Що було б, якби оспівана Голівудом операція "Валькірія" вдалася, а голландська агентура Абвера не зірвала масштабний наступ англосаксів у вересні 44-го? Історія б, певно, пішла іншим шляхом. Красна Армія зупинилась би десь на лінії Молотова-Ріббентропа (Львів до того часу вже був нею окупований) і Східна Європа була б врятована від комунізму.
От тільки, яка НАМ, українцям, була б із того користь? А ніякої. Як і франкістам, яких просто додавили б блокадою і санкціями, бо тільки потреба протистояння потужному комуністичному блоку в Європі змусила республіканський уряд США пом'якшити своє ставлення до "не такої" Іспанії.
Нема ніяких підстав вважати, що втомлені війною англосакси, повернувшись до довоєнного статус кво, стали б розвивати успіх і пішли б добивати злого русского мішку в його барлозі та визволяти народи, що мали нещастя потрапити в СССР.
Вони його не добили, коли в одностронньому порядку отримали ядерну зброю, попри покушенія на Іран і Грецію, не добили в 90-х, зациклені на політиці стримування, тож на крайняк могли б лише спробувати відновити кордони союзних Польщі й Чехословаччини за наш рахунок, але це не точно.
А Східна Європа без осяжної перспективи оволодіння Західною була для Сталіна і його наступників валізою без ручки: утримання Варшавського Блоку було 1 з головних чинників, що виснажували матеріальні сили Імперії Зла і прискорювали її крах.
Без соціалістичного содружества СССР у закапсульованому стані міг би протриматися значно довше і змолоти нас у м'ясорубці дружби народів без останку. У сер. 80-х років Україна впритул підійшла до межі незворотної денаціоналізації, яку пригальмував лише розпад совка.
З т.з. провіденціалізму події сер. ХХ ст. розгорталися так, ніби якась невидима сила збирала докупи українські землі, проциндрені заколотниками і нерадивим населенням і не давала нам остаточно розчинитися у лоні чужих народів.
І замість того, щоб поглянути на історію власними очима, ми, наївшись макового опіуму, на руїнах ялтинського світоустрою слухняно возносимо хвалу св. Вінні і блаженному паралітику Рузвельту і бурмочемо, як папужки: невермор, невермор, невермор...
От тільки, яка НАМ, українцям, була б із того користь? А ніякої. Як і франкістам, яких просто додавили б блокадою і санкціями, бо тільки потреба протистояння потужному комуністичному блоку в Європі змусила республіканський уряд США пом'якшити своє ставлення до "не такої" Іспанії.
Нема ніяких підстав вважати, що втомлені війною англосакси, повернувшись до довоєнного статус кво, стали б розвивати успіх і пішли б добивати злого русского мішку в його барлозі та визволяти народи, що мали нещастя потрапити в СССР.
Вони його не добили, коли в одностронньому порядку отримали ядерну зброю, попри покушенія на Іран і Грецію, не добили в 90-х, зациклені на політиці стримування, тож на крайняк могли б лише спробувати відновити кордони союзних Польщі й Чехословаччини за наш рахунок, але це не точно.
А Східна Європа без осяжної перспективи оволодіння Західною була для Сталіна і його наступників валізою без ручки: утримання Варшавського Блоку було 1 з головних чинників, що виснажували матеріальні сили Імперії Зла і прискорювали її крах.
Без соціалістичного содружества СССР у закапсульованому стані міг би протриматися значно довше і змолоти нас у м'ясорубці дружби народів без останку. У сер. 80-х років Україна впритул підійшла до межі незворотної денаціоналізації, яку пригальмував лише розпад совка.
З т.з. провіденціалізму події сер. ХХ ст. розгорталися так, ніби якась невидима сила збирала докупи українські землі, проциндрені заколотниками і нерадивим населенням і не давала нам остаточно розчинитися у лоні чужих народів.
І замість того, щоб поглянути на історію власними очима, ми, наївшись макового опіуму, на руїнах ялтинського світоустрою слухняно возносимо хвалу св. Вінні і блаженному паралітику Рузвельту і бурмочемо, як папужки: невермор, невермор, невермор...
Олександр Стрілецький
ОтветитьУдалитьАмерика-Європа НЕ мала причин нищити СССР. Навпаки, вони його берегли.
Чому? Та тому, що він виконував надзвичайно корисну для них роботу - дискредитував ідею комунізму. Ту саму, якої ті америки-європи таки злякались і таки боялись. І досі ще бояться.
О ні, америки-європи не придурки й навіть не наївні, вони чудово знали, що порядки в раші-СССР до того самого комунізму не мають жодного стосунку.
Ну й що, головне, що раша-СССР сиділа на тій ідеї верхи і скрізь цим хвалилася. Тому вся мерзота, яку та раша-ссср натворила - впала на це слово - комунізм. І покрила його таким товстим шаром багна-лайна-помий, що вже не врятуєш.
Америки-європи вже зітхнули з полегшенням і дивляться далі. Вже не пригнічені страхом комунізму.