«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Истинную судьбу анархизма выражает философский анархизм постмодернизма, из которого проистекают консервативные выводы, что технически есть результат прикосновения к трансцендентному, выраженному как, например, снятие бинарных оппозиций и т.п. Симулякр стаёт знамением, постмодернист — консерватором. Эта гремучая смесь либертарианства и консерватизма и есть наша судьба. Ситуация постмодерна приведёт к формированию анархичного общества правого толка.
Помимо естественной эволюции, к тому будут общество подталкивать цветные революции, изначально бывшие помесью консерватизма и либертарианства, от Гапона и Ганди. Будущее — это последние премии нобелевские по экономике. Мухаммад Юнус из Бангладеш реализует леваческие потенции неолиберализма — программы микрокредитования для наибеднейших. Американака Элинор Остром откровенная анархистка: обуржуазившийся пролетариат и средний класс богаты и самостоятельны, и не нуждаются более в опёке ни государства, ни корпорации — общинное самоуправление. На Украине эти тенденции господствующие в будущем, выражает Братство Дмитрия Корчинского.
Уже сейчас можно говорить о проблемах которые перед нами поставит это общество будущего. У анархии в экономике и политике будут те же проблемы, что и у либералов, подобные несамодостаточности рынка как средства экономического регулирования, и обращения эмансипации в насилие, а свободы личности в диктатуру. Так же очевидны проблемы консервативных проявлений анархизма — формальная религиозность со всем её лицемерием, имитациями, политизированностью.
Комментариев нет:
Отправить комментарий