Олег Гуцуляк, Андрій Поцелуйко: Два демографічні континууми Євразії: циркумпонтійський і мезоєвразійський

 Людську історію Євразії можна описувати по-різному: через археологічні культури, через генетичні кластери або через історичні народи. Але всі ці підходи мають одну спільну проблему — вони фіксують “об’єкти”, тоді як реальна історія населення складається з безперервних потоків переміщення, змішування і розщеплення популяцій.

Як альтернативний спосіб опису можна уявити Євразію не як мапу етносів чи культур, а як систему двох великих демографічних континуумів, у яких різні популяції брали участь у різні епохи. Це не “народи” і не “культури” в строгому сенсі, а процеси, що повторювалися і накладалися один на один.

Циркумпонтійський демографічний континуум

Перший континуум умовно можна назвати циркумпонтійським — від простору навколо Чорного моря та суміжних регіонів. Його ядром є ранні неолітичні трансформації, коли землеробство поширюється з південно-західної Анатолії та сусідніх зон у ширші регіони Європи та Західної Азії.

У цьому континуумі беруть участь різні популяції: ранні анатолійські фермери, балканські неолітичні групи, а також місцеві мисливці-збирачі, які поступово інтегруються в нову економічну систему. Важливо, що цей процес не має єдиного “народу” як суб’єкта. Це радше довготривала мережа контактів, обмінів і змішувань, яка формує новий тип демографічної реальності — аграрний світ Євразії.

У цій логіці “циркумпонтійці” — це не етнічна спільність, а умовне позначення всіх популяцій, які були включені в цей фермерський демографічний потік.

Мезоєвразійський степовий континуум

Другий великий процес формує інший тип мобільності — степовий. Його можна назвати мезоєвразійським континуумом, оскільки він охоплює широкі простори євразійських степів і пов’язаних з ними регіонів.

Його ключовою особливістю є поява мобільних пасторальних суспільств, що значно підвищують швидкість демографічних переміщень на величезних відстанях. Одним із вузлових моментів цього процесу є формування та подальша експансія популяцій, пов’язаних з Yamnaya culture, а також їхніх похідних груп.

Однак і тут не йдеться про єдиний народ або стабільну етнічну одиницю. Це радше хвиля демографічної динаміки, яка проходить через різні регіони, змішується з місцевими популяціями і породжує нові культурні та генетичні комбінації.

У цьому сенсі “мезоєвразійці” — це умовна назва всіх популяцій, які брали участь у цьому степовому пасторальному континуумі.

Логіка двох континуумів

Обидва континууми не існують як ізольовані системи. Навпаки, вони постійно перетинаються. Фермерські популяції впливають на степові, а степові хвилі згодом трансформують фермерський світ. Євразія постає як велика зона взаємопроникнення двох демографічних режимів:

аграрного, пов’язаного з осілим землеробством;

пасторального, пов’язаного з мобільністю степових суспільств.

Важливо, що ці континууми не є “народами” або “культурами” у звичному сенсі. Це радше довгі історичні процеси, у яких беруть участь різні популяції в різні моменти часу.

Висновок

Таким чином, циркумпонтійці та мезоєвразійці — це не етнічні або генетичні категорії, а умовні позначення участі популяцій у двох великих демографічних потоках Євразії. Така модель дозволяє мислити історію населення не як набір ізольованих груп, а як динамічну систему континуумів, що формують складну і постійно змінну картину людської присутності на континенті.