«Архаїчне» — це не щось стародавнє в негативному сенсі або ж застаріле; під цим словом мається на увазі позитивне значення, представлене давньогрецьким поняттям архе — першооснова, початок, те що творить й не змінюється. Архаїзм — це не повернення у «золотий вік»; це не прив’язаність чи спроби відродження минулого, адже історичне минуле й породило сучасний еґалітарний світ з його універсалістським та споживацьким культом, расовим психозом, етномазохізмом тощо; архаїзм зберігає й передає елітарні цінності та найсильніші з традицій, які є корисними та придатними для реального життя (яке суворе та звитяжне), а не мертві традиції, що придатні лише для музеїв та дослідження вченими.
Археофутуризм передрікає, що XXI сторіччя буде залізним сторіччям штормів, титанічним й трагічним сходженням катастроф, буревії якого знищать сучасну розніжену, еґалітарну й самогубну західну цивілізацію та утвердять архаїчні цінності: войовничість; престиж військової касти; нерівність соціального статусу, але вона не означає несправедливість, що якимось чином принижує людську гідність як нав’язали утопічні еґалітарні ідеології, а явна, де кожен на своєму місці згідно зі своїми здібностями, бо не всі можуть стати конструкторами ракет та генералами, оскільки од народження люди різні, й у кожного здібності відмінні та найкраще пристосовані для різних сфер діяльності; обов’язків відповідним правам; розділенню ґендерних ролей; передачі народних традицій, духовності й організації духовенства; видимих й структурованим соціальним ієрархіям; поклонінню предкам; ініціативним обрядам та випробуванням; відновленню органічних спільнот — від сім'ї до народу тощо. Якщо ж європейці не приймуть архаїчні цінності, то, будуть стертими з лиця землі іншими народами, які вже повернулися до цих цінностей.
Футуризм. З найдавніших часів у європейців активно задіяне футуристичне творче начало; це їхня головна особливість, палкий вогонь життя, жага боротьби, трагічна прометеївська душа, яка зажди прагне пригод, й характеризуються постійним проявом волі та прагне до нових форм цивілізації. Футуризм — це титанічна воля до могутності, нестримність, раціональність та схильність до ризику; внутрішній вогонь європейських людей, що пожирає й водночас підносить їх. Його втілення — це найбільш ризиковані й непосидючі особистості, що прагнуть руху й змінюють світ за допомогою науки й техніки. Це начало породжує серед нас зухвалих, сміливих фаустівських людей з менталітетом борців та заколотників, що все життя палають, що постійно самі себе наражають на ризики й небезпеки, але тим самим вони роблять відкриття, розгадують секрети природи, підкорюють моря і континенти, а в майбутньому й космічний простір. Для футуризму ностальгія за минулим безглузда, оскільки футуризм концентрується на майбутньому.
Сутність футуризму полягає в плануванні та втіленні майбутнього; і ця динамічна сила здатна його втілити як говорить нам історія: авіація, мореплавство, ядерна енергетика, політ на місяць тощо. Однак цю титанічну силу постійно треба загнуздувати, бо завжди є ризик, що він може вийти з контролю, перетворитися у таку собі божевільну жагу «змін заради змін», технологічну одержимість, що знищить сама себе. Тому, футуризм треба загнуздувати архаїзмом; архаїзм підживлювати футуризмом.
Отож, археофутуризм — це світогляд, що одночасно звертається до ультрасучасної науки й традиційних рішень, коріння яких в сивій давнині, і водночас уявляючи собі майбутнє не просто продовженням теперішнього. Замість прив’язаності та ностальгії за минулим — архаїзм; замість модернізму — футуризм. Він відкидає як консерватизм так і традиціоналізм, оскільки останній лише інтелектуалізація традицій, і з'являється, коли традиції помирають, стають фольклором, музейними експонатами, але захищає поняття традиції та традиційного суспільства. Немає нічого більш протилежного європейській традиції, чим традиціоналізм, позаяк традиції змінюються, постійно оновлюються, рухаються вперед, знаходиться в процесі становлення; для археофутуризму традиції — це розвиток; вони створені для того, щоб їх винищувати, вивчати й добирати, позаяк чимало з них породжують та поширюють в сучасному суспільстві різні роду фатальні хвороби. Можна сказати, що археофутуризм — живий традиціоналізм; він об’єднує науку й техніку з архаїзмом й тим самим примирює Еволу і Марінетті, «доктора Фауста» та «трудівників»; врівноважує збереження старих форм та створення нових. Він знищує давно застарілу філософію проґресу й разом з нею відправляє на цвинтар еґалітарні, «гуманістичні» та індивідуалістичні догми модерну, які не придатні для титанічного сторіччя.
