Якою мовою розмовляли у Київській Русі? Письменні пам’ятки, що дійшли до нас з княжих часів, написані ченцями на церковнослов’янській мові, яка не є мовою етнічного населення Київської Русі. Церковнослов’янську мову створили у ІХ столітті болгарські проповідники Кирило та Мефодій, запрошені Моравським князем Ростиславом проповідувати християнство серед слов’ян. Для письмового перекладу візантійських релігійних текстів та церковних книг на зрозумілу слов’янам Великоморавії (князівство на території сучасних Чехії та Словаччини) та Болгарії мову, була створена церковнослов’янська (на основі східномакедонського діалекту болгарської мови). Отже, церковнослов’янська писемна мова, яка прийшла в Київську Русь разом з християнством, поєднувала в собі лінгвістичні особливості македонських, моравських та болгарських діалектів. Слов’янські діалекти Київської Русі у формуванні цієї мови участі практично не брали.
Якою була слов’янська мова Київської Русі можна прослідкувати за відхиленнями від канонів церковнослов’янської, яких іноді припускались руські літописці, переходячи в рукописах на мову, якою вони мислили та розмовляли в житті. Ще більш наглядно, рідну мешканцям Русі мову, розкривають чисельні графіті, нашкрябані на стінах давньоруських храмів простими людьми про їх особисті речі.
Якою була слов’янська мова Київської Русі можна прослідкувати за відхиленнями від канонів церковнослов’янської, яких іноді припускались руські літописці, переходячи в рукописах на мову, якою вони мислили та розмовляли в житті. Ще більш наглядно, рідну мешканцям Русі мову, розкривають чисельні графіті, нашкрябані на стінах давньоруських храмів простими людьми про їх особисті речі.





















