Ключовим моментом в цьому є розуміння перетворення "етносу" на "народ".
Якщо ми говоримо про "етнос", то розуміємо під цим інерціональне культурно-біологічне історичне існування, в тому чи іншому господарському циклі та ландшафтній складовій, групи людей, поєднаних спільним походженням, мовою, зовнішнім виглядом, єдністю біологічного типу та ін.
"Народом" для нас є етнос, який "прокинувся" та почав вольове творення нової соціально-політичної дійсності, усвідомлючи свою роль (історичну місію) та цінність в історії людства.
Відмінності полягають в відмінностях процесів пасивного усвоєння світу (етнос) та активного творення через історичне діяння (народ).
А оскільки колективна психологія передається через культурні коди та цінностні системи, то, безумовно, в процесах перетворення "етносу" на "народ" одну з найголовніших ролей відігравали релігійні уявлення.
В язичницьких уявленнях божество є тотожнім світу, присутнє в житті напряму та приймає в ньому співучасть. Питання морального вибору та свободи не ставляться на порядок денний, оскільки всі процеси, які відбуваються в житті, залежать від божества та обожнених предків.
Тут ми бачимо пасивне освоєння світу, яке притаманне етносу.
Християнство, яке змінило язичницькі вірування, говорить про Бога як Творця, творення Ним світу з "нічого" та про принципову різницю буття Бога та буття світу. Існування створеного Богом світу отримує "лінійний" напрямок - з моменту його творення до кінця.
В співвідношенні Творця (Бога) та творіння (людини) існує проблема виконання (добро) чи заперечення (зло) волі Творця, породжується питання як морального вибору, так і свободи вибору - або скріплювати божественний порядок в світі, або, заперечивши його, йти шляхом занепаду.
Завдяки цьому уявленню історичне буття "етносу" віднині направлене в майбутнє і набуває як морального сенсу (спасіння), так і лінійного часу - досягнення фінальної мети (кінця світу), перетворюючи його на "народ".
Саме християнізація Русі дала поштовх на перетворення "етносу" на "народ" - надала йому усвідомлення його історичного буття.
Комментариев нет:
Отправить комментарий