Термін є передусім інструментом класифікації та комунікації, а не дзеркалом реальності. Його цінність визначається не тим, наскільки буквально він описує об'єкт, а тим, наскільки ефективно наукова спільнота може використовувати його для позначення певного поняття.
Це особливо добре видно на прикладі позначення давнього мовно-культурного комплексу, який сьогодні найчастіше називають індоєвропейським. Сам цей термін є цілком умовним. Не існувало народу, який називав себе «індоєвропейцями», так само як не існувало держави, племені чи етнічної спільноти з такою назвою. Це сучасна наукова конструкція, створена для позначення спорідненості великої групи мов і пов'язаних із ними культурних явищ.
Проте умовність терміна не робить його неправильним.
У різних наукових традиціях для цього самого або близького поняття використовувалися інші назви. Німецькомовна наука тривалий час послуговувалася терміном Indogermanen — «індогерманці». Він був не менш науковим і функціональним, ніж французьке Indo-Européens чи англійське Indo-Europeans. Різниця полягала лише у способі концептуалізації географічного простору: одні називали крайніми точками Індію та Європу, інші — Індію та германський світ.
Тому було б дивно стверджувати, що один із цих термінів є «істинним», а інший — «хибним». Обидва є термінологічними конвенціями, які виникли в певних історичних умовах.
Ще складніша історія у терміна «арійці». У давньоіндійській та іранській традиціях слово ārya мало власну історію та значення. У європейській науковій літературі XIX — початку XX століття термін Aryan також використовувався неоднаково. В одних працях він стосувався передусім індоіранського світу, в інших міг застосовуватися значно ширше — для позначення індоєвропейської мовної та культурної спільності. В англомовній та іншій європейській науковій традиції можна знайти численні приклади такого широкого використання.
Отже, звуження значення «арійців» до індоіранців також є історичним процесом, а не початковою і раз назавжди встановленою властивістю цього слова.
Це надзвичайно важливий момент. Якщо сьогодні слово має одне переважне значення, це не означає, що всі попередні значення були «помилками». Наукові терміни мають історію. Вони можуть розширюватися, звужуватися, переходити з однієї дисципліни в іншу, набувати нових смислових відтінків. Історія термінології є частиною історії самої науки.
Дуже показовою тут є аналогія з терміном «кроманьйонці». Назва походить від конкретного археологічного місця — Кро-Маньйон у Франції, де в XIX столітті були виявлені людські рештки. Але згодом цей локальний термін почали використовувати для значно ширшої категорії людей пізнього палеоліту Європи. Очевидно, що далеко не всі люди, яких називали кроманьйонцями, походили саме з тієї печери чи жили в безпосередній близькості від неї.
І ніхто не вважає це логічною помилкою.
Наукова спільнота просто перенесла назву конкретного археологічного об'єкта на ширшу класифікаційну категорію. Слово змінило свій обсяг, але продовжило виконувати наукову функцію.
Те саме може відбуватися і з «арійцями». Сам факт того, що в певний історичний момент цей термін почали використовувати у вузькішому значенні, не анулює його попереднього широкого вживання. І тим більше не дозволяє автоматично ототожнювати всі історичні випадки використання слова Aryan із поняттям «арійська раса».
Саме тут постає важливе методологічне питання: чи повинна політична історія терміна визначати його науковий статус?
Очевидно, що ні — принаймні не автоматично.
Політичні рухи можуть привласнювати наукові поняття, переосмислювати їх і надавати їм ідеологічного змісту. Але це ще не означає, що цей пізніший зміст потрібно механічно переносити на всі попередні наукові тексти. Інакше ми опинимося в ситуації, коли історика змушують читати текст XIX століття через словник політичних понять XX століття.
Це було б своєрідним анахронізмом термінології.
Звичайно, сучасний дослідник повинен усвідомлювати історичні конотації термінів. Якщо він використовує «арійців» у широкому значенні, йому варто чітко визначити це значення, щоб читач не плутав його з сучасним вузьким мовознавчим уживанням. Але це зовсім інша справа, ніж проголошувати сам термін неприйнятним.
Зрештою, жоден термін не є реальністю. «Індоєвропейці», «індогерманці», «арійці», «кроманьйонці» — це слова, за допомогою яких наука структурує реальність. Ми не повинні вимагати від них того, чого вони принципово не можуть дати: абсолютної відповідності історичному об'єкту.
Важливіше інше — чи чітко дослідник визначає, що саме він позначає певним словом.
Тому замість питання «який із термінів є абсолютно правильним?» доцільніше поставити інше: який термін ми обираємо для певного дослідницького завдання і яке значення в нього вкладаємо?
У цьому сенсі «індоєвропейці» не є досконалішими за «індогерманців», а «індогерманці» не є досконалішими за «арійців». Вони є різними історичними способами концептуалізації спорідненого явища. Один із них став стандартним у сучасній науці, інші відійшли на другий план або змінили сферу застосування. Але зміна наукової конвенції не повинна перетворювати попередню термінологію на історичну помилку.
Історія науки взагалі показує, що термін може пережити власне походження. Кроманьйонці вже давно перестали бути просто мешканцями Кро-Маньйон; «індоєвропейці» ніколи не були самоназвою конкретного народу; «індогерманці» не означали буквального союзу індійців і германців; «арійці» в різних наукових традиціях мали різний обсяг.
Це не недолік науки. Це нормальний механізм розвитку наукової мови.
Термін не повинен бути досконалим. Він повинен бути визначеним, послідовним і придатним для роботи з поняттям.
А його історію потрібно досліджувати історично, не дозволяючи пізнішим політичним значенням стирати попередню історію самого наукового поняття.
Комментариев нет:
Отправить комментарий