ставленні до колег і студентів. 

Сказати, що студенти його любили - нічого не сказати. У нього була пряма постава, принциповість, він не зламався навіть у найбільш темні й глухі часи радянського режиму. Він завжди вмів підбадьорити, розрадити, не любив фальшу, його присутність в університеті завжди була дуже помітною. 

Андрій Іванович Пашук був першим деканом відновленого в 1992 році філософського факультету, багаторічним завідувачем кафедри історії філософії, чудовим викладачем, але найголовніше - був Людиною з великої літери.  Спочивай з Богом, Вчителю! 

(с) Андрій Дахній

Михаил Эпштейн: Начекизм

Начекизм, начекисты — о тех, кто политически всегда бдит, всегда начеку. Перевод сверхпопулярного термина "woke", обозначающего в США радикально левое мировоззрение. 

Woke (от англ. wake, будить, проснуться, быть начеку) — сверхбдительное отношение к социальной дискриминации и несправедливости, к любым отступлениям от политической корректности.

"Wоке people" — это начекисты, те, кто готов обличить, отменить общественный статус и карьеру любого, кто посмеет отклониться от набора прогрессистских идеологем.

Нельзя назвать начекистов прямыми наследниками советских чекистов, но их объединяет бдительность в отношении врагов единственно правильного мировоззрения, основанного на идеях классовой или этнической идентичности. Соответственно укрепилась так называемая "cancel culture" — "культура отмены," или "культура запрета". Кто бдит, тот и отменяет.  Каковы бы ни были твои заслуги перед обществом, культурой, наукой, бизнесом, спортом, за любую неосторожно высказанную мысль, недостаточно "прогрессивное" словечко можно поплатиться репутацией, карьерой, всем жизненным итогом.

Михаил Эпштейн: Идентизм

Идентизм (identism, от identity) — идеология идентичности, когда человек всецело идентифицирует себя со своей группой: нация, раса, религия, класс, гендер, сексуальная ориентация, политическая партия, этническая традиция и пр.  Идентизм проявляется особенно наглядно в тех явлениях, где его по сути не должно быть: в художественном творчестве,  в интеллектуальной деятельности, когда они зацикливаются на саморепрезентации груповых идентичностей: я пишу от имени своего класса, расы, религии, традиции... Я обличаю всех, кто недооценивает мою идентичность, смешивает ее с другими, призывает к ее ассимиляции или компромиссу. 

Такое мировоззрение, суженное до идентичности, раньше именовалось мультикультурализмом, но это название, как оказалось, не вполне точно отражает суть идентизма, или политики идентичности. Мультикультурализм, по своей исходной установке, толерантен, признает множественность и разнообразие культур. 

Идентизм  не столько проповедует "мульти", множественность, сколько нацелен на утверждение собственной групповой сверхценности. "Культурность" этой идеологии тоже вызывает сомнения, поскольку культура здесь служит лишь средством выражения физической или социальной идентичности.

Один из недавних примеров идентизма — то, как трансгендерное сообщество раскритиковало писательницу Джоан Роулинг (автора "Гарри Поттера"), посмевшую утверждать, что биологический пол — не фикция и что "люди, имеющие менструации", называются "женщинами". 

Дмитро Корчинський: Московити крадуть і брешуть. В цьому їхня сутність

Наприклад, звідки взялася казка про куликовську битву? Це переспів реальної битви на Синіх водах 1362 р. Тоді, мабуть вперше, татарські царі отримали велику поразку, що дало можливість Великому князівству литовському оволодіти Поділлям й просунутися майже до Чорного моря. В битві брали участь велика кількість київських та волинських нобелів і баронів.

У другій половині п’ятнадцятого століття московським князькам знадобилася велика історія й нині ви читаєте в підручниках маячню про Ослябя й Пєрєсвєта. Мамай справді був розбитий у 1380 році. Але розбив його хан Тохтамиш і значно південніше.

Звідки казкова постать Івана Сусаніна? Вона списана з білоруса, мешканця Борисова Федора Якимовича, який був талановитим розвідником і постачав гетьману Радзивілу Рудому цінні відомості про стан і пересування окупаційних московитських відділів. Пізніше Якимович був нагороджений шляхетським званням. Його інформація допомогла розгромити московитів у воєнній кампанії 1564 року. Нашим білоруським братам варто популяризувати постать Федора Якимовича на противагу московським міфам.

Для нас ця кампанія цікава й тим, що в ній видатну роль зіграли українці — браславський староста Юрій Остик, остерський державця Філон Кмита, рогачівський староста Богдан Соломерецький, ротмістри Зенович, Корсак та інші.

--

Для тих кому цікавий перебіг кампанії:

Під прикриттям переговорів про мир з Великим князівством литовським, московити підготували вторгнення на його землі й почали наступ ще до завершення переговорів двома угрупованнями від Полоцька й Вязьми. В кожному угрупованні від 24 до 30 тис. ватників.

Спочатку Литовський польний гетьман Ходкевич і Великий гетьман Радзивіл Рудий вдарили на угруповання очолюване найдосвіченішим московським воєводою Шуйським.

Позаяк треба було уникнути з’єднання московських сил, вони полишили піхоту й артилерію позаду й діяли виключно кіннотою (менш ніж 6000 вершників). В результаті кількагодинного бою вони повністю розбили московитів, захопили весь обоз і великий полон.

Шуйський покинувши свою армію напризволяще намагався втекти, але був убитий добрими білоруськими селянами. За кілька днів його тіло знайшли в криниці. Гетьмани були настільки шляхетні, що замість віддати собакам, поховали його у Вільно.

Далі належало розібратися з угрупованням, яке очолювалося князями братами Сєрєбрянимі. 

Першочергово була сформована мобільна група під керівництвом Філона Кмити, Остика, овручського державця Капусти й господарського маршалка Тишкевича — кількасот вершників. Їх виявилося досить для того, щоб налякати моковитів, які втекли покинувши весь обоз.

Цікаво, що в литовських джерелах і документах, які всі складені староукраїнською мовою, табір називається словом “кіш”.

Урумбек Алпұлы: Красношапочная Ньингмапа проникла на север этнической Бурятии

Удивительное открытие, подтверждающее единство Северной Экаяны и всей тэнгрианско-буддийской цивилизации Внутренней Азии и Сибири, совершил профессор Н. В. Абаев, читая простой, очень известный терминологический словарь "шаманистических" терминов Манжигеева. Это очень старое издание, всем бурятам хорошо известное, на нём было защищено огромное количество диссертаций, посвящённых пресловутому "шаманизму" (Манжигеев И.А. Бурятские шаманистические и дошаманистические термины. М., 1978).

Но никто, в том числе его эпигоны (Зомоновы, например, практически переписавшие эту работу и переиздавшие её под своей фамилией), не заметил, что фактически Манжигеев описывает тэнгрианскую терминологию. 

Во-вторых, в этом словаре встречается множество ярких и неожиданных свидетельств о том, что северный буддизм Экаяны в традиции Красношапочной Ньингмапа проник на север этнической Бурятии, практически на сопредельную с Саха-Якутией территорию в Осинско-Боханский край, считавшийся оплотом самого дремучего первобытного чёрного тунгусского шаманизма (этимология Бохан возводится к слову "Царь шаманов" - Боо Хан), а на самом деле являвшиеся центром Священной Земли Гэсэра, то есть оплотом героического тэнгрианского эпоса "Абай Гэсэр", о чём он уже писал в связи с тэнгрианской религией и генеалогическими связями с самим Гэсэром его деда Абаева Романа Ивановича. 

Но самое удивительное, в словаре есть довольно яркое и убедительное свидетельство о том, что в эту глухомань на самом краю монгольского мира, как явствует из Словаря "Удагтайн эжэд гунгэр ламад" - "хозяева горы Удагтай три бормочущих ламы"/ ламы Красношапочники, потому что им отрезали языки Жёлтошапочные ламы, сослав на север Бурятии за принадлежность к Ньингмапе. Вот они и жили у подножия Священной Горы Удагтай, а после смерти стали почитаться местными улейскими бурятами как хозяева этой горы. 

Ещё более удивительно то, что в детстве его дед, знакомивший меня с тэнгрианско-гэсэровскими достопримечательностями села Улей, рассказывал, что во дворе его усадьбы в маленькой избушке жил один из этих сосланных лам. Тогда я не обратил на это внимание, поскольку поверить в это было не возможно, так как утверждалось во всей литературе, что здесь было засилие чёрного, по определению тунгусского (по Доржи Банзарову), "шаманизма", а распространение буддизма, но только в Жёлтошапочной традиции, начинается только в начале 20-го в. с построения Аларского дацана.

Эрдоган и Зеленский сделали совместное заявление. Главные тезисы

✅ В совместном заявлении Эрдоган и Зеленский подчеркнули необходимость:

 Координировать совместные усилия для обеспечения защиты прав человека в оккупированной Автономной Республике Крым и городе Севастополь, а также для освобождения всех незаконно заключенных украинцев;

 Работать над улучшением условий жизни для украинцев, включая крымских татар, которые были вынуждены покинуть временно оккупированную территорию Крыма и переехать на материковую Украину;

Укрепления регионального сотрудничества заинтересованных стран для устойчивого экономического развития и защиты окружающей среды в Черном море;

Скорейшего завершения переговоров по Соглашению о свободной торговле между Украиной и Турцией;

Активизации сотрудничества в рамках Межправительственной комиссии по торгово-экономическому сотрудничеству.

Кроме того, главы двух государств приняли решение создать новый формат украинского-турецкого диалога по вопросам политики и безопасности в формате ежегодных встреч министров иностранных дел и министров обороны по формуле "два плюс два".

✅ При этом стороны договорились:

Продолжать придавать особое значение развитию всестороннего сотрудничества между военно-морскими силами Украины и Турции;

 Продолжить прилагать усилия, направленные на деоккупацию Крыма, а также восстановление контроля Украины над отдельными районами Донецкой и Луганской областей Украины;

 Продолжать сотрудничество с целью увеличения турецких инвестиций в реализацию инфраструктурных проектов в Украине с учетом возможностей, которые предоставляет программа "Большая стройка" в Украине;

 Работать в направлении проведения Года Украины в Турции и Года Турции в Украине, что будет более углублять культурно-гуманитарное сотрудничество и межчеловеческие контакты.

✅ Также Турция приветствует намерение Украины присоединиться в статусе наблюдателя в Организации исламского сотрудничества, а также отмечает интерес Украины к взаимодействию с Тюркским Советом.

✅ Кроме того, Турция продолжит содействовать Украине в достижении критериев членства в Альянсе, а также совместимости Вооруженных сил и НАТО, в том числе путем проведения соответствующих совместных военных учений.

Напомним, Реджеп Тайип Эрдоган заверил в готовности Турции поддержать будущую платформу по деоккупации Крыма.

Татьяна Пиче-оол : В память о Великом Человеке... / In memory of the Great Person...

14 октября 2020 года я узнала о трагической кончине очень уважаемого мною и великого человека - профессора и доктора исторических наук Абаева Николая Вячеславовича... Эта новость стала для меня шоком... И это на самом деле большая потеря для меня лично... Я безмерно уважала этого великого учёного с мировым именем! Для меня Николай Вячеславович был не просто наставником и великим деятелем Тувы и Бурятии, но и очень хорошим другом нашей семьи, который однажды несмотря ни на что смело поддерживал позицию моего дедушки в период закрытия ИРПО... Я многому научилась у этого удивительного человека, но так мало успела сама сделать для него... Мне жаль, что его жизнь столь трагически оборвалась... И в это непростое время я хочу выразить глубокую и огромную благодарность жене Николая Вчеславовича и Свете Асхаевой, которые сейчас прикладывают все усилия в достойной организации похорон Николая Вячеславовича несмотря на ту несправедливую и подлую травлю, которая обрушилась на их хрупкие плечи... 2 эти замечательные и сильные женщины были с Николаем Вячеславовичем до конца, поддерживая его во всём и заботясь о нём. Я выражаю искренние соболезнования каждому, кому Николай Вячеславович был близок и дорог как соратник, друг, наставник и учитель! Держитесь, мои дорогие! Давайте в эти дни помолимся за душу этого великого человека и почтим его память... 

P.S.: Свой пост я сопровождаю моими фотоработами, которые были сделаны мною летом 2014 года на фестивале в Туве. 

Фотоработы: Татьяна Пиче-оол (Tanya Piche-ool)

------------------------------------------------------

In memory of the Great Person...

On the 14th of October 2020, I learned about the tragic death of a wonderful and great man whom I respected very much. It is a professor and doctor of historical sciences Nikolay Abaev... I was in shock of this news... And this is actually a great loss for me personally... I immensely respected this great scientist with a worldwide reputation! For me, Nikolay Abaev was not just a mentor and great scientifical representative of Tyva and Buryatia but also a very good friend of our family who once despite everything bravely supported my grandfather's opinions during the liquidation of his institute... I learned a lot from this amazing person but I did so little for him... I'm sorry that his life ended so tragically... And in this difficult time, I want to express my sincere and deep gratitude to the wife of Nikolay Abaev and Света Асхаева who now make all the possible efforts to decently organize the funeral of Nikolay Abaev in spite of that unfair and vile fouling that fell on them... 2 these wonderful and strong women were with Nikolay Abaev to the very end supporting him in everything and taking care of him. I express my sincere condolences to everyone for whom Nikolay Abaev was close and dear as a companion, friend, mentor and teacher! Please, stand well, my dear friends! Let us pray these days for the soul of this great person and honour his memory...

PS: I am accompanying my post with my photoworks which were made by me in the summer of 2014 at the festival in Tyva.

Photos by Татьяна Пиче-оол (Tanya Piche-ool)

Наш мир трагически покинул величайший человек - профессор Николай Вячеславович Абаев

 Друзья, очень печальная весть. По сообщению Ильи Мукашова сегодня, 14 октября 2020 г., наш мир трагически покинул величайший человек - профессор Николай Вячеславович Абаев.

Его статьи на нашем сайте - https://mesoeurasia.blogspot.com/search/label/Николай%20Абаев

Владимир Емельянов: Смотря из мира или в мир, мы с трудом находим настоящее

Наткнулся на удивительную фразу Андрея Белого, за которой бездна: "Нами видимый мир - труп далекого прошлого". 

В самом деле... Я смотрю из окна городской квартиры. Что вижу? 

Я - дома позднебрежневской постройки, садики и школы того же времени. Из настоящего времени свежие только трава и коты. Даже автомобили - и те не нашего времени. И деревья посажены 44 года назад. 

А живущий в центре видит из окна девятнадцатый век. И с настоящим его тоже связывают трава и коты. 

Теперь отойдем от окна и посмотрим в квартиру. Что видно? Книги разных лет, от 1860-х годов до 2010 года, когда я перестал покупать бумажные книги и мне перестали их дарить. Мебель 1960-х годов. Техника 1990-х. 

Где настоящее в моем взгляде? Разве что продукты в холодильнике и недавно вышедшая собственная книга. 

Итак, смотря из мира или в мир, мы с трудом находим настоящее. И наше мироощущение заряжено смыслами, засиявшими давно.