Політичне є продуктом людського духу, тому як і будь-яка система цінностей воно має філософську основу й відображає певну інтерпретацію сенсу та шляхів людської історії та власного місця в ній.
"Філософську вісь" лібералізму складає номіналізм, емпіризм та механіцизм.
Саме ці три складові і сформували нове розуміння природи реальності в якому ми зараз і перебуваємо.
Нагадаємо щодо суперечка відносно "універсалій", коли вималювалися три позиції щодо світу ідей - належали Іоанну Скоту Ерівґені, Фомі Аквінському та Вільяму Оккамі.
Ідеї останього походять з переконання, що жодних сакральних реалій самих по собі не існує, є лише світ матеріальних речей, і людський розум конструює на підставі спостережень за ним свої знання.
Визнання первинності існування речей ставило в центр уваги спостереження та експеримент за речами.
З цього народжується філософська концепція, що отримала назву "емпіризм" (досвід).
Емпіризм говорить, що єдиним джерелом та критерієм всіх знань є досвід і, відповідно, всі знання ґрунтуються тільки на досвіді. З погляду емпіризму, нічого неможливо довідатися про світ, окрім як з спостережень за реально існуючими речами в умовах досвіду.
Основний принцип емпіризму полягає в тому, що життєва практика, мораль та наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.
Сакральність Буття відкидається прихильниками емпіричної філософії, як забобон, який фальсифікує картину спостережуваної зовнішньої реальності. Культи та обряди, традиції та міфи, давні заповіти та перекази, духовний та релігійний досвід не мають жодного сенсу в реальному житті.
"Філософську вісь" лібералізму складає номіналізм, емпіризм та механіцизм.
Саме ці три складові і сформували нове розуміння природи реальності в якому ми зараз і перебуваємо.
Нагадаємо щодо суперечка відносно "універсалій", коли вималювалися три позиції щодо світу ідей - належали Іоанну Скоту Ерівґені, Фомі Аквінському та Вільяму Оккамі.
Ідеї останього походять з переконання, що жодних сакральних реалій самих по собі не існує, є лише світ матеріальних речей, і людський розум конструює на підставі спостережень за ним свої знання.
Визнання первинності існування речей ставило в центр уваги спостереження та експеримент за речами.
З цього народжується філософська концепція, що отримала назву "емпіризм" (досвід).
Емпіризм говорить, що єдиним джерелом та критерієм всіх знань є досвід і, відповідно, всі знання ґрунтуються тільки на досвіді. З погляду емпіризму, нічого неможливо довідатися про світ, окрім як з спостережень за реально існуючими речами в умовах досвіду.
Основний принцип емпіризму полягає в тому, що життєва практика, мораль та наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.
Сакральність Буття відкидається прихильниками емпіричної філософії, як забобон, який фальсифікує картину спостережуваної зовнішньої реальності. Культи та обряди, традиції та міфи, давні заповіти та перекази, духовний та релігійний досвід не мають жодного сенсу в реальному житті.


















