Між двома імперіями: мезоєвразійство Олега Гуцуляка, чорноморська візія Юрія Липи та український пошук власного цивілізаційного простору
Кожна велика політична спільнота рано чи пізно ставить перед собою питання: хто ми є у світовій історії? Для України це питання набуває особливої гостроти через її розташування на межі кількох цивілізаційних світів. Протягом століть українські землі перебували між Балтикою і Чорним морем, між степом і лісом, між католицьким Заходом і православним Сходом, між імперськими проєктами, які намагалися включити їх до власних історичних наративів.
Саме тому українська інтелектуальна традиція постійно породжувала концепції, покликані пояснити особливість українського географічного та культурного становища. У XX столітті однією з найвпливовіших стала геополітична доктрина Юрія Липи, який бачив майбутнє України через призму Чорного моря. На межі XX і XXI століть з'явилася інша спроба осмислення української суб'єктності — мезоєвразійство Олега Гуцуляка.
Обидві концепції мають спільне коріння: вони прагнуть звільнити українську думку від необхідності обирати між Росією та Заходом як єдиними можливими цивілізаційними орієнтирами. Однак кожна з них пропонує власну відповідь на питання про місце України у світі.
Євразійство як виклик
Щоб зрозуміти мезоєвразійство, необхідно спочатку зрозуміти євразійство.
Класичне євразійство виникло серед російської еміграції після революції 1917 року. Його представники стверджували, що Росія не належить ні до Європи, ні до Азії. Вона є окремою цивілізацією — Євразією.
У другій половині XX століття цю традицію розвинув Лев Гумільов, який запропонував теорію етногенезу та пасіонарності. Після розпаду СРСР найвідомішим популяризатором євразійства став Алєксандр Дугін.
У його трактуванні Євразія перетворюється на великий геополітичний проєкт. Світ розглядається як боротьба двох фундаментальних сил:
атлантизму (морської цивілізації Заходу);
євразійства (континентальної цивілізації).
У центрі цієї континентальної цивілізації перебуває Росія.
Україна в такій системі координат не є самостійним цивілізаційним явищем. Вона розглядається як частина більшого історичного простору, який має бути інтегрований до євразійського проєкту.
Саме тут починається принципова незгода українських мислителів.
Юрій Липа і чорноморська альтернатива
Одним із перших українських мислителів, який запропонував альтернативну модель, став Юрій Липа.
На відміну від євразійців, Липа виходив не з логіки сухопутної імперії, а з логіки моря.
Для нього географія України вказувала не на Москву, а на Чорне море.
Липа вважав, що історичне покликання України полягає у формуванні Чорноморської цивілізації. Саме Чорне море повинно було стати головною віссю української політики, економіки та культури.
У його баченні Україна не була периферією ані Заходу, ані Росії. Навпаки, вона мала потенціал стати ядром великого простору, що поєднував би народи від Дунаю до Кавказу.
Особливо важливо, що Липа розглядав Україну не як прикордоння, а як центр.
Це була справжня інтелектуальна революція.
Протягом століть українці звикли дивитися на себе очима інших імперій. Липа ж запропонував дивитися на карту з Києва, Одеси та Чорного моря.
У цьому сенсі його концепція стала однією з перших модерних спроб українського цивілізаційного самоствердження.
Народження мезоєвразійства
Олег Гуцуляк працював уже в іншій історичній епосі. СРСР розпався. Україна здобула незалежність. Глобалізація змінила уявлення про державу, культуру та ідентичність. Тому його підхід не обмежувався геополітикою.
Якщо Липу цікавили морські шляхи, економіка та стратегія, то Гуцуляка більше цікавили міфи, архетипи, культурна пам'ять і цивілізаційна психологія.
Він виходить із того, що між Західною Європою та власне Євразією існує окремий історичний пояс. Цей простір він називає Мезоєвразією. Префікс "мезо" означає "середній", "проміжний".
Але йдеться не просто про територію між двома світами. Йдеться про особливий цивілізаційний тип.
Мезоєвразія є світом пограниччя. Тут століттями взаємодіяли: слов'яни; балти; германці; тюрки; угро-фіни; народи Кавказу; степові кочівники. Саме тому головною ознакою цього регіону стає не одноманітність, а різноманіття. На відміну від імперських моделей, які прагнуть створити єдиний центр влади, мезоєвразійство підкреслює множинність центрів.
Україна як цивілізація пограниччя
У концепції О. Гуцуляка Україна набуває особливого значення. Вона є одним із головних вузлів Мезоєвразії. Українська історія сама по собі є історією зустрічі різних світів. Тут перетиналися: візантійська традиція; латинський світ; степові культури; північна Європа; чорноморський простір. Українська ідентичність формувалася не шляхом ізоляції, а шляхом синтезу. Саме тому Україна виявляється типовою мезоєвразійською країною. Її сила полягає не в етнічній однорідності та не в імперській централізації, а в здатності поєднувати різні традиції.
Спільне між Липою і Гуцуляком
Попри відмінності між ними, існує глибока інтелектуальна спорідненість. Обидва мислителі:
відкидають російськоцентричне бачення історії;
наголошують на самостійності української цивілізації;
розглядають Україну як суб'єкт, а не об'єкт політики;
шукають альтернативу схемі "Схід або Захід";
бачать Україну центром регіонального простору.
Липа створює геополітичну карту.
Гуцуляк створює цивілізаційну карту.
Липа пояснює, куди повинна рухатися держава.
Гуцуляк пояснює, ким є народ.
У цьому сенсі мезоєвразійство можна розглядати як певне культурно-філософське продовження тих інтуїцій, які Липа висловив у геополітичній формі.
Міжмор'я як точка зустрічі
Найближче обидві концепції сходяться в ідеї Міжмор'я.
Міжмор'я — це простір між Балтійським, Чорним і частково Адріатичним морями. Для багатьох українських мислителів цей регіон є окремим історичним світом. Він не належить повністю ані Заходу, ані Росії. Його історія створювалася через взаємодію численних народів і держав: Русі; Литви; Польщі; козацької України; держав Центральної Європи. Саме тут мезоєвразійство отримує свій найконкретніший політичний вимір.
Мезоєвразія перестає бути лише філософською конструкцією і перетворюється на потенційний простір співпраці народів, які мають спільний досвід життя між великими цивілізаційними центрами.
Дві моделі свободи
Якщо порівняти Дугіна, Липу і Гуцуляка, можна побачити три різні відповіді на одне питання.
Дугін відповідає через імперію.
Липа відповідає через геополітичну суб'єктність.
Гуцуляк відповідає через цивілізаційну множинність.
Для Дугіна різноманітність повинна бути об'єднана єдиним центром.
Для Липи різноманітність повинна служити формуванню потужного чорноморського блоку.
Для Гуцуляка різноманітність є цінністю сама по собі.
Саме тут лежить головна відмінність між мезоєвразійством і класичним євразійством.
Одне прагне до центру.
Інше прагне до мережі.
Одне бачить майбутнє у великій континентальній державі.
Інше — у співіснуванні багатьох історичних спільнот.
Висновок: український шлях між цивілізаціями
Ідеї Юрія Липи та Олега Гуцуляка належать до різних епох і різних інтелектуальних традицій, але їх об'єднує спільний намір: звільнити українське мислення від чужих геополітичних центрів тяжіння.
Липа шукав Україну на берегах Чорного моря.
Гуцуляк шукає її в просторі Мезоєвразії.
Обидва доводять, що Україна не є окраїною чужих світів.
Вона сама здатна бути світом.
Можливо, саме ця ідея становить найглибший зміст української геополітичної та цивілізаційної думки: не вибирати між Сходом і Заходом, а усвідомити власне місце в історії як окремий центр тяжіння, що поєднує різні культури, традиції та простори в нову форму політичної й духовної єдності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий