Світ навколо Русі змінився.
Акції на світовому ринку просто знецінилися.
Ініціатором з'їзду був переяславський князь Володимир Мономах.
Візантію підкошували внутрішні громадянські війни, корупція та постійні удари (норманів з італійського півдня та турків-сельджуків з анатолійського сходу).
Візантійський золотий солід (номісма), який століттями був доларом Середньовіччя, почав стрімко знецінюватися.
Константинополь більше не міг купувати руське хутро, віск і рабів у колишніх масштабах і за колишніми цінами.
Кінцева точка шляху з варяг у греки збідніла.
Вирок шляху із варяг у греки підписали Перший (1096-1099) та наступні Хрестові походи.
Середземне море раніше було заблоковане арабськими піратами та мусульманськими флотами. ЄС не міг торгувати зі Сходом напряму. Шлях по Дніпру через Київ був унікальним, безпечним обхідним коридором між Балтикою, Візантією та Сходом.
Лицарі прорубали коридор до Єрусалима, італійські морські республіки (Венеція та Генуя) створили потужні флоти, Середземне море відкрилося.
Навіщо німецькому чи французькому купцю пливти Балтикою, тягнути човни волоками через білоруські болота, ризикувати головою на дніпровських порогах через половців, якщо можна сісти на комфортабельний венеціанський корабель у Марселі чи Генуї і за лічені дні допливти прямо до Леванту (Близького Сходу)?
Логістика через Середземне море була в рази дешевшою, швидшою і брала значно більше вантажу, ніж річкові човни-однодеревки.
Шлях із варяг у греки перетворився на регіональну забитими дорогами грунтовку, бо поруч відкрили трансконтинентальний морський хайвей.
Фінал катастрофи настав у 1204 коли хрестоносці під керівництвом венеціанського дожа Енріко Дандоло під час Четвертого хрестового походу штурмом взяли, розграбували і спалили Константинополь.
На місці Візантії виникла бідна Латинська імперія.
Для Києва це був колапс системи. Головний торговий партнер фізично зник. Торгувати по Дніпру стало взагалі нема з ким.
Поки шлях із варяг у греки приносив шалені гроші, Київ мав за що утримувати величезне наймане військо. Будь-який сепаратизм у Новгороді чи Чернігові придушувався моментально: київський князь просто брав чекову книжку, наймав 5 000 варягів чи половців, приїздив і пояснював, хто тут головний.
Коли гроші від транзиту зникли, у київського князя зник фінансовий інструмент контролю. Київ більше не міг фінансувати ЗСУ. Регіональні князі (у Галичі, Владимирі-на-Клязьмі, Чернігові) подивилися на Київ і зрозуміли: Грошей там більше немає. Навіщо нам платити податки факторії, яка нічого не вирішує? Ми тепер будемо жити з власної землі (феодалізм) та локальних ринків.
Галицько-Волинське князівство переорієнтувалося на сухоміжну торгівлю з Польщею, Угорщиною та Німеччиною (сіль, хліб). Новгород переключився на роботу з німецькою Ганзою через Балтику. А Київ залишився без своєї нафтової труби.
Коли у 1240 до Києва підійшли монголи Батия, вони штурмували вже не багату столицю наддержави, а знекровлене, економічно збанкрутіле місто, яке за попередні 50 років кілька разів жорстоко грабували самі ж руські князі (Андрій Боголюбський у 1169-му чи Рюрик Ростиславич у 1203). Князі мародерили колишній центральний офіс, який втратив свої активи.
Орест Субтельний одним із перших у популярній історіографії змістив акцент із суто внутрішніх сварок князів на глобальну світову економіку.
Буквально за кілька днів після закриття з'їзду 1097 року волинський князь Давид Ігорович підступно захопив і осліпив теребовлянського князя Василька Ростиславича. Русь тут же поринула у новий виток громадянської війни, наочно показавши, що паперові договори без реальних економічних та силових важелів у Середньовіччі не працювали.
Комментариев нет:
Отправить комментарий