Айдын Ализаде: Азербайджанцы - это имперский народ

Многим удивительно, что азербайджанцы вдруг стали проявлять себя в качестве воинов. Ведь до этих пор о них говорили только как о торговцах. 

Но в этом нет ничего удивительного. 

На самом деле азербайджанцы - это потомки Сельджукской, Сефевидской и Каджарской империй. Следовательно, имперство в них на генетическом уровне и должно было быть проявлено. 

Именно это и сейчас происходит. Причем именно имперство. 

Дело в том, что война - это не только боевой дух, но и политика, экономика, дипломатия, сильная государственность, четкая работа государственных институтов, идеология, военное строительство и т.д. 

Да, много есть воинственных народов, но они не достигают успеха именно по причине отсутствия этих данных. А у азербайджанцев все это есть. 

И наконец, азербайджанцы в своем большинстве - это тюрки... И поэтому всем им нужен Хан. К сожалению, в 1990-е годы у нас Хана не было и поэтому проиграли. А теперь Хан есть и следовательно остановить нас уже невозможно.

Андрей Шуман: В чем сила, Брут?

Перед нами монета, проданная сейчас на аукционе за 3,5 миллиона долларов США. И это её чистая цена -- до отчислений аукционному дому и до налогов. 

А уникальность монеты вот в чем - она отчеканена в 42 году до нашей эры в честь убийства Цезаря. На аверсе - профиль Брута. Надписи: BRVT IMP (Brutus Imperator) и L PLAET CEST (Луций Плаэторий Цестиан – он был тогда главой монетного двора). На реверсе - два кинжала и древнеримская фетровая шапочка пилос, которая ассоциируется у римлян с богиней свободы Либертас. Эту шапочку давали рабам, получившим свободу. Надпись: EID MAR (Мартовские иды – 15 марта, день убийства Цезаря).

Монета доказанно подлинная с чистой историей - из коллекции швейцарского археолога XIX века барона Густава Карла Фердинанда фон Бонштеттена. В мире всего три таких  монеты. Две другие находятся в распоряжении Британского музея и Немецкого федерального банка.

Бруту так и не получилось восстановить Республику. От его политических  амбиций осталась  лишь монета, стоимость которой после уплаты всех отчислений достигает 4 миллионов долларов.

- В чем сила, Брут?

Амвросий фон Сиверс: Определение России

Я не могу предсказать вам действия России. 
Это загадка, завернутая в тайну 
и помещенная внутрь головоломки; 
но, возможно, есть ключ.  
Уинстон Черчиль

     Феномен России вызывает много неясностей не только у иностранцев, но и у самих жителей оной. Исторически поставлено много вопросов, но ответы так и не даны. Постараемся разобраться в так называемой «загадке России». Или нет никакой загадки? Но не даром же Тютчев написал достаточно откровенные строки:

Умом Россию не понять,
Аршином обшим не измерить,
У ней особенная стать
В Россию можно только верить.

     Итак, что же есть Россия? Что она есть в своей сути, если убрать всю политическую пропаганду, всю хулу и все возвеличивание оной?

Деконструкция образа России

     Территория, население и наличие государственного образования являются базовыми параметрами, чтобы определить страну, в том числе, в ее исторической ретроспективе.

     Начнем с того, что современная Российская Федерация не является исторической Россией, но только использует ее трансформированное имя. Краткий период Б.Н.Ельцина, когда имелись кое-какие реставраторские планы, давно минул, и ныне мы наблюдаем совершенно противоположное.. В действительности, РФ является полным правопреемником СССР и продолжателем РСФСР. Оба, в свою очередь, основаны на территории Российской Империи как новые государственные образования и никакого преемства с нею не только не имели, но подчеркнуто отрицались изначально. Население также подверглось сильному изменению, не только в социальном и культурном аспекте, но и чисто этническом. Геноцид, проводившийся десятилетиями и политика «интернационализации» сделали свое дело: выведен советский человек – говорящий на специфическом русском языке, но имеющий свою собственную культуру, а в этническом плане идентифицируемый, как метис. Остатки собственно русского населения в большинстве своем советизированы. (Но сохраняется небольшой процент русского населения, вполне сохранивший свою аутентичность). 

Следовательно, первый шаг в деконструкции – признание того, что РФ – не есть Россия, а видоизмененный СССР, который, в свою очередь, также никакая не Россия.

Олег Гуцуляк: Колониальные параллели: Московия и Мексика

Иберия-Испания-Кастилия создала на территории Америки (племен ацтеков, майя, тарасков и др.) свою колонию - Новую Испанию, с дубляжами названий городов из Испании. Освободившись, она стала называться Мексикой (от имени столицы Мехико, так как общего названия для этой территории у индейцев не было). Самый популярный праздник в Мексике - парад Дня мёртвых (исп. Dia de los Muertos). Также ежедневные кровавые жертвоприношения Солнцу. Усеченная пирамида в центре как место государственного культа.

Скифия-Русь-Украина создала  на территории Чуди (племен голяди, мокши, мещеры и др.) свою колонию - Русь-Закраину с дубляжами названий городов из Руси. Освободившись, она стала называться Московией (от имени столицы Москвы, так как так как общего названия для этой территории у местных не было). Самый популярный праздник в Московии - Бессмертный полк на День Победы ("Деды воевали"). Также ежедневные кровавые жертвоприношения Солнцеликому*. Усеченная пирамида в центре как место государственного культа.

----------------

* "... российское массовое сознание, как доказал общенациональный
успех мексиканской мелодрамы "Богатые тоже плачут", очень близко к
латиноамериканскому - мы не только Третий Рим, но и второй Юкатан"
(Виктор Пелевин. ИКСТЛАН - ПЕТУШКИ (https://lib.misto.kiev.ua/PELEWIN/ixtlan.dhtml).
Воистину! И та же жажда ежедневных человеческих жертвоприношений. Но если Россия — второй Юкатан, тогда пусть она трепещет: грядет новый Кортес!

C 1945 по 1991 год Кремль в среднем одновременно вел полторы войны, большинство из которых проходило вдалеке от советских границ.

С 1991 по 2019 год Кремль в среднем одновременно ведет две войны, большинство из которых проходит вблизи границ РФ.

Если продолжить эту тенденцию - по мере исчерпания ресурсов, кольцо войн будет сужаться. Пока не закончится последней войной у стен Кремля.

Об этом стоит задуматься внутри кольца тем, кто поддерживал войны в далеких странах и против ближайших соседей. Тоталитарные институты не умеют ничего другого, кроме как воевать. Зарплаты, премии и продвижение по службе миллионов людей зависит от качества и количества генерируемого насилия. Для них могут измениться география и объект насилия, но не способ решения всех проблем.

Игорь Эйдман: Три империи: российская, коммунистическая, мафиозная

Страны Россия давно нет. Еще в 1917 году она было уничтожена. Тогда это было очевидно всем. «Подумаешь - они спасли Расею, а может лучше было б не спасать», - писал большевик Джек Алтаузен о Минине и Пожарском, радуясь, что теперь их «историческая ошибка» исправлена. «Хорошо, что нет России», - мрачно вторил ему белоэмигрант Георгий Иванов. 

Российская империя рухнула. Но избавленная от имперского бремени республиканская Россия, о которой мечтали многие поколения российских демократов, так и не родилась. 

Большевики просто перестроили старую тюрьму народов на коммунистический лад.

Сменовеховцы приняли возрождение империи за восстановление России. Но империя восстала из пепла, а Россия нет.  Новая империя оказалась коммунистической Совдепией. Русская (как и другие) культура и интеллигенция были в ней растоптаны и унижены.

В 1991 году СССР рухнул, но Россия не возродилась. Огрызок империи под управлением бывших коммунистов назвал себя Российской Федерацией и вскоре воссоздал империю, теперь как мафиозное государство. 

А России как страны единой политической нации, как не было, так и нет.

Что связывает мафиозную империю РФ с исторической Россией? Может быть религия и культура? РПЦ уже давно не православная, а Русская Победобесная Церковь. Патриарх в ней Путин, а Гундяев у него - мальчик на побегушках. Правящий класс не имеет ничего общего с русской культурой. Это сообщество преступников, ботающих на своей клоачной фене.

Власть в России имеет такое же отношение к одноименной стране, как банда Дона Карлеоне - к контролируемой ею территории. Есть сибирский квартал, есть татарский, дальневосточный и т.д. С каждого района поставленный крестным отцом смотрящий собирает и несет дань в ставку пахана «Москву».

Почему россияне во множестве ненавидят свою столицу? Нельзя представить, чтобы немцы ненавидели Берлин, англичане – Лондон, французы – Париж и т.д. Но поляки или чехи, конечно, ненавидели столицу Третьего рейха, индусы – столицу Британской империи, алжирцы – столицу имперской Франции. Множество россиян, вне зависимости от национальности, воспринимают Москву как имперскую столицу, а себя как жителей колониальных, зависимых территорий. Только этим можно объяснить ненависть к Москве в российских регионах.

Россию связывает воедино только централизованное насилие, колючая проволока лагерей и пыточные наручники.  

Есть искушение повторить вслед за тем же Георгием Ивановым: «И никто нам не поможет и не надо помогать».

Sayın Büyükelçimizin 29 Ekim Cumhuriyet Bayramı mesajı

Максим Шевченко о рашистской имперской политике относительно коренных народов Мезоевразии

Патриотические азербайджанские песни

Сирийские туркмены. Вчера, сегодня, завтра

Сирийские туркмены или сирийские турки – тюркский народ, проживающий на территории современной Сирии. Третий по численности народ этой страны, после арабов и курдов. Самоназвание – Suriye Turkmenleri. Являются потомками анатолийских турок, говорят на одном из анатолийских диалектов турецкого языка. Существуют также оценки их как азербайджанских или туркменских диалектов. Внешне также похожи на современных турок. 

Туркмены приобрели в Сирии свою родину. Подавляющее большинство населения Сирии – арабы. И одним из крупных национальных меньшинств являются туркмены, их численность вторая после курдов.

Первые туркмены появились на территории современной Сирии в IX веке. Это было при правлении тулоногулларов. Следующий наплыв туркменского населения был в XI веке при турках-сельджуках и в 1260 году. В XI веке мощный тюркский племенной союз огузов двинулся в Иран и на Ближний Восток из Центральной Азии. За довольно непродолжительное время завоеваний было создано государство Великих Сельджукидов во главе с султанами из рода Сельджукидов. Оно включало территории Центральной Азии, Ирана, Месопотамии, Сирии, большую часть Малой Азии и часть Закавказья.

Война вызвала переселение многочисленных тюркских кочевых племён из Центральной Азии в страны Ближнего и Среднего Востока. Сельджукская империя нуждалась в новом аппарате государственного управления и системе гражданской и военной администрации. Таким образом огузская (тюркская) военная знать получила крупные наделы в виде земель икта и упорно стремилась к самостоятельности. В этой ситуации значительную роль в управлении государством стала играть иранская чиновная знать, прежде отстранённая от власти. В конце XI – начале XII веков в Сельджукском государстве начались междоусобицы и раздоры. Период смут сопровождался ослаблением центральной власти.

Памятник истине и справедливости

Набережную небольшого городка Илфраком (Ilfracombe), расположенного на южном побережье Бристольского залива, украшает скульптура работы британского художника Дэмиена Хёрста (Damien Hirst). Статуя обнаженной беременной женщины под названием Verity - современный символ истины и справедливости, изготовленный из стали и бронзы. В левой руке она держит меч, а в правой - весы правосудия. По задумке автора, меч, уверенно занесенный над головой, - опасный инструмент власти и более действенный, чем правосудие, поскольку весы, олицетворяющие его, спрятаны за спиной.

Скульптура, установленная на постаменте из книг по юриспруденции, весит 25 тонн. Высота фигуры - 20 метров.

Обнаженная фигура женщины, лишенной не только одежды, но и кожи, учит анатомии: художник подробно изобразил строение человеческого тела - мышц, черепа и даже растущего в утробе матери малыша. Хёрст, вдохновленный скульптурой Эдгара Дега "Маленькая четырнадцатилетняя танцовщица", при создании новой статуи ссылался на собственные проекты Virgin Mother, реализованные в 2005 году.

Статуя Verity осенью 2012 года была отдана в аренду городу Илфраком на 20 лет. Она должна стать символом прибрежного курорта и привлечь сюда тысячи туристов.

В Азербайджане открыли первое почётное консульство Украины.

 В Азербайджане открыли первое почётное консульство Украины.

Об этом сообщили в пресс-службе посольства Украины в Азербайджане. Консульство появилось в городе Шемахы, там стороны подписали официальное Соглашение, в котором описаны функции и обязанности нового консула Мехрали Гасымова.

Роман Бончук: Міжгалактичний синдром

Астрофізика та квантова неологіка, математика психоаналізу та морфологія психолінгвістичних практик є тим зерням, з котрого з часом виросте ще щось більш глибинно міждисциплінарне та нове. Сутність в багатошаровій мультиповерхневості, звісно, є профанійною методою, хоча профанізм, у свою чергу, є наслідком десакралізації, тобто канон, як стала догма, піддається мультифункціональному подрібненню; суто наукова специфіка, з огляду на те, що отримання Якісно новітнього є можливим внаслідок розпадів та каузальних зіткнень й змін траекторій. Якщо глобально, тоді нічого Сталого взагалі не існує, бо сталість є категорією найвищої тимчасовості, а твердість  й синдромність окремих об'єктів є просто взаємонеобхідністю окремих сегментів та частин й частинок. Фізика чудова наука, можливо й практика окремої магії чи просто сухореброї догматичної логіки, в котрій все ніби підпорядковано окремому бажанню об'єднання в сферичну біполярну сомнамбулу. 

Якщо ми сягнемо в окремі сегменти галактик та міжгалактичних порожнеч, ми зрозуміємо, що знання є обмеженим внаслідок недосконалості Інструментарію й хибності окремих конструкцій щодо логістики побудови суджень відносно Внутрішньої природи окремих об'єктів. Атомарний рівень й знання самого Логосу поєднання та взаємодії атомів дає нам картинку Прямого та непрямого Контактів, в котрих все залежить від напрямів руху (спінів), характеристих суто "плюсів-мінусів" (квантові підрівні), та моментам Взаємопроникнення, тобто переходів окремих центрів Ядер в інші ядра, із виходом в нескінченність окремих мікрочастинок із невідомою нам інформацією. Життя атомів дало можливість створити моделі мікрокосмосів, зокрема спільнот і угрупувань, полісів та ареалів, де головний фактор, Свобода, сягає свого вичерпного моменту. 

Якщо елінізм свого часу дозволив й створив умови для розуміння своєї свободи саме в межах Полюсу, то спадковий еліністичний синдром (епоха Олександра) грається в суто паразитарний спосіб розуміння феному всепоглинання імперського. Полюси,  поглинаючи інші полюси, створюють Імперії, де, зокрема, феномени свободи руйнуються вшент, так і на міжгалактичному просторі Великі галактики пожирають меньших, як на суто нуклеотичному рівні більш активні та гарячі суспензії та субстрати розчиняють холодні. Тепло - це вже життя... 

Тарас Чухліб: "Ієрополітика чи Філософія нравоучительна" (1721)

Віднайдено український підручник з філософії 1721 року у кольорових картинках. 

Книга "Ієрополітика чи Філософія нравоучительна", яка побачила світ у 1721 року в друкарні Києво-Печерської лаври, стала одним з перших філософських підручників в Українській козацькій державі. 

У ній міститься присвята гетьманові "обох сторін Дніпра" Івану Скоропадському та вміщено його герб. Окрім того, кожний підрозділ книги відкривають дуже інформативні кольорові ілюстрації. 

На цих ілюстраціях, які супроводжують філософсько-повчальні тексти, можна побачити представників різних станів українського народу початку 18 століття, а також будівлі Києва. Києво-Печерської лаври, Києво-Могилянської академії, річку Дніпро, тогочасну природу і багато-багато чого цікавого!

Михаэль Шрайбман: Феномен армянской диаспоры

Бродель в свое время отмечал один парадокс армянской истории, заметный уже в XVI-XVII вв, но особенно очевидный в наши дни. 

С одной стороны, сильная и богатая диаспора, с колониями коммерсантов раскинувшимися от Марселя до Каликута. Скажем, армянская Джульфинская компания получила от московского царя уникальный налоговый статус, включавший серьезные скидки по таможенным пошлинам - и взяла в свои руки речной транзит товаров от Астрахани до Архангельска.

С другой стороны - бедная и отсталая собственно Армения, причем и в турецкой, и в персидской своей части.

Бродель задавался вопросом - как так вышло, и выдвинул предположение, что коммерческий успех диаспоры ослаблял Армению, высасывая из нее наиболее способную и пробивную молодежь? 

Не то, чтобы разбогатевшие за рубежом армяне не возвращались домой с деньгами, многие возвращались. Но тратили они их на престижное потребление - отстроить большой дом и т.д. Так или иначе, механизмы экономического роста в Армении запущены не были - и очень богатые диаспоры в Киеве или Стамбуле контрастировали с бедностью тех армян, что остались дома.

Борис Межуев: Контрмодерн

Смысл идеи контрмодерна и вся концепция "столкновения революций" состоит в том, что современный мир рождается не в процессе либеральной революции, а в ходе успешных попыток консервативных реставраций, каждая из которых оказывается более революционной, чем изначальная революция. 

Национальное пробуждение народов, вызванное экспансией Наполеона, было более революционным событием, чем сам Наполеон. 

Первый контрмодерн породил, с одной стороны, коммунизм,  с другой, панславизм. 

Второй породил идею множественности цивилизаций. 

Третий - идею цивилизационного превосходства Запада и экспансию демократии. 

Четвертый максимально сблизит святой Престол и либеральное общественное мнение - это будет такая свободная теократия в лице римского первосвященника Франциска, императора Иосифа и какой-нибудь лево-либеральной пророчицы.

Тарас Чухліб: У 1863 р. українці боролися за відродження своєї держави

У 1863-1864 році українці разом з поляками, білорусами та литовцями об'єдналися проти Російської імперії у великому повстанні. Основною метою цієї народної війни мало стати відродження Речі Посполитої у союзі автономних держав за Гадяцькою угодою 1658 року - України, Польщі та Литви. Про це свідчить медаль, яка була виготовлена на замовлення повстанського Центрального національного комітету.

На цій медалі читаємо головне гасло тогочасних повстанців - "ВІЛЬНІ З ВІЛЬНИМИ. РІВНІ З РІВНИМИ" та бачимо герб відроджуваної у боях з Російською імперією держави на якій зображено старовинний герб України-Русі - "Архистратиг Михаїл". У повстанському Маніфесті від 22 січня 1863 року було записано: «Наш старий меч вийнято, святий прапор Орла, Погоні й Архангела розгорнуто».

До 60-ліття з дня народження професора Віктора Ідзьо відбулася презентація наукових праць

20 жовтня 2020 року в головному офісі Інституту Східної Європи(ІСЄ) відбулась наукова презентація наукових монографій, наукових брошур, наукових праць-статтей опублікованних в анукових журналаї та газетах з історії та культури української Галичини, які напрацював директор Інституту Східної Європи доктор історичних наук, професор, академік Віктор Ідзьо. 

На науковій презентації яка організована вперше, до 60-літтю з дня народження (1960-2020рр.), підсумовуючи 40-ка літню науково-педагогічну діяльність(1979-2020рр.), автор праць, доктор історичних наук, професор, академік Віктор Ідзьо наголосив: «… Шановні ДРУЗІ! Дякую Вам за те, що так високо оцінили мої напрацювання, які складаються з-наукових монографій, наукових брошур з обкладинками з якими я раніше познайомив Вас в своїх наукових Довідниках, які розміщені на сайті Інституту Східної
Європи та у попередніх рубриках у мережі ФСБУК… 

Сьогодні я презентую основну бібліографію яка складається з монографій, наукових брошур, наукових праць в наукових журналах та газетах  з історії української Галичини, які напрацював за період з 1979 по 2020 роки і доповнюють титули опублікованих праць...». Дякую за шанування моєї наукової та публіцистичної творчості…

З монографіями та науковими брошурами, науковими статтями в наукових журналах та газетах і вісниках з історії української Галичини можна познайомитися як на сайті Інституту Східної Європи так і у Львівській національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника, придбати у видавництві «Сполом» у Львові, що на вулиці Краківській 9. 

І. Монографії: 

1.Віктор Ідзьо. Галицька держава - процеси етнотворення і становлення (III-XII ст). - Львів “Камула”, 2005. - 351с.

2.Віктор Ідзьо. Львівське Королівство у ХІІІ-XIV століттях. - Івано-Франківськ ”Сімик”, 2012р. - 100с. 3.Віктор Ідзьо. Господарсько-економічний та культурно-християнський розвиток Галичини в ІІІ-ХІІІ століттях. - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2013р. - 404с.

4.Віктор Ідзьо. Зародження та становлення християнства на території Подністров’я та Посяння в ІІІ-ХІІІ століттях”.  - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2014р. - 268с.

5.Віктор Ідзьо. Галицьке  Королівство 1215-2015рр. Наукове видання. - Івано-Франківськ «Сімик», 2015р. - 888с.

6.Віктор Ідзьо. Галицьке  Королівство  1215-2015рр. Електронне Видання Радіо Воскресіння. - Львів, 2015р. - 888с.

7.Віктор Ідзьо. Сarpiani-Карпи-Хорвати - V століття до нашої ери - Х століття нашої ери. - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2012р.  - 192с.

8.Віктор Ідзьо. Володимир, князь Галицький: господар, політик, дипломат, полководець, державний стратег(1141-1153рр.)”. - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2012р. - 120с.

9.Віктор Ідзьо. Ярослав, князь Галицький: господар, політик, дипломат, полководець, державний стратег(1153-1178рр.). - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2012р.  - 66с.

10.Віктор Ідзьо. Етногенез  Галичини. - Івано-Франківськ  ”Сімик”, 2013р. - 472с.

Відбудеться круглий стіл на тему: «Азербайджан: 29 років незалежності. Нові реалії і нові виклики»

З нагоди Дня Державної Незалежності Азербайджанської Республіки відбудеться круглий стіл на тему: «Азербайджан: 29 років незалежності. Нові реалії і нові виклики» за участю послів Азербайджану і Туреччини.

Обговорення за круглим столом буде стосуватися трьох етапів розвитку сучасного Азербайджану:

- 1 етап (1990-1993рр.) - початок вірменської агресії проти Азербайджану, боротьба за владу, політичний хаос, що завершився втратою 20% азербайджанської території;

- 2 етап (1993-2003гг.) - повернення зага
льнонаціонального лідера Гейдара Алієва, День національного порятунку, період глибоких реформ, «Контракт Століття»;

- 3 етап (2003-2020гг.) - успішне продовження політичного курсу Президентом Азербайджанської Республіки Ільхамом Алієвим, формування потужного економічного і військового потенціалу, успішний антитерористичний контрнаступ Азербайджанської армії, звільнення окупованих територій Азербайджанської Республіки від вірменських окупаційних сил.

Модератором обговорення виступить Леся Мудрак - українська письменниця, перекладач, громадський діяч, кандидат філологічних наук.

Серед учасників обговорення:

1. Ельміра Гусейн гизи Ахундова - Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні;

2. Ягмур Ахмет Гульдере - Надзвичайний і Повноважний Посол Турецької Республіки в Україні;

3. Валерій Колюх - народний депутат України, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою;

4. Володимир Крейденко - народний депутат України, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою;

5. Людмила Марченко - народний депутат України, заступник співголів груп з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою і Турецькою Республікою;

6. Олександр Литвиненко - Директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України;

7. Юрій Кочубей - Надзвичайний і Повноважний Посол України, провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України;

8. Костянтин Єлісєєв - Надзвичайний і Повноважний Посол України, голова Центру нових рішень;

9. Юрій Бошицький - ректор Київського університету права НАН України, Заслужений юрист України, керівник Міжнародного центру правових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права, доктор юридичних наук, професор;

10. Садиг Тагієв - начальник кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Академії Державної пенітенціарної служби, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України;

11.Фергад Туранли - доктор історичних наук, професор, факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», керівник Асамблеї української та азербайджанської інтелігенції;

12. Юрій Бутусов - Головний редактор сайту Цензор.нет;

13. Олег Жданов - військовий експерт;

14. Ровшан Тагієв - Глава Асамблеї національностей України, голова Об'єднаного конгресу азербайджанців України;

15. Хікмет Джавадов - голова Об'єднаної діаспори азербайджанців України, доктор юридичних наук;

16. Марина Гончарук - представник Бакинського Міжнародного Центру мультикультуралізму в Україні.

Вхід для ЗМІ тільки за умови попередньої акредитації за тел. 097 603 07 18 (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал).

Увага! Онлайн-трансляція почнеться об 11.00, 19 жовтня, і буде доступна за посиланнями: https://www.unian.ua/static/press/live Запитання можна поставити за ел. поштою: presszal@unian.net (з поміткою "Питання на захід 19.10 об 11.00").

Детальніше читайте на УНІАН:

Тарас Возняк: Заборонена судом правда

Запамятайте, ніколи не повторюйте і правнукам закажіть повторювати фрази заборонені згадувати рішенням Дарницького суду з книги Вахтанга Кіпіані про суд над Василем Стусом. 

Отож не забудьте:

на сторінці 661 – "є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук",

на сторінці 664 – "Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання",

на сторінці 664 – "він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?",

на сторінці 7 – "розпинав поета призначений державою адвокат Медведчук",

на сторінці 663 – "шістка комуністичної системи адвокат Медведчук",

на сторінці 664 – "злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще і тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи".

ЗАЯВА СЕКРЕТАРІАТУ НСПУ

ЩОДО РІШЕННЯ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ У СПРАВІ КНИЖКИ В.КІПІАНІ «СПРАВА ВАСИЛЯ СТУСА»

19 жовтня Дарницький районний суд міста Києва частково задовольнив скаргу Віктора Медведчука і заборонив розповсюджувати книгу журналіста Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Суд визначив, що деякі фрази у книзі порушують честь та гідність позивача. За рішенням суду В. Кіпіані та Видавництво «Vivat» повинні видалити інформацію про В. Медведчука з розділів «Кримінальна справа №5 ― книга життя і смерті Василя Стуса» та «Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?». Суд заборонив поширювати інформацію, пов’язану з книгою, у ЗМІ, на радіо, телебаченні та в Інтернеті і ухвалив стягнути з В. Кіпіані та видавництва «Vivat» 860 гривень на користь В. Медведчука. 

По суті, рішення Дарницького суду – один із яскравих прикладів повзучої реакції «совка», проти якого мужньо і самовіддано боровся Стус; це один із рудиментів антиукраїнського режиму, якому фактично служать ті, хто нині знову судить і засуджує Стуса. Цим рішенням Дарницький суд знову вбиває Стуса – як свого часу це зробив радянсько-кагебістський режим. На жаль, мусимо погодитися з думкою представників видавництва «Vivat» про те, що  «Цей суд ― прямий і очевидний доказ того, що справа, за яку боровся Стус, ― незавершена».

Секретаріат Національної спілки письменників України висловлює глибоке обурення з приводу ганебного рішення Дарницького районного суду. 

Василь Стус – видатний поет, Герой України, символ незламного духу української нації. Його внесок у новітнє національне Відродження ХХ-го століття – надзвичайно вагомий і незаперечний. Його життя і трагічна смерть у радянських концтаборах – невід’ємна частина драматичної історії України, про яку мусимо пам’ятати.

Україна – демократична держава. Принаймні в межах наших громадянських прав, які ми вибороли і які продовжуємо відстоювати, незважаючи на спроби антиукраїнських сил затягнути нас в ярмо «русского міра». 

Рішення Дарницького суду – кон’юнктурне, політичне рішення. 

Секретаріат Національної спілки письменників України висловлює впевненість, що в апеляційному розгляді заборона на розповсюдження книжки про Василя Стуса буде скасована як неправомірна. 

Українські громадяни мають знати всю правду про нашу Історію і про тих, хто її творив – і героїв, котрі гинули за Україну, і тих, хто служив і продовжує служити ворогам України. 

Внесок кожного учасника української історії – і добрий, і поганий – рано чи пізно буде засвідчений і оприлюднений.

 Слава Україні!

Перестало битися серце Андрія Івановича Пашука

Сьогодні вночі на 94-му році життя перестало битися серце Андрія Івановича Пашука. 

Відомий науковець, талановитий викладач, інтелігентна, порядна людина, яку знали і шанували декілька поколінь студентів Франкового вишу, але знали й далеко за його межами. Без перебільшення, Андрій Іванович уже давно став його легендою. Чуйність, правдомовність, справедливість, гідність - риси, які поєднувалися в Андрієві Івановичу так органічно. Був дуже працьовитим, відданим справі, незмінно доброзичливим у ставленні до колег і студентів. 

Сказати, що студенти його любили - нічого не сказати. У нього була пряма постава, принциповість, він не зламався навіть у найбільш темні й глухі часи радянського режиму. Він завжди вмів підбадьорити, розрадити, не любив фальшу, його присутність в університеті завжди була дуже помітною. 

Андрій Іванович Пашук був першим деканом відновленого в 1992 році філософського факультету, багаторічним завідувачем кафедри історії філософії, чудовим викладачем, але найголовніше - був Людиною з великої літери.  Спочивай з Богом, Вчителю! 

(с) Андрій Дахній