Андрей Шуман: Смогут ли армяне сделать правильные выводы?

Армяне и Нагорный Карабах. Армяне довольно воинственные. С высокой взаимной солидарностью. Поэтому когда у всех осталось советское оружие одинаковой мощности, армяне легко захватили Нагорный Карабах. Но это было очень давно. 

В армянах самое удивительное, при древности их культуры, какой-то странный национальный аутизм. Они никого не любят, ни с кем не дружат ни в регионе Кавказа, ни за его пределами. На Кавказе они стоят совершенно особняком с минимальными культурными контактами и даже прямой враждой к окружающим. Даже с Россией отношения не слишком дружественные, хотя Россия - их единственный союзник. Полный провал геополитики. 

А это влияет, в том числе, и на экономику. Инвестиций нет. Торговли нет. Так что Армения -- очень бедный регион Кавказа. На много порядков беднее Азербайджана.

На Кавказе все клановые и у всех коррупция. Восток. Но когда вы бедная страна, коррупция и кланы её добьют быстрее.

Со времен последней карабахской войны Армения почти не развивалась - ни в плане экономики, ни в плане военных технологий. И это не Пашинян. Это вся армянская элита за 30 последних лет.

А вот Азербайджан развивался. И экономически, и в военном отношении. И геополитически. Много друзей и союзников. И даже в лице России.

Армения идёт куда-то не туда. Смогут ли они уже сейчас это понять и сделать правильные выводы?

Побеждают сейчас не самые воинственные, а те, у кого развитая экономика, передовые военные технологии, много союзников.

Василина Семочко: Чи правда, що вільні народи живуть наукою і винаходами, а колонізовані – більш традиціями і не можуть конкурувати...»?

Найбільш ідіотична цитата - що «вільні народи живуть наукою і винаходами, а колонізовані – більш традиціями і не можуть конкурувати...».

Виразно засвідчує космополітизм, ідіотичний прогресизм і універсалізм тієї загальнолюдини, яка це «мекнула».

Зрозуміло, що на початку ХХ століття існувала ейфорія від усепоглинаючого технічного прогресу, що захопила навіть найконсервативніші прошарки.

Історія ХХ століття показала її повну абсурдність. З точністю до навпаки. 

Якраз вільні люди можуть дозволити собі жити за своїми традиціями, святкувати стародавні свята, вдягати національний одяг, шанувати свої старовинні будівлі. 

А поневоленим треба було дурнякувато радіти з факту, що на їхній землі спорудили черговий заводище, навезли чужинських робітників, над ними поставили чужинських інженерів, а зверху посадили директора-чужинця, що жбурнули кошти на техновинахідництво для чужинського військово-промислового комплексу в очолюваних немісцевими вченими інститутах.

Культ всемогутньої науки з її винаходами завершився отруєнням природи та Чорнобилем, який зламав життя мільйонів людей. У гонитві за технічним розвитком Україна втратила мову й етнічне обличчя.

----------------------------------------------

Vasylyna Semochko: Is it true that free peoples live by science and inventions, and colonized peoples live by more traditions and cannot compete ... ”?

The most idiotic quote is that "free peoples live by science and inventions, and colonized peoples live by more traditions and cannot compete ...".

It clearly testifies to the cosmopolitanism, idiotic progressivism and universalism of the common man who "softened" it.

It is clear that in the early twentieth century there was euphoria from the all-consuming technological progress, which captured even the most conservative strata.

The history of the twentieth century has shown its complete absurdity. Quite the opposite.

Just free people can afford to live according to their traditions, celebrate ancient holidays, wear national clothes, honor their ancient buildings.

And the enslaved had to foolishly rejoice at the fact that another factory was built on their land, foreign workers were brought in, foreign engineers were placed over them, and a foreign director was placed on top, who threw funds for technological invention for a foreign military-industrial complex headed by .

The cult of omnipotent science with its inventions ended with the poisoning of nature and Chernobyl, which broke the lives of millions of people. In the pursuit of technical development, Ukraine has lost its language and ethnic identity.

Let There Be Light від International March of the Living

У ніч з 9 по 10 листопада 2020 р. до роковин Кришталевої ночі десятки синагог України  доєдналися до міжнародної ініціативи Let There Be Light від International March of the Living («Маршу життя») і запалили світло в знак єдності з усім світом у боротьбі проти проявів ненависті і нетерпимості.

Ініціативу активно підтримала Федерація Єврейських Громад України.

«Згадуючи трагічні події Кришталевої ночі в цей важкий, напружений час сучасного життя, найвірніший спосіб побороти зло, розсіяти морок і подолати чвари – це здійснювати більше хороших вчинків і добрих справ, і запалити символічну свічку, від якої в кожному будинку і в кожному серці стане тепліше і світліше, і всім разом сказати: це більше не повториться – Ам Ісраель хай!» – зазначив голова Федерації Єврейських Громад України рабин Меїр Цві Стамблер.

Тим часом зображення синагог зі всього світу, які доєдналися до ініціативи, проєктувалися на стінах Старого міста в Єрусалимі. Серед них і Велика хоральна синагога Києва.

«Світ має засвоїти урок – ніколи не сидіти склавши руки, коли скоюється зло проти нації, народу або релігії, – зазначив Яків Дов Блайх, головний рабин Києва та України, президент Об'єднання іудейських релігійних організацій України і член Наглядової ради Меморіального Центру Голокосту “Бабин Яр”. – Ініціатива Let There Be Light повинна стати дзвінком до пробудження і нагадуванням для всіх про необхідність рішуче реагувати на прояви дискримінації та нетерпимості».

Також у рамках ініціативи послання надії людей зі всього світу проєктувалися на визначні місця релігійного та духовного значення у всьому світі. Серед них послання голови Наглядової ради Меморіального центру Натана Щаранського:

«Прояви антисемітизму в нацистській Німеччині зростали з року в рік, але  світ відмовився бачити, до чого це призводить. Кришталева ніч символізувала перехід від слів до фізичного насильства, в той час як світ як і раніше відмовлявся бачити правду. Все почалося з руйнування синагог і закінчилося винищенням європейського єврейства. Історичний урок в тому, щоб боротися з антисемітизмом з самого початку, і з будь-якими проявами словесної ненависті ще до того, як вона досягла фізичної стадії».

Міжнародна ініціатива Let There Be Light від «Маршу життя» має на меті вшанувати Кришталеву ніч – єврейські погроми, які почалися у ніч з 9 на 10 листопада у 1938 році на території Третього Рейху. Ці погроми стали першою масовою акцією фізичного насилля нацистської влади над єврейським населенням напередодні Голокосту

Василина Семочко: Найдена бронзовая корона древней Швеции

В болоте обнаружили странный бронзовый артефакт, предназначение которого невозможно выяснить. Так, находка была сделана в далеком 1847 году около деревни Балькокр (к югу от Сконе, Швеция).

Сельский учитель передал предмет Музею национальных древностей Стокгольма. Никто точно не знает, что именно обнаружили.  Похожий предмет нашли в 1913-м году на севере Венгрии.

Высота этих объектов составляет 28 см, а вес – 4,7 кг. Не исключено, что их сделал один и тот же мастер, мастерская которого находилась в Центральной Европе. Каждый объект имеет чашеобразный диск с линиями в виде зигзага. Этот диск присоединен к ажурной раме, которая заканчивается колесными символами. Они обозначают движение, а диски – символ солнца. Возможно, объект использовался в ритуальных целях.

Как определили ученые, объекты были сделаны в 1500 году до н.э. Другие ученые называют 1000-800 года до н.э.

По сей день эксперты не могут точно сказать, для чего создавались предметы.

Василина Семочко: Найдены древние петроглифы в Швеции, изображающие людей, приплывших на своих кораблях из далеких краев на западное побережье современной Швеции

В Швеции ученые при помощи новой технологии сканирования обнаружили в местечке Тумлехед невидимые человеческому глазу изображения рыб, животных и лодок, нанесенные на скалу людьми каменного века. Об этом сообщает сайт Гетеборгского университета.

Передовую технологию, разработанную американским космическим агентством NASA, исследователи применили на археологическом участке, где ранее уже были обнаружены древние петроглифы. "Новые" изображения относятся к позднему каменному веку. Они стерлись от времени и уже не видны невооруженным глазом. Сканер помог идентифицировать целый ряд пиктограмм. Древние авторы изобразили на скале фигурки охотников, рыб и лося, а также ряд изломанных линий. В этих пиктограммах археологи разглядели доисторические корабли. Они говорят, что изображения древних судов, носы которых были украшены лосиными головами, на территории Швеции раньше не встречались, но такие рисунки находили в Финляндии.

По мнению ученых, наскальные изображения доказывают, что люди каменного века были мореплавателями и хорошо знали законы навигации. При помощи лодок они рыбачили и охотились, причем, судя по всему, преодолевали по морю очень большие расстояния. Датировать пиктограммы также помогли новые технологии. Исследователи считают, что рисунки были созданы между 4200-2500 годами до нашей эры. По их мнению, в целом картина изображает людей, приплывших на своих кораблях из далеких краев на западное побережье современной Швеции, чтобы охотиться на тюленей.

Антон Мырзин: За партию информационной свободы!

В который раз уже я обращаю внимание почтенной публики на универсальную политическую идею. Хотя собственно, что тут объяснять. Она витает в воздухе. На смену "партиям пиратов" нулевых должна прийти новая политическая сила, концентрирующаяся вокруг простой и внятной идеи — идеи информационной свободы. 

В мире, стремительно накренившемся влево, крепнет цензура "политкорректности". А так называемое "авторское право" уже практически открыто используется для вытравливания инакомыслия в промышленных масштабах, причем делается это автоматически. Закрытость и секретность общественных отношений под витиеватыми предлогами безопасности оборачивается лишь тотальной коррупцией. 

При этом цифровой компонент экономики неуклонно растёт. Несложно предположить, что рано или поздно, загнанная в убогие рамки электронных концлагерей свобода взорвётся настоящим неконтролируемым и разрушительным взрывом. 

Но пока этого не произошло, разумно было бы использовать ее энергию в конструктивном политическом русле. И площадкой для этой инновации вполне может стать Украина — место, где идеалы свободы, несмотря на её порой весьма причудливые формы, неизменно опережают время.

Устали от бессмысленного ура-патриотизма, традиционалистского маразма и левацкой псевдодемократии? У вас есть мощная альтернатива — Партия Информационной Свободы! Но пока лишь как идея, достойная своего воплощения.

Вадим Штепа: Можно ли "излечить душу" России?

Очень показательно - если Трамп топил за "великую Америку" (таков был его главный предвыборный слоган), то Байден - за то, чтобы "излечить душу Америки". 

Мы наблюдаем здесь не просто политическое, но экзистенциальное противостояние.  

Российские трамписты, конечно, в панике - "великая Америка" Трампа поддерживала бы "великую Россию" Путина, поскольку это близнецы-братья. А теперь так не будет. 

Джо Байден, конечно, излечит душу Америки. Он спокоен, выдержан, готов слушать оппонентов - в отличие от истерика Трампа. 

Но можно ли "излечить душу" России? Я думаю, что уже нет. Ымперские и прочие реакционные чувства настолько въелись в душу "обычного россиянина", что их так просто не вытравить. Мы недооценили телевидение - я-то считал его форматом уходящей эпохи, а приходящей - интернет, но оказалось не так. Большинство расеян по-прежнему живут телевизором, который нагнетает в них ымперское безумие. 

Разум на России уже не победит, смиритесь! Разум победит только в Республиках - Хабаровской, Башкирской, Псковской и т.д.

Тарас Чухліб: Козаки виступали виразниками інтересів усього українського народу

Зображенння: Оригінальний текст Гадяцької угоди 1658 року між Україною, Польщею і Литвою. Метрика Коронна. Архів Головний Актів Давніх у Варшаві.

Вже у першому пункті Гадяцької угоди 1658 року про відродження Великого князівства Руського гетьманом Іваном Виговським і козаками обумовлювалися права української мови в межах Польсько-Литовсько-Руської держави: 

"Релігія Грецька старожитна, така з якою Старожитня Русь до Корони Польської приступила, щоб при своїх прерогативах і вільного вживання богослужіння залишалася, допоки МОВА НАРОДУ РУСЬКОГО засягає у всіх містах і містечках, селах, так в Короні Польській як і Великому князівстві Литовському...".

Як чітко видно з цього історичного документа 1658 року: 

а) козаки виступали виразниками інтересів усього українського народу; 

б) козаки відроджували Старожитню Русь, тобто - Київську Русь; 

в) козаки вимагали рівноправного ставлення до української мови у Польщі і Литві поряд з польською та литовською мовою; 

г) козаки вимагали рівноправного і толерантного ставлення до "старожитньої грецької релігії" українського народу... 

І якщо якась падлюка буде говорити щось інакше - то тикайте цю падлюку його падлючою мордою у цей документ!

ДАТА, ЯКА БУДЕ ЗАПИСАНА ЗОЛОТИМИ ЛІТЕРАМИ

Місто-фортеця Шуша – колиска азербайджанської національної культури після 200-літнього гноблення від часу розподілу території Азербайджану на Північну та Південну згідно з умовами договорів укладеними в ХІХ ст. між Російською імперією та Персидською державою Ґаджарів, звільнено від вірменської окупації, котра тривала з 1992 р. Це місто розташоване в Карабасі на вершині гори приблизно 1600 м. над рівнем моря і має особливе стратегічне значення у контексті Вітчизняної війни азербайджанського народу, яка почалася 27 вересня 2020 р.

  8 листопада 2020 р.  Президент Азербайджану і Головнокомандувач армією пан Ільгам Алієв оголосив про звільнення названого міста. Ця дата буде написана золотими літерами у Всесвітній історії, а героїчна національно-визвольна боротьба  азербайджанців вивчатиметься у всіх школах та університетах   світу. 

DATE TO BE WRITTEN IN GOLD LETTERS

The fortress city of Shusha is the cradle of the Azerbaijani national culture after 200 years of oppression since the division of the territory of Azerbaijan into North and South in accordance with the terms of the agreements concluded in the XIX century, between the Russian Empire and the Persian state of Gajar, liberated from the Armenian occupation, which has lasted since 1992. This city is located in Karabakh on top of a mountain about 1600 m above sea level and is of particular strategic importance in the context of the Patriotic War of the Azerbaijani people. 

2020 On November 8, 2020, the President of Azerbaijan and Commander-in-Chief of the Army, Mr. Ilgam Aliyev, announced the liberation of the city. This date will be written in golden letters in world history, and the heroic national liberation struggle of Azerbaijanis will be studied in all schools and universities of the world.

Промова див.: / Speech see:  https://www.youtube.com/watch?v=mGs14hyAeO0

#Shusha
Video footage pic.twitter.com/vi07OVTXGH

— Azerbaijan MOD (@wwwmodgovaz) November 9, 2020

Ярослав Гнатюк: Національна ідея в концептуальному просторі України

У статті описується сутність і структура української національної ідеї. Досліджується наявний негативний дискурс філософії української національної ідеї. Обґрунтовується позитивна програма побудови майбутньої філософії української національної ідеї.

  Ключові слова: українська національна ідея, філософія української національної ідеї, негативний дискурс філософії української національної ідеї, позитивна програма побудови майбутньої філософії української національної ідеї. 

  У сучасному світі філософія має статус мистецтва створення концептів і концептуального простору. Концептом вважається точка смислу в концептуальному просторі. Сам ж концептуальний простір постає мережею серій точок смислів та їхніх комбінацій. З такої перспективи, ключовим концептом української філософії є українська національна ідея, а її провідним напрямом – філософія української національної ідеї. Українську національну ідею можна розуміти як напрям розвитку української людини культурними засобами української нації. Вона постає єдністю онтологічного, гносеологічного та ідеологічного аспектів. В онтологічному аспекті українська національна ідея є ідеєю історичного буття української нації та її призначення. У гносеологічному й водночас ідеологічному аспектах українська національна ідея постає національним ідеалом історичного українства, який полягає у набутті культурою української нації світової значущості та міжнародного визнання.

  Підставою філософії української національної ідеї, яка ідеологічно репрезентує українську національну ідею, слугує українська національна філософія свободи. Національна філософія свободи в Україні є традицією негативної свободи. Сутність цієї філософії описує концепт «свобода від». Він конкретизується через такі негативні конструкти, як «втеча від світу» у Г. Сковороди, «втеча в утопію» у М. Гоголя, «втеча в індивідуальність» у П. Юркевича, «втеча у міф» у Т. Шевченка, «втеча на хутори від цивілізації» у П. Куліша, «втеча у праця» у І. Франка, «втеча в історію» у М. Грушевського, «втеча у шляхетність» у В. Липинського, «втеча в українство» у М. Міхновського, «втеча у дух традиції» у Д. Донцова, «втеча до психологічної Європи» у М. Хвильового. 

  Національна філософія свободи в Україні, слугуючи підставою для розбудови і розвитку філософії української національної ідеї, накладає свої специфічні риси на саму українську національну ідею та її численні дефініції. Звідси такі негативні формулювання української національної ідеї, як «бездержавність української нації», «непідвладна українська нація», «українська незалежна держава», «двоподіл України», «Україна-Русь», «Русь-Україна», «культурний розкол України», «цивілізаційний розлам в Україні», «Геть від Москви!», «Україна – не Росія», «Україна як анти-Росія» тощо. 

        Заради об’єктивності й справедливості й справедливості слід зазначити, що існують й позитивні формулювання української національної ідеї, виражені у концепті «свобода для». Однак прикладів позитивних формулювань української національної ідеї, її позитивного філософського дискурсу значно менше. Це вирази на зразок «Україна для українців», «Українська Україна», «Україна – це Європа», «Крим – це Україна». 

Отже, у структурі української національної ідеї співвідношення негативного і позитивного на користь негативного. Такий дисбаланс спричинений українською національною філософією негативної свободи. Тому у концептуалізаціях української національної ідеї свобода від чогось як негативна свобода переважає над свободою для чогось як позитивною свободою, дискурс деструкції як негативний дискурс має першість перед дискурсом конструювання як позитивним дискурсом. Внаслідок цього постає потреба в українській національній філософії позитивної свободи, позитивному дискурсі філософії української національної ідеї. Його можна започаткувати на підставі позитивної програми побудови філософії української національної ідеї, фундаментальними принципами якої мають бути зв’язаність, цілісність і справедливість. 

  Першим позитивним фундаментальним принципом майбутньої філософії української національної ідеї має бути принцип зв’язаності. Його можна сформулювати у вигляді концепту «розламаної цілісності». За цим принципом, Україна у релігійному, культурному, цивілізаційному і лінгвістичному аспектах є механічно розламаною. Механічні розлами, які постають суспільними відповідями на історичні виклики, відображають регіональну специфіку України. Водночас Україна в економічному, соціальному, політичному і правовому аспектах є органічно цілісною. Механічна розламаність й органічна цілісність характеризують різні рівні зв’язаності – механічну та органічну солідарність. 

Володимир Єшкілєв: “Титанік” покидає причал

Життя, як відомо, віддає перевагу перехідним та проміжним формам. Розмиті контури, мерехтливі спалахи, непевні нічні наближення – вони допомагають не побачити правди навіть тоді, коли та вже спрацювала й перетворила все навколо.

Ті, хто заснув у чеканні нового світу, ніяк не збагнуть, що сонце вже над обрієм. Їм кажуть: “Дивіться!”, а вони відповідають злим сопінням і далі намагаються спати. Їм підносять під ніс, а вони вдають, що нюх пропав. Бо вони, бач, чекали на інше. Вони сподівалися на “консервативні альтернативи”, на “невмирущу силу традиції” та ще на якихось привидів із марень відставних прапорщиків.

А тепер бачать Black Lives Matter, рух “жовтих жилетів”, стотисячні демонстрації у Варшаві і Мінську. Попри всю несхожість суспільств, де ці явища отримали свою фронтальність, перелічені сигнали мають спільну “катену”, тобто настроєву рамку – усі вони маніфестують передчуття нової епохи.

Та епоха приходить до різних народів у різних масках. Але усюди вона є руйнівником традицій. Різних традицій, сформованих у різний спосіб та опертих на різні системи владного контролю: від одягнених у суддівські мантії традицій північноамериканського елітаризму до тих, що мають на собі ватники совкових традицій Лукашенківської Білорусі.

Адже суть, як виглядає, не лише в забороні абортів, не лише в білих поліцейських і точно не у фантомних боляхлюбителів радянської халяви. Річ у тім, що певна глобальна умовність, яку можна назвати “світом традицій”, в останні роки розійшлася зі справжністю. Воно так було й у 2010, й у 2015. Але саме тепер, у параноїдальних лабіринтах пандемії, фарисейство стало очевидно нестерпним.

Так виходить, що від давніх часів усе справжнє стоїть на двох китах – на таємниці та на здивуванні. Тим широким масам “простих” і “маленьких”, від імені яких виступають усі ці лукашенки, трампи, путіни, качинські, орбани, рано чи пізно набридає нескінченна гра ситих і владних, набридають дурнуваті рекомбінації традицій, “скреп” та “духовних основ”. 

Адже ситим і владним уже давно немає чим дивувати. І жодна таємниця не мешкає в їхніх палацах, декорованих смішними гербами, вицвілими прапорами та непрочитаними фоліантами. Вони все бурмочуть про “велич”, “стабільність”, “духовність”. Вони століттями “встають із колін”, але й далі залишаються в позі “раком”. 

Як жадаючі хліба, широкі маси починають вимагати чогось “справжнього”. Вони прагнуть нових вертикалей, яснооких месій у райдужних беретах і ангельських співів, чутних на тверезу голову. Хтось скаже: “Та вони ж і самі не знають, чого хочуть”. Насправді ж трохи знають, трохи не знають, а десь і не хочуть знати. Адже глобальними настроями рухає не знання, а спрага за справжнім. За здивуванням і таємницею. 

Можете прочитати цикл філософських лекцій чи вирвати собі все волосся на голові задля сценічного драматизму, проте ви ніколи не доведете, що “справжнє” існує либонь там, де Санта пасе різдвяних оленів. Через деякий час люди махнуть на вас, на вашу лисину і вашу філософію та підуть слухати того смиканого й косоокого афериста, якому пощастить здивувати їх чи переконати, що він володіє таємницею.

Попри всі ілюзії і лохотрони, широкі маси знають, що таємниця живе в глибинних смислах і відчайдушних вчинках. Великим пророкам і великим політикам минулого вдавалося або насправді поглиблювати зміст, або ж переконувати посполитих, ставлячи на “зеро” власне життя та життя своєї касти. Вони не боялися грати по-справжньому, виводити справжність зі своєї гри, і саме тому й залишилися в історії великими.

Ті нинішні політичні лушпайки, яким влада над світом впала за дешевою схемою, не мають ані знань, ані волі, ані харизми, щоби бути великими. Тепер це очевидно навіть їхнім пропагандонам. Ба більше, є підозра, що правителі світу й не напружуються. Їм достатньо корпоративних фішок та відомого набору розваг, що їх вони гарантовано отримують завдяки необмеженому кредиту та фінансовій алхімії центробанків.

Але й у тих, хто претендує на “нову справжність”, немає ресурсу дивовижного. Які “портали в майбутнє” здатні відкрити Байден, Тшасковський, Навальний чи Тихановська? Що нового, дивного й таємничого в цих дітях глобальних присмерків? Нічого. Усі вони “раки на безриб’ї”, ситуативні фігури на розмін.

Зеленському минулого року вдалося здивувати українську публіку. Деяким із наших простаків навіть здалося, що хлопець володіє таємницею. Що він представляє таємничих “операторів порталу”. Але пройшов час, і шановна публіка замість порталу побачила чергову постмодерну нору, де оселилися веселі гризуни.

Ми є свідками грандіозного фіналу. “Постмодерний відросток” західної цивілізації вже не врятувати. “Титанік” відчалює під радісні крики публіки й рушає назустріч айсбергу. А разом із ним туди пливе останній формат збереження традицій. 

Бо хто б що не казав, а Постмодерн традицій не руйнував. Він зберігав їх у своєму музеї, він грався у Вселенську бібліотеку й намагався вирощувати авокадо на руїнах Вавилонської вежі. Тепер усе це йде котові під хвіст. Гіпермодерну музей старого мотлоху не потрібний. Гіпермодерн зібрався мандрувати в майбутнє не на лайнері, а з рюкзаком. Усе, що не влазить до рюкзака, залишається на поживу тим, хто живе на смітниках. Цього разу їм дістанеться більше, ніж після падіння Модерну. Набагато більше.

Ну і про китайців не варто забувати. Китайці, як чемні діти древньої культури, люблять збирати старий мотлох. Але дорого за нього не платять, бо практичні та економні.

Але Бог із ними, з китайцями, бо тут уже запитують: “А з чого починається отой ваш Гіпермодерн?”

Він починається з простої нехитрої констатації: щось здохло. Щось дуже велике й товсте. Здохло і смердить. Ліваки переконують нас, що це смердить труп класичного зажерливого капіталізму. Праві ж стверджують, що смердять останки фінансової еліти, яка сіла не на ту коняку, впала і зламала собі шию. Також є підозра, що насправді це сморід пожеж, що вже підбираються до місць мешкання “золотого мільярда”.

Коли пожежі Гіпермодерну вирвуться на широкий простір, вогонь не вибиратиме між лівими і правими, багатими й бідними, білими й жовтими. Його не зможуть зупинити стіни: ані та стіна іронії, яку збудували навколо питань: “Хто вкрав наше майбутнє?”, ані та залізна з бетоном, якою Трамп сподівався відгородитися від Мексики. Можливо, ситі народи встигнуть збудувати ще дві-три смішні стіни, але й на них зрештою також чекає доля тих мурів, що їх будували древні володарі.

Хто з пасажирів “Титаніка” дістанеться до рятувальних човнів? Як би не банально це звучало, у човнах опиняться ті, які рятуватимуть себе самі, а не молитимуться на високі принципи гуманізму. Ті, які здатні здивувати, і ті, кого залучили до таємниці.

Роман Бончук: Мустафа Джемілєв. Погляд вічної Історії

Роман Бончук:  Мустафа  Джемілєв. Погляд вічної Історії

Да, Баку, ты таков: И судьба не возможна иная, Сколько здесь языков! Сколько наций - и все понимают Вечной дружбы язык. Вот в чем сила твоя и богатство...

Андрій Шкіль: До річниці Листопадового Зриву

102 роки тому, загартовані у боях Першої Світової, українські військовики змінили владу у Королівстві Галичини і Володимирії. За кількадесят годин, ними було перебрано контроль над усіма ключовими об‘єктами Королівства і було проголошено Західньо-Українську Народню Республіку, зі столицею у Львові. Їх не зупинили страх і неспоможність тодішніх українських політиків. Хто ж таких зупинить? Куля - так, страх - ні. До відважних - світ належить. 

Героям Слава!

Під час Листопадого Зриву, наших полягло небагато, значно більше загинуло у боях за втримання незалежності.

Не втримали.

Але 1-го листопада однозначно перемогли!

І Листопадовий Чин - увійшов назавжди окремим мужні і переможним рядком у енциклопедію української душі

Айдын Ализаде: Азербайджанцы - это имперский народ

Многим удивительно, что азербайджанцы вдруг стали проявлять себя в качестве воинов. Ведь до этих пор о них говорили только как о торговцах. 

Но в этом нет ничего удивительного. 

На самом деле азербайджанцы - это потомки Сельджукской, Сефевидской и Каджарской империй. Следовательно, имперство в них на генетическом уровне и должно было быть проявлено. 

Именно это и сейчас происходит. Причем именно имперство. 

Дело в том, что война - это не только боевой дух, но и политика, экономика, дипломатия, сильная государственность, четкая работа государственных институтов, идеология, военное строительство и т.д. 

Да, много есть воинственных народов, но они не достигают успеха именно по причине отсутствия этих данных. А у азербайджанцев все это есть. 

И наконец, азербайджанцы в своем большинстве - это тюрки... И поэтому всем им нужен Хан. К сожалению, в 1990-е годы у нас Хана не было и поэтому проиграли. А теперь Хан есть и следовательно остановить нас уже невозможно.