МЕЗОЄВРАЗІЯ: ГІПЕРБОРЕЯ: АРАТТА: АРЙАНА: КІММЕРІЯ: СКІФІЯ: САРМАТІЯ: ВАНАХЕЙМ: ВЕНЕДІЯ: КУЯВІЯ-АРТАНІЯ-СКЛАВІЯ: РУСЬ: УКРАЇНА
"...Над рідним простором Карпати – Памір, Сліпуча і вічна, як слава, Напружена арка на цоколі гір – Ясніє Залізна Держава!" (Олег Ольжич)

Пошук на сайті / Site search

21.01.2023

Микола Бандрівський: Сардинія і... Галичина

На світлині ви бачите молоду жінку у традиційному, для середземноморського острова Сардинія, національному вбранні. Розкішна сукня, прегарні сережки й такі ж вишукані нагрудні прикраси - все видає у їх власниці досконалий смак і слідування традиціям.

Ну, і звісно, отой спокійний, сповнений самоповаги, її погляд та характерні риси обличчя. Окрім того, смуглявість, темна пігментація її волосся і - підкреслено європеоїдне лице - безпомилково видають у ній мешканку Центрального Середземномор'я (райони Апеннінського півострова та ін.).

... Проводячи розкопки у різних куточках Галичини і багато спілкуючись, я не раз відзначав, про себе, певну особливість антропологічних рис галичанок, які, як я тоді припускав, назагал тяжіють до півдня Європи. І в манері спілкування, і в їх (галичанок) ментальності, часами ніби вловлюється отой незримий і закорінений у дуже далеких епохах, генетичний зв’язок з тогочасними цивілізаціями півдня Європи.

Так от, до чого я веду: в останні роки на заході України чим раз більше віднаходять речей (зброя, прикраси, ритуальні предмети та ін), які безсумнівно були виготовлені у тих віддалених районах Центрального Середземномор'я. Звісно, потрапити на наші землі всі ці речі могли в різний спосіб: внаслідок торгово-вимінних контактів, як імпорт або ж як військова здобич (трофей). Але!..

Є таке поняття як картографування знахідок. Так от: якщо взяти, для прикладу, бронзові етруські церемоніальні шоломи (див. фото), то вони (ці шоломи) утворюють на заході України компактне гніздо, де в різних місцях їх знайдено чотири екземпляри. Причому, в інших районах України, такі етруські шоломи відсутні (нагадаю, що датуються вони близько 2700 років тому). Немає таких етруських шоломів і на суміжних територіях Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії, Німеччини, Австрії та ін. Цікаво, правда ж?

Особливий інтерес, у цьому плані, становить бронзова статуетка із околиць села Лужани Кіцманського району Чернівецької області, яка зображає воїна у повний зріст зі щитом і мечем у руках та у захисному шоломі з маленькими ріжками (див. рисунок). Ця статуетка з Лужан має найближчі аналогії серед зразків металопластики культури нурагів на острові Сардинія і пов’язується першовідкривачем - Миколою Ільківим, з народом шардана, який, як припускають дослідники, походив з Балканського півострова. Іншими словами, у галицькій археології ранньозалізної доби вимальовується доволі цікава проблема, вирішення якої може мати певну причетність до питань походження сьогоднішніх галичан.


... На такі-от, несподівані асоціації наштовхнуло фото цієї імпозантної сардинійки, про яку йшла мова на початку допису. Ану ж, вже в недалекому майбутньому, ми матимемо змогу провести порівняльні ДНК-аналізи між тим населенням, яке замешкувало сьогоднішню Галичину близько 2700 років тому, і тим населенням, яке в той час заселяло Центральне Середземномор'я. От, цікаво, які результати (схожості ?, спорідненості ?), ми отримаємо у підсумку? 

Звісно, за минулі тисячоліття терени Галичини перетнуло десятки народів і етносів. І, цим, наші підкарпатські землі, нічим не відрізняються від інших культурно-етнічних лакун Стародавньої Європи. Народи якийсь час проживали, потім, під впливом воєн, епідемій чи інших лих вимирали або ж відходили на інші землі, звідки, за якихось пару століть знову вертали на раніше обжиті рідні землі, де за той час вже встигли оселитися носії інших культур. І так тривало повсемісно. 

А, от, чи у всій тій міжетнічній колотнечі залишалися острівки відносно автохтонного населення, яке не було зачеплено тими міграційними хвилями (свого часу, Лариса Крушельницька назвала такі утворення "ізолятами"), ще треба з'ясувати...

Микола Бандрівський: Чи правомірно співставляти сучасну росію із Золотою Ордою, а росіян - із ординцями?

От, зараз, багато хто співставляє знавіснілих російських агресорів із Золотою Ордою і ординцями, як дикими і безжальними кочівниками Степу. Чи справедливим є таке порівняння? Давайте розміркуймо разом.

По-перше, Золота Орда була лише незначною частиною гігантської імперії Чингісхана, створення якої він проголосив на курултаї у 1206 році і яка простягалася від узбережжя Тихого океану на сході до Карпат на заході.

Чінгісхан казав, що він будує державу, в якій дівчина зможе пройти зі щитом, наповненим золотими коштовностями від одного кінця його імперії, до іншого і, при цьому, залишиться не лише незайманою, але навіть жоден перстень чи якась із перлин, не пропаде з того скарбу на щиті.

По-друге, грандіозність замислів Чінгісхана підкріплена маршрутами його походів: завоювавши Пекін та Середню Азію, його війська дійшли до сьогоднішньої України, де у битві на Калці він розбив об'єднані сили руських князів. Одночасно із завоюваннями, Чінгісхан провів жорсткі економічні реформи та, що називається, "з нуля" переформатував всемонгольске військо. Мусимо пам'ятати: монголи - не тюрки (!). До тюрків, як відомо, відносяться татари. Тюркські народи, створювали у той час свої оригінальні і доволі розвинуті (у розумінні традицій степових цивілізацій) власні держави.

По-третє: прямуючи, через терени сьогоднішньої України, до Угорщини, монгольська орда перейшла усю Галичину, не зруйнувавши тут жодного міста, і не спаливши на цих землях, жодної фортеці. 

20.01.2023

Александр Морозов: Три проблемы, связанные с поражением

Три проблемы, связанные с поражением России.

Первая: наивно думать, что удастся разделить Кремль и население РФ, поражение не будет только поражением "путинизма" в узком смысле, это будет поражение всего российского общества. Во всяком случае до того момента, пока не появятся силы, которые возьмут на себя ответственность за поражение, т.е. пока кто-то не проявит политическую волю к демонтажу путинизма. 

Вторая проблема: это крах всего постсоветского 30-летия, и теперь неясно, будет ли второй шанс демократизации, когда он будет, возможен ли он воообще, учитывая что поражение будет питать совершенно иррациональный ресентимент и очередной реваншизм. Лет десять после поражения все это будет гнить внутри, "в границах 1991 года", прежде чем появятсчя какие-то контуры возможностей обновления. 

Третья проблема: слишком много наивных упований - "распад РФ", "вырвать ядерные зубы, денуклеаризация" и т.д. Это упования забивают собой вопрос о том, как именно должен строиться курс на "де-империализацию" для поствоенного российского общества, поскольку сама по себе "дезинтеграция" не снимает проблемы "имперскости". И лучшее доказательство этому - ленинизм и распад на 23 республики (как показал подобно Эткинд), а затем это все собралось как капли воды на стекле опять в большую лужу с глобальным проектом. Поэтому вопрос не в том, будет ли "Бурятия свободной", а в том, как переработать дискурсивные элементы этого "имперского влечения". 

Пока мы видим только одно: истерически нарастает иррациональность по мере продвижения к поражению. На уровне: не пейте воды из-под крана, украинские диверсанты готовятся отравить колодцы и "сниму квартиру в мск в зоне покрытия средствами ПВО", дальше будут искать "распутина при дворе, который прогерманский и все из-за него...", а потом будет как в книге Булдакова о состоянии психики миллионов в 1920-е гг: после двух лет поражения и хаоса, и утверждения какой-то большевистской власти, все - сумасшедшие.

Илья Забежинский, Александр Кравецкий: Как появился концепт "Святая Русь"

Выражение «Святая Русь», по всей видимости, пришло из фольклора («Приходил Егорий на Святую Русь…»). В древнерусской письменности это выражение впервые фиксируется лишь в 1642 г. в «Повести об Азовском осадном сидении», которая пронизана фольклорными мотивами.  И это единичное употребление. 

В моду «Святая Русь» вошла после войны 1812 г. В романе Загоскина «Русские в 1812 г.» это выражение встречается 22 раза. Тогда же возникает противопоставление имперской России и Святой Руси как живого и мертвого (это хорошо формулировал В.Жуковский). 

Но в  литургической письменности этого выражения нет вплоть до начала ХХ века. Первая фиксация этого выражения в богослужебном тексте – Служба  святителю Гермогену, созданная не ранее 1913 г. 

И, наконец, в середине ХХ в. еп. Афанасий (Сахаров) создает знаменитую стихиру, куда вошли слова: «Русь святая, храни веру православную». За те десятилетия, когда версия "Службы всем святым в Земле Русской просиявшим», включающая эту стихиру, распространялась в самиздате, она приобрела огромную популярность. В постсоветское время путь этого выражения в гимнографию был открыт. 

Теперь же мы видим, что фольклорные образы  Святой Руси и выдумки литераторов-романтиков на наших глазах превратились чуть ли не в церковное вероучение.

Андрей Васильев: Суть современного издания русской идеи: «сознательно встать на сторону Тьмы»

Один из знаменосцев «русской весны» Константин Крылов (умер в 2020 г.) очень точно определил суть современного издания русской идеи: «сознательно встать на сторону Тьмы».

Согласно Крылову для конструирования русского мифа не надо искать какие-либо позитивные ценности, а просто отвергнуть все, что Запад отождествляет с добром, светом, разумом. 

Дьявол, как известно, обезьяна Бога, поэтому, чтобы встать на его сторону достаточно просто выворачивать наизнанку позитивные ценности гуманизма, христианства, римского права и греческой демократии, на которых стоит Запад.  

Вывод из этого следует вполне простой. 

Если Запад, например, считает войну злом, то русские должны объявить войну благом и развязывать как можно больше войн. 

Если Запад утверждает гуманистический идеал, то русские должны обесценить человеческую жизнь, уничтожая как можно больше людей, неважно своих или чужих, в войнах и концлагерях. 

Все существовавшие ранее самые злодейские и кровавые режимы объясняли творимое им зло, тем, что оно необходимо для достижения добра. И в этом была их слабость, поскольку обнародование данных об их преступлениях, лишало эти режимы поддержки. Крылов предлагает русским с самого начала честно и открыто заявить, что они будут творить зло ради самого зла.

Целью диктатуры должны быть диктатура, а не какое-то мифическое «улучшение благосостояния народа». Целью террора – террор. Целью насилия – насилие. Целью пыток – пытки. Все это еще в «1984» О’Брайен популярно объяснил Уинстону.

И «Русский мир», и «Русский миф», какими их хотел видеть Крылов, должны быть построены на этих принципах.

19.01.2023

Александр Волынский: Россия - это монструозное отчуждение человека от жизни / Alexandr Volynsky: Russia is a monstrous alienation of man from life

В России ЕДИНСТВЕННОЙ скрепой может быть только ВОЙНА. 

В такой огромной и неравномерно богатой стране никогда ничего, кроме войны и подготовки к очередной войне придумать не могли. 

Православие, коммунизм, либерализм - это все наносное, главное - ВОЙНА, ну понятно, что за справедливые интересы русского народа. 

Более лицемерного и циничного государства, чем Россия, нет, ибо главная его цель - это САМОСОХРАНЕНИЕ за счет систематического террора над подвластным населением. 

В такой ситуации каждый русский хочет встроится в систему власти, не понимая, что Россия пожирает ВСЕХ. 

Никакой общественный договор в России невозможен, ибо Россия - это монструозное отчуждение человека от жизни, Россия - это культ СМЕРТИ, Россия - это страх, боль, кровь и СМЕРТЬ при любых режимах и во все времена.

-----------------------

In Russia, the ONLY tie can only be WAR.

In such a huge and unevenly rich country, they could never come up with anything but war and preparation for another war.

Orthodoxy, communism, liberalism are all superficial, the main thing is WAR, well, it’s clear what the just interests of the Russian people are.

There is no more hypocritical and cynical state than Russia, because its main goal is SELF-PRESERVATION through systematic terror over the subject population.

In such a situation, every Russian wants to integrate into the system of power, not realizing that Russia is devouring EVERYONE.

No social contract is possible in Russia, because Russia is a monstrous alienation of man from life, Russia is a cult of DEATH, Russia is fear, pain, blood and DEATH under any regimes and at all times.

Adinath Jayadhar: Происходит трансформация самодержавного авторитаризма в авторитарный тоталитаризм

 Сегодня происходит трансформация самодержавного авторитаризма в авторитарный тоталитаризм. Поговорим о том, что ждёт миллионы людей в случае, если диктатор не сгинет, но сохранит свою власть. Авторитарный тоталитаризм – тип недемократического политического режима, основанного на несменяемой централизованной власти одного человека или группы лиц, форма отношения общества и власти, при которой политическая власть стремится к полному (тотальному) контролю людей и общества, ставя задачу полностью контролировать все аспекты человеческой жизни, как общественной, так и личной. Проявления оппозиции в любой форме пресекаются или подавляются государством.

Признаки авторитарного тоталитаризма:

Наличие одной всеобъемлющей идеологии, на которой построена политическая система общества. Её обязаны поддерживать все граждане, тех, кто её не поддерживает, государство карает. Все стороны жизни общества и отдельной личности подчинены идеологии, государство строго следит за единомыслием и наказывает за инакомыслие. Всё общество страны обязано думать так, как думает правитель, говорить так, как говорит правитель, действовать так, как велит правитель, предпочитать в культуре то, что предпочитает правитель.

Крайне высокая роль государственного аппарата; проникновение государства практически во все сферы жизни общества.

Отчуждение народа от власти: сужена или сведена на нет сфера применения принципов выборности государственных органов и должностных лиц, гласности их деятельности, подотчётности и подконтрольности их населению. Народ лишён функции политического субъекта, в авторитарном тоталитаризме он лишь объект.

Массовая десубъективизация, формирование идеи фикс и превращение масс населения в одержимых осуществителей этой идеи и её навязывании всему миру.

Передача государственной власти от отцов к детям, и затем к внукам. Кастовость общества. Узкая верхушка имеет широкие права, народ имеет обязанность подчиняться, оппозиция и инакомыслящие люди стигматизированы и поражены даже в праве на обычную жизнь.

17.01.2023

Елена Груздева: Обыкновенный рашизм

В конце августа 2022 года, спустя полгода полномасштабной войны России в Украине, всероссийский центр изучения общественного мнения (ВЦИОМ) привел статистические данные, которые отражают отношение жителей России к войне: 75% россиян поддерживают войну, которая до сих пор в РФ завуалировано называется спецоперацией (СО). Как оказалось, ни активные боевые действия, ни огромное количество жертв, ни жесткие санкции и ухудшение экономической ситуации в целом не повлияли на общественное мнение внутри страны-агрессора. По данным того же ВЦИОМа, спустя сутки после начала СО 65% россиян высказались «за» и 25% не поддержали действия РФ. В середине марта ситуация была уже 75/17, которая и держится до сих пор. Можно было бы усомниться в этих данных, как во всем объеме фейковой информации, публикуемой в официальных российских СМИ, но как тогда объяснить огромное количество русских военных, которые продолжают наступать на Украину, бомбить ее города, убивая мирных жителей и стирая инфраструктуру с лица земли, а также отсутствие протестных движений в самой стране-агрессоре?

В чем загадка одуревшего орка, который с дикой яростью и страстью, круша все живое, выстроенное за 30 лет независимости, пытается насадить «руZкий мир», приставив курок к виску каждому украинцу? В первые недели войны, когда в программе блогера Владимира Золкина (1) я слушала русских пленных, невозможно было не вспомнить «банальность зла» Ханны Аренд: «Я военный человек, я выполнял приказ». Тогда мы все понимали, что нужно отделять путинскую верхушку и обычный русский народ, который должен быть против войны. Но нет. Спустя полгода стало очевидным другое: именно народ за войну, и может даже Путин является заложником когда-то им самим выстроенной концепции. Если он является имперцем, «собирателем земель», возжелавшим учинить передел мира по своим правилам, то кем являются миллионы жителей РФ, если не соучастниками так называемой «спецоперации», а по сути самой страшной войны, развязанной Россией в Европе после Второй мировой?

16.01.2023

Mikhail Epstein: Schizophrenic fascism: on Russia’s war in Ukraine

Studies in East European Thought volume 74, pages 475–481 (2022)

Abstract

This essay describes some of the literary, psychological, and historical causes of Russia’s war in Ukraine (2022) based on observations of the national character found in the fiction of Aleksandr Pushkin and Fyodor Dostoevsky and in philosophical and psychological essays of Petr Chaadaev, Sergei Askol’dov, and Sigmund Freud. The political ideology that stands behind the war can be characterized as schizofascism, or schizophrenic fascism that embraces the contradiction between archaic myths, chauvinism, and xenophobia, on the one hand, and corruption and cynicism, on the other. Citing the controversial results of sociological polls indicating both Russians’ aspiration for friendship with Ukraine and their support for the aggressive war, the author explores the deep ambivalence inherent in the psychology of Russians as historical successors of the Golden Horde and the Moscovite State, incorporating the legacy of nomadism, militarism, messianism, and autarky.

Schizophrenic fascism

Schizofascism is fascism under the guise of the fight against fascism. Fascism itself is an integral worldview that combines ethnic or racial superiority, imperialism, nationalism, xenophobia, great-powerhood, antidemocratism, and antiliberalism. Schizofascism is a split worldview, a caricature of fascism, except that it is a serious, dangerous, and aggressive caricature. Schizofascism manifests itself in a hysterical hatred of freedom, democracy, everything foreign, and people of a different identity, as well as in the hunt for enemies and traitors among one’s own people. However, this chauvinist worldview now finds itself suffering a schizophrenic schism with its desire to enjoy the very benefits the “enemy” provides: real estate abroad, the privilege of giving your children an education in “Gayrope” and “Yankostan,” concealing your accounts in foreign banks, and so on.Footnote1

According to a survey back in July 2019, an absolute majority (85%) of Russians thought that friendly relations with Ukraine were important for Russia (Mukola.Mukola.net novosti 2019). Nothing has changed in the 2.5 years since. There have been no particular clashes in the Donbas, and the ceasefire has continued. However, according to a survey by the Levada Center (March 2022), 81% of Russians approve of Russia’s war against Ukraine. One and the same people, moreover a larger part of the population, want friendship with Ukraine—and also approve its annihilation. Is not that schizophrenia?

In Russian schools they teach humanism, read the great classics, and sympathize with the so-called “little man” famous in works by Aleksandr Pushkin and Nikolai Gogol. Holy Scriptures, teachings of the saints, and catechisms are available at every stall. Every day believers recite prayers and clergy perform rituals connected with the flesh and the blood of the crucified man who gave his life for humanity. Yet this does not prevent them from supporting war, killing thousands of their completely innocent brothers in faith, and extolling the leader who is forcing them to be at odds with the whole world. How can the same lips extol both Christ and Putin?

Историософия Интертрадиционала / The historiosophy of the Intertraditional

 Историософия Интертрадиционала

Человечество – это наследники третьего поколения Титанов – гиперборейских олимпийцев. Человечество Севера  –  богоблагословенные потомки святого праотца Иафета / Япета / Пра-Джапати / Буто / Птаха / Патекатля / Пачакамака

Они победили и изгнали «во тьму кромешную» («Тартар») Врагов рода человеческого ("Гигантов", "Других", "Ахерот", "Мегацитл"), установив великий «Олимпийский порядок».  

Но  Враги успели вывести особый род биороботов-"големов" – деструкторов и фальсификаторов, "беструр". Именно смешанием с людьми на генетическом уровне эти  «големы»-«беструры» вызвали вырождение («атавизацию») большинства человечества, а также привели к тому, что у человечества господствующую функцию завоевала големовская доминанта – "рассудок", который, в отличие от "разума", связан с расчетливостью и выгодой, и который нивелирует изначально присущий человеку инстинкт – «моральное чувство», которое проявляется в симпатии, сочувствии, сострадании и бескорыстности. Таким образом, рядом с «человеком разумным» (homo sapiens) появился паразит жизни – homo capiens (от латин. capio – «брать, присваивать» = санскр. grah «брать, присваивать» > слав. greh  «грех»). 

И мир все больше и больше начал погружаться в Инферно (Ад), «войну всех против всех», забыв своё подлинное Небесное Братство и подменив его братством Каина и Авеля – «Убийцы и Жертвы».

В этой ситуации жрецы-хранители принципов олимпийцев стали воспитателями новых рас спасителей («Реноватов») всего мира, образом которых стал Геракл (Геркулес, Ярослав, Маджид, Махима,  «Хвалимый-и-Славный»), пророк «гуманного зевсизма», «Император Человечества», служитель и верховный наместник (халиф) Неба на Земле.

Но после победы и, казалось бы, полного поражения сил зла, агенты вырождения опять восставали и, словно цунами, вновь накатывались на Благословенный Мир. И против них на бой вынуждены были идти снова и снова новые и новые поколения Героев Человечества – «сыновей и внуков Геракла».

Но неужели этому не будет конца? Неужели эти циклы вторжения и отступления зла и борьбы с ним вечны? Увы, есть только надежда, что современный бой с агентами Врага будет последним.

Организационно мы представлены метагуманитарным" движением "Интертрадиционал", считающим возможным освобождение изначальной (примордиальной) Традиции из порабощения профанирующим миром, в котором правят агенты Злого Вора-Демиурга, Отца Лжи и Нечести (Ахримана).

Нашим Движением никто не управляет. Некоторые добровольно принимают на себя организационные функции, но это вопрос личного побуждения, а не обязанности. Вне своих опорных точек-социумов мы должны быть рассеянны как звезды в небе и сиять каждая в своем созвездии. Наше братство лежит на ином уровне. Враг его чует, но не может осмыслить, и тянется к профаническим аллегориям. Отсюда сравнение с масонами. Но масонство – это самодеятельность, проваливающаяся в геенну.

Наши нити ведут к Грядущему Хельги Аватаре (да ускорит Промысел его приход!) и никакие сравнения здесь не уместны. Но сам принцип некоей "ложи" – основанной не на политдоктрине, не на этнической, ни на какой иной профанической почве, а только на принципе братства обладателей истины из числа меньшинства, которое является "моральным большинством".

Первым шагом подъема из безысходности Инферно должно стать насыщение Ноосферы светлыми образами и создание соответствующего образа Человека ("Воина Света"). 

Второй шаг - создание критической суммы таких людей ("Офицеров Дхармы")

Третий - качественное переустройство общества ("Реконструкция Будущего").  Должен их пройти  каждый человек, заинтересованный в наступлении светлого будущего.


The historiosophy of the Intertraditional

Mankind is the heirs of the third generation of Titans - the Hyperborean Olympians. Humans of North are the divinely blessed descendants of the holy forefather Japheth / Iapetus / Pra-Japati / Buto / Ptah / Patekatl / Pachacamak. 

They defeated and expelled "into the pitch darkness" ("Tartarus") the Enemies of the human race ("Giants", "Others", "Acheroth", "Megacitl"), establishing the great "Olympic order". 

But the Enemies managed to bring out a special kind of biorobots - "golems" - destructors and falsifiers, "bestrurs". It was by mixing with people at the genetic level that these "golems" - "bestrurs" caused the degeneration ("atavization") of the majority of humanity, and also led to the fact that the dominant function of humanity was won by the golem dominant - "reason", which, unlike "mind" is associated with prudence and profit, and which levels out the instinct inherent in man - "moral feeling", which manifests itself in sympathy, compassion and selflessness. Thus, next to “reasonable man” (homo sapiens) appeared a parasite of life – homo capiens (from Latin capio – “take, appropriate” = Skt. grah “take, appropriate” > Slav. greh “sin”). 

And the world began to sink more and more into Inferno (Hell), "the war of all against all", forgetting its true Heavenly Brotherhood and replacing it with the brotherhood of Cain and Abel - "Killers and Victims".

In this situation, the priests-keepers of the principles of the Olympians became the educators of new races of saviors (“Renovats”) of the whole world, the image of which was Heracles (Hercules, Yaroslav, Majid, Mahima, “Praised-and-Glorious”), the prophet of “humane Zeusism”, the "Emperor of Mankind", the Servant and Supreme Governor (Caliph) of Heaven on Earth.

But after the victory and, it would seem, the complete defeat of the forces of evil, the agents of degeneration again rose up and, like a tsunami, again rolled onto the Blessed World. And against them, new and new generations of Heroes of Humanity - "sons and grandsons of Hercules" were forced to go to battle again and again.

But will this never end? Are these cycles of the invasion and retreat of evil and the fight against it eternal? Alas, there is only Hope that the modern battle with the agents of the Enemy will be the last.

Organizationally, we are represented by the metahumanitarian movement -"The Intertraditional", which considers it possible to liberate the Original (Primordial) Tradition from enslavement by a profane world, in which the agents of the Evil Thief-Demiurge, the Father of Lies and Unholyness (Ahriman) rule. 

No one controls our Movement. Some volunteer to take on organizational functions, but this is a matter of personal motivation, not obligation. Outside of our reference points-societies, we should be scattered like stars in the sky and shine each in its own constellation. Our Brotherhood is on a different level. The enemy senses it, but cannot comprehend it, and is drawn to profane allegories. Hence the comparison with the Freemasons. But Freemasonry is self-activity, falling into Gehenna. 

Our threads lead to the Coming Helgi Avatar (may Providence hasten his coming!) and no comparisons are appropriate here. But the very principle of a certain "lodge" - based not on political doctrine, not on ethnic, on any other profane ground, but only on the principle of the brotherhood of the holders of the truth from among the minority, which is the "moral majority". 

The first step in the rise from the hopelessness of the Inferno should be the saturation of the Noosphere with light images and the creation of the corresponding image of a Human ("Warrior of Light"). 

The second step is the creation of a critical sum of such people ("Officers of Dharma"). 

The third is the qualitative reorganization of society ("Reconstruction of the Future"). Every person interested in the onset of a brighter future should go through them.

15.01.2023

Андрей Сошников: Завоювання Індії аріями

Наприкінці II тис. до н. е. до Індії проникли кочові племена аріїв. Вони просувалися зі стадами худоби та табунами коней широкими просторами Індії з північного заходу на Схід і Південь. Очолювали племена раджі – вожді, яких обирали зі знатних людей.

Назва «арії» походить з санскриту «ā́rya», що означає – благий, благородний, сонячний, світлий. Це слово закарбував давньогрецький бог війни – Ares.  Прабатьківщиною, колискою аріїв, на думку багатьох дослідників та вчених, є Північне Причорномор’я – саме там вперше з’явився ген європейців – R1A. Звідти розповсюдилася і мова індоєвропейців.

Гонячи  свої стада, арії вступили через Кабульський прохід і Кашмірську долину в Пенджаб (тобто П’ятиріччя) – широку область, зрошувану річками Індом та його чотирма притоками. Родюча країна вже була зайнята темношкірими дравідами, які знали землеробство і вміли обробляти метали. Почалася запекла боротьба: горді своєю зовнішністю, високі та стрункі, з правильними рисами обличчя, завойовники називали своїх супротивників, низькорослих, косооких, з плескатими носами – даса (відщепенцями, дияволами). На багатий край, що відкрився перед ними, вони дивилися як на обітовану землю, називаючи його Аріаварта (тобто «країна аріїв»); поступово вони відтіснили тубільців у гори, а тих, що залишилися, звернули в рабство.

Пам’ятками перемог аріїв на темношкірими тубільцями служать священні пісні та молитви, зібрані у книзі Ріг-Веда (Веда означає «мудрість», «наука», слово того ж кореня, що наше «відати», «віщий»). У зверненнях до богів відкривається характер аріїв; видно вплив на них величної природи, де біля підніжжя високих гір, покритих вічним снігом, вириваються могутні багатоводні потоки, де око сліпить яскравість і строкатість казкових тропічних лісів: уява тих, хто молиться, схильна до перебільшення, до захоплення. Аріям здається, що їхні боги – світлі, благодійні, тоді як над темним світом їхніх ворогів панують чорні, страшні, диявольські сили. 

Найстарший з арійських богів, Варуна, небесний цар з багатьма головами, тисячоокий, зі зверненими в усі країни світу руками та ногам, охоронець Ріти (віковічного світового порядку, вселенської гармонії, вищої моралі, що її не можуть змінити навіть боги). За ним іде трійця богів: Індра, Сур’я, Агні.

13.01.2023

Кирилл Серебренитский: И это только начало стагнации... / Kirill Serebrenitsky: And this is just the beginning of stagnation...

Во второй половине XIX cтолетия в Европе и Северной Америке литература окончательно превратилась, наконец, в профессию, причём достаточно престижную и неплохо оплачиваемую. И - мгновенно, в какие-то семь-восемь лет, как по взмаху волшебной палочки: крушение цензуры, невиданная и всевластная свобода слова. 

Крепостное право в России и рабство в Северо-Американских Соединённых Штатах отменено одновременно, в начале 1860х. Вместе с цензурой. 

Вторая половина XIX столетия:  технологический прорыв, совершенно фантастический, как десант невидимых добрых инопланетян, которые решили, из жалости, поделиться технологиями: в течение трети столетия -  электричество, радио, автомобили, аэропланы, дирижабли, пароходы, кардиохирургия и онкология, психология и психиатрия, конвейерное производство и таблица Менделеева. Намечены общие очертания концепции кибернетики и астронавтики...

Сейчас литература - уже точно не профессия, и даже средневековая эзотерическая престижность этого занятия напрочь уничтожена всеобщим грамотейством. Писатель сам оплачивает свое писательство, как пьяница платит за своё пьянство. 

Цензура переживает триумф, о котором и мечтать не смела во времена королей и императоров: патриотическая, демократическая, толерантная, юридическая, ювенальная, гендерная, феминистская, национальная и интернациональная, государственная и общечеловеческая, антирасистская, антинацистская и антиэкстремистская, антиплагиатная и антисуицидальная, религиозная и секуляристская, - 

это тысячеуровневая вавилонская башня цензуры пристально следит уже не за книгами и статьями, как двести лет назад, 

- она охотится уже не на авторов, как в былые, времена, а на читателей; 

- электронные церберы отслеживают не тексты, даже не фразы, а отдельные запретные слова; и таких, вычеркнутых из употребления, слов становится всё больше. 

.... А астронавтика уже свёрнута, если кто заметил. Межпланетные полёты уже никого не интересуют, и даже из голливудских сценариев исчезли инопланетяне. 

Космические корабли так и болтаются на околоземной орбите, как шарики на ёлке, и уже обретают такое же предназначение - традиционного украшения.

Ещё один фактор, по сути гораздо более значимый, чем паралич астронавтики, - это интеграция коммунистического Китая в мировую экономику, то есть - возвращение рабства.

И это только начало стагнации...

---------------

In the second half of the 19th century in Europe and North America, literature finally turned into a profession, and quite prestigious and well paid. And - instantly, in some seven or eight years, as if by a wave of a magic wand: the collapse of censorship, unprecedented and all-powerful freedom of speech.

Serfdom in Russia and slavery in the North American United States were abolished simultaneously, in the early 1860s. Along with censorship.

The second half of the 19th century: a technological breakthrough, absolutely fantastic, like a landing of invisible good aliens who decided, out of pity, to share technology: for a third of a century - electricity, radio, cars, airplanes, airships, steamships, cardiac surgery and oncology, psychology and psychiatry, conveyor production and periodic table. The general outlines of the concept of cybernetics and astronautics are outlined...

Now literature is definitely no longer a profession, and even the medieval esoteric prestige of this occupation has been completely destroyed by universal literacy. The writer pays for his writing, just as a drunkard pays for his drinking.

Censorship is experiencing a triumph that it could not even dream of in the days of kings and emperors: patriotic, democratic, tolerant, legal, juvenile, gender, feminist, national and international, state and universal, anti-racist, anti-Nazi and anti-extremist, anti-plagiarism and anti-suicidal, religious and secularist,

this thousand-level Babylonian censorship tower is no longer closely following books and articles, as it was two hundred years ago,

- it no longer hunts for authors, as in the old days, but for readers;

- electronic Cerberus monitors not texts, not even phrases, but separate forbidden words; and there are more and more such words, crossed out of use.

.... And astronautics has already been curtailed, if anyone noticed. Interplanetary flights are no longer of interest to anyone, and even aliens have disappeared from Hollywood scenarios.

Spaceships dangle in near-Earth orbit like balls on a Christmas tree, and are already acquiring the same purpose - a traditional decoration.

Another factor, in fact much more significant than the paralysis of astronautics, is the integration of communist China into the world economy, that is, the return of slavery.

And this is just the beginning of the stagnation...

09.01.2023

Володимир Вятрович: "Фактор Путіна" як причина робити вибір

Ця частина українців  не хотіла змінюватися. Бо для цього слід докласти зусиль, зазнати дискомфорту від нового, незвичного. Хто сказав, що кращого? І взагалі - яка різниця? Не чіпайте мене, я поза політикою. 

Вони не брали участі в майданах чи загалом громадсько-політичному житті країни. Бо це все рухи від зрозумілого, знайомого, хай навіть не найкращого, але передбачуваного, у незрозуміле, незнайоме, непевне. 

Вони були проросійськими чи просовєтськими не в силу якогось продуманого вибору, а по інерції. Російська мова, попса Кіркорова, чи «іронія судьби» - це й так було до моменту, коли можна було обирати. 

А коли з’явилася пропозиція з української чи світової культури, вони відмовилися не від неї, а від можливості вибирати

Так само в політиці вони не терпіли виборів, бо доводилося обирати. Тому якщо голосували, то за владу (незалежно, хто її представляє), щоб потім, як завжди, лаяти її як чужу і погану. Тому, що у світі, де вони формувалися, влада ніколи не була і не могла бути своєю. 

Війна, яка почалася 24 лютого (а для них вона почалася саме в цей день, бо все, що було з 2014 - це не з ними, не про них, це «політики понавигадували») зруйнувала їхній світ. Бо росіяни та білоруси, які були братами,виявилися катами. Путін та Лукашенко з нормальних керівників («не те, що наші»), яких вони поважали за «порядок» в цих країнах, раптом принесли звідти до нас не його, а хаос і розруху. 

Війна змусила їх робити те, що вони найбільше не хотіли робити - вибирати: 

- їхати чи лишатися, 

- співпрацювати з окупантами чи чинити спротив, 

- тікати у сховище чи забити на цю серену. 

Щоденний вибір, від якого залежить не лише якість, але й тривалість життя. Все те, що по замовчуванню вважалося своїм (музика, фільми, герої минулого) виявилося чужим, бо його використовували незвані гості, і ворожим, бо вони вбивали, навіть тих, для кого «яка різниця», хто «поза політикою». Джерелом трасформацій стало не внутрішнє рішення, а зовнішня агресія. Їх нинішній проукраїнський вибір - це спосіб захистити свій світ від хаосу, який з війною приніс Путін. Тому вони з тих, хто на думку російського диктатора мав зустрічати його армію хлібом-сіллю, перетворилися в тих, хто чинять спротив і підтримують Україну. 

Вони відкривають для себе її культуру, мову, історію. Приймають їх, стають українцями не лише за паспортом, але й за усвідомленим вибором.

07.01.2023

Амвросий фон Сиверс: Рождение Превечного

       Рождество Христово имеет много аспектов — хронометрический, астрономический, исторический, социальный и. Естественно, богословский. Множество ересей с древности касалось именно сей важной темы. Причем полемика велась исключительно на смысловом (или логическом) плане, т. к. все стороны ссылались на одни и те же тесты, однако выстраивали совершенно противоположную аргументацию.

     Евангельское чтение, положенное к сему дню, исключительно историческое, хотя и являет чудо. Определенную грань сего таинственного события открывает чтение паремии: «В начале сотвори Бог небо и землю. Земля же бе невидима и неустроена, и тьма верху бездны: и Дух Божий ношашеся верху воды. И рече Бог: да будет свет, и бысть свет. И виде Бог свет, яко добро: и разлучи Бог между светом, и между тьмою. И нарече Бог свет день, и тьму нарече нощь. И бысть вечер, и бысть утро, день един. И рече Бог: да будет твердь посреде воды, и да будет разлучающи посреде воды и воды: и бысть тако. И сотвори Бог твердь: и разлучи Бог между водою, яже бе под твердию, и между водою, яже бе над твердию. И нарече Бог твердь, небо: и виде Бог, яко добро. И бысть вечер, и бысть утро, день вторый. И рече Бог: да соберется вода, яже под небесем, в собрание едино, и да явится суша: и бысть тако. И собрася вода, яже под небесем в собрания своя, и явися суша. И нарече Бог сушу землю: и собрания вод нарече моря. И виде Бог, яко добро. И рече Бог: да прорастит земля былие травное, сеющее семя по роду и по подобию, и древо плодовитое творящее плод, емуже семя его в нем по роду на земли: и бысть тако. И изнесе земля былие травное, сеющее семя по роду и по подобию, и древо плодовитое творящее плод, емуже семя его в нем по роду на земли: и виде Бог, яко добро. И бысть вечер, и бысть утро, день третий».

Очень странная паремия, где ни словом не обмолвились о рождении Мессии! Однако, она с древнейших времен присутствует в церковном круге чтения. Случайного выбора текстом не бывало никогда. Более того, сам литургический круг восходит к древне-еврейскому. Но вопрос остается прежним: почему рождение Богомладенца каким-то образом соотносится с сотворением мiра?

    Уже из самого вышеозначенного факта можно предположить онтологическую связь. В Древней Церкви рождественское чтение включало в себя не только тексты из синоптических евангелий, но и пролог из Евангелия от Иоанна. Греческий текст его таков: «Ἐν ἀρχῇ ἦν ὁ Λόγος, καὶ ὁ Λόγος ἦν πρὸς τὸν Θεόν, καὶ Θεὸς ἦν ὁ Λόγος. Οὗτος ἦν ἐν ἀρχῇ πρὸς τὸν Θεόν, πάντα δι’ αὐτοῦ ἐγένετο, καὶ χωρὶς αὐτοῦ ἐγένετο οὐδὲ ἓν ὃ γέγονεν» (Ин.1:1-3).

Пролог считается весьма архаической частью сего евангелия, и автором пролога является не Иоанн, всего лишь включивший данный текст (вероятно, гимн) в качестве начала. Сами слова «в начале» как бы соотносили одно с другим.

02.01.2023

Футувват как путь (доклад Салмана Севера) / Футувва (доклад Элиаса Отиса)


Элиас Отис: Футувва

Футувва (по-арабски فتوة, «молодость» или «рыцарство») — концепция нравственного поведения, вокруг которой развивались многочисленные институты средневековых братств. Обладая характеристиками, аналогичными рыцарству и добродетели, эти общинные ассоциации арабских мужчин приобрели значительное влияние как стабильные социальные единицы, оказывающие религиозное, военное и политическое влияние в большей части исламского мира.

1. История и развитие
1.1. Происхождение
В самом буквальном смысле слово «футувва» обозначает молодость. Только в VIII веке нашей эры это слово стало обозначать нечто вроде морального кодекса. Эволюция этого слова от физического свойства к моральным основам была вызвана слиянием и исламизацией персидских и арабских традиций.
Распространение ислама сопровождалось и распространением образа идеального арабского мужчины, или фата. Даже в доисламскую эпоху эта тема фигурировала в популярной форме поэзии, вращавшейся вокруг некоего Хатим ат-Таи, знаменитого арабского поэта, известного своей щедростью. Ат-Таи вновь появляется в ранней литературе футуввы как доисламский предок рыцарского этического кодекса, который позже найдёт выражение в подобных исламских фигурах, прежде всего — в образе Али ибн Абу Талиба. Со временем эта поэзия придаст фата — эпитету, используемому в Коране для прославления праведности таких фигур как Юсуф, Ибрагим или Спящие в Пещере — более глубокий нравственный смысл. На развитие арабского представления об идеальном человеке в дальнейшем повлияли персидские концепции джаванмарди — аналогичная система идеалов, тесно связанных с суфийскими орденами.
Одна из самых ранних попыток кристаллизовать концепцию футуввы в литературной форме появляется в трактате IX века «Абу аль-Фатих», в котором фата связывается с ожиданиями, определяющими поведение за столом. Ассоциации молодых людей, упомянутые в кодексе «Аль-Фатих», — предшественники более формально организованных братств последующих веков, — впервые описаны в «Китаб аль-Агани», антологии стихов и песен арабских народов IX века. Хотя футувва в стихотворениях явно не упоминается, они описывают новый класс молодых людей Сирии, которые регулярно собирались вместе, чтобы выпить и повеселиться, и критикуют их за склонность игнорировать законы местного губернатора. Эта явная стандартизация ранее туманной концепции моральной праведности задала тон более обширным кодексам футуввы, которые начали разрабатываться между XI и XIX веками н. э.
«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти