І навіть якщо припустити, що Путіну таки влуплять табакеркою по лисині, а федераша розпадеться на федеральні округи, русскому народушці смерть не загрожує.
У Заліссі-Нечорнозем'ї залишиться за найскромнішими підрахунками 80-90 млн. агресивних, лукавих і експансивних русскоговорящих істот, здатних прикинутися ким завгодно, аби вижити і взяти історичний реванш.
А в Україні навіть під бомбами продукти цього міра продовжують зросійщувати й збидлячувати корінне населення, налигувати йому какуюразніцу і пильно стежити, щоб у нього не завелося якогось нацизьму і прівичькі мєряньячерепофф. (Надивилася я на біженців схарькава, сданбасса, сзапарожья в україномовних Чернівцях і на місцеве населення, яке запопадливо перескакує з ними на русскій - у інших регіонах, як кажуть, ситуація не краща).
Тому ситуація, коли після поразки путінського режиму в РФ в Україні продовжиться етноцид і лінгвоцид (під якимось модерним соусом і гарніром) не є аж такою неймовірною. Як там у русскіх сказках: по усам тєкло, а в рот нє попало. Так ото і нам може бути на всесвітньому святі демократії і маршалізації всєй страни.
Русскім мір - як той змєйгаринич, у якого на місці відрубаних голів виростають нові, ще страшніші. Завалити Путіна - то ще півділа. Не дати інтервентам, що за звичкою вивернуться і уникнуть відповідальності, збудувати на наших кістках якесь нове есенге чи ліберальну імперію (є такий проектик у чубайської фронди) - оце квест вищого левелу.
Якщо пройдемо - честь нам і слава. А ні - то винесуть нас на цвинтар історії. Бо милість її богів (якою ми вперто нехтуємо) - не безмежна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий