2-3 липня 2016 р. у Києві за ініціативи Андрія Білецького, лідера Азовського руху, народного депутата України й першого командира полку «АЗОВ», відбулась установча конференція Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу. Вперше численні міжнародні та українські громадські починання, спрямовані на пошук альтернативного вектору європейської інтеграції, отримали практичний вираз та координаційний центр. А країни Східної та Центральної Європи – перспективу реального об’єднання своїх можливостей у стратегічних напрямках вже в недалекому майбутньому.
В роботі дводенної конференції взяли активну участь взяли делегати з усього регіону, передусім Польщі, Білорусі, країн Балтії. Саме ці держави разом з Україною є найвірогіднішими кандидатами на вступ до Балто-Чорноморського Союзу, його ядром. Утім, не меншими ентузіастами міжнародного заходу стали представники Хорватії й Словаччини, тим самим показавши, що другий етап інтеграції у вигляді Адріатично-Балто-Чорноморського Союзу – не за горами. Крім того, експерти в галузі військової співпраці – учасники та гості конференції зі Швеції та Грузії – довели, що потенційні країни-партнери Інтермаріуму справді заслуговують на таку назву, на відміну від західноєвропейських партнерів-«миротворців». Нарешті, з’явився віддалений, але далекосяжний горизонт у вигляді союзних регіонів Інтермаріуму на території Російської Федерації, представлений проектом автономії Калінінградськї області, що, як відомо, має стратегічне ядерне значення.
Хоча Група сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу, до якої увійшли національні делегації, є громадською ініціативою, військові аташе дипломатичних представництв ключових країн регіону (Польщі, Угорщини, Румунії, Литви) теж приєдналися до конференції як почесні члени Президії і висловили побажання щодо подальшої співпраці з делегатами й Азовським рухом. Саме з вітального слова лідера Азовського руху Андрія Білецького та виступів військових аташе розпочався перший день заходу, засвідчивши усю серйозність намірів учасників. Панорамна презентація проекту Балто-Чорноморського союзу Миколою Кравченком, заступником голови Штабу Цивільного Корпусу «АЗОВ», викликала жвавий інтерес і море запитань з боку аудиторії та журналістів. Заслухати детальні відповіді та коментарі до аналітичних роздаткових матеріалів мали змогу всі, хто долучився до роботи секцій, що розкривали презентацію в таких пріоритетних галузях: військової співпраці й оборони; господарської діяльності та енергетики; геополітиці, науці, освіті та культурі.
Балто-чорноморська співпраця у сфері оборони отримала найширше висвітлення як така, що відповідає головному запиту країн регіону – розбудові регіональної системи безпеки після того, як міжнародні правові гарантії миру в Європі та недоторканності кордонів суверенних держав, передусім Будапештський меморандум, продемонстрували свою ілюзорність. Не менш закономірна питома вага виступів «азовців» (Олександр Алфьоров, Андрій Дяченко) на цю тему, адже реальний військовий досвід, здобутий українськими та іноземними бійцями спершу добровольчого батальйону, тепер зразкового гвардійського полку «АЗОВ» під час війни нового покоління з Російською Федерацією на Донбасі, та вклад Азовського руху у військову та інформаційну безпеку не тільки України, а й всього регіону є найважливішим аргументом на користь життєздатності заснованої в Києві Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу. Так, маса пропозицій щодо співпраці з Азовським рухом у сфері оброни надійшла до керівника Військової школи ім. полковника Євгена Коновальця Гіоргі Купарашвілі, що виступив з доповіддю на тему єдиної регіональної системи підготовки військових спеціалістів на базі україно-грузинської кооперації.
В роботі дводенної конференції взяли активну участь взяли делегати з усього регіону, передусім Польщі, Білорусі, країн Балтії. Саме ці держави разом з Україною є найвірогіднішими кандидатами на вступ до Балто-Чорноморського Союзу, його ядром. Утім, не меншими ентузіастами міжнародного заходу стали представники Хорватії й Словаччини, тим самим показавши, що другий етап інтеграції у вигляді Адріатично-Балто-Чорноморського Союзу – не за горами. Крім того, експерти в галузі військової співпраці – учасники та гості конференції зі Швеції та Грузії – довели, що потенційні країни-партнери Інтермаріуму справді заслуговують на таку назву, на відміну від західноєвропейських партнерів-«миротворців». Нарешті, з’явився віддалений, але далекосяжний горизонт у вигляді союзних регіонів Інтермаріуму на території Російської Федерації, представлений проектом автономії Калінінградськї області, що, як відомо, має стратегічне ядерне значення.
Хоча Група сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу, до якої увійшли національні делегації, є громадською ініціативою, військові аташе дипломатичних представництв ключових країн регіону (Польщі, Угорщини, Румунії, Литви) теж приєдналися до конференції як почесні члени Президії і висловили побажання щодо подальшої співпраці з делегатами й Азовським рухом. Саме з вітального слова лідера Азовського руху Андрія Білецького та виступів військових аташе розпочався перший день заходу, засвідчивши усю серйозність намірів учасників. Панорамна презентація проекту Балто-Чорноморського союзу Миколою Кравченком, заступником голови Штабу Цивільного Корпусу «АЗОВ», викликала жвавий інтерес і море запитань з боку аудиторії та журналістів. Заслухати детальні відповіді та коментарі до аналітичних роздаткових матеріалів мали змогу всі, хто долучився до роботи секцій, що розкривали презентацію в таких пріоритетних галузях: військової співпраці й оборони; господарської діяльності та енергетики; геополітиці, науці, освіті та культурі.
Балто-чорноморська співпраця у сфері оборони отримала найширше висвітлення як така, що відповідає головному запиту країн регіону – розбудові регіональної системи безпеки після того, як міжнародні правові гарантії миру в Європі та недоторканності кордонів суверенних держав, передусім Будапештський меморандум, продемонстрували свою ілюзорність. Не менш закономірна питома вага виступів «азовців» (Олександр Алфьоров, Андрій Дяченко) на цю тему, адже реальний військовий досвід, здобутий українськими та іноземними бійцями спершу добровольчого батальйону, тепер зразкового гвардійського полку «АЗОВ» під час війни нового покоління з Російською Федерацією на Донбасі, та вклад Азовського руху у військову та інформаційну безпеку не тільки України, а й всього регіону є найважливішим аргументом на користь життєздатності заснованої в Києві Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу. Так, маса пропозицій щодо співпраці з Азовським рухом у сфері оброни надійшла до керівника Військової школи ім. полковника Євгена Коновальця Гіоргі Купарашвілі, що виступив з доповіддю на тему єдиної регіональної системи підготовки військових спеціалістів на базі україно-грузинської кооперації.





















