Про історію виникнення цього видання, причини його підготовки, які були повʼязані із новою концепцією розвитку музею, розповіла директорка музею Алла Гладун:
"У 2019 році після успішного для мене особисто конкурсу на посаду директора, ми багато розмірковували про розширення географії впливу музею, про потребу змінити його статус, про нові горизонти і форми діяльностіі, - і відтак вийшли на певні засадничі умови цих змін. З цієї потреби, чи радше її обґрунтування й народилася ця праця, яка згодом оформилась у самостійне видання. Але спочатку був запит музею".
Віддповіддю на цей запит і стало видання, яке було підготовлене вченим як можливий проспект розвитку музею «Дрогобиччина», який за своїм потенціалом реально може набути ширшого, регіонального значення. Географічно Дрогобич перебуває майже в епіцентрі культурно-етнографічного регіону Підгір’я, який простягається вздовж Карпат від м. Самбора до м. Калуша і який ще можна називати бойківське Підгір’я. За своїм культурним та інтелектуальним потенціалами місто може стати лідером цього регіону, а це, своєю чергою, позитивно вплине на його ж саморозвиток.
Першим про Підгір’я як концептуально окремий край почав писати Іван Франко. У його, особливо ранніх, художніх творах є багато тем Підгір’я: яскравих пейзажів, колоритних персонажів, соціальних мотивів. Іван Франко чітко відділяв Підгір’я від суміжних Бойківщини та Опілля. Він першим описав менталітет підгорян: вони, на відміну від ополян і бойків, більше схильні до «промислів і ремесел», більше тяжіють до міського способу життя. Очевидно, ця риса підгорян стала причиною того, що саме в них розвинулися сильніші урбаністичні почуття і якрах на Підгір’ї історично розвинулася більша кількість середніх міст: всі інші регіони Галичини не мають такої концентрації міст із населенням понад 30 тис. мешканців. На Підгір’ї це Самбір, Дрогобич, Борислав, Стрий, Долина і Калуш.
Водночас регіони можуть утворюватися на ментально-культурних основах. Це буває тоді, коли якісь краї тривало перебувають під впливами певних політичних, цивілізаційних, економічних тенденцій, які в сумі виокремлюють цей регіон. Наприклад, регіонально поділена Німеччина стала наслідком довгих поділів на графства та герцогства.
В Галичині Західне Поділля (Бучач – Борщів) коротко перебувало під Османською імперією і це змінило ментальність краю, тощо.
Олег Баган оригінально пояснив теорію регіонів через філософські та політичні ідеї знаменитого швейцарського філософа та культуролога Дені де Ружмона, на переконання якого саме регіони, регіональна ідентичність запобігають централізаторським, тоталітарним тенденціям у світовій політиці. Чому? Тому, що вони плекають горизонтальні комунікації між громадянами.
Натомість відсутність їх стимулює пошуки суспільствами «сильної руки», тотальне уповання на роль виконавчої бюрократії. У сучасній Україні, відповідно, особливо треба дбати про розвиток регіональних ідентичностей.
В Галичині сформувалися кілька регіонів:
Гуцульщина (Косів – Делятин – Кути),
Покуття (Коломия – Снятин – Городенка),
Західне Поділля (Чортків – Борщів – Бучач),
Північно-Західне Поділля, або Тернопільський край (Теребовля – Скалат – Збараж),
Опілля (Бережани – Золочів – Жидачів – Рогатин),
Розточчя (Городок – Жовква – Яворів),
Надсяння (Мостищина), Бойківщина (Турка – Сколе – Рожнятів) і, власне,
Підгір’я (Самбір - Дрогобич - Борислав - Стрий - Долина - Калуш)
Північні терени нинішньої Галичини – від Сокаля через Буськ і Броди до Кременця – це Південна Волинь, дуже асимільован галичанством в австрійський період нашої історії.
О.Баган пропонує називати Підгір’я «Галицьким Підгір’ям» з історіософських міркувань. Саме історична лінія Перемишль – Галич сформувала «становий хребет» об’єднаного Галицького князівства. Ця держава відіграла вирішальну роль, за істориком Степаном Томашівським, в збереженні всього простору Північного Прикарпаття за Руссю в ХІ – ХІІІ ст. За терени Підгір’я йшла завзята боротьба трьох геополітичних гравців: Польщі, Угорщини та Русі. Володіння Підгір’ям давало геостратегічну перевагу одному з них. Тому угорці майже два століття змагалися за Галичину і навіть коротко володіли нею на початку ХІІІ ст.
Тож не випадково Іван Франко події свого історико-героїчного твору «Захар Беркут», який так вплинув на галицьку ментальність і культуру, розгорнув на теренах Бойківщини і Підгір’я: він бо добре розумів, де «билося серце» середньовічної Галичини.
Від XIV саме Підгір’я стало головним «провідником» культурних віянь Середньої Європи, а потім – європейського Ренесансу. Ці впливи кардинально змінили спочатку Галицьку Русь, а потім подіяли на всю Україну, розбудивши національно-культурне відродження кінця XVI ст.
Підгір’я суттєво вплинуло і на національне відродження в Галичині в кінці ХІХ ст.
На думку Олега Багана, музей «Дрогобиччина» вже давно заслужив на те, щоб набути статусу заповідника. Для цього є потенціал - 8 пам’яток національного та місцевого значення…, велика фондова збірка, наявність одразу кількох музейних напрямків: історичний, природничий, художній, меморіальний, архітектурний, краєзнавчий, зрештою, кадровий, науковий, експозиційний потенціал. З
агалом розмова з науковцем видалася цікавою й захопливою: довго тривало обговорення книжки, прозвучало багато нестандартних думок і пропозицій від учасників зустрічі. Виявилося, що й маленька книжечка може викликати великі переживання і широкі розмисли.
Комментариев нет:
Отправить комментарий