* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
Колись людина прагнула вижити — добути хліб, збудувати дах, забезпечити безпеку. Але як тільки базові потреби задоволені, на неї насувається нова, менш видима, але не менш агресивна загроза: **культурний тиск бути “достатньо успішним”**.
Суспільство не терпить “невидимих” людей. І тому навіть у світах, де, здавалося б, мало б панувати чисте мислення — у мистецтві, філософії, науці — поступово запроваджується логіка маркетингу: **“бути значущим” означає “бути видимим”**. І з цього починається криза, яку вже давно варто назвати своїм іменем.
---
## **Від істини — до цитованості**
У науці це явище має конкретне обличчя. Воно зветься **наукометрія**. Задумано її було як нейтральний інструмент оцінки наукової активності. Але щойно метрика стає основною метою — вона перетворює живу наукову думку на гонитву за числами.
Вчений уже не просто досліджує — він **“випускає продукцію”**:
* статті — кожні пів року,
* конференції — навіть якщо нема чого сказати,
* цитати — неважливо, ким і навіщо.
Інколи це нагадує парад, де кожен учасник тягне плакат з власним ім’ям, повторюючи: «Я тут! Я існую! Зверніть на мене увагу!» Бо в іншому разі — викреслять із проєктів, не дадуть грантів, скажуть: “Малоактивний”.
---
## **Наука за ринковою моделлю**
Ця трансформація — не випадкова. Ми живемо в епосі, де **ринковий підхід охопив усе**, навіть ті сфери, які мали бути від нього захищені.
Як бізнесмен хизується годинником і авто, так вчений — кількістю індексованих публікацій.
Як компанія маніпулює брендом, так науковець — ключовими словами в назві статті.
Як маркетолог націлюється на “охоплення”, так дослідник — на максимальну цитованість.
Відбувається **підміна змісту формою**. Якість — кількістю. Істина — рейтингом. Думка — “тематичним фокусом”.
---
## **Імітаційна наука**
Результат — **імітаційна наука**, де:
* пишуться статті, яких ніхто не читає;
* повторюються банальні теми, бо вони “краще проходять”;
* наукове середовище стає все менш здатним до внутрішньої критики, бо кожен залежить від чужих оцінок.
Це наука не як пошук, а як **гра в розподіл символічного капіталу**. Тут головне — не сказати нове, а **вчасно з'явитись у списках**.
---
## **Аналогія зі споживачем**
Це дуже схоже на те, що відбувається з людиною як споживачем. Коли хліба достатньо, починається тиск купити "правильні" речі, аби тебе поважали. Так само і в науці — коли сформовано базовий академічний рівень, починається тиск **не бути “менш продуктивним”, ніж інші**.
У бізнесі це називається **репутація**.
У науці — **індекс Хірша**.
По суті — одна й та ж валюта. Лише різне пакування.
---
## **Чи є вихід?**
Так. Але він — не в тому, щоб скасувати всі рейтинги. А в тому, щоб **не дозволяти їм замінити суть**.
Потрібно:
* Відновити цінність повільної, ризикованої, фундаментальної науки.
* Створити простори, де ідеї обговорюють, а не оцінюють.
* Підтримувати дослідників не за кількість, а за **якість мислення**.
* Навчити молодих науковців, що **високий індекс — це не синонім істини**.
---
## **Післямова: не всі мовчать**
У світі вже виникають рухи **slow science**, журнали, що приймають довгі тексти без моди на “новизну”, лабораторії, що працюють роками над одним питанням. Це — наукові оази, які зберігають гідність мислення.
Бо зрештою, **наука — не змагання за лайки**, а спосіб зрозуміти світ. І якщо вона перестане бути такою — ми всі втратимо більше, ніж можемо уявити.
Andrij Bogdanovich
Так, ви торкаєтесь дуже точного і болісного питання — **комерціалізації науки** через наукометрію. Вашу думку справді можна оформити у формат есе, де наука постає не як простір пошуку істини, а як **ринок символічного капіталу**. Ось як це може звучати у популярному публіцистичному стилі:
---
# **Коли наука стає бізнесом: наукометрична гонка і падіння якості**
Колись наука була синонімом пошуку істини, а її критерії — глибина, точність і сміливість мислення. Сьогодні ж усе частіше на перший план виходить інше: **кількість публікацій**, **індекси цитування**, **рейтинги**, **гранти**, **скопуси** і **хірши**. Це — не просто зміна пріоритетів. Це симптом хвороби, що вже вражає цілі академічні системи.
---
## **Наукометрія як соціальний рейтинг ученого**
Як у бізнесі статус визначається годинником, машиною і адресою офісу, так і в науці з’явилися свої «знаки престижу». Вчений тепер не просто дослідник — він **гравець у рейтинг**, учасник нескінченного марафону публікацій, цитат і метрик.
— Скільки у вас статей за рік?
— У яких журналах?
— А який індекс у Scopus?
— А скільки грантів ви отримали?
Ці запитання вже давно звучать гучніше, ніж:
— Яку проблему ви досліджуєте?
— Чи це справді нове?
— Чи хтось насправді це читає і використовує?
---
## **Імітаційна наука: вміст vs упаковка**
Цей тиск породжує феномен, який можна назвати **імітаційною наукою** — коли створюється не знання, а лише **симуляція наукової діяльності**.
* Статті плодяться десятками — але з мінімальним науковим внеском.
* Теми підганяються не під проблеми, а під ключові слова й тренди.
* Публікації стають самоціллю, а не інструментом.
* Колеги — не співрозмовники, а **цитатні одиниці**.
Як у бізнесі, де іноді упаковка важливіша за продукт, так і тут: **якість поступається кількості**, а глибина — “видимості”.
---
## **Наука в логіці ринку**
Це не випадково. Наукометрична система — це **копія ринкової логіки**, перенесена в академічну сферу. Тут є:
* конкуренція,
* бренди (журнали),
* реклама (власне CV),
* KPI (індекси, балами, рецензії),
* продукт (публікація),
* споживач (часто сам автор, який себе і цитує).
Наука стала **бізнесом символічного капіталу**, а вчений — **менеджером особистого бренду**.
---
## **Що ми втрачаємо?**
Можливо, найцінніше:
* свободу мислити повільно;
* сміливість ставити “незручні” питання;
* право бути глибоким, а не просто продуктивним.
Бо коли система заохочує тільки швидкий результат — **довгі, фундаментальні дослідження стають невигідними**.
---
## **Чи є альтернатива?**
Так. І, як у випадку з культурним тиском на споживача, вона — у **створенні альтернативних ціннісних середовищ**. Це можуть бути:
* відкриті наукові кола, де головне — зміст;
* колаборації між наукою та суспільством;
* платформи для повільної науки (“slow science”);
* академічна етика, де головне — істина, а не метрика.
---
## **Підсумок: час переосмислення**
Коли наука починає грати за бізнес-правилами, вона втрачає себе. Вона стає добре структурованою, видимою, конкурентною — але **порожньою**.
Ми маємо право (і обов’язок) сказати: ні.
Ні — тиранії кількості.
Ні — метрикам без сенсу.
Ні — науці, що перестає бути пошуком.
І так — повільному мисленню.
Так — глибині.
Так — істині, навіть якщо її не цитують.
Комментариев нет:
Отправить комментарий