Андрій Филипчук: "Плісненське" походження княгині Ольги

 Низка посередніх даних дозволяють убачати батьківщину святої княгині Ольги в Пліснеську.

Про походження святої княгині Ольги говориться у  найдавнішому збереженому літописі «Повісті временних літ» (далі – ПВЛ), під фіктивною датою 903 року: «Ігореви възрастъшю. и хожаше по Ол[е]зѣ и слу[а]ше єго. и приведоша єму жену от Плескова. именемь Ольгу». 

На основі цієї вістки у житії святої та у пізніших літописах запанувала думка про її народження у Пскові або в його околицях. Проте тотожність Плєскова та пізнішого Пскова не є однозначною. Існує низка посередніх даних, що дозволяють вбачати батьківщину Ольги-Олени в Пліснеську (Плѣсньск).

Серед численних напрацювань з історії та археології давнього Пліснеська, окреме місце займає оригінальна гіпотеза про місцеве походження рівноапостольної княгині Ольги (р. н. невідомий – † 969). 

Автор припущення – львівський історик Ігор Мицько. Своїм дослідженням він зацікавив не лише науковців, але й широке коло громадськості. Сенсаційна доповідь була виголошена на перших “Ольжиних читаннях” ще у 2005 р. Згодом, за її матеріалами вийшла праця І. Мицька (Мицько І. Пліснеськ – прабатьківщина княгині Ольги // Матеріали конференції “Ольжині читання”. Пліснеськ. 10 жовтня 2005 року. – Л., 2006. – С. 61–81).

"Для підтвердження версії про походження княгині Ольги з Пліснеська, яку запропонував та відстоює Ігор Мицько, історик залучає чимало цікавих пересічному читачеві аргументів. 

Окремі з них – власні погляди, які базовані на наперед визначеному уявленні автора. Навіть незаангажований у ці питання дослідник, легко зауважить, що пліснесько-підкаменський епос, назва урочища “Покрова” біля замку в Олеську, згадка про Пліснеськ у “Слові о полку Ігоревім” тощо – це далеко непрямі “факти”. Вони можуть слугувати додатковими свідченнями лише при серйозно аргументованій базі. 

Щодо останньої, то вона відсутня. Гіпотетична заміна північно-руськими книжниками Пліснеська на Псков у писемній церковній традиції з політично-релігійних мотивів, коли не відомі самі мотиви – не підтверджена істориком. Більш серйозніші, на перший погляд, саме історико-археологічні студії про походження княгині Ольги (так званий “другий аргумент”). 

Але це лише на перший погляд, адже огляд цієї частини гіпотези І. Мицька вказує на те, що ця ланка базована на дослідженнях Ярослава Пастернака 1940 р. Висновки відомого археолога з цього приводу вже давно застаріли. Матеріали й інтерпретації досліджень Пліснеська, здійснені наступними дослідниками Пліснеська (з 1946 по 2017 рр.) свідчать, що Пліснеськ не засновували варяги, сюди не переселялися ніякі плісняни, вільці/велети. І той факт, що городище входило до складу Великоморавської держави – не доведений. Та й сам Я. Пастернак, у своїй монографії 1961 р., загалом дуже обережно поставився до своїх висновків, здійснених на основі досліджень 1940 р. Це слід би було врахувати, конструюючи сенсаційне відкриття батьківщини рівноапостольної Ольги.

То ж чи походила княгиня Ольга з Пліснеська? – питання, яке ми ставили спочатку цієї праці, питання, яке вже давно турбує широке коло істориків і краєзнавців. Підтверджень цьому, на нашу думку, немає. При всій повазі до ерудиції Ігора Мицька, “пліснеську” версію походження княгині Ольги, прийняти не можна.