Постмодернізм був зіпсований (чи то травмований) родовою брехнею. А інші казали – шизоїдною правдою. З одного боку отці Постмодерну повідомили світу, що ієрархії текстів у минулому. Що сонети Шекспіра і напис на стіні вбиральні тепер розглядатимуться крізь парадигму «рівноправної присутності висловлювання». Але з іншого боку ті ж отці Постмодерну почали ділити тексти на фронтальні (відстійні) та іронічно відсторонені (продвинуті).
Першим призначено було обслуговувати Царство Розваг (для простаків), а другим – Царство Інтелектуалів (ну майже платонівських володарів-філософів), які мали з іронічним відстороненням коментувати і пояснювати цей світ примітивним мешканцям Царства Розваг. І ніхто не поставив отцям Постмодерну простого питання: “А як бути з написом на стіні вбиральні, яке прирівняли до сонетів Шекспіра?”
Зрештою, в цьому запитанні можна було запідозрити профанську фронтальність, тому інтелектуали боялися його ставити (а раптом скажуть, що вони не інтелектуали). Простуваті з Царства Розваг також цього не питали, бо так і не змогли второпати, що ж спільного у Шекспіра з нашкрябаним на стіні туалету “Люда, ти кончина сука”.
На цьому й погорів отой весь довбаний Постмодерн. Усі чекали обіцяної рівноправної присутності висловлювання, а натомість отримали нову ієрархію, на вершині якої стояла продажна й порношизоїдна Експертократія, а жандармська функція була віддана громадським активістам та іншим довбодятлам з різноманітних НДО.
Першим призначено було обслуговувати Царство Розваг (для простаків), а другим – Царство Інтелектуалів (ну майже платонівських володарів-філософів), які мали з іронічним відстороненням коментувати і пояснювати цей світ примітивним мешканцям Царства Розваг. І ніхто не поставив отцям Постмодерну простого питання: “А як бути з написом на стіні вбиральні, яке прирівняли до сонетів Шекспіра?”
Зрештою, в цьому запитанні можна було запідозрити профанську фронтальність, тому інтелектуали боялися його ставити (а раптом скажуть, що вони не інтелектуали). Простуваті з Царства Розваг також цього не питали, бо так і не змогли второпати, що ж спільного у Шекспіра з нашкрябаним на стіні туалету “Люда, ти кончина сука”.
На цьому й погорів отой весь довбаний Постмодерн. Усі чекали обіцяної рівноправної присутності висловлювання, а натомість отримали нову ієрархію, на вершині якої стояла продажна й порношизоїдна Експертократія, а жандармська функція була віддана громадським активістам та іншим довбодятлам з різноманітних НДО.

















