За возможность "дать свободу" своей ненависти они готовы платить. Дорого платить. Ну, не думали ли они в Улан-Удэ, что Украина на них действительно нападет?
Настоящая ненависть в наших краях стала достаточно редким ресурсом. Ее еще очень много на Ближнем Востоке. Иногда находят в Африке. Но в Европе?
В свое время открылись рудники на Балканах. Впрочем, Западу удалось их прикрыть, за что его в России начали ненавидеть еще больше.
Российский эксклюзив на ненависть и его производный продукт – страх – создали миф о русском могуществе, о великом и всесильном Путине, который поднимет флаг великой Борьбы и призовет под него всех ненавистников и истинно ненавидящих – от корейских коммунистов до иранских фундаменталистов.
Ошибка Путина заключается в том, что он поделился своим ресурсом ненависти с украинцами. Пока он один носился со своей ненавистью и дозированно разбрызгивал ее средствами информационного влияния и специфической российской "дипломатии", все было хорошо. Его боялись, с ним садились за один стол, ему заглядывали в глаза с надеждой увидеть там что-нибудь, кроме ненависти, например, здравый смысл.
А все почему? Потому что россияне в ненависти чемпионов. Были. Пока не начали тягаться в этом виде спорта с украинцами.
Просто до сих пор им все довольно легко прощали. Простили европейцы за десятилетие унижения и угнетения в "социалистическом лагере". Простили венгры за 1848-й и 1956-й. Простили казахи за голодомор. Простили даже чеченцы. Потому что все они оказались "отходчивыми".
А украинцы, кажется, не "отходчивые". По крайней мере, часть из них.
----------------------------------
Головна зброя Росії, її невичерпний стратегічний ресурс - це ненависть. Думаю, що жоден росіянин насправді не вірить, у те, що путінська "спецоперація" зробить його життя кращим. Вони навіть впевнені, що життя стане гіршим. Але вони готові "тєрпєть", аби лише реалізувати свою ненависть - до України, до українців, до Заходу, до Америки, ну, і далі, за списком.
За можливість "дать волю" своїй ненависті вони готові платити. Дорого платити. Ну, не думали ж вони в Улан-Уде, що Україна на них справді нападе?
Справжня ненависть в наших краях стала вже досить рідкісним ресурсом. Її ще дуже багато на Близькому Сході. Час від часу знаходять в Африці. Але в Європі?
Свого часу відкрилися копальні на Балканах. Втім, Заходу якось вдалося їх прикрити, за що його в Росії почали ненавидіти ще більше.
Російський ексклюзив на ненависть та його похідний продукт - страх - створили міф про російську могутність, про великого і всесильного Путіна, який підніме прапор великої Боротьби і закличе під нього всіх ненавистників та істинно ненавидящих - від корейських комуністів до іранських фундаменталістів.
Помилка Путіна в тому, що він поділився своїм ресурсом ненависті з українцями. Поки він один носився зі своєю ненавистю і дозовано розбризкував її засобами інформаційного впливу та специфічної російської "дипломатії", все було добре. Його боялися, з ним сідали за один стіл, йому зазирали в очі з надією побачити там щось, крім ненависті, наприклад, здоровий глузд.
А все чому? Тому що росіяни в ненависті чемпіони. Були. Поки не почали змагатися в цьому виді спорту з українцями.
Просто досі їм все досить легко пробачали. Пробачили європейці за десятиріччя приниження і гноблення в "соціалістичному таборі". Пробачили угорці за 1848-ий і 1956-ий. Пробачили казахи за голодомор. Пробачили навіть чеченці. Тому що всі вони виявилися "отходчівиє".
А українці, здається, не "отходчівиє". Принаймні, частина з них.
Комментариев нет:
Отправить комментарий