Символом трансгуманізму є H+ (раніше >H). Трансгуманізм часто використовуються як синонім до «покращення людини». Хоча перше відоме вживання терміну датується 1957, сучасне значення є продуктом 1980-тих, коли футуристи в США почали організовувати те, що пізніше виросло в рух трансгуманістів. Трансгуманісти передбачають, що люди зможуть колись перетворити себе в істоти з настільки розширеними можливостями, що заслужать звання «постлюдини». Тому іноді трансгуманізм називають «постгуманізмом».Також на даний момент футурологія займається вивченням питання про ідею часу та простору, який розглядається через призму трансгуманістичних ідей розвитку людини. Критерій просторовості в деякій мірі піддається дифузії,через елемент зміни та розширення свідомості. Питання полягає в наступному: як саме людина майбутнього буде сприймати час та простір, коли в її організмі значно прискоряться органічні процеси, збільшиться віковий поріг а також,навіть в деякій мірі зміна у фізіології, а саме ріст людини? Як саме змінена генетика повпливає на людську еволюцію?
Тут можна говорити про мікроеволюцію, що направленна на свідоме покращення та придання виду Homo Sapiens Sapiens нових якісно-необхідних критеріїв. Тут за поняттям «мікроеволюція» знаходиться твердження, що вона являє собою направлену зміну генофонду популяції. Теорія все-таки залишається і має місце на існування, як і будь яка інша наукова думка, але етичний план залишається не обґрунтованим. Тому майбутнє людини і надалі залишається в її руках, і вона сама ж формує погляди на свій розвиток та чинники того елементу розвитку, який буде для неї оптимальним.
Трансгуманістське бачення зміненого майбутнього привернуло увагу багатьох прихильників та критиків. Трансгуманізм описується Френсісом Фукуямою як найбільш небезпечна ідея на світі, в той час як Рональд Бейлі, вважає що це «рух який втілює сміливі, мужні, творчі, і ідеалістичні прагнення людства».
Транслюдина — термін, що позначає в трансгуманізмі перехідну людину, яка є потенційним кроком на шляху еволюції до постлюдини: достатньо інформований індивід, який здатен вбачати в майбутньому радикально нові можливості, готуватися до них та використовувати їх для власного вдосконалення.
Деякі з теоретиків трансгуманізму вважають, що доба транслюдства вже настала, оскільки потенціал людського розуму вже значно збільшився, завдяки використанню багатьох сучасних інструментів, а саме інформаційних технологій. Очікується подальший прогрес у створенні та використанні нових глобальних систем зв’язку, методів модифікації тіла та подовження терміну життя. Засоби, якими трансгуманісти збираються скористатися для наближення доби постлюдства, включають: молекулярну нанотехнологію, генну інженерію, штучний інтелект, терапію проти старіння, нейроінтерфейс, програми для керування інформацією, ліки для поліпшення пам’яті, вживлені комп’ютери, економічні винаходи, когнітивні технології. В цілому, технологічні й соціальні винаходи, що збільшують загальну економічну ефективність, як правило, допомагають і досягненню трансгуманістичних цілей.
Головною метою трансгуманізму є нескінченне вдосконалення людини з використанням усіх можливих для цього способів.
Для досягнення цієї мети Трансгуманізм пропонує:
— всіляко підтримувати технічний прогрес;
— вивчати досягнення науки і техніки, вчасно запобігати небезпеки і моральні проблеми, які можуть супроводжувати впровадження цих досягнень;
— розширювати свободу кожного окремо взятої людини, використовуючи науково-технічні досягнення;
— якомога більше віддалити, а в ідеалі — скасувати старіння і смерть людини, дати їй право самій вирішувати, коли вмирати і чи вмирати взагалі.
Трансгуманісти підтримують розробку нових технологій, особливо перспективними вони вважають нанотехнологію, біотехнологію, інформаційні технології , розробки в галузі штучного інтелекту, завантаження свідомості в пам’ять комп’ютера і кріоніки.
Багато трансгуманісти вважають, що безперервно прискорюється технічний прогрес вже до 2050 років дозволить створити постлюдини, здібності якої будуть принципово відрізнятися від здібностей сучасних людей. Особливо в цьому допоможуть генна інженерія, молекулярна нанотехнологія, створення нейропротезів і прямих інтерфейсів «мозок-комп’ютер».
Генна інженерія та свобода людського вибору.
У застосуванні до людини генна інженерія могла б використовуватись для лікування спадкових хворіб. Однак, технічно, є істотна різниця між лікуванням самого пацієнта і зміною геному його нащадків.
Задача зміни генома дорослої людини трохи складніша, ніж виведення нових генно-інженерних порід тварин, оскільки в даному випадку потрібно змінити геном численних клітин вже сформованого організму, а не однієї лише яйцеклітини, зародка. Для цього пропонується використовувати вірусні частки в якості вектора. Вірусні частинки здатні проникати в значний відсоток клітин дорослої людини, вбудовуючи в них свою спадкову інформацію, можливо контрольоване розмноження вірусних частинок в організмі. При цьому для зменшення побічних ефектів вчені намагаються уникати впровадження генно-інженерних ДНК в клітини статевих органів, тим самим уникаючи впливу на майбутніх нащадків пацієнта. Також варто відзначити значну критику цієї технології в ЗМІ: розробка генно-інженерних вірусів сприймається багатьма як загроза для всього людства.
За допомогою генної терапіі в майбутньому можлива зміна генома людини. В даний час ефективні методи зміни геному людини знаходяться на стадії розробки і випробувань на приматах. Довгий час генетична інженерія мала стикалася з серйозними труднощами, проте в 2009 році експерименти увінчалися успіхом. В журналі Nature з’явилася публікація про успішне застосування генно-інженерних вірусних векторів для зцілення дорослого самця мавпи від дальтонізму В цьому ж році дав потомство першою генетично модифікований примат (вирощений з модифікованої яйцеклітини) – лемур звичайний.
Хоча і в невеликому масштабі, генна інженерія вже використовується для того, щоб дати шанс завагітніти жінкам з деякими різновидами безпліддя. Для цього використовують яйцеклітини здорової жінки. Дитина в результаті успадковує генотип від одного батька і двох матерів. Але знову ж таки виникає етична дилема сурогатності.
Нейро-інтерфейс та проблема вибору.
Нейро-комп’ютерний інтерфейс (званий також прямий нейронний інтерфейс або мозковий інтерфейс) — система, створена для обміну інформацією між мозком і електронним пристроєм (наприклад, комп’ютером). В односпрямованих інтерфейсах зовнішні пристрої можуть або приймати сигнали від мозку, або посилати йому сигнали (наприклад, імітуючи сітківку ока при відновленні зору електронним імплантатом). Дво-направлені інтерфейси дозволяють мозку і зовнішнім пристроям обмінюватися інформацією в обох напрямках. В основі нейро-комп’ютерного інтерфейсу, часто використовується метод біологічного зворотного зв’язку. Суперінтелект означає будь-яку форму штучного інтелекту, заснованого,наприклад, на самоосвітніх нейронних мережах, які здатні перевершити кращі з людських розумових здібностей фактично в кожній дисципліні, включаючи науковий творчий потенціал, практичну мудрість і соціальні навички. Деякі вчені вважають, що і апаратні засоби, і програмне забезпечення, необхідне для суперінтелекту, що можуть бути розроблені вже в перші десятиліття наступного століття.
Об авторе Валерия Седова
Философ – педагог. Оккультный журналист. Автор статей по египетскому мистицизму, оккультизму, алхимии и кабалистики. Разработчик оракульно – мантической системы «Дозорных Карт» на основе традиций Таро и японской демонологии. Занимается исследованиями феномена «Близнецового Пламени», новатор в этой концепции, из – за синтеза Шехины и Древа Сефирот в соотношение с воплощениями душ. Теоретик Западной оккультной традиции. Таролог – база практики на протяжении двенадцати лет. Основной сферой интересов является: египтология, таро, алхимия, герметизм, мистическая философия.
Комментариев нет:
Отправить комментарий