Неандертальці успішно виживали в Євразії протягом сотень тисяч років. Вони стійко переносили суворі льодовикові періоди, вели запеклу боротьбу за існування, полюючи на шерстистих мамонтів та носорогів, і збирали їстівні трави та бобові.
Чому вони зрештою зникли — довгий час залишалося однією з найбільших загадок антропології.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature, схоже, остаточно спростовує одну з провідних гіпотез — ідею про те, що неандертальці виродилися через накопичення шкідливих мутацій, викликаних близькоспорідненим схрещуванням (інбридингом) у крихітних, ізольованих популяціях.
Проналізувавши 27 нових високоякісних ядерних геномів неандертальців із Західної Європи, вчені з'ясували: на фінальному етапі свого існування (близько 45 000 років тому) наші близькі еволюційні кузени були генетично благополучними й жили великими, тісно пов'язаними між собою групами. «Це надзвичайно переконливі докази того, що генетичне виродження навряд чи спровокувало їхній крах», зазначає Джошуа Акі, генетик із Прінстонського університету, який не брав участі в цій роботі. Археологічні та генетичні дані тривалий час вказували на те, що порівняно з людиною розумною (Homo sapiens), яка згодом прийшла їм на зміну, неандертальці тяжіли до життя в менших, більш ізольованих спільнотах, розсіяних від Іберійського півострова до Південного Сибіру.
Донедавна науковці мали в розпорядженні лише чотири високоякісні ядерні геноми (що охоплюють переважну більшість ДНК організму). Причому три з них належали індивідам зі східних окраїн їхнього ареалу, де екстремальні умови навколишнього середовища могли штучно тримати популяції в стані критичної демографічної ізоляції.
«Неандертальці жили дуже довго і займали колосальні території, але ми мали мізерну кількість генетичних зразків, і ті переважно походили із сибірського боку», пояснює палеогенетик Альба Боссомс Меса, докторантка Інституту еволюційної антропології Макса Планка (EVA).
Дослідження, опубліковане раніше, засвідчило, що «сибірські» неандертальці дійсно накопичили низку потенційно небезпечних мутацій через інбридинг. Це могло призводити до деформацій скелета, розладів імунної системи та інших патологій. У цих популяціях «ми спостерігаємо глибоку ізоляцію та екстремальний інбридинг, — каже Боссомс Меса, але це цілком логічно, адже вони жили на самій межі ойкумени». Вона припустила, що геноми неандертальців із Західної Європи, самого серця їхнього історичного ареалу, де клімат був значно м'якшим, ніж у Сибіру, розкажуть зовсім іншу історію. Боссомс Меса та її колеги висвердлили мікроскопічні зразки кісткового порошку з 35 скелетів неандертальців, знайдених у 10 археологічних локаціях Бельгії. Серед них — знаменита система сполучених печер Гоє, де характерні сліди надрізів та розломів на кістках прозоро натякають на практику канібалізму. Багато з цих неандертальців померли менше ніж 47 000 років тому, тобто в епоху, коли вони вже ділили європейський континент із першими хвилями кроманьйонців (неандертальці повністю зникли близько 40 000 років тому).
Дослідникам вдалося секвенувати геноми 27 скелетів, що монументально розширило базу високоякісних ядерних ДНК неандертальців, доступну світовій науці. Нові геноми виявилися генетично різноманітними: більшість індивідів мали вкрай далекі родинні зв'язки. На відміну від своїх сибірських родичів, бельгійські неандертальці не несуть ознак виродження чи шкідливих варіантів генів. Це виявилося справедливим навіть для найпізніших зразків, що належали особинам, які жили буквально напередодні остаточного згасання виду. Ізотопний аналіз кісток, який відображає екологічні умови, в яких росли індивіди, також вказав на їхнє різне географічне походження. Це свідчить про те, що навіть територіально віддалені групи підтримували активні контакти.
«Дивлячись суто на їхню генетику, ви б ніколи не сказали, що ця популяція приречена на повне зникнення всього через кілька тисячоліть», — констатує Бенджамін Петер, генетик із Інституту Макса Планка та один із провідних авторів дослідження.
Але якщо не генетика, то що ж тоді знищило неандертальців?
Серед альтернативних теорій — жорстока конкуренція з Homo sapiens за ресурси та нездатність адаптуватися до різких кліматичних коливань. Проте питання залишається відкритим. «Вони генетично здорові, вони підтримують зв'язки між групами, і попри це вимирають за якусь мить в історичному масштабі, - дивується Фернандо Вільянеа, генетик з Університету Колорадо в Боулдері. - Це справжня містерія. З нетерпінням чекаю, коли хтось нарешті складе цей пазл до купи».
Проте існує й альтернативний погляд на долю наших родичів: можливо, вони ніколи не зникали повністю. І нове дослідження додає неочікуваної глибини цій концепції. Згідно з цією теорією, неандертальці могли просто «розчинитися» (абсорбуватися) в популяціях сучасних людей. Цю гіпотезу підтверджує величезна кількість доказів того, що Homo sapiens та неандертальці вступали в близькі контакти по всій Євразії протягом десятків тисяч років. Вважається, що на північному заході Європи неандертальці співіснували пліч-о-пліч із людьми сучасного типу протягом майже 500 поколінь. Цього часу було більш ніж достатньо, щоб переплести свої генетичні гілки. Свіжий аналіз вказує на односторонній характер цього процесу: геноми сучасних людей містять невеликий відсоток неандертальських генів (усі 13 проаналізованих науковцями геномів сапієнсів, старших за 40 000 років, мають неандертальське коріння), але не навпаки. Жоден із 27 неандертальців, секвенованих у межах цього дослідження, не мав домішок Homo sapiens. Утім, такі генетичні сліди можуть бути просто віддзеркаленням часу або локації цих взаємодій. «Ми маємо кілька прикладів ранніх Homo sapiens, які мали неандертальських предків усього за кілька поколінь до себе (фактично, неандертальських прапрадідусів чи прапрабабусь), — підкреслює Альба Боссомс Меса. Натомість ми досі не знайшли жодного неандертальця, у найближчому родоводу якого був би хоча б один представник сучасної людини».
Саме такі генетичні аномалії вчені планують шукати далі, адже розуміння цієї асиметрії може стати ключем до розгадки нашої спільної праісторії
Комментариев нет:
Отправить комментарий